Розвивай близькі стосунки з Єговою

«НАБЛИЗЬТЕСЬ до Бога, то й Бог наблизиться до вас»,— писав учень Яків (Якова 4:8). А псалмоспівець Давид співав: «Приязнь Господня до тих, хто боїться Його» (Псалом 25:14). Отже очевидно: Бог Єгова хоче, щоб ми мали з ним близькі стосунки. Однак не кожна людина, котра поклоняється Богу і слухається його законів, відчуває з ним таку близькість.

А що можна сказати про тебе? Чи маєш ти близькі особисті взаємини з Богом? Безумовно, ти хочеш наблизитись до нього. Тому як ми можемо розвивати близькі стосунки з Богом? Що це означатиме для нас? Відповіді на ці запитання можна знайти в третьому розділі біблійної книги Приповістей.

Виявляй сердечну доброзичливість і правдивість

Цар стародавнього Ізраїлю Соломон почав третій розділ Приповістей такими словами: «Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою» (Приповістей 3:1, 2). Оскільки Соломон писав під божественним натхненням, ця батьківська порада справді походить від Бога Єгови і скерована до нас. Нам радиться дотримуватись записаних у Біблії Божих нагадувань — його науки, тобто закону, та заповідей. Коли ми так чинитимемо, нам примножиться «довготи днів, і років життя та спокою». Отже, навіть тепер ми маємо змогу провадити мирне життя й уникати вчинків, які можуть призвести до передчасної смерті, що нерідко трапляється з лиходіями. Більш того, ми можемо плекати надію на вічне життя в мирному новому світі (Приповістей 1:24—31; 2:21, 22).

Далі Соломон каже: «Милість та правда нехай не залишать тебе,— прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,— і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини» (Приповістей 3:3, 4).

Ужите в мові оригіналу слово, перекладене як «милість», тобто сердечна доброзичливість, іноді передають також виразом «вірна й віддана любов»; воно несе в собі думку про вірність, солідарність і відданість. Чи ми сповнені рішучості за будь-яких обставин залишатися відданими Єгові? Чи ми виявляємо сердечну доброзичливість у стосунках зі співвіруючими? Чи докладаємо зусиль, аби утримувати з ними близькі взаємини? Чи відчувається «закон сердечної доброзичливості в нас на язиці» у наших повсякденних стосунках з братами, навіть у найбільш напружених ситуаціях? (Приповістей 31:26, НС).

Єгова є багатим на сердечну доброзичливість, а тому «готовий прощати» (Псалом 86:5, НС). Якщо ми покаялись у минулих гріхах і вирівнюємо стежки для своїх ніг, то маємо запевнення, що від Єгови надійдуть «часи відпочинку» (Дії 3:19, 20). Чи ж не варто й нам наслідувати нашого Бога й прощати іншим їхні провини? (Матвія 6:14, 15).

Єгова є «Богом правди» і бажає, аби ті, хто шукає близьких стосунків з ним, виявляли «правду», тобто правдивість (Псалом  31:6). Чи можемо ми очікувати, що Єгова буде нашим Другом, коли ми самі провадитимемо подвійне життя: в присутності християн будемо одними людьми, а коли вони нас не бачать — зовсім іншими, як ті «люди неправдиві», котрі приховують, ким є насправді? (Псалом 26:4). Як же безглуздо це було б, адже «все наге та відкрите перед очима» Єгови! (Євреїв 4:13).

Сердечну доброзичливість і правдивість слід цінувати так само, як безцінне намисто «на шиї», оскільки вони допомагають нам ‘знайти ласку в очах Бога й людини’. Ми повинні не тільки виявляти ці риси, але й закарбувати їх «на таблиці серця свого», тобто зробити невід’ємною частиною своєї особистості.

Розвивай цілковиту довіру до Єгови

Мудрий цар продовжує: «Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про нього і він твої стежки вирівняє» (Приповістей 3:5, 6, Хом.).

