Якої ви думки про себе?

ВІН був гордий. Отримавши високу урядову посаду, цей чоловік торжествував через лестощі й захоплення з боку інших. Але на його роздратування один чиновник відмовлявся віддавати йому честь. Щоб помститись, той пихатий урядовець задумав знищити в імперії всіх людей того ж етнічного походження, що і його образник. Яка зарозумілість!

Цим інтриганом був Гаман — високопоставлений урядовець при дворі перського царя Ахашвероша. Проти кого була скерована його ворожість? Проти юдея на ім’я Мордехай. Хоча реакція Гамана — влаштувати геноцид — є крайністю, цей приклад ілюструє небезпеку й серйозні наслідки гордості. Зарозумілість Гамана не лише поставила інших у критичне становище, але також призвела до його публічного приниження і зрештою до загибелі (Естер 3:1—9; 5:8—14; 6:4—10; 7:1—10).

Правдиві поклонники не застраховані від гордості

Єгова вимагає, щоб ми ‘з своїм Богом ходили сумирно’ (Михея 6:8). Біблія містить повідомлення про різних людей, які не зберегли скромної думки про себе. Через це вони мали проблеми й горе. Розгляд кількох таких прикладів допоможе нам зрозуміти безглуздість і небезпеку неврівноваженого мислення.

Мислення Божого пророка Йони стало настільки неврівноваженим, що він намагався втекти, коли отримав від Бога доручення перестерегти злих людей Ніневії про присуд, який Єгова виніс їм (Йони 1:1—3). Пізніше, коли завдяки проповідницькій діяльності Йони ніневітяни покаялись, він розгнівався. Йона так турбувався своєю репутацією пророка, що життя тисяч ніневітян майже зовсім його не обходило (Йони 4:1—3). Якщо ми нескромно забагато про себе думаємо, то нам може бути важко безсторонньо й правильно оцінювати людей і події.

Розгляньмо також приклад Уззійї, царя Юди. Коли він став неврівноваженим у своєму мисленні, то зарозуміло пробував присвоїти собі деякі священицькі обов’язки. За свої нескромні й украй зухвалі дії він поплатився здоров’ям і втратою Божого схвалення (2 Хронік 26:3, 16—21).

Мислення Ісусових апостолів також майже вийшло з рівноваги. Вони почали дуже турбуватися власною славою та владою. Коли настав час великого випробування, апостоли залишили Ісуса і втекли (Матвія 18:1; 20:20—28; 26:56; Марка 9:33, 34; Луки 22:24). Через брак скромності і зарозумілі думки вони майже випустили з уваги намір Єгови, а також свою роль у зв’язку з цим наміром.

Шкідливі наслідки зарозумілості

Неврівноважена думка про себе може завдавати болю і руйнувати взаємини з іншими. Уявімо, що ми сидимо в кімнаті і на наших очах двоє людей перешіптуються й хіхікають. Якщо ми надмірно зосереджені на власній особі, то можемо зробити неправильний висновок, що вони сміються з нас, оскільки розмовляють так тихо. Ми не допускаємо жодного іншого пояснення їхньої поведінки. Зрештою, про кого ж іще їм розмовляти? Ми можемо розстроїтись і вирішити більше не розмовляти з цими людьми. Таким чином неврівноважений погляд на власну особу доводить до непорозумінь  і псує взаємини з друзями, родичами та іншими людьми.

Ті, що забагато про себе думають, можуть стати хвальками, постійно хизуватися своїми нібито великими талантами, вчинками чи маєтками. Або ж вони можуть домінувати в розмовах, завжди вставляючи щось про себе. Така мова свідчить про брак любові і може дуже докучати іншим. Тому бундючні особи часто самі себе відчужують від людей (1 Коринтян 13:4).

Як Свідки Єгови, ми можемо зустрічатися у своєму публічному служінні з насмішками й відмовою. Нам слід пам’ятати, що такий опір насправді скерований не проти нас особисто, а проти Єгови, Джерела нашої звістки. Однак неправильне ставлення до власної важливості може мати серйозні наслідки. Багато років тому один брат прийняв словесний напад господаря особисто і відповів йому лайкою (Ефесян 4:29). Після цього він більше ніколи не ходив у служіння від дому до дому. Так, гордість може спонукати нас вийти з себе під час проповідування. Стараймося не допускати цього. Смиренно просімо, щоб Єгова допоміг нам належно цінувати свій привілей християнського служіння (2 Коринтян 4:1, 7; 10:4, 5).

Зарозумілість може також перешкодити нам прийняти необхідну пораду. В одній центральноамериканській країні якийсь час тому підліток робив промову на Школі теократичного служіння у християнському зборі. Коли наглядач школи дав йому досить пряму пораду, хлопець розсердився, кинув Біблію на підлогу і вибіг з Залу Царства з наміром більше ніколи туди не приходити. Але через кілька днів він переборов свою гордість, помирився з наглядачем школи і смиренно прийняв його пораду. З часом цей молодий чоловік досяг християнської зрілості.

