Шануйте тих, кому дана влада над вами
Шануйте тих, кому дана влада над вами
«Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте» (1 ПЕТРА 2:17).
1, 2. Як люди в наш час ставляться до влади? Чому?
«ДІТЛАХИ отримали всі права. Немає жодної поваги до батьків»,— бідкається одна мати. «Не довіряй владі»,— написано на буферній наклейці. Це тільки два приклади ситуації, що, як вам відомо, панує сьогодні. Загальна неповага до батьків, учителів, роботодавців та урядовців поширена по цілому світі.
2 Дехто знизує плечима й каже: «Ці посадові особи не заслуговують на повагу». Інколи цьому важко заперечити. Звідусіль приходять повідомлення про корумпованих урядовців, пожадливих роботодавців, некомпетентних учителів і жорстоких батьків. На щастя, майже ніхто з християн не ставиться так до влади в зборі (Матвія 24:45—47).
3, 4. Чому християни повинні виявляти повагу до посадових осіб?
3 Будучи християнами, ми маємо «спонукальну причину» поважати світських посадових осіб. Апостол Павло умовляв християн «коритися вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені [«на своїх відносних становищах», НС] від Бога» (Римлян 13:1, 2, 5; 1 Петра 2:13—15). Павло також показав, чому необхідно слухатися влади в сім’ї: «Дружини,— слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Діти,— будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Колосян 3:18, 20). Старійшини збору гідні нашої пошани, бо «святий дух призначив їх наглядачами, щоб пасти збір Бога» (Дії 20:28, НС). Ми шануємо людську владу тому, що поважаємо Єгову. Звичайно, пошана до влади Єгови завжди стоїть на першому місці в нашому житті (Дії 5:29).
4 Маючи на увазі верховну владу Єгови, розгляньмо приклади деяких людей, котрі не поважали осіб при владі, а також людей, котрі поважали їх.
Неповага провадить до осуду
5. Яке нешанобливе ставлення виявила до Давида Мелхола й до чого це призвело?
5 З оповіді про царя Давида ми можемо зрозуміти, як Єгова ставиться до тих, хто зневажає дану ним владу. Коли Давид приніс до Єрусалима ковчег угоди, його дружина Мелхола «побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму». Мелхола повинна була поважати Давида не тільки як голову родини, але і як царя країни. Проте вона висловила свої почуття таким сарказмом: «Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів!» Через це Мелхола залишилася бездітною (2 Самуїла 6:14—23).
6. Що Єгова думав про неповагу Корея до Його помазанців?
6 Горезвісний приклад неповаги до визначеного Богом теократичного керівництва залишив Корей. Будучи представником Кегатового роду, який же привілей мав Корей служити Єгові в скинії! Усе ж таки він вишукав недоліки в Мойсея та Аарона, Божих помазаних провідників ізраїльтян. Корей об’єднався з іншими ізраїльськими начальниками й зухвало сказав Мойсею та Аарону: «Вся громада — усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?» Що думав Єгова про Корея та його поплічників? Бог вважав, що своїми діями вони зневажають його самого. Корей та 250 начальників були знищені вогнем від Єгови, побачивши перед цим, як земля поглинула всіх, хто підтримував їх (Числа 16:1—3, 28—35).
7. Чи «вищі апостоли» мали будь-яку причину критикувати авторитет Павла?
7 У християнському зборі першого сторіччя були особи, які погорджували теократичною владою. «Вищі апостоли» в коринтському зборі зневажливо ставилися до Павла. Вони критикували його ораторські здібності, кажучи: «Особисто присутній — слабий, а мова його незначна» (2 Коринтян 10:10; 11:5, Дерк.). Був Павло винятковим промовцем чи ні, він заслуговував поваги як апостол. Але чи Павлова мова справді була незначна? Його публічні промови, записані в Біблії, свідчать про те, наскільки переконливим промовцем був він. Ось чому внаслідок короткої розмови з Іродом Агріппою II, який ‘знав усі юдейські спірні питання’, Павло переконав цього царя настільки, що той сказав: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!» (Дії 13:15—43; 17:22—34; 26:1—28, Хом.). А вищі апостоли в Коринті обвинувачували Павла в тому, що його мова незначна! Що думав про них Єгова? У посланні до наглядачів ефеського збору Ісус Христос схвально відгукнувся про осіб, які не пішли за тими, ‘хто себе називав апостолами, але ними не був’ (Об’явлення 2:2).
