Така велика потреба потіхи!

«І сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя» (ЕККЛЕЗІЯСТА 4:1).

ЧИ ВИ прагнете потіхи? Чи виглядаєте промінця заспокоєння, який, можливо, проб’ється крізь густі хмари розпачу? Чи жадаєте крихти втіхи, яка б пом’якшила життя, знівечене нестерпними муками й неприємними випадками?

Час від часу ми всі дуже потребуємо потіхи й підбадьорення. Це тому, що у світі багато чого завдає смутку. Усі ми потребуємо захистку, теплоти та любові. Дехто з нас постарішав, і це дуже засмучує його. Інші глибоко розчаровані, що життя не склалось так, як їм хотілося. Ще хтось приголомшений результатами своїх аналізів.

Ніхто не заперечить, що внаслідок теперішніх подій ми дуже потребуємо потіхи й надії. Тільки протягом XX сторіччя у війнах загинуло понад сто мільйонів чоловік *. Майже після всіх них залишилися зажурені сім’ї: матері, батьки, сестри, брати, вдови й сироти — у відчайдушній потребі втіхи. Сьогодні понад мільярд людей живе в крайній бідності. Половина населення планети не має бодай найменшої можливості лікуватися й придбати необхідні ліки. На вулицях забруднених мегаміст вештаються мільйони покинутих дітей, багато з котрих вживають наркотики й займаються проституцією. Мільйони біженців знемагають у жахливих таборах.

А втім, цифри, хоч би наскільки притягли нашу увагу, не можуть передати особистого болю і страждання, яких зазнають окремі люди. Візьміть, наприклад, до уваги Світлану з Балкан, яка народилася, так би мовити, за порогом бідності *. «Щоб здобувати  гроші,— розповідає вона,— батьки посилали мене жебрати й красти. Сімейне життя настільки звиродніло, що я стала жертвою кровозмішення. Я змогла влаштуватися офіціанткою, і моя мати, яка отримувала зароблені мною гроші, сказала, що, коли я втрачу роботу, вона відбере собі життя. Усе це довело мене до проституції. А мені було всього 13 років. Пізніше я завагітніла й зробила аборт. Коли мені було 15 років, я виглядала на всі 30».

Спохмурнілий молодий чоловік з Латвії на ім’я Лаїмоніс розповідає про свої сумні спогади й про потребу втіхи. У 29 років він потрапив в автокатастрофу, і його спаралізувало від попереку донизу. Його огорнула повна безнадійність, і він почав безмірно пити. Через п’ять років це була зруйнована людина — паралізований алкоголік без жодної надії на майбутнє. Звідки він міг отримати потіху?

Візьміть до уваги ситуацію Анджі. Її чоловік переніс три операції на мозку, що призвело попервах до часткового паралічу. Відтак, через п’ять років після останньої операції, з ним стався дуже серйозний випадок, в якому він мало не загинув. Коли дружина ввійшла до реанімаційної палати й побачила свого чоловіка в стані коми після вкрай тяжкого пошкодження голови, вона зрозуміла — трагедії не оминути. Її з родиною чекає важке майбутнє. Звідки вона могла одержати підтримку й підбадьорення?

Певний зимовий день декілька років тому розпочався для Пет, здавалося б, як завжди. Але подальші три дні були стерті з її пам’яті. Пізніше чоловік розповів Пет, що після сильного болю в грудях її серце повністю зупинилося. Спочатку воно почало битися дуже швидко й нерівномірно, а потім серцебиття зовсім зникло. Вона перестала дихати. «Я перебувала в стані клінічної смерті»,— говорить Пет. Але ця жінка якось вижила. Про своє довге перебування в лікарні вона говорить: «Часті обстеження залякували мене, зокрема, коли лікарі намагалися викликати фібриляцію й зупинку серця, як це сталося того зимового дня». Що ж могло в ці критичні хвилини життя дати їй втіху та заспокоєння?

Дев’ятнадцятирічний син Джо та Ребекки загинув в автокатастрофі. «Ми ніколи не відчували такого пригнічення,— говорять вони.— Хоча в минулому нам доводилось оплакувати з іншими їхні втрати, тоді ми не відчували такого гострого сердечного болю, як тепер». Що ж може полегшити такий «гострий сердечний біль» — надзвичайний смуток через втрату вашої коханої людини?

Усі ці люди й мільйони інших змогли знайти небувале джерело потіхи й заспокоєння. Щоб дізнатися, як ви теж можете отримати допомогу з цього джерела, читайте, будь ласка, наступну статтю.

[Примітки]

[Відомості про ілюстрації, сторінка 3]

UNITED NATIONS/PHOTO BY J. K. ISAAC

UN PHOTO 146150 BY O. MONSEN