Як нам може допомогти Ісус Христос

ТЕ, СКІЛЬКИ Ісус Христос зробив на землі, допомагаючи людям, важко описати словами. І це не перебільшення. Розповівши про багато подій з життя Ісуса, один з очевидців написав: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг» (Івана 21:25). Оскільки Ісус так багато зробив на землі, можуть виникнути запитання: «Як він допомагає нам з неба? Чи Ісусове ніжне співчуття може приносити нам користь сьогодні?»

Відповіді на ці запитання є надзвичайно зворушливими і підбадьорливими. Біблія говорить нам, що Христос увійшов «в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:24). І що він зробив для нас? Апостол Павло пояснює: «[Христос] не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині [«в саме небо»] один раз, та й набув вічне відкуплення» (Євреїв 9:12; 1 Івана 2:2).

Яка ж це чудова новина! Вознесіння Ісуса на небо не тільки не припинило його чудової праці на благо людей, але й дало йому можливість робити для них набагато більше. І все це — завдяки тому, що Бог, керуючись своєю надзвичайною незаслуженою ласкою, призначив Ісуса «Священнослужителем», тобто первосвящеником, «на небесах, по правиці престолу величности» (Євреїв 8:1, 2).

«Священнослужитель»

Отже, на небесах Ісус мусив бути для людства священнослужителем. Він мав виконувати працю, подібну до тої, яку в давні часи виконував на благо Божих поклонників ізраїльський первосвященик. І в чому вона полягала? Павло пояснює: «Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей [вознесений Ісус Христос] щось мав, що принести» (Євреїв 8:3).

Ісус мав можливість принести набагато ціннішу жертву, ніж жертви первосвящеників давнини. «Бо коли кров козлів та телят» могла принаймні деякою мірою духовно очистити стародавніх ізраїльтян, «скільки ж більш кров Христа... очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому» (Євреїв 9:13, 14).

Ісус є видатним священнослужителем ще й тому, що отримав безсмертя. У стародавньому Ізраїлі «багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм». А що можна сказати про Ісуса? Павло пише: «Безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди  живий, щоб за них заступитись» (Євреїв 7:23—25; Римлян 6:9). Отже, на небесах, по Божій правиці, ми маємо священнослужителя, котрий ‘завжди живий, щоб за нас заступатись’. Подумайте лише, що́ це означає для нас сьогодні!

Коли Ісус був на землі, до нього звідусіль сходилось безліч людей, шукаючи допомоги; деякі з них долали для цього величезні відстані (Матвія 4:24, 25). Будучи в небесах, Ісус завжди приступний для людей з усіх народів. Завдяки такій вигідній позиції на небі він як священнослужитель може в будь-яку хвилину прийти на допомогу.

Яким Первосвященником є Ісус?

Образ Ісуса Христа, змальований в євангельських повідомленнях, не залишає жодних сумнівів щодо його готовності допомагати й виявляти ніжне співчуття. А яким же він був саможертовним! Неодноразово, коли він з учнями намагався виділити трохи часу на відпочинок, якого вони дуже потребували, йому так і не вдавалося побути з ними на самоті. Але він не вважав, що його позбавили дорогоцінних хвилин спокою, а «змилувався над» людьми, котрі шукали його допомоги. Навіть коли Ісус був стомлений, голодний і спраглий, «Він їх прийняв», і коли він міг допомогти щиросердим грішникам, то був готовий відмовитись і від їжі (Марка 6:31—34; Луки 9:11—17; Івана 4:4—6, 31—34).

Спонуканий співчуттям, Ісус робив практичні кроки, аби задовольнити фізичні, емоційні та духовні потреби людей (Матвія 9:35—38; Марка 6:35—44). Крім того, він навчав їх, як знайти тривале полегшення й потіху (Івана 4:7—30, 39—42). Як же зігріває серце його власне запрошення: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм» (Матвія 11:28, 29).

Ісусова любов до людей була настільки великою, що він навіть віддав за грішне людство своє життя (Римлян 5:6—8). Апостол Павло розвиває цю думку: «[Бог Єгова] Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас,— як же не дав би Він нам із Ним і всього? (...) Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес,— Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Римлян 8:32—34).

Первосвященик, котрий може співчувати

Будучи людиною, Ісус особисто відчув голод і спрагу, втому й розпач, біль і смерть. Той стрес і утиски, які він зносив, як ніщо інше підготували його до служіння Первосвящеником багатостраждального людства. Павло написав про Ісуса: «Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей. Бо в чому був Сам постраждав, випробуваний, у тому Він може й випробуваним помогти» (Євреїв 2:17, 18; 13:8).

Ісус показав, що може й хоче допомагати людям наблизитись до Бога. Та чи означає це, що йому доводиться вмовляти бездушного й немилосердного Бога, аби той врешті погодився простити? Зовсім ні, адже Біблія називає Єгову ‘добрим і вибачливим’. У ній також говориться: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (Псалом 86:5; 1 Івана 1:9). По суті, лагідні слова й учинки Ісуса віддзеркалюють співчуття, милосердя і любов його Отця (Івана 5:19; 8:28; 14:9, 10).

 Як Ісус приносить полегшення розкаяним грішникам? Допомагаючи їм знаходити радість і задоволення у своїх щирих зусиллях догоджати Богу. Коли Павло писав до помазаних духом співхристиян, то підсумував це так: «Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого! Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (Євреїв 4:14—16).

«Своєчасна допомога»

Однак що ми можемо робити, стикаючись із проблемами, котрі здаються нам більшими, ніж ми в стані знести,— серйозними хворобами, гнітючим тягарем провини, глибоким знеохоченням чи депресією? Ми можемо скористатися з того ж джерела допомоги, на яке постійно покладався сам Ісус — з дорогоцінного привілею молитви. Наприклад, у ніч перед тим, як віддати за нас своє життя, «ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю» (Луки 22:44). Тому Ісус добре знає, що значить палко молитись до Бога. Він «з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти,— і був вислуханий за побожність Свою» (Євреїв 5:7).