Поважані, хоча й недосконалі
8. Як Давид виявляв повагу до влади, котру Єгова дав Саулові?
8 У Біблії є багато прикладів тих, хто поважав посадових осіб навіть тоді, коли ті зловживали своєю владою. Один із таких чудових прикладів залишив Давид. Цар Саул, під правлінням якого він служив, розпалився заздрістю через подвиги Давида й намагався вбити його (1 Самуїла 18:8—12; 19:9—11; 23:26). І навіть маючи декілька нагод забрати Саулові життя, Давид казав: «Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця!» (1 Самуїла 24:4—7; 26:7—13). Давид знав, що Саул був поганий, але весь суд над ним віддав у руки Єгови (1 Самуїла 24:13, 16; 26:22—24). Він не лихословив Саула й не ображав його.
9. а) Що відчував Давид, коли Саул погано ставився до нього? б) Чому ми можемо сказати, що Давид по-справжньому поважав Саула?
9 Чи Давид засмучувався, зазнаючи поганого ставлення? «Насильники на мою душу зазіхають»,— волав Давид до Єгови (Псалом 54:5, Хом.). Він виливав своє серце Єгові, кажучи: «Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже... на мене збираються сильні,— не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх! Без моєї провини вони он збігаються та готуються,— устань же назустріч мені та побач!» (Псалом 59:2—5). Чи ви колись мали такі самі почуття: ви не зробили нічого поганого посадовій особі, а вона безупинно завдавала вам клопотів? Давид завжди виявляв повагу до Саула. Після смерті Саула Давид, замість стрибати від радості, склав жалобну пісню: «Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя... прудкіші були від орлів та сильніші від левів! Дочки Ізраїлеві,— за Саулом заплачте» (2 Самуїла 1:23, 24). Який же чудовий приклад справжньої поваги до помазанця Єгови, Саула, залишив Давид, хоча той завдавав йому великого лиха!
10. Який чудовий приклад пошани до влади, котру Бог дав керівному органу, залишив Павло і який був наслідок цього?
10 У християнську еру ми також знаходимо видатні приклади людей, які шанували володарів від Бога. Візьміть, наприклад, до уваги Павла. Він виявляв повагу до рішень керівного органу християнського збору першого сторіччя. Під час останнього візиту Павла до Єрусалима керівний орган порадив йому церемоніально очиститись, аби показати іншим, що він не мав жодної ворожості до Мойсеєвого Закону. Павло міг розмірковувати: «Коли над моїм життям нависла небезпека, ці брати радили мені покинути Єрусалим. Тепер же вони хочуть, щоби я публічно виявив свою повагу до Мойсеєвого Закону. Адже в посланні до галатів я вже порадив їм не триматися цього Закону. Якби я пішов до храму, люди могли б неправильно зрозуміти мої учинки, вважаючи, що я погодився з обрізаними». А втім, Павло так не розмірковував. Оскільки не стояла вимога піти на компроміс із християнськими принципами, він виявив повагу та послух до поради керівного органу першого сторіччя. Це відразу призвело до потреби рятувати Павла від юрби євреїв, і згодом він просидів два роки у в’язниці. Але завдяки цьому послуху було виконано Божу волю. Павло свідчив найвищим урядникам у Кесарії, і потім за державний рахунок його перевезли до Рима, де він проповідував навіть самому кесарю (Дії 9:26—30; 21:20—26; 23:11; 24:27; Галатів 2:12; 4:9, 10).
Як виявляєте повагу ви?
11. Як ми можемо виявляти повагу до світської влади?
