Радісні весілля, які приносять честь Єгові

Уельш та Елсія одружилися 1985 року в місті Соуето (ПАР). Час від часу разом зі своєю донькою Зінзі вони переглядають весільний альбом і щоразу по-новому переживають той щасливий день. Зінзі дуже любить впізнавати на весільних фотографіях гостей, а особливо їй подобаються ті знімки, на котрих зображено її нарядно вдягнену маму.

УРОЧИСТІСТЬ почалася зі спеціальної весільної промови, виголошеної в місцевому залі в Соуето. Тоді хор християнської молоді заспівав на чотири голоси декілька пісень на хвалу Богу. Після того під ненав’язливий акомпанемент касети з мелодіями Царства гості сіли за святковий стіл. На весіллі не було алкоголю, не було там також ані гучної музики, ані танців. Гості натомість приємно спілкувалися одні з одними та вітали молодожонів. Уся урочистість тривала близько трьох годин. «Це весілля завжди викликатиме у мене теплі спогади»,— каже християнський старійшина на ім’я Реймонд.

Коли Уельш та Елсія одружувались, вони працювали добровольцями в південноафриканському філіалі Товариства Вартової башти, тому могли дозволити собі лише скромне весілля. Деякі християни вирішили припинити повночасне служіння і влаштуватися на світську роботу, аби мати гроші на вишукану весільну церемонію. Але Уельш та Елсія не шкодують, що мали скромне весілля, адже це дало їм можливість аж до народження Зінзі служити Богу повночасно.

А якщо наречені вирішують, що на їхньому весіллі буде світська музика й танці? Що, коли вони вирішать подати вино чи інші алкогольні напої? Що, коли вони можуть дозволити собі велике й вишукане весілля? Як вони можуть подбати про те, аби ця урочистість стала радісною подією, яка личить Божим поклонникам? Важливо з усією серйозністю обдумати ці питання, оскільки Біблія наказує: «Коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите,— усе на Божу славу робіть» (1 Коринтян 10:31).

Уникаймо гулянок

Важко собі уявити сумне весілля. Однак існує ще більша небезпека впасти в іншу крайність і перетворити таку подію на майже неконтрольовану гулянку. Часто на світських весіллях діються речі, які безчестять Бога. Наприклад, нерідко під час таких подій доходить до пиятики. На жаль, дещо подібне трапляється навіть на християнських весіллях.

Біблія попереджає: «Напій п’янкий — галасун» (Приповістей 20:1). Єврейське слово, перекладене як «галасун» означає «видавати гучні звуки». Якщо алкоголь може зробити галасливою одну людину, то уявіть собі, як він вплине на велику юрбу людей, котрі зберуться разом і вип’ють забагато! Тож зрозуміло, що такі події можуть легко перетворитися на «п’янство, гулянки й подібне до цього» — речі, які Біблія називає «учинками тіла». Осіб, котрі чинять таке й не розкаюються, буде позбавлено права отримати вічне життя під пануванням Божого Царства (Галатів 5:19—21).

У давнину грецьким словом, перекладеним як «гулянка», описували влаштовані напівп’яними молодими людьми галасливі вуличні процесії з музикою, співами й танцями. Якщо алкоголь під час весілля тече  рікою, а гості під звук гучної музики забавляються дикими танцями, існує серйозна небезпека, що таке весілля перетвориться на гулянку. В такій атмосфері духовно й морально слабі особи можуть легко впасти у спокусу та скоїти інші вчинки тіла, як-от піддатися «приступам гніву» (НС) або вчинити «перелюб, нечистість [чи] розпусту». Що можна зробити, аби такі вчинки тіла не затьмарили радості християнського весілля? Аби відповісти на це питання, розгляньмо, що про певне весілля говорить Біблія.

Весілля, на якому був Ісус

Ісуса та його учнів запросили на весілля в Кані Галілейській. Вони прийняли запрошення, і Ісус навіть посприяв радості тієї події. Коли забракло вина, він зробив чудо: декілька посудин наповнилось цим напоєм, причому найліпшої якості. Те вино, яке не випили під час весілля, безумовно, ще довго задовольняло потреби вдячного нареченого та його сім’ї (Івана 2:3—11).

З розповіді про весілля, на якому був Ісус, можна взяти декілька уроків. По-перше, Ісус та його учні не прийшли на весілля без запрошення. Біблія конкретно каже, що їх туди запросили (Івана 2:1, 2). Подібно у двох притчах про весілля Ісус наголосив, що присутні гості були запрошені (Матвія 22:2—4, 8, 9; Луки 14:8—10).