Нескромність і надмірно висока думка про себе може зіпсувати нам взаємини з Богом. Приповістей 16:5 перестерігає: «Огида для Господа всякий бундючний».

Врівноважений погляд на свою особу

Зрозуміло, ми не повинні надто поважно ставитись до своєї особи. Звичайно, це не означає, що нам не слід бути серйозними у своїх вчинках чи словах. Біблія показує, що наглядачі, службові помічники і фактично всі у зборі повинні бути поважними (1 Тимофія 3:4, 8, 11, Хом.; Тита 2:2). Тож як християнам розвивати і зберігати скромний, врівноважений і в той же час поважний погляд на свою особу?

Біблія дає багато підбадьорливих прикладів людей, які мали врівноважений погляд на свою особу. Визначним є приклад смирення Ісуса Христа. Щоб виконати волю Отця і принести людству спасіння, Божий Син добровільно залишив славне небесне становище і став смиренним чоловіком на землі. Незважаючи на обра́зи, наругу й ганебну смерть, він зберіг самовладання й гідність (Матвія 20:28; Филип’ян 2:5—8; 1 Петра 2:23, 24). Як Ісус міг зробити це? Він повністю покладався на Єгову і був сповнений рішучості чинити Божу волю. Ісус старанно вивчав Боже Слово, палко молився і докладав усіх зусиль у служінні (Матвія 4:1—10; 26:36—44; Луки 8:1; Івана 4:34; 8:28; Євреїв 5:7). Наслідуючи Ісусів приклад, нам буде легше розвивати й зберігати врівноважений погляд на свою особу (1 Петра 2:21).

Розгляньмо також добрий приклад Йонатана, сина царя Саула. Через непослух свого батька Йонатан втратив можливість стати наступником царя Саула (1 Самуїла 15:10—29). Чи Йонатан озлобився через цю втрату? Чи він почав заздрити Давиду, молодому чоловікові, який мав тепер правити замість нього? Хоча Йонатан був набагато старший і, мабуть, досвідченіший від Давида, він скромно й смиренно підкорився розпорядку Єгови і вірно й віддано підтримував Давида (1 Самуїла 23:16—18). Добре розуміння Божої волі і готовність підкорятися їй допоможе нам «не думати  про себе більш, ніж належить думати» (Римлян 12:3).

Ісус показав цінність скромності й смирення. Він проілюстрував це, кажучи, що, перебуваючи на весіллі, його учні не повинні займати «перші місця», щоб не трапився хтось поважніший і вони не зазнали приниження, коли їм скажуть перейти на останнє місце. Добре пояснивши цей урок, Ісус додав: «Хто бо підноситься — буде впокорений, а хто впокоряється — той піднесеться» (Луки 14:7—11). Нам мудро зважати на Ісусову пораду і ‘зодягнутись у покору’ (Колосян 3:12; 1 Коринтян 1:31).

Рівновага приносить благословення

Скромний і смиренний дух допомагає слугам Єгови знаходити справжню радість у своєму служінні. Старійшини більш доступні для інших, коли вони зі смиренністю «ніжно обходяться з отарою» (Дії 20:28, 29, НС). Тоді кожен у зборі почувається більш невимушено, розмовляючи з ними й отримуючи від них допомогу. Таким чином збір може більше зблизитись у дусі любові, сердечності й довір’я.

Якщо ми не думаємо про себе забагато, нам легше знайти добрих друзів. Скромність і смирення допоможуть нам уникати духу суперництва і не намагатися перевершити когось у тому, що ми робимо чи маємо. Ці побожні риси допоможуть нам стати уважнішими до інших і тому здатними ліпше потішати й підтримувати людей, які мають потребу (Филип’ян 2:3, 4). Коли людей зворушує любов і доброзичливість, вони, як правило, позитивно відгукуються. І хіба такі безкорисні стосунки не стають основою сильної дружби? Яке ж благословення за те, що ми не думаємо про себе забагато! (Римлян 12:10).

Маючи врівноважений погляд на свою особу, нам буде легше визнавати свої помилки, коли ми когось образили (Матвія 5:23, 24). Це призводить до ліпших взаємин і сприяє примиренню і взаємоповазі. Смиренні й скромні особи на становищі нагляду, наприклад християнські старійшини, мають можливість зробити багато доброго для інших (Приповістей 3:27; Матвія 11:29). Смиренній людині буде також легше прощати, коли хтось згрішить проти неї (Матвія 6:12—15). Вона не буде занадто гостро реагувати, коли в чомусь вбачає вияв неповаги до себе і покладатиметься на Єгову, що він виправить справи, які крім нього ніхто не може виправити (Псалом 37:5; Приповістей 3:5, 6).

Найбільшим благословенням за скромне і смиренне ставлення до своєї особи є ласка й схвалення від Єгови. «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (1 Петра 5:5). Тож ніколи не піддаваймося спокусі вважати себе ліпшими, ніж ми є насправді. Замість цього смиренно усвідомлюймо своє місце в розпорядку Єгови. Великі благословення чекають на всіх, хто виконує його вимогу ‘з своїм Богом ходити сумирно’.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Йонатан смиренно підтримував Давида.