Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Євангелія. Історія чи міф?

Євангелія. Історія чи міф?

Євангелія. Історія чи міф?

ПО ЦІЛОМУ світі історія Ісуса з Назарета, молодого чоловіка, який змінив хід людської історії, становить невід’ємну частину культури багатьох суспільств. Вона стала частиною офіційної та неофіційної освіти. Багато вважають Євангелія джерелом нестаріючих істин та приказок, як наприклад, «ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні» (Матвія 5:37). Фактично євангельські розповіді могли лежати в основі уроків, які ми отримали від батьків, без різниці, чи були вони християнами, чи ні.

Для мільйонів щирих послідовників Христа Євангелія містять опис чоловіка, за якого вони готові страждати й умерти. Євангелія також дають основу й натхнення для мужності, витривалості, віри й надії. Чи ж ви не погодитесь, що потрібні були б незаперечні докази, аби відкинути ці повідомлення як звичайну вигадку? Зважаючи на величезний вплив євангельських повідомлень на людське мислення й поведінку, чи не вимагали б ви переконливих доказів, якби хтось хотів піддати сумніву їхню достовірність?

Запрошуємо вас розглянути кілька глибоких питань стосовно Євангелій. Розважте самі, що́ декотрі дослідники Євангелій думають про ці спірні питання, хоча дехто з них навіть не сповідує християнства. Тоді, спираючись на факти, ви зможете зробити власні висновки.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ

◆ Чи Євангелія можуть бути майстерною вигадкою?

Роберт Фанк, засновник Семінару Ісуса, каже: «Матвій, Марко, Лука та Іван представили Месію так, щоб він відповідав християнській доктрині, яка розвинулася після смерті Ісуса». Однак у час, коли писалися Євангелія, ще жило багато осіб, котрі чули Ісусові слова, спостерігали за його вчинками і бачили його після воскресіння. Вони не звинувачували письменників Євангелій у жодному шахрайстві.

Розгляньмо смерть і воскресіння Христа. Достовірні повідомлення про ці події містяться не лише в Євангеліях, але й у першому канонічному посланні апостола Павла до християн у стародавньому Коринті. Він писав: «Бо я передав вам найперш, що й прийняв,— що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з’явився Він Якову, опісля — усім апостолам. А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові» (1 Коринтян 15:3—8). Такі свідки були хоронителями історичних фактів про життя Ісуса.

Вигадок, про які твердять сучасні критики, немає у Християнських грецьких Писаннях. Але вони є в документах з другого століття н. е. Отже, декотрі небіблійні розповіді про Христа були створені, коли серед громад, відчужених від апостольського збору, розвивалося відступництво від правдивого християнства (Дії 20:28—30).

◆ Чи можуть Євангелія бути легендами?

На думку письменника і критика К. С. Луїса, Євангелія аж ніяк не можна вважати легендами. «Як літературознавець, я глибоко переконаний, що Євангелія аж ніяк не легенди,— писав він.— Вони недостатньо художні, як на легенди... Більша частина Ісусового життя нам невідома, а люди, які створюють легенди, цього не допустили б». Цікаво також, що відомий історик Г. Дж. Уеллс, хоча й не вважав себе християнином, то однак визнав: «Усі чотири [євангелісти] узгоджуються у тому, що зображають конкретну особистість; вони вселяють... певність у реальності описаного».

Розгляньмо випадок, коли воскреслий Ісус з’явився своїм учням. Вправний творець легенд, мабуть, приписав би Ісусові ефектне повернення, блискучу промову або зобразив би його осяяним світлом і пишнотою. Натомість євангеліст лише каже, що Ісус став перед своїми учнями і запитав їх: «Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?» (Івана 21:5). Учений Грег Істербрук підсумовує: «Саме такі штрихи свідчать про правдиве повідомлення, а не міфотворчість».

Звинувачення, що Євангелія — це легенди, також натикається на суворий рабинський метод навчання, популярний у час написання Євангелій. Цей метод зводився до зазубрювання — запам’ятовування за допомогою рутинного повторювання. Це говорить на користь точної і старанної передачі Ісусових висловлювань і суперечить версії про прикрашання подій.

