Життєпис

Носій світла багатьом народам

ІСТОРІЯ ЖИТТЯ ДЖОРДЖА ЯНҐА РОЗПОВІЛА РУТ ЯНҐ НІКОЛСОН

«Звідки ж це мовчання за нашими кафедрами? ...Що ми за люди, якщо мовчимо після того, як довели правдивість речей, про які я пишу? Не тримаймо людей у незнанні, а проголошуймо правду без винуватого вигляду і нічого не приховуючи».

ЦЕ СЛОВА з батькового 33-сторінкового листа, в якому він просив викреслити його ім’я з церковного реєстру. Йшов 1913 рік. Саме тоді батько розпочав багате на події життя, служачи носієм світла багатьом народам (Филип’ян 2:15). Ще в дитинстві я почала збирати історії про пригоди мого батька, розпитуючи родичів і досліджуючи історичні матеріали, а друзі допомогли скласти історію його життя. Багато чим воно нагадує мені життя апостола Павла. Подібно до «апостола поганів» батько завжди був готовий подорожувати, щоб донести людям кожного краю та острова звістку Єгови (Римлян 11:13; Псалом 107:1—3). Дозвольте ж мені розповісти про свого батька, Джорджа Янґа.

Молоді роки

Батько був наймолодшим сином Джона та Маргарет Янґ, шотландських пресвітеріан. Він народився 8-го вересня 1886 року, невдовзі після того, як сім’я переїхала з Единбурга (Шотландія) до Британської Колумбії у Західній Канаді. Його троє старших братів — Олександр, Джон і Малькольм — народилися в Шотландії кілька років раніше. Хлопці мали сестру Маріон, що була на два роки молодша  від мого батька. Вони ніжно називали її Неллі.

Дітям добре було на фермі в Саанічі, що поблизу Вікторії (провінція Британська Колумбія), де вони виростали. У той же час вони вчилися виконувати відповідальні завдання. Тому, коли їхні батьки поверталися з поїздки до Вікторії, необхідна робота коло дому була зроблена і дім прибраний.

З часом батько та його брати почали цікавитися гірництвом та лісозаготівлею. Брати Янґ здобули собі добру репутацію як спеціалісти, котрі оцінюють лісові ресурси для можливого їх використання, і як торговці лісоматеріалом. Батько займався фінансовими операціями.

З часом батько, маючи схильність до духовних справ, вирішив стати пресвітеріанським служителем. Приблизно у той час на його життя глибоко вплинули проповіді Чарлза Тейза Рассела, першого президента Товариства Вартової башти, які друкувалися в газетах. Те, що батько дізнався, спонукало його скласти і надіслати лист про вихід з церкви, згаданий на початку.

Батько тактовно, але прямо навів біблійні вірші, які спростовують церковні вчення, що людська душа безсмертна і що Бог вічно мучитиме людські душі у вогненному пеклі. Він також викрив доктрину про Трійцю, доводячи, що вона має нехристиянське походження і зовсім не підтримується у Святому Письмі. З того часу він, наслідуючи Ісуса Христа, займався християнським служінням, смиренно використовуючи всі свої здібності й сили на славу Єгови.

У 1917 році під керівництвом Товариства Вартової башти батько почав служити пілігримом, як тоді називали роз’їзних представників Свідків Єгови. По великих і малих містах Канади він виголошував лекції і показував «Фото-драму сотворення», яка складалася з фільму й слайдів. Під час виступів батька аудиторії театрів були переповнені. До 1921 року у «Вартовій башті» друкувався розклад його візитів.

В одній вінніпезькій газеті повідомлялося, що проповідник Янґ виступив перед 2500 присутніх і що багато інших не могли ввійти, бо зал був переповнений. В Оттаві він виголосив промову «До пекла й назад». Один літній чоловік розповідав: «Після промови Джордж Янґ запросив кілька священиків на сцену, щоб обговорити з ними цю тему, але жоден з них не піднявся. Тоді я зрозумів, що знайшов правду».

