Переслідування дає поштовх зросту в Антіохії

КОЛИ після мученицької смерті Степана вибухнуло переслідування, багато Ісусових учнів утекли з Єрусалима. Одним із місць, де вони шукали притулку, була Антіохія Сирійська, яка лежала 550 кілометрів на північ від Єрусалима (Дії 11:19). Події, що розгорнулися після того, вплинули на весь подальший хід історії християнства. Стислі відомості про Антіохію допоможуть нам зрозуміти, що тоді відбувалося.

Якщо порівняти Антіохію з іншими містами Римської імперії, то за розміром, добробутом і значенням вона поступалася лише Риму та Александрії. Ця сирійська метрополія домінувала в північно-східному регіоні середземноморського басейну. Антіохія (сучасна назва — Антак’я, Туреччина) лежала на берегах судноплавної річки Оронт, яка з’єднувала це місто з його морським портом, Селевкією в Пієрії, розташованим 32 кілометри далі. Антіохія тримала під контролем один з найважливіших торгових шляхів, що сполучав Рим з Месопотамською рівниною. Будучи центром торгівлі, це місто утримувало торговельні зв’язки з цілою імперією і приймало різних людей, які приносили новини про релігійні рухи з усієї Римської імперії.

В Антіохії процвітала елліністична релігія та філософія. Але «за часів Христа,— говорить історик Гланвілл Дауні,— здебільшого люди вже самі вибирали, дотримуватися їм старих релігійних культів та філософських вчень чи ні, оскільки тоді незалежно одні від одних вони намагалися за допомогою релігії розв’язати свої проблеми й задовольнити свої прагнення» («Історія Сирійської Антіохії», англ.). Багатьох приваблювали притаманні юдаїзму церемонії, монотеїстичне вчення та погляд на мораль.

Ще від заснування Антіохії в 300 році до н. е. тут була велика юдейська община. За деякими підрахунками, вона мала від 20 000 до 60 000 членів, а це понад 10 відсотків населення міста. Історик Йосиф Флавій говорить, що правителі династії Селевкідів заохочували юдеїв поселятися в цьому місті й давали їм усі громадянські права. На той час Єврейські Писання вже були наявні грецькою мовою. Це викликало зацікавлення в тих, кого приваблювало юдейське вчення про прихід Месії. Як наслідок, багато греків стали прозелітами. Усі ці фактори сприяли тому, що Антіохія стала плідним полем для роблення християнських учнів.

 Свідчення язичникам

Більшість переслідуваних послідовників Ісуса, які покинули Єрусалим, розповідали про свою віру тільки юдеям. Проте в Антіохії деякі учні з Кіпру та Кірінеї розмовляли з «грекомовними людьми» (Дії 11:20, НС). Проповідування грекомовним юдеям та прозелітам відбувалося ще від свята П’ятидесятниці 33 року н. е., але схоже на те, що в Антіохії воно було чимось новим. Тут проповідували не тільки юдеям. Щоправда, язичник Корнилій та його сім’я вже стали учнями. Але для цього Єгова дав апостолові Петрові видіння про необхідність проповідувати язичникам, тобто людям з народів (Дії 10:1—48).

У місті, де процвітала численна і давня юдейська община, а також не було великої ворожості між юдеями та язичниками, неюдеї позитивно відгукувалися на добру новину, коли чули свідчення. Очевидно, для цього в Антіохії була відповідна атмосфера, і «велике число... увірувало» (Дії 11:21). А коли християнами стали юдейські прозеліти, які колись поклонялись язичницьким богам, то були чудово споряджені для того, щоб свідчити іншим язичникам, котрі поки що дотримувались своїх традицій.

Дізнавшись про події в Антіохії, єрусалимський збір вислав по новини Варнаву. Вибір було зроблено мудро і з любов’ю. Варнава походив з Кіпру, подібно як декотрі з тих, що почали проповідувати неюдеям. Він мав добре почуватися серед антіохійських язичників. А вони у свою чергу сприйняли б Варнаву як члена знаної ними общини *. Варнава міг розуміти їхній підхід до виконання праці. Тому «він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа» і «прилучилось багато народу до Господа» (Дії 11:22—24).

Історик Дауні висуває припущення: «Мабуть, рання діяльність в Антіохії мала успіх тому, що у цьому місті проповідники не боялися юдейських фанатиків, з якими вони зустрічалися в Єрусалимі; крім того, Антіохія була столицею Сирії, де правив легат. Тут був більший громадський порядок, і тому існувала менша ймовірність нападів юрби, які відбувалися в Єрусалимі, де прокуратори Юдеї, здається, (принаймні в той період) не могли стримати юдейських фанатиків».

Маючи стільки роботи за таких сприятливих обставин, Варнава, напевно, усвідомлював, що потребує допомоги, і вирішив звернутися до свого друга Савла. Чому до Савла, тобто Павла? Очевидно тому, що Павла було призначено апостолом поганів, хоча він не був одним із 12 апостолів (Дії 9:15, 27; Римлян 1:5; Об’явлення 21:14). Отже, Павло міг стати чудовим товаришем для проголошення доброї новини язичникам в Антіохії (Галатів 1:16). Тому Варнава вирушив у Тарс, знайшов Савла і привів його в Антіохію. (Дії 11:25, 26; дивіться інформацію в рамці на сторінках 26, 27).

Названі християнами завдяки божественному провидінню

Варнава і Савл цілий рік «навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами [«завдяки божественному провидінню», НС] названо учнів». Навряд чи юдеї могли першими назвати Ісусових послідовників християнами (грецькою) або месіаністами (єврейською), бо вони відкинули Ісуса як Месію, тобто Христа, і тому не хотіли б дати зрозуміти, що визнали його, назвавши його послідовників християнами. Дехто думає, що християнами їх могло назвати язичницьке населення, щоб посміятись або виявити презирство. Проте Біблія показує, що назва християни була дана Богом (Дії 11:26).