◆ Якщо Євангелія були легендами, то чи могли вони бути укладені так швидко після смерті Ісуса?

Згідно з наявними доказами, Євангелія були написані між 41 і 98 роками н. е. Ісус помер у 33 році н. е. Це означає, що повідомлення про його життя були складені за порівняно короткий час після закінчення його служіння. Це становить величезну перешкоду для аргументу, що євангельські розповіді — це звичайні легенди. Для розвитку легенд потрібен час. Візьмімо для прикладу «Іліаду» та «Одіссею» давньогрецького поета Гомера. Дехто вважає, що текст цих двох епічних легенд розвивався й усталювався протягом сотень років. А що сказати про Євангелія?

У своїй книжці «Цезар і Христос» історик Вілл Дюрант пише: «Щоб кілька звичайних осіб... могли вигадати таку сильну й привабливу особистість, таку високу мораль і такий зворушливий образ людського братерства, то це було б чудо, причому більш неймовірне, ніж чуда, описані в Євангеліях. Після двох сторіч наукової критики Біблії нариси про життя, особистість та вчення Христа залишаються достатньо ясними й утворюють найзахопливішу сторінку в історії західної людини».

◆ Чи Євангелія були пізніше відредаговані відповідно до потреб ранньої християнської общини?

Деякі критики сперечаються, що політичні погляди ранньої християнської общини спонукали письменників Євангелія відредагувати й доповнити історію Ісусового життя. Однак ретельне вивчення Євангелій показує, що жодної такої фальсифікації не було. Якби євангельські повідомлення про Ісуса були змінені в результаті інтриги християн першого століття, чому ж тоді в тексті залишилися негативні висловлювання про юдеїв та язичників?

Наочний приклад цього можна знайти в Матвія 6:5—7, де цитуються Ісусові слова: «Як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!» Це було очевидним засудженням юдейських релігійних провідників. Ісус продовжив: «Як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани,— бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство». Цитуючи Ісуса таким чином, письменники Євангелія не намагалися навернути читачів на свою віру. Вони просто записали висловлювання, дійсно сказані Ісусом Христом.

Розгляньмо також євангельське повідомлення про жінок, які прийшли до Ісусового гробу і знайшли його порожнім (Марка 16:1—8). За словами Грега Істербрука, «у суспільстві стародавнього Близького Сходу свідчення жінок вважалося ненадійним по своїй суті: наприклад, свідчення двох чоловіків було достатньо, щоб визнати жінку винною у перелюбі, тоді як жодне свідчення жінки не могло стати основою засудження чоловіка». Навіть Ісусові учні не повірили жінкам! (Луки 24:11). Тому малоймовірно, що така історія була умисною вигадкою.

Відсутність притч у посланнях і книзі Дії переконливо доводить, що притчі у Євангеліях не були додані ранніми християнами, а походили від самого Ісуса. Крім того, уважне порівняння Євангелій з посланнями відкриває, що ані Павлові слова, ані слова інших письменників Грецьких Писань не були майстерно перефразовані і приписані Ісусові. Якби рання християнська община зробила це, то слід було б сподіватися знайти в Євангеліях принаймні якусь частину матеріалу з послань. Оскільки це не так, то безумовно, можемо зробити висновок, що євангельський матеріал є оригінальним і достовірним.

◆ Як бути із суперечностями, які нібито містяться в Євангеліях?

Критики вже давно твердять, що Євангелія повні суперечностей. Історик Дюрант старався дослідити євангельські повідомлення з об’єктивної точки зору — як історичні документи. Хоча, за його словами, вони нібито містять суперечності, він робить такий висновок: «Суперечності дрібні й незначні; по суті, у синоптичних Євангеліях знаходиться чудова єдність, і вони погоджуються в тім, що говорять про Христа».

Позірні суперечності у євангельських описах досить легко узгодити. Наприклад, в Матвія 8:5 говориться, що «до Нього [Ісуса] наблизився сотник, та й благати зачав Його». В Луки 7:3 читаємо, що «послав він [сотник] до Нього [Ісуса] юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його». Той чоловік послав старших як своїх представників. Матвій каже, що сотник сам просив Ісуса, тому що він передав своє прохання через старших, які служили його промовцями. Це лише один приклад, який показує, що позірні розбіжності у Євангеліях можна розв’язати.