Батько намагався втиснути у свої пілігримські візити якомога більше духовної діяльності. Після цього він поспішав на поїзд у наступне місце. Коли він подорожував машиною, то часто вирушав у дорогу задовго до сніданку. Крім того, що  батько був ревним, він мав репутацію дбайливого чоловіка, відомого християнськими учинками та щедрістю.

Серед багатьох ранніх конгресів, на яких він побував, особливо пам’ятним був конгрес у Едмонтоні (провінція Альберта) у 1918 році. Ціла його родина прибула на хрещення Неллі. Це також був останній раз, коли брати зібралися разом. Через два роки Малькольм помер від запалення легенів. Він, як і три його брати й батько, мав надію на небесне життя, і всі вони залишилися вірними Богові до смерті (Филип’ян 3:14).

У закордонне призначення

Коли у вересні 1921 року батько закінчив проповідницьку подорож по Канаді, Джозеф Ф. Рутерфорд, тодішній президент Товариства Вартової башти, скерував його на острови Карибського моря. Скрізь батько показував «Фото-драму сотворення» і скрізь його добре приймали. З Тринідаду він писав: «Зал був переповнений і багато людей не змогли ввійти. Наступного вечора у будинку знову було тісно».

Пізніше, у 1923 році, батько отримав призначення у Бразилію. Там він виступав перед великими аудиторіями, деколи через найнятих перекладачів. У «Вартовій башті» за 15 грудня 1923 року повідомлялось: «З 1 червня до 30 вересня брат Янґ провів 21 публічне зібрання із загальною кількістю присутніх 3600 чоловік; 48 зібрань класів з загальною кількістю 1100 присутніх; розповсюдив 5000 одиниць безплатної літератури португальською мовою». Багато відгукувалися із зацікавленням, коли батько виголошував промову «Міліони з людей тепер жиючих ніколи не помруть».

Коли 8 березня 1997 року були присвячені нові приміщення у Бразилії, у брошурі, виданій з цієї нагоди, повідомлялося: «1923. Джордж Янґ прибуває у Бразилію. Він організовує філіал у центрі Ріо-де-Жанейро». Хоча біблійна література була доступна іспанською мовою, існувала потреба також у португальській — головній мові Бразилії. Тому з 1 жовтня 1923 року «Вартова башта» почала видаватися по-португальськи.

Батько мав багато пам’ятних зустрічей у Бразилії. Він зустрів, наприклад, заможного португальця на ім’я Жасінту Піментел Кабрал, який запропонував проводити зібрання у його домі. Жасінту невдовзі прийняв біблійну правду і пізніше став працівником філіалу. Був також Мануел да Сілва Жордан, молодий португальський городник. Він почув публічну промову батька, і це спонукало його повернутися в Португалію, щоб служити колпортером, як тоді називалися повночасні служителі Свідків Єгови.

Батько багато їздив по Бразилії поїздами, і йому вдавалося знаходити зацікавлених. Під час одної подорожі він зустрів Боні і Катаріну Ґрін і перебував у них близько двох тижнів, пояснюючи їм Святе Письмо. Тоді щонайменше сім членів тої сім’ї символізувало своє присвячення Єгові водним хрещенням.

У 1923 році він також зустрів жінку на ім’я Сара Белона Ферґусон. У 1867 році вона ще малою дівчинкою разом зі своїм братом Ерасмусом Фултоном Смітом і рештою сім’ї переїхала в Бразилію зі Сполучених Штатів Америки. З 1899 року вона почала регулярно отримувати поштою журнал «Вартова башта». Батьків візит був довгожданою нагодою охреститися для Сари, її чотирьох дітей та жінки, яку батько називав тіткою Саллі. Ця подія відбулася 11 березня 1924 року.

Незабаром батько вже проповідував в інших південноамериканських країнах. Він писав з Перу 8 листопада 1924 року: «Недавно закінчив розповсюджувати 17 000 трактатів у Лімі та Кальяо». Після цього він поїхав у Болівію, щоб і там розповсюджувати трактати. Стосовно того візиту він писав: «Наш Отець благословляє  ці зусилля. Один індіанець допоміг мені. Його будинок стоїть коло витоків Амазонки. Він повертається туди й бере з собою 1000 трактатів і трохи книжок».

