Чому скрізь стільки корупції?

«А хабара не візьмеш, бо хабар осліплює зрячих і викривляє слова справедливих» (Вихід 23:8).

ТРИ тисячі п’ятсот років тому Закон Мойсея засудив хабарництво. З того часу видавалося безліч законів проти корупції. Однак пройшли століття — а приборкати корупцію за допомогою законодавства так і не вдалось. Щодня з рук у руки переходять мільйони хабарів, і мільярди людей відчувають наслідки цього на власній шкурі.

Корупція стала настільки поширеним і складним явищем, що може підірвати навіть саму структуру суспільства. У деяких країнах без хабара не зробиш фактично ані кроку. А «підмазавши» відповідну особу, можна і екзамени здати, і отримати шоферські права, і укласти контракт, і навіть виграти справу в суді. «Корупція тисне на людей, немов важка хмара смогу»,— з сумом зазначає паризький правник Арно Монтбур.

Хабарництво особливо поширене у світі комерції. Деякі компанії виділяють третину своїх доходів власне на підкуп корумпованих бюрократів, що займають різні посади в урядових структурах. За словами британського журналу «Економіст», з 25 мільярдів доларів, які щороку йдуть на міжнародну торгівлю зброєю, аж 10 відсотків призначаються на підкуп потенційних клієнтів. І коли корупція у цій сфері набрала нечуваного розмаху, наслідки стали катастрофічними. За деякими твердженнями, протягом останнього десятиріччя капіталізм «по блату» — корумповане підприємництво, при якому виграю́ть вибранці з вигідними зв’язками,— спричинив занепад економіки в масштабах цілих країн.

І хочеш не хочеш, а найбільше від корупції та спричиненої нею економічної кризи страждають бідні — ті, хто рідко коли в стані дати хабара. Як було влучно підкреслено в «Економісті», «корупція — це не що інше, як лише одна з форм гноблення». Чи можна якось подолати цей вид гноблення? А може, корупція невідворотна? Аби відповісти на ці запитання, необхідно спершу з’ясувати найголовніші причини існування цього явища.

Чому існує корупція?

Чому люди обирають шлях корупції, а не чесності? Для декого піддатися корупції — це найпростіша, а то і єдина можливість отримати потрібне. Інколи хабар дає можливість легко уникнути покарання. Чимало людей просто наслідують політиків, поліцейських та суддів, котрі часто не лише ігнорують корупцію, але й самі послуговуються такими методами.

У міру того як людина стає дедалі більше корумпованою, вона звикає до цього, і зрештою корупція стає невід’ємною частиною її життя. Особи з низькою заробітною платою  доходять висновку, що в них просто немає вибору. Якщо вони хочуть нормально жити, то мусять вимагати хабарі. І коли ті, хто вимагає хабарі чи дає їх, аби дістати щось нечесним шляхом, залишаються безкарними, тоді мало кому спадає на думку йти проти течії. «Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе»,— зауважив цар Соломон (Екклезіяста 8:11).

Вогонь корупції роздувають два вагомі чинники: егоїзм та пожадливість. Під впливом егоїзму корумповані люди закривають очі на страждання, які спричиняють іншим своєю продажністю, і виправдовують хабарництво лише тому, що мають з нього зиск. І чим більше багатства вони нагромаджують, тим пожадливішими стають. «Хто срібло кохає, той не насититься сріблом,— спостеріг Соломон.— Хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також» (Екклезіяста 5:9). Безумовно, пожадливість може бути доброю, але лише для тих, чия головна мета — це гроші. Та через неї людина стає сліпою і більше не звертає уваги на корупцію та беззаконня.

Не слід упускати з уваги ще одного чинника — ролі невидимого правителя цього світу, котрого Біблія називає Сатаною Дияволом (1 Івана 5:19; Об’явлення 12:9). Сатана всіма силами роздуває вогонь корупції. Найбільший задокументований хабар — це пропозиція, з якою він звернувся до Христа: ‘Я дам тобі всі царства світу, якщо впадеш і мені ти поклонишся’ (Матвія 4:8, 9).

Проте Ісус був непідкупний і навчав своїх послідовників жити так само. Чи вчення Христа можуть бути ефективним знаряддям для подолання корупції в наш час? Це питання розглядатиметься в наступній статті.