У деяких країнах існує звичай, за яким кожний місцевий житель — чи його запросили, чи ні — може без вагань прийти на весілля. Це, одначе, може викликати фінансові труднощі. Якщо молодожони небагаті, вони можуть навіть влізти в борги, аби тільки незліченний натовп мав що їсти й пити. Тому, коли християнська пара вирішить організувати скромне весілля і встановить конкретну кількість гостей, співхристияни, котрі не були запрошені, мають поставитись до цього рішення з розумінням та повагою. Один чоловік, котрий одружувався в Кейптауні (ПАР), пригадує, що запросив на весілля 200 чоловік. Однак прийшло аж 600, тож невдовзі не залишилося що їсти. Серед незапрошених гостей був цілий автобус туристів, котрі власне на ці вихідні приїхали до Кейптауна на екскурсію. Їхній гід був далеким родичем нареченої, тому, на його думку, мав право привести з собою цілу групу туристів, навіть не порадившись ані з молодою, ані з її нареченим!

Якщо немає жодної інформації про те, що вхід на весілля відкритий для всіх бажаючих, правдивий послідовник Ісуса не відвідуватиме такої події без запрошення і не споживатиме їжу й напої, призначені для запрошених гостей. Коли ж у когось виникає спокуса піти без запрошення, можна запитати себе: «Чи не виявлю я брак любові до молодожонів, коли прийду на це весілля? Чи не викличу незручності та чи не зіпсую радості тієї події?» Не отримавши запрошення, чуйний християнин не буде ображатися, а натомість з любов’ю надішле молодим поздоровлення й побажає благословень від Єгови. Можливо, він навіть подумає про те, щоб допомогти молодятам, надіславши їм подарунок, який додасть радості в день їхнього весілля (Екклезіяста 7:9; Ефесян 4:28).

Хто відповідає?

У деяких районах Африки існує звичай, за яким справами, пов’язаними з весіллям, займаються старші члени родини. Молода пара може бути вдячна за це, оскільки така поміч звільняє їх від фінансових зобов’язань. Молоді можуть також подумати, що це звільняє їх і від усякої відповідальності за те, що там відбуватиметься. Однак, перш ніж погодитись на будь-яку допомогу, наречені обов’язково повинні впевнитись, чи доброзичливі родичі поставляться з повагою до їхніх особистих побажань.

Хоча Ісус був Божим Сином, котрий «з неба зійшов», у нас немає жодних підстав вважати, що він взяв керування справами на весіллі в Кані у свої руки (Івана 6:41). Як натомість каже біблійна оповідь, «весільним старостою» було призначено когось іншого (Івана 2:8). А цей чоловік у свою чергу був відповідальний перед головою нової сім’ї, тобто перед нареченим (Івана 2:9, 10).

Християнські родичі повинні поважати призначеного Богом голову нової сім’ї (Колосян 3:18—20). Саме він несе відповідальність  за все, що відбувається на весіллі. Звичайно, молодий має бути поміркованим і, наскільки це можливо, брати до уваги побажання своєї нареченої, батьків, а також свекрів. Але якщо родичі наполягають на тому, щоб організувати все не так, як бажають молоді, тоді такій парі, можливо, доведеться люб’язно відмовитись від їхньої допомоги та самим покрити кошти скромного весілля. Завдяки цьому молоді зможуть уникнути речей, які пізніше викликали б у них неприємні спогади. Так сталося, наприклад, на християнському весіллі в Африці, де невіруючий родич, котрий був тамадою, виголосив тост за померлих предків!

Деколи подружжя вирушає у медовий місяць ще до закінчення весілля. У таких випадках наречений повинен призначити когось відповідальним, щоб далі все проходило згідно з біблійними нормами і закінчилося не дуже пізно.

Старанне планування та зрівноваженість

Очевидно, на весіллі, куди прийшов Ісус, було багато доброї їжі, адже Біблія в «Перекладі нового світу» (англ.) називає ту подію весільною учтою. Як уже зазначалось, було там і багато вина. Поза всяким сумнівом, не обійшлося на весіллі й без доречної музики та пристойних танців, адже все це було звичайними елементами єврейського суспільного життя. Ісус показав це у відомій притчі про блудного сина. Багатий батько з тієї історії настільки зрадів поверненню розкаяного сина, що сказав: «Будемо їсти й радіти». За словами Ісуса, під час того святкування були також «музики та танці» (Луки 15:23, 25).

А втім, цікаво, що в біблійній розповіді про весілля в Кані нічого не говориться про музику й танці. Більш того, танці не згадуються в жодному записаному в Біблії повідомленні про весілля. Як видно, у біблійні часи серед Божих вірних слуг танці посідали другорядне місце й не були важливим атрибутом весіль. Чи ми можемо з цього чогось навчитися?