Завдяки батьковим зусиллям насіння правди було посіяне у багатьох країнах Центральної та Південної Америки. У «Вартовій башті» за 1 грудня 1924 року повідомлялось: «Вже понад два роки Джордж Янґ перебуває у Південній Америці... Цей дорогий брат мав привілей донести звістку правди до міста Пунта-Аренас, що на березі Магелланової протоки». Батько також брав провід у проповідницькій діяльності по таких країнах як Коста-Рика, Панама і Венесуела. Він не зупинився, хоча й заразився малярією і його здоров’я погіршилось.

Тепер у Європу

У березні 1925 року батько вирушив у плавання до Європи, де збирався розповсюдити 300 000 біблійних трактатів іспанською та португальською мовами, а також влаштувати для брата Рутерфорда можливість виголосити публічні промови. Але, прибувши в Іспанію, батько виразив застереження щодо доцільності таких промов брата Рутерфорда з огляду на атмосферу релігійної нетерпимості.

У відповідь брат Рутерфорд написав, цитуючи Ісаї 51:16: «Кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти Мій народ!» Після цього батько зробив висновок: «Безумовно, це воля Господа, щоб я продовжував діяльність, а результати залишив у його руках».

Десятого травня 1925 року брат Рутерфорд через перекладача виголосив промову у театрі «Новедадес» у Барселоні. Присутніх було більше 2000, у тому числі один урядовець і спеціальний вартовий на сцені. Подібне повторилось у Мадриді з 1200 присутніх. Зацікавлення, яке породили ці промови, спричинило заснування в Іспанії філіалу «під керівництвом Джорджа Янґа», як повідомляє «Щорічник Свідків Єгови за 1978 рік» (англ.).

 Тринадцятого травня 1925 року брат Рутерфорд промовляв у Лісабоні (Португалія). Його візит також там мав великий успіх, незважаючи на те що представники кліру намагалися зірвати зібрання: кричали і стукали стільцями. Після промов брата Рутерфорда в Іспанії та Португалії батько продовжував показувати «Фото-драму», а також організував друкування і розповсюдження біблійної літератури. У 1927 році він повідомив, що добра новина «проповідується по всіх великих і малих містах Іспанії».

Проповідування в Радянському Союзі

Наступним місіонерським призначенням батька був Радянський Союз, куди він прибув 28 серпня 1928 року. В листі, датованому 10 жовтня 1928 року, він писав:

«Прибувши в Росію, я справді можу з цілого серця молитися: «Нехай прийде Царство Твоє». Вивчаю мову, але це йде повільно. Мій перекладач — дуже незвичайна людина; єврей, але вірить у Христа і любить Біблію. Маю цікаві випадки, але не знаю, як довго мені дозволять тут залишатися. Минулого тижня отримав розпорядження виїхати протягом 24 годин, але справа вирішилася і я можу залишитися на довше».

Він сконтактувався з Дослідниками Біблії у Харкові, тепер велике місто в Україні. Після теплої розмови їм на очі навернулися сльози. Кожного вечора до півночі проводився невеличкий конгрес. Пізніше, пишучи про зустріч з братами, батько зазначив: «Бідні брати, у них забрали їхні нечисленні книжки, влада до них непривітна, але вони щасливі».

Про батькове служіння у Радянському Союзі писалося у спеціальній брошурі, виданій гостям на присвяченні нового філіалу в Санкт-Петербурзі, яке відбулося 21 червня 1997 року. У брошурі сказано, що батько також був посланий у Москву і що він отримав дозвіл «надрукувати для розповсюдження в Росії 15 000 брошур «Свобода» і «Де Знаходяться Померші?».