У Християнських грецьких Писаннях  дієслово, вжите у зв’язку з новою назвою, загалом перекладається як «було названо» і завжди стосувалося чогось надприродного, оракульського або божественного. Тому вчені перекладають його такими фразами, як «виголошувати оракул», «божественно таємничий» або «давати божественний наказ чи напоумлення, вчити з небес». Оскільки Ісусових послідовників було названо християнами «завдяки божественному провидінню», можливо, що Єгова скерував Савла та Варнаву, аби вони запровадили цю назву.

Нова назва ввійшла в ужиток. Учнів Ісуса вже більше не сприймали помилково як секту юдаїзму, від якої вони сильно відрізнялися. Вже приблизно в 58 році н. е. офіційні представники Риму дуже добре знали, хто такі християни (Дії 26:28). За словами історика Таціта, у 64 році н. е. цю назву також добре в Римі знав народ.

Єгова послуговується своїми вірними слугами

Добра новина принесла в Антіохії чудові результати. Завдяки благословенню Єгови та постанові Ісусових послідовників безупинно проповідувати, Антіохія стала центром християнства першого століття. Бог використовував тамтешній збір як основний пункт для поширення доброї новини до віддалених країв. Саме з Антіохії апостол Павло вирушав у всі свої визначні місіонерські подорожі.

Сьогодні ревність та рішучість під час переслідування так само сприяють поширенню правдивого християнства. Завдяки цьому багато людей можуть почути добру новину і виявити вдячність за неї *. Тож якщо тобі доводиться зносити переслідування через те, що підтримуєш чисте поклоніння, пам’ятай: Єгова допускає його небезпідставно. Так само, як і в першому столітті, люди сьогодні повинні отримати можливість почути про Боже Царство і стати по його стороні. Твоя рішучість і далі вірно служити Єгові може бути саме тим, чого потрібно, аби допомогти комусь прийти до точного пізнання правди.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 26, 27]

«Біла пляма» в діяльності Савла

САВЛОВІ співвіруючі в Єрусалимі дізнаються про змову вбити його і відсилають до Тарса. Це остання згадка в книзі Дії про діяльність Савла до приблизно 45 року н. е., коли він перебрався в Антіохію (Дії 9:28—30; 11:25). Але змову було викрито дев’ять років до того, десь у 36 році н. е. Що Савл робив у період, названий «білою плямою» в його діяльності?

З Єрусалима Савл пішов у Сирію та Кілікію, і збори в Юдеї довідалися: «Той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, що колись руйнував був її» (Галатів 1:21—23). Можливо, це повідомлення стосувалося діяльності Савла й Варнави в Антіохії, але навіть до того Савл, безперечно, не сидів склавши руки. Вже у 49 році н. е. в Сирії та Кілікії існувало чимало зборів. Один з них був в Антіохії, але дехто думає, що інші виникли в результаті діяльності Савла в період, названий «білою плямою» (Дії 11:26; 15:23, 41).

Деякі вчені вважають, що саме в той період відбулися драматичні події в житті Савла. Інакше важко сказати, коли протягом своєї місіонерської діяльності він зазнав тяжких випробувань як ‘слуга Христовий’ (2 Коринтян 11:23—27). Коли Савл п’ять разів прийняв від євреїв по 39 ударів? Де його було тричі киями бито? Де він відбував своє ‘часте’ ув’язнення? Арешт у Римі відбувся пізніше. З однієї розповіді дізнаємось про те, що його було побито й ув’язнено у Филипах. Але що сказати про інші рази? (Дії 16:22, 23). Один письменник висуває припущення, що в той період Савл «свідчив про Христа  в синагогах діаспори так, що накликав на себе переслідування і релігійних провідників, і державної влади».

Савл пережив чотири корабельні аварії, але Святе Письмо описує лише одну, котра сталася вже після випробувань, які він перерахував, пишучи до коринтян (Дії 27:27—44). Отже, інші три відбулися, мабуть, під час подорожей, про які ми нічого не знаємо. Котрась із цих подій або й усі вони можуть стосуватися періоду «білої плями».

Інша подія, яка, здається, відбувалася в той період, описана в 2 Коринтян 12:2—5. Савл сказав: «Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому... був узятий до третього неба... до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити». Очевидно, Савл говорив про самого себе. Оскільки він написав це приблизно 55 року н. е., то 14 років до того — це 41 рік н. е., тобто середина періоду «білої плями».

Завдяки цьому видінню Савл став надзвичайно проникливим. Чи мало воно підготувати його до призначення «апостола поганів»? (Римлян 11:13). Чи воно вплинуло на те, як він пізніше думав, що писав і говорив? Чи протягом періоду, який охоплює час від навернення до приходу в Антіохію, Савл учився і ставав зрілим чоловіком, готовим до майбутніх призначень? У всякому разі, ми можемо бути певні: коли Варнава запросив Савла надати допомогу в нагляді за проповідницькою працею в Антіохії, цей ревний чоловік був повністю підготовлений до свого призначення (Дії 11:19—26).

[Карта на сторінці 25]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

СИРІЯ

Оронт

Антіохія

Селевкія

КІПР

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

Єрусалим

[Відомості про джерело]

Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрації на сторінці 24]

Вгорі: сучасна Антіохія.

Посередині: вид Селевкії з півдня.

Внизу: мур у порту Селевкії.