ГАРРІЄТ померла 2006 року, коли їй було 175 років. Звісно, йдеться не про людину. Гаррієт була велетенською галапагоською черепахою, яка жила в одному з австралійських зоопарків. Порівняно з людьми вона прожила дуже довго. Але порівняно з іншими живими організмами тривалість її життя була не такою вже й великою. Розгляньте нижченаведені факти.

• Річкова скойка,— прісноводний молюск,— за словами дослідників з Фінляндії, може прожити 200 років.

• Морський молюск Arctica islandica нерідко живе понад 100 років. Повідомлялось, що окремі особини цього виду мали вік понад 400 років.

• Деякі сосни, секвої, дугласії, а також дерева з родини кипарисових живуть тисячі років.

А от людина, яку називають вінцем природи, живе якихось 80—90 років. І це попри величезні зусилля, котрих ми іноді докладаємо заради продовження життя.

Як ви думаєте: чи тих вісім-дев’ять десятиліть — це все, на що можна сподіватися? Чи можливо жити довше? Багато хто вважає, що знайти секрет довголіття допоможуть наука та медицина.

Завдяки науковим дослідженням у галузі охорони здоров’я вдалося багато чого досягти. Приміром, у журналі «Саєнтифик америкен» говориться, що тепер у США «менше людей помирає від інфекційних хвороб або ускладнень, пов’язаних з пологами... Порівняно з 1960 роком смертність немовлят зменшилася на 75 відсотків». А втім, значно продовжити життя дорослих вчені так і не змогли. У статті з іншого номера «Саєнтифик америкен» сказано: «Минули десятиліття досліджень, а старіння і далі є загадкою». Проте «є підстави вважати, що одна з причин старіння пов’язана з порушенням у генетичних програмах розвитку» клітин. У статті також говориться: «Якщо старіння передусім пов’язане з генетичними процесами, то, ймовірно, одного дня йому можна буде запобігти».

Намагаючись з’ясувати причини старіння і вікових хвороб, декотрі науковці звернули увагу на недавні відкриття в епігенетиці — одній з галузей генетики. Що вивчає епігенетика?

Живі клітини зберігають генетичну інформацію, необхідну для утворення нових клітин. Чимало такої інформації записано в геномі (цей термін стосується всієї ДНК у клітині). Але нещодавно вчені почали глибше досліджувати епігеном — сукупність інших дивовижних клітинних механізмів і пов’язаних з ними хімічних реакцій.

Молекули, які утворюють епігеном, зовсім не подібні на молекулу ДНК. Молекула ДНК нагадує подвійну спіраль або гвинтові сходи. А епігеном — це, по суті, система хімічних маркерів, тобто міток, приєднаних до ДНК. Яку роль відіграє епігеном? Подібно до диригента оркестру, епігеном вказує, як буде зчитуватися інформація з ДНК. Молекулярні мітки «вмикають» і «вимикають» різні набори генів, залежно від потреб клітини і від зовнішніх факторів, як-от харчування, стресу і токсинів. Останні відкриття в галузі епігенетики спричинили революцію в біології, адже стало відомо про зв’язок епігеному з певними хворобами і навіть старінням.

«З [епігенетичними чинниками] пов’язані різні недуги, як-от шизофренія і ревматоїдний артрит, рак і хронічний біль»,— каже фахівець з епігенетики Несса Кері. Крім того, ці чинники «безсумнівно, відіграють певну роль у старінні». Отже, дослідження в галузі епігенетики можуть допомогти розробити ефективні методи поліпшення здоров’я та лікування хвороб, у тому числі раку, і так збільшити тривалість життя. Однак поки що успіхи вчених невеликі. Як стверджує Несса Кері, у боротьбі зі старінням «нам залишаються традиційні методи: споживати велику кількість овочів» і «робити достатньо фізичних вправ».

Чому ж люди так прагнуть продовжити життя? Чому нам не хочеться помирати? У британській газеті «Таймс» ставилося таке запитання: «Чому люди по цілому світі мають невгамовне бажання обманути смерть, сподіваючись на безсмертя, воскресіння, життя після смерті чи реінкарнацію?» Відповідь на це запитання проливає світло на справжню причину старіння.