Повернувшись з Росії, батько був призначений пілігримом у Сполучених Штатах Америки. У Південній Дакоті він відвідав дім Нелліни і Верди Пул, рідних сестер, які через кілька років стали місіонерами в Перу. Вони виразили глибоку вдячність за батькове невтомне служіння  і зазначили: «Безсумнівно, у ті давні часи брати мали піонерський дух, вирушаючи у закордонні призначення з малою кількістю цьогосвітнього майна, але з серцем, сповненим любові до Єгови. Саме завдяки цьому вони змогли стільки зробити».

Шлюб і друга подорож

Протягом років батько листувався з Кларою Губберт з острова Манітулін (провінція Онтаріо). Вони обоє були на конгресі в Колумбусі (штат Огайо, США) 26 липня 1931 року, коли Дослідники Біблії прийняли назву Свідки Єгови (Ісаї 43:10—12). Через тиждень вони одружились. Невдовзі батько вирушив у свою другу місіонерську подорож по островах Карибського моря. Там він допомагав організовувати зібрання і навчати інших проповідувати від дому до дому.

Мати отримувала фотографії, листівки й листи із Суринаму, Сент-Кіттсу та багатьох інших місць. У листах розповідалося про успіхи проповідницької праці і деколи йшлося про птахів, тварин і рослини тієї країни, в якій батько перебував на той час. У червні 1932 року батько завершив своє призначення на островах Карибського моря і, подорожуючи, як завжди, четвертим класом, повернувся пароплавом у Канаду. Після цього він повночасно проповідував разом з моєю матір’ю. Зиму 32—33 років вони провели в околиці Оттави з великою групою інших повночасних служителів.

Коротке сімейне життя

У 1934 році народився мій брат, Дейвід. Коли він був маленьким, то ставав на мамину коробку для капелюхів і репетирував свої «промови». Як і його батько, він ціле життя виявляв ревність у служінні Єгові. Вони втрьох їздили машиною з апаратурою озвучення на даху, відвідуючи збори від східного до західного берега Канади. Я народилася 1938 року, коли батько служив у Британській Колумбії. Дейвід пам’ятає, як батько поклав мене на ліжечко, вони всі втрьох стали навколішки навколо мене і батько висловив молитву подяки за мене.

Взимку 1939 року ми жили у Ванкувері, тоді як батько відвідував збори у тій місцевості. Серед багатьох листів, які ми зібрали протягом років, є лист написаний 14 січня 1939 року з Вернон (провінція Британська Колумбія). Батько адресував його Кларі, Дейвіду та Рут і зокрема написав: «Цілую й обіймаю». У листі була вістка для кожного з нас. Він також писав про те, що жниво велике, але робітників мало (Матвія 9:37, 38).

Через тиждень після повернення до Ванкувера з призначення батько зомлів на  зібранні. При пізнішому обстеженні виявилось, що він мав ракову пухлину мозку. Першого травня 1939 року він скінчив свій земний шлях. Мені було дев’ять місяців, а Дейвіду було майже п’ять років. Наша дорога мама, яка також мала небесну надію, залишалась вірною Богові аж до смерті 19 червня 1963 року.

Батькове ставлення до свого привілею нести добру новину до багатьох країн чудово видно з його листа нашій мамі. Він писав: «Єгова милостиво дозволив мені піти у ті краї як світлу, щоб нести звістку Царства. Нехай славиться його святе ім’я. Його слава сяє через нашу кволість, нездатність і слабкість».

Тепер діти, внуки і правнуки Джорджа й Клари Янґ також служать нашому люблячому Богу Єгові. Кажуть, що батько часто цитував Євреїв 6:10, де говориться: «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви». Ми також не забули батькової праці.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Мій батько (справа) зі своїми трьома братами.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Батько (стоїть) з братами Вудвортом, Рутерфордом і Макмілланом.

Внизу: батько (останній зліва) в групі з братом Расселом.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Батько й мати.

Внизу: в день їхнього весілля.

[Ілюстрація на сторінці 27]

Ми з Дейвідом і матір’ю кілька років після батькової смерті.