Християнські пастирі, ‘розширяйте свої серця’!

«ГОСПОДЬ — то мій Пастир, тому в недостатку не буду». Цими словами Давид виразив повне довір’я до свого Бога. Єгова скеровував його в духовному розумінні на «пасовиська зелені» та «на тихую воду», провадячи його «по стежках справедливости». Оточений противниками, Давид отримував підтримку та підбадьорення, і це спонукувало його говорити Єгові: «Не буду боятися злого, бо Ти при мені». Маючи такого Найвищого Пастиря, Давид був сповнений рішучості ‘пробувати в домі Господньому довгі часи’ (Псалом 23:1—6).

Єдинородний Божий Син також відчував сердечну турботу Єгови й досконало віддзеркалював її в стосунках зі своїми учнями, коли був на землі. Тому Святе Письмо називає його «Пастирем добрим», «великим Пастирем» та «Архипастирем» (Івана 10:11; Євреїв 13:20; 1 Петра 5:2—4).

Єгова та Ісус Христос і надалі є пастирями для тих, хто їх любить. Їхня пастирська праця увиразнюється у сповненому любові дарі — підпастирях збору. Павло звернувся до них, кажучи: «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров’ю набув Він» (Дії 20:28).

Пасти отару так, як це робить Єгова з Ісусом Христом,— нелегке завдання, але воно потрібне сьогодні, як ніколи. Лише подумайте, за три минулі роки охрестилося понад мільйон Свідків! Ці нові брати не мають духовної підготовки, яка приходить з багаторічним досвідом. Також подумайте про тих Свідків, які все ще є дітьми й підлітками. Вони потребують уваги не тільки з боку батьків, але й — підпастирів збору.

Кожен християнин зазнає́ зовнішнього тиску, включаючи тиск з боку оточення.  Усі повинні щосили противитися схильності потурати своїм бажанням, як потурають своїм бажанням світські люди. В декотрих країнах вісників Царства може знеохочувати те, що ніхто не реагує на їхню звістку. Багато вісників має серйозні проблеми зі здоров’ям. Фінансові труднощі можуть позбавляти нас бажання шукати найперш Царства. Правду кажучи, всі ми, включаючи тих, хто вже довго в правді, потребуємо допомоги сердечних пастирів і заслуговуємо на це.

Правильні спонуки

Християнам у першому сторіччі радилось: ‘Розширяйте свої серця!’ (2 Коринтян 6:11—13). Дуже добре, коли християнські старійшини тримаються цієї поради, виконуючи свої пастирські обов’язки. Як вони можуть це робити? І що можна сказати про службових помічників, чимало з яких є майбутніми пастирями?

Якщо християнські старійшини хочуть бути благословенням для отари, їхньою спонукою має бути не просто почуття обов’язку. Їм радиться: «Пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно» (1 Петра 5:2). Тому в ефективну пастирську працю входить готовність і щирість у служінні іншим (Івана 21:15—17). Отже, слід помічати потреби овець і швидко реагувати на них. Це також означає, що в стосунках з іншими їм треба виявляти чудові християнські риси — плоди Божого духу (Галатів 5:22, 23).

Пастирська праця інколи передбачає відвідування братів в їхніх домах *. Але пастирі, які ‘розширяють свої серця’, не зупиняються на цьому. Інакше кажучи, вони не тільки виконують принагідні пастирські візити. Вони використовують кожну нагоду виконувати пастирську працю в отарі.

Підготовка нових пастирів

Будь-який брат, незалежно від віку, що «прагне служити наглядачем... бажає він доброї справи» (1 Тимофія 3:1, НС). Чимало службових помічників виявляють готовність брати на себе додаткові привілеї. Тому старійшини залюбки допомагають цим охочим братам зробити такий важливий крок. Вони навчають їх бути вмілими пастирями.

Оскільки християнський збір Єгови міцно тримається Божих високих норм, таким фальшивим пастирям, як ті, що про них описано в Єзекіїля 34:2—6, не вдалось ослабити цей збір. Єгова осуджував їх і небезпідставно. Замість пасти отару, ці пастирі пасли себе. Вони не зміцняли слабих, не лікували хворих, не перев’язували поранених і не вертали сполошених або загинулих. Вони жорстоко гнобили овець, поводячись не як пастирі, а як вовки. Занедбані вівці розпорошились, безцільно блукаючи, позбавлені всякого догляду (Єремії 23:1, 2; Наума 3:18; Матвія 9:36).

