Що вам слід знати про чаклунство

СУЧАСНЕ чаклунство важко піддається визначенню. Це тому, що люди, які займаються чаклунством, дуже різні. Вони не мають жодної централізованої влади, доктрини, священної книги, що уніфікувало б їхнє вірування. Вони також різняться традиціями, організацією, ритуалами і шанують різних богів. Одна письменниця зазначає: «Окультний світ відкриває перед людиною «вільний ринок» ідей». Інша додає: «Більшість неоязчників розходяться майже у всьому».

Для багатьох людей такі суперечності не становлять перешкоди. Один підручник для початкуючих відьом каже: «Коли отримуєте суперечливу інформацію, то дослідіть її і вирішіть, чого вам триматися. Слухайтесь голосу інтуїції. Іншими словами, вибирайте серед опублікованих ритуалів та ритуальних підручників те, що вам видається правильним».

Люди, які розуміють сутність правди, вбачають у таких суперечностях проблему. Правда — це факт, щось реальне. Ідеї не стають правдивими тільки тому, що хтось просто відчуває чи надіється, що вони правдиві, або вважає їх такими. Наприклад, колись лікарі вважали, що можна лікувати запалення легенів, якщо розрізати живу курку навпіл і покласти дві половинки на груди пацієнта. Безперечно, багато пацієнтів щиро вірили, що це лікування їм допоможе. Однак їхні вірування й надії не відповідали фактам: така процедура не виліковує запалення легенів. Люди не створюють правди; вони лише намагаються її збагнути.

Біблія стверджує, що містить правду про духовні справи. Коли Ісус Христос був на землі, він сказав у молитві до свого Отця: «Твоє слово — то правда» (Івана 17:17). Апостол Павло писав: «Усе Писання Богом надхнене» (2 Тимофія 3:16). Ті, що займаються чаклунством, з цим незгідні. Вони шукають натхнення й керівництва у міфах, стародавніх релігіях і навіть у науковій фантастиці. Хіба ж не було б мудро принаймні розглянути, що каже Біблія? Зрештою майже по всьому світі її визнають за святу книгу. Це також один з найстарших релігійних текстів, які дійшли до нашого часу. Біблія писалася протягом 1600 років, однак вона послідовна у своїх вченнях від початку до кінця.  Порівняймо ж біблійні вчення з деякими поширеними поглядами, які сьогодні популярні серед прихильників чаклунства.

Хто живе у духовній сфері?

Питання: «Хто живе у духовній сфері?» — одне з основних питань у пошуках духовного розуміння. Хоча більшість відьом визнає політеїстичну віру, орієнтовану на природу, декотрі поклоняються великій богині-матері, яку розглядають у потрійній ролі: дівчини, матері і старої жінки, що представляє головні етапи життя. Її коханцем є бог з рогами. Інші відьми поклоняються як чоловічому, так і жіночому божествам. Один письменник каже: «Богиню і Бога вважають проявами жіночих та чоловічих сил природи. Обидва мають унікальні особливості, які, поєднавшись, доводять до гармонійного створення життя». Інша авторка пише: «Одним з найважливіших виборів у чаклунстві є ваш вибір божеств (Богів/Богинь), з якими ви будете співпрацювати... Ремесло дає вам волю вибирати і пізніше шанувати свої власні форми Божественного».

Біблія не підтримує жодної з цих ідей. Ісус Христос присвятив ціле своє служіння тому, щоб навчати інших про Єгову, «єдиного Бога правдивого» (Івана 17:3). У Біблії сказано: «Великий Господь [«Єгова», НС] і прославлений вельми, і Він найгрізніший над богів усіх! Бо всі боги народів — божки» (1 Хронік 16:25, 26).

А що сказати про Диявола? В англійському «Дев’ятому новому університетському словнику Вебстера» чаклунство визначається як «спілкування з дияволом». Було б важко сьогодні знайти відьму, яка погодиться з цим визначенням, тому що багато з них не визнають навіть існування Сатани Диявола. Одна молода жінка, названа в газеті «Айріш таймс» «відьмою високого рангу і лідером одного з найвпливовіших шабашів в Ірландії», пояснює це так: «Віра в Диявола передбачає прийняття християнства... [Диявол] не може жити у всесвіті, в якому немає Бога».

Біблія підтверджує існування Диявола і каже, що він великою мірою винний у стражданні й замішанні на землі (Об’явлення 12:12). Ісус не тільки вчив, що Диявол існує, але також показав, що можливо неумисно чинити волю Диявола. Наприклад, лицемірно-праведні релігійні провідники першого століття твердили, що вони були Божими синами, і вважали, що чинять Божу волю. Але Ісус, який міг бачити, що було в їхніх серцях, знав, що це не так. Він прямо сказав їм: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете» (Івана 8:44). До того ж у біблійній книзі Об’явлення говориться, що Диявол «зводить усесвіт» (Об’явлення 12:9).