А як бути з твердженнями наукових критиків, що Євангелія не відповідають критеріям справжньої історії? Дюрант продовжує: «У запалі їхнього відкриття захисники наукової критики Біблії так суворо випробовували вірогідність Нового Завіту, що за їхнім мірилом сто давніх знаменитостей, як-от Хаммурапі, Давид і Сократ відійшли б у легенду. Незважаючи на упередження й теологічні погляди євангелістів, у Євангеліях таки описується багато випадків, які вигадники хотіли б приховати,— конкуренція між апостолами за вищу посаду в Царстві, втеча апостолів після Ісусового арешту, Петрове зречення... Жоден читач цих описів не міг би сумніватись у реальності особи, про яку в них ідеться».

◆ Чи сучасне християнство представляє Ісуса таким, як він представлений в Євангеліях?

На Семінарі Ісуса було проголошено, що ці дослідження Євангелій «не обмежені постулатами церковних соборів». Але історик Уеллс усвідомлював, що між тим, як вчення Ісуса викладене у Євангеліях, і тим, як його викладає загальновизнане християнство, існує велика прірва. Він писав: «Немає жодних доказів на те, що апостоли Ісуса коли-небудь чули про Трійцю, у всякому випадку не від нього... Ісус ні слова не згадав про поклоніння його матері Марії на взірець Ісіди, Цариці небесної. Усе найтиповіше для християнства у поклонінні й практиці він ігнорував». Тому не можна судити про цінність Євангелій на основі вчень загальновизнаного християнства.

ЯКИЙ ВАШ ВИСНОВОК?

Що ви думаєте після розгляду цих фактів? Чи існують реальні переконливі докази, що Євангелія — це лише міфи? Багато людей з’ясовують, що питання й сумніви, які висуваються стосовно достовірності Євангелій, хиткі й непереконливі. Щоб сформувати особисту думку, вам потрібно прочитати Євангелія без упереджень (Дії 17:11). Коли розглянете послідовність, чесність і точність, з якою Євангелія представляють особистість Ісуса, то усвідомите, що ці повідомлення аж ніяк не є збіркою байок *.

Якщо ви будете уважно досліджувати Біблію і застосовувати її поради, то побачите, як вона може змінити ваше життя на ліпше (Івана 6:68). Це особливо стосується Ісусових слів, записаних у Євангеліях. А що більше, з них можна дізнатися про чудове майбутнє, приготоване для слухняних людей (Івана 3:16; 17:3, 17).

[Примітка]

^ абз. 29 Дивіться розділи 5—7 у книжці «Біблія. Слово Боже чи людське?» і брошуру «Книга для всіх людей». Обидві опубліковані Товариством Вартової башти.

[Рамка на сторінці 7]

Докази достовірного репортажу

КІЛЬКА років тому один австралійський сценарист і колишній критик Біблії визнав: «Уперше в житті я зробив те, що є першим обов’язком репортера: перевірив відомі мені факти... І я був приголомшений, бо те, що читав [у євангельських повідомленнях] не було ані легендою, ані натуралістичною фікцією. Це був репортаж. Повідомлення очевидців та тих, хто був знайомий з очевидцями надзвичайних подій... Репортаж має свій присмак, і цей присмак є в Євангеліях».

Подібно й Е. М. Блейклок, професор класичної філології університету в Окленді, твердить: «Я вважаю себе істориком. Мій підхід до класичної літератури є історичним. І хочу вам сказати, що докази про життя, смерть і воскресіння Христа ліпше засвідчені, ніж більшість фактів стародавньої історії».

[Карта/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ФІНІКІЯ

ГАЛІЛЕЯ

Річка Йордан

ЮДЕЯ

[Ілюстрації]

«Докази про життя, смерть і воскресіння Христа ліпше засвідчені, ніж більшість фактів стародавньої історії» (ПРОФЕСОР Е. М. БЛЕЙКЛОК).

[Відомості про джерело]

Фон: на основі карти copyrighted by Pictorial Archive (Near Eastern History) Est. and Survey of Israel.