11 Чи ви виявляєте належну повагу до посадових осіб? Християнам наказано: «Віддайте належне усім... кому честь — честь». Підкорятися «вищій владі» — це не тільки сплачувати податки, але й шанувати її своєю поведінкою та мовою (Римлян 13:1—7). Як ми реагуємо, маючи справу з бездушними урядовцями? У мексиканському штаті Ч’япас адміністрація одного поселення привласнила сільськогосподарські угіддя 57 сімей Свідків Єгови через те, що ці християни не брали участі в певних релігійних святах. На зустрічах щодо вирішення цього питання чисто та охайно вдягнені Свідки виступали завжди з гідністю і повагою. Через рік було зроблено рішення на їхню користь. Їхня поведінка ви́кликала таку повагу декотрих спостерігачів, що ті також захотіли стати Свідками Єгови!
12. Чому дружина повинна ставитись «з глибокою повагою» до свого невіруючого чоловіка?
12 Як ви можете виявляти повагу до тих, кому Бог дав владу в сім’ї? Обговоривши приклад Ісуса, який зносив страждання, апостол Петро сказав: «Так само дружини,— коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, як побачать ваше поводження чисте в страху [«з глибокою повагою», НС]» (1 Петра 3:1, 2; Ефесян 5:22—24). Тут Петро підкреслював необхідність того, щоб дружина підкорялася своєму чоловікові «з глибокою повагою», хоча декотрі чоловіки мало чим заслуговують її. Шанобливою поведінкою дружина може здобути серце свого невіруючого чоловіка.
13. Як дружини можуть шанувати своїх чоловіків?
13 У контексті цих віршів Петро привертає нашу увагу до прикладу Сарри, чоловік якої, Авраам, став винятковим прикладом віри (Римлян 4:16, 17; Галатів 3:6—9; 1 Петра 3:6). Чи дружини віруючих чоловіків повинні наділяти своїх чоловіків меншою повагою, ніж дружини невіруючих чоловіків — своїх? А що, коли ти в чомусь не погоджуєшся зі своїм чоловіком? Ісус дав пораду, яку можна, у загальному, застосувати й тут: «Хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну,— іди з ним навіть дві» (Матвія 5:41). Чи ти шануєш свого чоловіка, погоджуючись із його бажаннями? Якщо це здається занадто важким, поділися з ним своїми міркуваннями. Не думай, що йому відомі твої почуття. Але коли ти висловлюєш йому свої бажання, роби це в шанобливий спосіб. Біблія нам радить: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Колосян 4:6).
14. Що входить у шану до батьків?
14 А що сказати про ваших дітей? Боже Слово наказує: «Діти,— слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! «Шануй свого батька та матір» — це перша заповідь з обітницею» (Ефесян 6:1—3). Зауважте, слухатися своїх батьків є синонімом ‘шанувати свого батька та матір’. Грецький відповідник слова «шана» несе значення «оцінювати» або «визначати ціну». Отже, виявляти слухняність — це щось більше, ніж неохоче триматися батьківських правил, які вам можуть здаватися нерозсудливими. Бог вимагає, щоб ви глибоко поважали своїх батьків і дорожили їхнім керівництвом (Приповістей 15:5).
15. Як діти можуть виявляти повагу до своїх батьків, навіть коли їм здається, що батьки допустилися помилки?
15 Що, коли через певну поведінку батьків зменшується ваша повага до них? Намагайтеся подивитися на цілу справу їхніми очима. Чи ж вони не ‘породили’ вас і не забезпечують вас? (Приповістей 23:22). Чи ж не любов спонукує їх дбати про вас? (Євреїв 12:7—11). Шанобливо розмовляйте зі своїми батьками, розповідайте про свої почуття в дусі лагідності. Навіть коли вони зреагують у неприємний для вас спосіб, уникайте нешанобливих слів (Приповістей 24:29). Пригадайте, як Давид шанував царя Саула навіть тоді, коли той відійшов від Божих настанов. Просіть Єгову, щоб він допоміг вам справитися зі своїми емоціями. «Серце своє перед Ним виливайте,— сказав Давид,— Бог для нас — пристановище» (Псалом 62:9; Плач Єремії 3:25—27).
Шануйте тих, хто бере провід
16. Чого ми можемо навчитися на прикладі лжевчителів та ангелів?