Безумовно, Єгова заслуговує абсолютної довіри з нашого боку. Будучи Творцем з ‘потужною міццю’, він є Джерелом ‘великої сили’ (Ісаї 40:26, Хом.; 40:29). Він може здійснити всі свої наміри. Навіть його ім’я буквально означає «він спричиняє ставати», і це зміцнює нашу впевненість у його спроможності виконати свої обітниці! «Неможливо, щоб Бог казав неправду», отже він є самим уособленням правди (Євреїв 6:18, Хом.). Його основна риса — це любов (1 Івана 4:8). Він «справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках» (Псалом 145:17). Якщо ми не можемо довіряти Богові, кому ж тоді взагалі можна довіряти? Звичайно, аби розвинути довіру до нього, ми повинні ‘скуштувати й побачити, який добрий Господь’, а робимо ми це тоді, коли застосовуємо в особистому житті біблійні знання та роздумуємо про позитивні результати цього (Псалом 34:9).

А як ми можемо ‘думати про Господа у всіх своїх путях’, тобто зважати на нього у всьому? Ось що говорить натхнений псалмоспівець: «Буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім» (Псалом 77:13). Оскільки Бог невидимий, для того щоб розвинути близькі стосунки з ним, конче необхідно роздумувати про його величні звершення та стосунки зі своїм народом.

Якщо ми хочемо зважати на Єгову, не менш важливою є молитва. Цар Давид кликав до Єгови «ввесь день» (Псалом 86:3). Часто він молився цілу ніч; так було, наприклад, тоді, коли він ховався в пустині від Саула (Псалом 63:7, 8). Апостол Павло закликав: «Кожного часу моліться духом» (Ефесян 6:18). Як часто ми молимось? Чи особисте щиросерде спілкування з Богом приносить нам радість? Чи ми благаємо його про допомогу, потрапляючи в скрутні обставини? Чи шукаємо з молитвою його керівництва, коли треба зробити якесь важливе рішення? Коли ми щиро молимось до Єгови, то стаємо ще дорожчими для нього. І ми маємо запевнення, що він вислухає наші молитви та ‘вирівняє наші стежки’.

Як же безглуздо ‘покладатися на власний розум’ або розум знаменитостей цього світу, коли ми можемо цілковито довіряти Єгові! «Не будь мудрий у власних очах»,— говорить Соломон. Натомість він радить: «Бійся Господа та ухиляйся від злого! Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх» (Приповістей 3:7, 8). Здорова боязнь не сподобатись Богові повинна керувати всіма нашими вчинками, думками й почуттями. Такий благоговійний страх не дасть нам вчинити те, що зле, і приноситиме духовне здоров’я й відсвіження.

Віддавай Єгові найліпше

Як ще ми можемо наблизитись до Бога? «Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх»,— настановляє цар Соломон (Приповістей 3:9). Шанувати Єгову — означає виявляти до нього високу повагу, а також прилюдно вихваляти його, беручи участь у публічному проголошенні його імені та підтримуючи цю діяльність. Маєток, яким ми шануємо Єгову,— це наш час, здібності, сила та матеріальне майно. Усе це має бути первоплодами, тобто найліпшим,  що у нас є. Хіба ж наш спосіб розпорядження власними ресурсами не повинен віддзеркалювати палкого прагнення ‘шукати найперш Царства Божого й правди Його’? (Матвія 6:33).

Коли ми шануємо Єгову своїм маєтком, то не залишаємось без нагороди. «І будуть комори твої переповнені ситістю,— запевняє Соломон,— а чавила твої будуть переливатись вином молодим» (Приповістей 3:10). Хоча духовний добробут сам по собі й не гарантує добробуту матеріального, проте щедре використання своїх ресурсів на честь Єгові приносить рясні благословення. Для Ісуса виконання Божої волі було неначе «пожива» (Івана 4:34). Нас так само живить участь у праці проповідування й роблення учнів, яка прославляє Єгову. Якщо ми вірно продовжуємо виконувати цю працю, комори нашого духовного скарбу будуть переповнені. А наша зображена молодим вином радість буде просто переливатись через вінця.