На деяких християнських весіллях в Африці використовується потужна звукопідсилювальна апаратура. Часами музика грає настільки голосно, що гості не можуть нормально розмовляти. Деколи на таких святкуваннях явно бракує їжі, однак не бракує там танців, під час яких можна легко перейти межу пристойності. Такі події навряд чи можна назвати весільними учтами; вони радше слугують слушними нагодами для влаштування танцювальних вечірок. Опріч того, нерідко гучна музика приваблює порушників порядку та різних небажаних «гостей».

Оскільки в біблійних оповідях про весілля не згадуються музика й танці, чи ж молоді люди не повинні взяти це до уваги при плануванні весілля, яке приноситиме честь Єгові? Нещодавно в південній Африці мали відбутися декілька весіль, і, готуючись до них, молоді християни — гості з боку нареченої — годинами репетирували складні танцювальні кроки. Впродовж декількох місяців вони присвячували цьому заняттю неймовірну кількість часу. Християни ж повинні ‘викупляти час’ для речей «важливіших», як-от благовісницької праці, особистого вивчення та християнських зібрань (Ефесян 5:16, Кул.; Филип’ян 1:10, НС).

Беручи до уваги кількість вина, яке зробив Ісус, можна дійти висновку, що весілля в Кані було великим і вишуканим. Але можна з упевненістю сказати: та подія не була галасливою, а гості не зловживали алкоголем, як це деколи ставалося на єврейських весіллях (Івана 2:10). Чому можна так стверджувати? Тому що серед присутніх був Господь Ісус Христос. Він, як ніхто інший, намагався б слухатись Божого наказу стосовно поганого товариства: «Не будь поміж тими, що жлуктять вино» (Приповістей 23:20).

 Отже, якщо молода пара вирішить подати на весіллі вино чи інші алкогольні напої, вони мають подбати, аби це робилося під суворим наглядом відповідальних осіб. І якщо вони вирішать мати музику, то мусять вибрати підхожі мелодії та попросити відповідальну особу слідкувати за гучністю. Не можна дозволяти гостям брати цю справу у свої руки, впроваджуючи сумнівну музику або вмикаючи апаратуру нерозсудливо голосно. Якщо плануються танці, їх можна впровадити з почуттям гідності й стриманості. Якщо невіруючі родичі або незрілі християни почнуть уживати під час танцю вульгарні чи збудливі рухи, нареченому доведеться або змінити стиль музики, або тактовно попросити, щоб танці припинились. Інакше весілля може перерости в бучну оргію та призвести до спотикання (Римлян 14:21).

З огляду на потенційну небезпеку, яка криється в деяких видах сучасних танців, гучній музиці та подаванні алкоголю в необмежених кількостях, чимало християнських наречених вирішили обійтись без усього цього на своєму весіллі. Дехто через таке рішення потрапив під град критики, однак насправді цих братів слід похвалити за бажання уникати будь-чого, що могло б стягнути ганьбу на Боже святе ім’я. Інші ж погодились, аби на їхньому весіллі була підхожа музика, час для танців, а також алкогольні напої в розумних кількостях. Хоч би яке рішення зробив молодий, він відповідальний за те, що з його дозволу відбуватиметься на цій урочистості.

В Африці деякі незрілі християни сміються над проведеними з почуттям гідності християнськими весіллями: мовляв, ці події більше нагадують похорон. Але такий погляд — незрівноважений. Гріховні учинки тіла можуть принести хвилинне захоплення, але вони плямують сумління християн та порочать Боже ім’я (Римлян 2:24). З іншого боку, Божий святий дух допомагає людині виявляти справжню радість (Галатів 5:22). Багато християнських подружніх пар з гордістю згадують своє весілля — подію, яка була часом радості, а не причиною «спотикання» (2 Коринтян 6:3).

Уельш та Елсія досі згадують, як тепло відгукувались про їхнє весілля невіруючі родичі. Один з них сказав: «Ми вже втомилися від сучасних галасливих весіль. І дуже задоволені, що змогли побувати хоч на одному порядному святкуванні».

Та найголовніше — це те, що радісні й гідні християнські весілля приносять честь Засновнику подружжя, Богу Єгові.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 22]

ПРО ЩО СЛІД ПАМ’ЯТАТИ, ОРГАНІЗОВУЮЧИ ВЕСІЛЛЯ

• Якщо ви просите невіруючого родича виголосити промову, то чи подбали про те, щоб він не впровадив якихось нехристиянських традицій?

• Якщо на весіллі буде музика, чи ви вибрали лише підхожі пісні?

• Чи гучність музики буде розсудлива?

• Якщо буде дозволено танцювати, чи відбуватиметься це в гідний спосіб?

• Чи алкогольні напої подаватимуться лише в поміркованих кількостях?

• Чи розподіл алкоголю контролюватимуть відповідальні особи?

• Чи ви встановили розумну пору, о котрій весілля має закінчитись?

• Чи хтось з відповідальних осіб буде присутній до кінця, аби стежити за порядком?