Чому слід боротися з максималізмом?

Чи ви завжди стараєтеся з усіх сил робити все якнайліпше? Річ ясна, подібний підхід може принести велику користь і вам, і тим, хто вас оточує. Однак деякі люди заходять у цьому задалеко і стають максималістами. Що це означає?

ОДНЕ з визначень слова «максималізм» — це «схильність уважати неприйнятним все, що не відповідає вимогам досконалості». Ви, мабуть, зустрічали осіб з таким підходом та бачили, як їхня надмірна вимогливість до інших викликає багато проблем і створює атмосферу незадоволення й знеохочення. На думку більшості зрівноважених людей, максималізм, тобто надмірна, нерозсудлива вимогливість у всіх сферах життя,— риса досить небажана. З нею необхідно боротись. Але труднощі виникають тоді, коли мова заходить про наш власний підхід або ставлення: нам нелегко визнати за собою схильність до максималізму, тож подолати його стає набагато важче.

Нельсон — людина з великою відповідальністю; йому доводиться вирішувати багато проблем. Він регулярно аналізує статистичні дані, і найважливіше для нього — бути якомога продуктивнішим. Нерідко вважається, що для успіху на ринку праці, де існує велика конкуренція, просто необхідно бути максималістом. Хоча дехто і цінує ефективність праці Нельсона, проте максималізм спричиняє йому багато проблем зі здоров’ям, як-от головні болі та стрес. Чи ви бачите в Нельсоні себе?

Максималізм впливає і на молодих людей. Ріта з Ріо-де-Жанейро любила в дитинстві ходити до школи. Вона намагалася не виглядати честолюбною, однак коли не отримувала п’ятірок, то була просто в розпачі. Ріта розповідає: «Ще з дитинства я порівнювала себе з іншими: у них було багато часу, я ж постійно жила в стресі й робила все поспіхом. Мені здавалося, що в мене ніколи немає часу на відпочинок, бо завжди треба було щось робити».

Марія, будучи ще маленькою дівчинкою, нерідко плакала з розпачу, коли їй не вдавалось малювати так, як інші. Згодом,  намагаючись досягти митецької досконалості в музиці, вона часто страждала через перенапруження та почуття тривоги, замість того щоб насолоджуватись своєю грою та співом. Інша бразильська дівчина, Тоня, яка старалась бути розсудливою та уникати суперництва, визнає, що все одно ставила для себе надто високі вимоги як у школі, так і вдома. Вона думала, що, коли не виконуватиме своєї роботи досконало, люди не будуть її любити. Крім того, в деяких ситуаціях Тоня вимагала забагато від інших, а тоді страждала через розчарування й смуток.

Хоча компетентність, старанність та задоволення з власних досягнень важливі, проте коли ставити недосяжні цілі, це може викликати негативні почуття, наприклад страх перед невдачею. Деколи батьки та інші дорослі вимагають від дітей досконалої успішності в школі або досконалих результатів у спорті, чого досягнути майже неможливо. Такі надто високі сподівання мала, наприклад, мама Рікардо: вона хотіла, щоб її син став лікарем, грав на піаніно та ще й володів кількома мовами. Чи ви розумієте, що коли впадати в таких питаннях у крайнощі, то проблем і розчарувань просто не уникнути?

Чому слід уникати максималізму?

Останнім часом зріс попит на високоякісну працю, яка відповідає найвищим вимогам точності й майстерності. Тож люди на ринку праці змушені триматися засад конкуренції. Ще один чинник, котрий змушує багато кого працювати дедалі наполегливіше,— це страх утратити засоби до існування. Деякі працівники стають подібними до спортсмена, який іде на величезні жертви, аби встановити новий рекорд. Стикнувшись із жорстким суперництвом, він відчуває необхідність тренуватися ще більше, можливо, навіть починає вживати спеціальні хімічні препарати, аби поліпшити свою форму і, як він сподівається, виграти. Отже, максималізм позбавляє людей здорового прагнення досягти довершеності, і в результаті їхньою «спонукою є страх перед невдачею» або ж «внутрішній імпульс бути першими» (посібник «Як поліпшити самопочуття», англ.).

Звичайно, деякі люди вважають, що завжди можна поліпшити свої досягнення в мистецтві чи спорті. Однак, на думку д-ра Роберта С. Еліота, «максималізм — це сподівання, яке ніколи не здійснюється». Він додає: «Ця риса несе зі собою почуття вини, постійну готовність оборонятися чи виправдовуватись та страх перед глузуванням». Як же тому доречні слова мудрого царя Соломона: «І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного,— і це все марнота та ловлення вітру» (Екклезіяста 4:4).

Отже, що ви можете зробити, коли помічаєте в собі схильність до максималізму? Чи ви відчуваєте, що чим наполегливіше працюєте, тим більше знеохочуєтесь? Чи вам хотілося б бути менш вимогливим і прискіпливим? Що означає бути досконалим? Чи ви прагнете використовувати повною мірою свій потенціал, уникаючи максималізму? Якщо недосконалі люди, використовуючи дані Богом здібності, спроможні винаходити так багато корисних речей, тільки уявіть собі, чого зможе досягнути людство, живучи в досконалих умовах і маючи Боже керівництво!

[Ілюстрація на сторінці 4]

Деколи батьки та інші вимагають від дітей досконалості, якої ті не можуть досягти.