Протягом тисяч років мислячі люди билися над цим запитанням. Та чи існує розумне та вичерпне пояснення того, чому ми маємо бажання жити вічно? І чи таке  життя можливе для людини, яка має фізичне тіло? Мільйони людей впевнені, що так. На чому ґрунтується їхня впевненість? На чіткому розумінні людської природи, яке дає Біблія.

Вже з перших розділів Біблії ми дізнаємося, що люди суттєво відрізняються від інших живих істот, хоча й мають з ними дещо спільне. Наприклад, у Буття 1:27 сказано, що Бог створив людину на свій образ. Що це означає? Він наділив нас мудрістю, почуттям справедливості і здатністю любити. І, оскільки сам Бог є вічний, він заклав у нас бажання жити вічно. Як говориться в Екклезіяста 3:11, Бог «вічність поклав їм [людям] у серце».

Особливості людського організму теж доводять, що людина була створена, аби жити набагато довше, ніж вона живе тепер. Візьмімо для прикладу здатність нашого мозку засвоювати інформацію. В одній енциклопедії зазначається, що обсяг довгочасної пам’яті людського мозку «практично безмежний» («The Encyclopedia of the Brain and Brain Disorders»). Для чого людині такий великий обсяг пам’яті, якщо вона не може використати його сповна? Отже, сама людська природа свідчить про те, яким був Божий намір щодо людства. Чому ж тоді ми старіємо, хворіємо і помираємо?

Перші чоловік та жінка мали досконалі тіла і були наділені свободою волі. На жаль, вони зловжили цією свободою і збунтувались проти свого Творця * (Буття 2:16, 17; 3:6—11). Вони згрішили, тобто не послухались Бога, і через це відчули вину і сором. Крім того, гріх мав руйнівний вплив на їхні тіла і запустив повільний та невідворотний процес деградації, який зрештою призвів до смерті. «Жало, що породжує смерть,— це гріх»,— написано в 1 Коринфян 15:56.

Відповідно до законів спадковості усі нащадки Адама і Єви отримали від них недосконалість і схильність до гріха, тобто схильність до неправильних учинків. У Римлян 5:12 сказано: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили».

Який з цього висновок? Секрет вічного життя неможливо розкрити в лабораторії. Тільки Богу під силу усунути всі наслідки гріха. Та чи він це зробить? Біблія запевняє, що так.

Бог вже багато зробив для того, щоб усунути гріх і смерть. Він послав Ісуса Христа на землю, аби той пожертвував заради нас своїм життям. Яку користь принесла його смерть? Ісус народився досконалою людиною і «не вчинив жодного гріха» (1 Петра 2:22). Як досконала людина, він міг жити вічно. Але як Ісус розпорядився своїм досконалим життям? Він охоче пожертвував ним, щоб заплатити за наші гріхи. Ісус віддав своє життя «як викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Незабаром завдяки викупу ми зможемо повністю звільнитись від наслідків гріха. Що це означає для вас? Поміркуйте над такими біблійними віршами.

• «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16).

• «Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого» (Ісаї 25:8).

• «Останній ворог, з яким буде покінчено,— це смерть» (1 Коринфян 15:26).

• «Ось намет Бога з людьми... І він витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде... смерті» (Об’явлення 21:3, 4).

Тож як довго ви можете жити? Біблія чітко говорить, що люди мають підстави сподіватися вічного життя. Воно стане реальністю після того, як Бог очистить землю від усього зла (Псалом 37:28, 29). Саме це мав на увазі Ісус, коли пообіцяв чоловікові, що висів на стовпі поряд з ним: «Ти будеш зі мною в Раю» (Луки 23:43).

Отже, бажання жити вічно є цілком розумним і природним. Його заклав у нас Бог. Більш того, він задовольнить це бажання (Псалом 145:16). Але нам теж треба щось робити. Наприклад, нам слід розвивати віру в Бога. «Без віри неможливо догодити Богові, бо той, хто наближається до нього, повинен вірити, що він існує, а також винагороджує тих, хто його наполегливо шукає»,— говориться в Євреїв 11:6. Така віра — це не легковір’я, а тверда переконаність, яка ґрунтується на точному біблійному знанні (Євреїв 11:1). Якщо ви прагнете розвинути таку віру, зверніться до Свідків Єгови у вашій місцевості або відвідайте веб-сайт www.pr418.com/uk.