Чи магія буває доброю?

Магію завжди пов’язували з окультизмом *. Багато людей сьогодні, як і в давні часи, вірять, що магічні дії відьом  спрямовані на те, щоб шкодити іншим. Відьмам приписують здатність викликати з допомогою магії сильний біль, навіть смерть. Традиційно відьом звинувачують у безлічі нещасть, у тому числі хворобах, смерті та неврожаях.

Сьогоднішні відьми настійливо відкидають такі звинувачення. Хоча більшість з них визнають, що трапляються негідні відьми, які чинять лихо, однак вони твердять, що використовують свою магію на користь, а не на шкоду. Прихильники вікки вчать, що наслідки магічних дій повернуться з потрійною силою на особу, яка їх викликає, і що ця обставина є головним стримуючим фактором перед винесенням проклять. До цієї так званої добродійної магії відносять замовляння, які проказують, щоб захищати себе, очищати дім від негативної енергії попередніх мешканців, причаровувати людей, зціляти, запобігати втраті роботи і здобувати гроші. Оскільки магії приписують такі великі можливості, не дивно, що вона настільки популярна.

Однак Біблія не проводить різниці між доброю і поганою магією. У Законі, даному Мойсею, Бог чітко показав свою позицію. Він сказав: «Не будете чарувати!» (Левит 19:26). Також написано: «Нехай у тебе не знайдеться... ні ворожбита, ні чарівника, ні чаклуна, ні заклинача, ні знахаря, ні того, що викликає духів» (Повторення Закону 18:10, 11, Дулуман).

Чому Бог сказав це? Не тому, що хоче позбавити нас чогось корисного. Єгова дав ці закони своїм людям тому, що любить їх і не хоче, щоб вони поневолювалися страхом чи забобонами. Замість цього Бог запрошує своїх слуг просити у нього, що їм потрібно. Він є Джерелом «кожного доброго і довершеного дару» (Якова 1:17, СМ). Апостол Іван запевнив співвіруючих: «Чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього» (1 Івана 3:22).

А що сказати про злих духів?

Багато відьом погоджуються з Біблією в одному: злі духи існують. У своєму творі прихильник чаклунства перестерігає: «Привиди існують: вони живуть у невидимому світі, паралельному до нашого; це живі істоти... Назви «біс», «злий дух» та «демон» досить точні. Ці істоти дуже сильні... Найрозумніші з них... здатні (якщо хтось допоможе їм відкрити до себе шлях) ввійти у наш світ... Вони можуть увійти у ваше тіло... навіть здобути над вами деяку  владу. Це дуже нагадує старі історії про одержимих демонами».

У біблійні часи люди, одержимі демонами, зазнавали різних наслідків. Вони німіли, сліпли, поводились, як божевільні, а декотрі володіли надлюдською силою (Матвія 9:32; 12:22; 17:15, 18; Марка 5:2—5; Луки 8:29; 9:42; 11:14; Дії 19:16). Стан таких людей був ще гіршим, коли ними володіло кілька демонів одночасно (Луки 8:2, 30). Отже, існують поважні причини, чому Єгова застерігає людей триматися здаля від чаклунства та інших окультних занять.

Релігія, заснована на правді

Багатьох сьогодні приваблює чаклунство, тому що воно виглядає нешкідливою, невинною релігією природи. У деяких суспільствах воно стало прийнятним. Його не бояться. Навпаки, часто на нього дивляться поблажливо. В атмосфері, де релігійна терпимість спонукує багатьох приймати навіть химерні речі, чаклунство набуло значної шанобливості.

Дійсно, світ релігій став ринком, на якому люди вільні вибирати ту релігію, котра відповідає їхнім потребам, подібно як купують пару туфель. На відміну від цього Ісус говорив лише про вибір між двома можливостями. Він сказав: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога що веде до погибелі,— і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її!» (Матвія 7:13, 14). Звичайно, ми вільні самі вибирати собі шлях. Але цей вибір є життєво важливим, оскільки від нього залежить наше вічне благополуччя. Щоб досягти духовного просвітлення, ми мусимо триматися дороги правди — дороги, яку можна знайти тільки в Божому Слові, Біблії.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 5]

Багато людей сьогодні вважають чаклунство невинною релігією природи.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Магію завжди пов’язували з окультизмом.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Чи, займаючись чаклунством, люди мимовільно не чинять волю Диявола?

[Ілюстрації на сторінці 7]

Біблія відкриває дорогу правди.