І хіба ми не просимо з надією Єгову, аби він щодня давав нам достатньо буквального харчу? (Матвія 6:11). По суті, все, що ми маємо, ми маємо завдяки нашому люблячому небесному Отцю. І в міру того, як ми будемо використовувати свої цінності на честь Єгові, він зливатиме на нас чимраз більше благословень (1 Коринтян 4:7).

З радістю приймай виховні заходи Єгови

Звертаючи увагу на те, наскільки важливо піддаватись виховним заходам, аби зблизитися з Єговою, цар Ізраїлю радить нам: «Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,— бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина» (Приповістей 3:11, 12).

А втім, приймати виховні заходи не завжди легко. «Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком,— пише апостол Павло,— та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности» (Євреїв 12:11). Картання й виховні заходи — це важлива частина навчання, яке зближає нас з Богом. Виправлення, що походить від Єгови (незалежно від того, як ми його отримуємо: чи то від батьків, чи то через християнські зібрання, чи завдяки  роздумам над Святим Письмом під час особистого вивчення), є виразом любові до нас. Тому було б мудро з радістю його приймати.

Міцно тримайся мудрості й розважності

Далі Соломон наголошує на тому, що для розвивання близьких стосунків з Богом важливо виявляти мудрість і розважність. Він говорить: «Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум [«розважність», НС] одержала, бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її... Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її» (Приповістей 3:13—18).

Нагадуючи нам про мудрість і розважність, що знайшли вияв у чудових творивах Єгови, цар Соломон пише: «Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив. (...) Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність, і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї» (Приповістей 3:19—22).

Мудрість і розважність — це побожні риси. Ми повинні не лише розвивати їх, але й міцно триматися їх, ніколи не занедбуючи старанного вивчення Святого Письма і стараючись застосовувати те, чого навчаємось. «Тоді підеш безпечно своєю дорогою,— продовжує Соломон,— а нога твоя не спотикнеться». Далі він додає: «Якщо покладешся — не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон» (Приповістей 3:23, 24).

Як бачимо, вже тепер, очікуючи дня ‘несподіваної загибелі’ злого сатанинського світу, ми можемо ходити в безпечності та спати з душевним миром (1 Солунян 5:2, 3; 1 Івана 5:19). І навіть під час близької великої скорботи можна буде повністю довіряти наступному запевненню: «Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде,— бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку» (Приповістей 3:25, 26; Матвія 24:21).

Чини добро

«Не стримуй добра потребуючому,— заохочує Соломон,— коли в силі твоєї руки це вчинити» (Приповістей 3:27). Робити добро іншим — означає, наприклад, щедро використовувати свої ресурси на їхнє благо, і така допомога має багато граней. Ми також допомагаємо іншим установити близькі стосунки з правдивим Богом. І хіба це не є найціннішим, що ми можемо зробити для них у цей «час кінця»? (Даниїла 12:4). Отже, саме тепер, у ці дні, необхідно виявляти ревність у праці проповідування про Царство та роблення учнів (Матвія 28:19, 20).

Мудрий цар також згадує, яких учинків слід уникати: «Не кажи своїм ближнім: «Іди, і знову прийди, а взавтра я дам», коли маєш з собою. Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить. Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі. Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай» (Приповістей 3:28—31).

Підсумовуючи сказане, Соломон звертає увагу на причину своїх порад: «Бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба. Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить,— з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає. Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором» (Приповістей 3:32—35).

Якщо ми хочемо втішатися дружбою, тобто близькими стосунками з Єговою, то не можемо плекати злочинні або шкідливі задуми (Приповістей 6:16—19). Ми матимемо його схвалення та благословення лише тоді, коли чинитимемо те, що правильне в його очах. Крім того, хоча ми й не шукаємо слави, проте можемо викликати до себе пошану з боку інших, коли вони побачать, як ми діємо згідно з божественною мудрістю. Тож відкидаймо лукаві шляхи цього злого й насильницького світу. Продовжуймо йти прямим шляхом і розвиваймо близькі стосунки з Єговою!

[Ілюстрації на сторінці 25]

«Шануй Господа із маєтку свого».