На відміну від тих невірних пастирів, християнські пастирі наслідують приклад Єгови. Вони допомагають водити овець до духовних «пасовиськ зелених» і «тихої води». Ці пастирі намагаються вести їх «по стежках справедливости», допомагаючи їм правильно розуміти Слово Єгови та застосовувати його на практиці. Оскільки пастирі «здібні навчати», вони можуть робити це вміло (1 Тимофія 3:2).

Старійшини здебільшого навчають зі сцени під час зібрань збору. А втім, вони також навчають індивідуально. Звичайно, декотрі як вчителі більш вмілі в  особистому контакті, інші ж більш обдаровані як промовці. Проте менші здібності в якомусь виді навчання не завжди свідчать про непридатність бути вчителем. Старійшини навчають, використовуючи всі доступні їм засоби, в тому числі й пастирську працю. Інколи пастирська праця виконується в офіційний спосіб, як, наприклад, за допомогою організованих візитів. Але значний обсяг пастирської праці можна виконувати в більш неофіційний спосіб, і це також дає велику користь.

Пастирі та вчителі — повсякчас

Щоб виконувати свою працю, лікареві потрібні знання й досвід. Одначе його пацієнти будуть вдячні, коли він виявлятиме доброзичливість, співчуття, турботу і щиру зацікавленість. Ці риси повинні бути частиною його особистості. Такі самі риси повинні стати невід’ємною частиною особистості доброго вчителя та пастиря. Справжній учитель підготовлений навчати інших за всіх обставин. «Слово на часі своєму — яке воно добре!» — говориться в Приповістей 15:23. «На часі» — це може бути тоді, коли він промовляє зі сцени, коли проповідує від дому до дому або коли розмовляє в Залі Царства чи по телефону. Добрий пастир також намагається повсякчас, а не тільки під час пастирських візитів, виявляти хороші риси, які свідчать про турботу. ‘Розширивши своє серце’, він використовуватиме кожну нагоду пасти овець і в належний час дбатиме про них. Саме за це вівці любитимуть його (Марка 10:43).

Вольфґанґ, що служить старійшиною, пригадує, як його родину колись відвідав один службовий помічник з дружиною. Він говорить: «Наші діти дуже втішились через виявлену до них увагу й приємно проведений разом час. Вони досі згадують про цей візит». Авжеж, цей службовий помічник виявляв турботу про інших, він ‘розширяв своє серце’.

Інша можливість ‘розширяти своє серце’— це відвідувати хворих, надсилати їм підбадьорливі листівки, телефонувати, так, робити все, аби запевнити цих людей у вашій турботі! Пропонуйте свою допомогу, коли бачите, що в цьому є потреба. Якщо вони хочуть порозмовляти, уважно слухайте. Розмовляйте про позитивні, радісні теократичні справи у вашому зборі або деінде. Допомагайте їм зосереджуватися на славетному майбутньому, яке приготовлене для тих, хто любить Єгову (2 Коринтян 4:16—18).

Крім пастирських візитів

Пам’ятаючи про мету пастирської праці, ми розуміємо, що, хоча офіційні пастирські візити в домах братів важливі,— це тільки частина такої праці. Сердечний пастир ‘розширяє своє серце’ тим, що є приступний за всіх обставин і повсякчас. Коли він розвиває теплі взаємини з братами, це запевняє їх, що в час скрути їм не потрібно боятися нічого поганого, бо вони знають, що їхній сердечний брат — християнський пастир — дбає про них (Псалом 23:4).

 Усі християнські пастирі, ‘розширяйте свої серця’! Виявляйте щиру любов до своїх братів: підбадьорюйте, відсвіжайте, духовно зміцняйте їх усіма можливими способами. Допомагайте їм бути твердими у вірі (Колосян 1:23). Поблагословлені християнськими пастирями, які ‘розширяють свої серця’, вівці не будуть у недостатку. Вони будуть, як Давид, сповнені рішучості пробувати в домі Господньому довгі часи (Псалом 23:1, 6). Чого ж більше може прагнути сердечний пастир?

[Примітка]

[Рамка на сторінці 30]

Християнські пастирі

• Служать ревно та добровільно

• Годують отару та дбають про неї

• Допомагають іншим ставати пастирями

• Відвідують хворих і дбають про них

• Готові допомагати своїм братам повсякчас

[Ілюстрації на сторінці 31]

У польовому служінні, на зібраннях або товариських зустрічах старійшини завжди є пастирями.