16 Старійшини збору призначені святим духом, але вони й далі є недосконалі й допускаються помилок (Псалом 130:3; Екклезіяста 7:20; Дії 20:28; Якова 3:2). Унаслідок цього декотрі в зборі можуть бути незадоволені старійшинами. Як нам слід реагувати, коли ми вважаємо, що певні справи в зборі старійшини виконують неправильно, або принаймні нам так здається? Візьміть до уваги разючу різницю між лжевчителями в першому сторіччі та ангелами. «Зухвалі свавільці [лжевчителі], що не бояться зневажати слави [«славних», НС], хоч Анголи, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа зневажливого суду на них [«з пошани до Єгови», НС]» (2 Петра 2:10—13). Тимчасом як лжевчителі зневажали «славних» — старійшин, яким було дано владу в християнському зборі першого сторіччя, ангели не зневажали лжевчителів, котрі викликали поділ між братами. Ангели, які займають вищу позицію і мають гостріше почуття справедливості, ніж люди, знали, що́ відбувалося в зборі. Але «з пошани до Єгови» вони віддавали суд Богові (Євреїв 2:6, 7; Юди 9).
17. Яку роль відіграє ваша віра, коли йдеться про питання, в яких, на вашу думку, старійшини діють неправильно?
17 Навіть коли щось не виконується так, як слід, чи ж ми не повинні покладатися на Ісуса Христа — активного Голову християнського збору? Чи ж він не знає, що відбувається в його всесвітньому зборі? Чи ми не повинні шанувати його способу вирішення справи та покладатися на його спроможність керувати? Дійсно, ‘хто ми такі, щоб осуджувати ближнього?’ (Якова 4:12; 1 Коринтян 11:3; Колосян 1:18). Чому б вам не розповісти в молитві Єгові про свій неспокій?
18, 19. Що ви можете зробити, коли вважаєте, що старійшина допустився помилки?
18 Через людську недосконалість можуть виникати труднощі й проблеми. Може бути, що старійшина допускається помилки й це починає непокоїти інших. Поспішні дії за таких обставин не змінять ситуації. Це може тільки загострити проблему. Духовно проникливі особи чекатимуть, аж поки Єгова виправить ситуацію та дасть потрібне картання у свій час і спосіб (2 Тимофія 3:16; Євреїв 12:7—11).
19 Чи вас дещо непокоїть? Замість обговорювати це з іншими членами збору, чому б не звернутися шанобливим способом до старійшин про допомогу? Уникаючи критиканського духу, поясніть, як це позначилось на вас. Завжди будьте до них «співчутливі» і, звіряючись їм, виявляйте повагу (1 Петра 3:8, Хом.). Не вдавайтесь до сарказму, але покладайтеся на їхню християнську зрілість. Цінуйте те сердечне підбадьорення з Біблії, яке вони, можливо, дадуть вам. І коли здається, що потрібно інших виправних заходів, будьте певні: Єгова покерує старійшинами, аби вони зробили те, що добре й правильне (Галатів 6:10; 2 Солунян 3:13).
20. Що ми розглянемо в наступній статті?
20 Проте слід розглянути ще одне питання стосовно поваги й пошани до осіб, яких наділено владою. Чи ж не повинні ті, кому дана влада, поважати доручених їм людей? Розгляньмо це в наступній статті.
Як би ви відповіли?
• З якої поважної причини слід шанувати осіб при владі?
• Що Єгова та Ісус думають про тих, хто не шанує влади від Бога?
• Наведіть чудові приклади тих, хто виявляв пошану до наділених владою осіб.
• Що ми можемо зробити, коли здається, що особа, котра має над нами владу, допустилася помилки?
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрація на сторінці 12]
Сарра глибоко поважала владу Авраама й була щаслива.
[Ілюстрація на сторінці 13]
Мелхола виявила неповагу до авторитету Давида як голови родини й царя.
[Ілюстрація на сторінці 15]
«Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця!»
[Ілюстрація на сторінці 16]
Чому б вам не розповісти в молитві Єгові про свій неспокій?