Ми з тих, що вірують

Пропонування звістки потіхи в Італії

ЄГОВА є «Богом потіхи всілякої». Наслідуючи його, слуги Бога навчаються «потішати... тих, що в усякій скорботі» (2 Коринтян 1:3, 4; Ефесян 5:1). Це одна з головних цілей праці проповідування, яку виконують Свідки Єгови.

Допомога жінці в тяжку хвилину

Особливо в останні роки убозтво, війни і бажання знайти ліпше життя змушують багатьох іммігрувати до багатших країн. Але не легко пристосуватися до нового середовища. У Боргоманеро разом зі своїми краянами з Албанії жила Манйола. В Італії вона перебувала нелегально, тому не хотіла розмовляти з Вандою, Свідком Єгови. Проте Ванда зрештою домовилась зустрітися з Манйолою, і та швидко зацікавилась вивченням Божого Слова, хоча й були труднощі через мовний бар’єр. Але після декількох відвідин Ванда більше не заставала нікого в домі, де жила Манйола. Що трапилось? Ванда довідалась, що всі мешканці дому втекли, бо одного з них — друга Манйоли — розшукували за вбивство!

Через чотири місяці Ванда знову зустріла Манйолу. «Бліда і змарніла, вона виглядала, як людина, що пережила тяжкі часи»,— пригадує Ванда. Манйола пояснила, що її колишній друг вже був у в’язниці, а інші, до яких вона звернулася за підтримкою, гірко її розчарували. У розпачі вона молилася до Бога про допомогу. Тоді згадала Ванду, яка розповідала про Біблію. Як же зраділа Манйола, коли знову її зустріла!

Було відновлено біблійне вивчення, і невдовзі Манйола почала ходити на християнські зібрання. Їй дали законний дозвіл на перебування в Італії. Через рік Манйола стала охрещеним Свідком. Божі обітниці принесли їй потіху; вона повернулася до Албанії, щоб ділитися зі своїми співвітчизниками біблійною звісткою, яка несе потіху.

Свідчення в таборі іммігрантів

Чимало італійських зборів організували свідчення таким же іммігрантам, як Манйола. Наприклад, один збір з Флоренції організував регулярні відвідини табору іммігрантів. Мешканці  табору — багато зі Східної Європи, Македонії та Косово — зазнавали різних труднощів. Дехто мав проблеми з наркотиками, алкоголем. Багато з них вдавались до дрібних крадіжок.

Проповідувати в такому середовищі важко. Незважаючи на це, повночасна благовісниця на ім’я Паола зрештою познайомилася з македонянкою, яку звали Жакліна. Після декількох розмов Жакліна заохотила вивчати Біблію свою подругу Сузанну. Сузанна у свою чергу розповіла про це своїм кревним. Незабаром п’ятеро членів її родини регулярно вивчали Біблію, відвідували християнські зібрання і почали застосовувати в житті те, чого навчалися. Попри проблеми, з якими треба було давати собі раду, вони отримували потіху від Єгови та з його Слова.

Монахиня приймає потіху від Єгови

У місті Формія повночасна благовісниця Асунта почала розмову з жінкою, котрій було важко йти. Ця жінка була монахинею і належала до релігійного ордену, який допомагає хворим та немічним у лікарнях і вдома.

Асунта сказала монахині: «Бачу, ви також страждаєте. На жаль, усі ми зазнаємо терпінь». Почувши ці слова, монахиня розплакалась і пояснила, що має серйозні проблеми зі здоров’ям. Асунта підбадьорила її, сказавши, що Бог Біблії може дати їй потіху. Монахиня взяла біблійні журнали, які запропонувала Асунта.

Під час наступної розмови монахиня, яку звати Пальміра, визнала, що має велику проблему. Вона довго жила в закладі, котрий належить монашкам. Коли тимчасово залишила його, щоб підлікуватись, назад її вже не прийняли. А проте Пальміра відчувала себе зобов’язаною перед Богом, бо склала обітницю монахині. Вона звернулася до цілителів, щоб «вилікуватись», але, як результат, пережила душевну травму. Пальміра погодилась вивчати Біблію і впродовж року приходила на християнські зібрання. Потім вона переселилась в іншу місцевість, і Свідок втратила з нею контакт. Пройшло аж два роки, й Асунта знайшла її знову. Пальміра зносила велику протидію з боку своєї родини, духівництва. Незважаючи на це, вона знову взялася за вивчення Біблії, зробила духовний поступ та охрестилася, ставши Свідком Єгови.

Як бачимо, багатьох людей підбадьорює звістка від ‘Бога потіхи’ (Римлян 15:4, 5). Отже, італійські Свідки Єгови сповнені рішучості й далі наслідувати Бога, несучи до людей його чудову звістку потіхи.