Ісус знає, як багато значить для людини, коли її ‘вислухають’ і додадуть сили (Луки 22:43). До того ж він пообіцяв: «Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення,— Він дасть вам... Просіть — і отримаєте, щоб повна була ваша радість» (Івана 16:23, 24). Отже, ми можемо звертатися до Бога з благаннями, будучи впевненими, що він дозволить Синові застосувати свою владу й ціну своєї викупної жертви нам на благо (Матвія 28:18).

Можна не сумніватися: перебуваючи на своєму небесному становищі, Ісус надасть відповідної допомоги в слушний для цього час. Наприклад, якщо ми скоїли гріх, але щиро розкаюємось, можна черпати потіху із запевнення, що «маємо Заступника [«помічника», НС] перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного» (1 Івана 2:1, 2). Наш Помічник і Утішитель на небі благатиме за нас, аби ми отримали відповіді на свої згідні з Біблією молитви в його ім’я (Івана 14:13, 14; 1 Івана 5:14, 15).

 Виявляймо вдячність за Христову допомогу

Але благати Бога через його Сина — це ще не все. Ціною своєї жертви «Христос відкупив» людство й став, так би мовити, «Владикою, що викупив їх» (Галатів 3:13; 4:5; 2 Петра 2:1). Ми можемо виявити свою вдячність за все, що Христос для нас робить, визнаючи себе його власністю й охоче відгукуючись на його запрошення: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде» (Луки 9:23). ‘Зректися себе’— це не просто голослівно заявити про свою належність комусь іншому. Зрештою, «вмер Він [Христос] за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер» (2 Коринтян 5:14, 15). Отже, вдячність за викуп глибоко впливатиме на наш спосіб мислення, цілі й триб життя. Наша вічна заборгованість перед «Христом Ісусом, що Самого Себе дав за нас», має спонукувати нас дізнаватися більше про нього та його люблячого Отця, Бога Єгову. Ми також повинні прагнути зростати у вірі, жити згідно з благотворними Божими нормами й бути «ревними до добрих діл» (Тита 2:13, 14, Хом.; Івана 17:3).

Християнський збір є каналом, через який ми отримуємо своєчасну духовну поживу, підбадьорення та керівництво (Матвія 24:45—47; Євреїв 10:21—25). Якщо, приміром, хтось духовно захворіє, то може послухатися поради: «Хай покличе пресвітерів Церкви [призначених старійшин]». Далі Яків запевняє: «Молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться» (Якова 5:13—15).

Візьмімо такий приклад: чоловік, котрий відбував покарання в місцях позбавлення волі у Південній Африці, надіслав старійшині одного зі зборів листа з вдячністю «всім Свідкам Єгови, які виконують започатковану Ісусом роботу, допомагаючи  людям прямувати до Божого Царства». Далі він написав: «Коли я отримав Вашого листа, моїй радості не було меж. Мене до глибини душі зворушила Ваша зацікавленість моїм духовним визволенням. Вона стала додатковою причиною, яка підштовхнула мене врешті-решт відгукнутися на заклик Бога Єгови покаятись. Упродовж 27 років я спотикався й збивався зі шляху в темряві гріха, обману, недозволених стосунків, неморальності та сумнівних релігій. Коли мене познайомили зі Свідками Єгови, я відчув, що кінець-кінцем знайшов путь — правильну путь! Мені залишається тільки піти нею».

Ще більша допомога в недалекому майбутньому

Дедалі гірші умови у світі служать явним доказом того, що ми живемо у вирішальний період, котрий мав передувати «великій скорботі». Вже тепер існує великий натовп з усякого люду і племен, і народів, і язиків, члени якого ‘перуть одіж свою та вибілюють її в крові Агнця’ (Об’явлення 7:9, 13, 14; 2 Тимофія 3:1—5). Виявляючи віру у викупну жертву Ісуса, вони отримують прощення гріхів; їм також допомагають установити близькі взаємини з Богом і навіть стати його друзями (Якова 2:23).

Агнець, Ісус Христос, «буде їх [людей, котрі переживуть велику скорботу] пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре» (Об’явлення 7:17). Тоді Христос до кінця виконає свої обов’язки Первосвященика. Він допоможе всім Божим друзям повною мірою користати з «джерел вод життя» у плані духовному, фізичному, розумовому та емоційному. Те, що Ісус почав робити в 33 році н. е. і з того часу продовжував на небесах, буде тоді доведено до кінця.

Тож ніколи не переставаймо виявляти глибоку вдячність за все, що для нас зробили й роблять Бог і Христос. Апостол Павло закликав: «Радійте в Господі завсіди... Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:4, 6, 7).

Існує чудова можливість виявити свою вдячність Ісусові Христу, нашому Помічнику в небесах. У середу, 19 квітня 2000 року, після заходу сонця, Свідки Єгови по всьому світі збиратимуться разом, щоб відзначити Спомин Христової смерті (Луки 22:19). Ця подія дасть вам можливість поглибити своє цінування Христової викупної жертви. Від усього серця запрошуємо вас прийти і послухати, як Божі чудові заходи щодо спасіння через Христа зможуть приносити вам користь усю вічність. Довідайтесь, будь ласка, у місцевих Свідків, о котрій годині і де проводитиметься це особливе зібрання.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ісус добре знає, що значить палко молитись до Бога.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Христос допоможе справитися з проблемами, які нам не під силу.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Христос допомагає нам через сердечних старійшин.