Чому в них немає дітей?

ДЕЛЕ й Фола * — подружня пара з Нігерії — працювали в місцевому філіалі Товариства Вартової башти. Невдовзі після того, як вони почали там служити, до них у гості завітала мама Фоли. Ця жіночка приїхала здалека і хотіла обговорити справу, яка мала для неї дуже велике значення і через яку вона не спала ночами.

«Ви робите мені стільки доброго,— казала вона Деле й Фолі,— посилаєте дарунки, відвідуєте. Я дуже ціную такі вирази любові. Але в той самий час це турбує мене, бо я завжди задумуюсь: «А хто робитиме такі речі для вас, коли ви будете в моєму віці?» Ви вже два роки, як одружені, а досі не маєте дітей. Може, вам пора вже піти з Бетелю й закласти родину?»

Мати думала так: «Деле й Фола провели вже достатньо часу в Бетелі. Тепер час подумати і про майбутнє. Їхню роботу, звичайно ж, може виконувати хтось інший. Деле і Фолі не треба залишати повночасного служіння: вони просто можуть вибрати якусь іншу його галузь, котра б дозволила мати дітей та відчути радощі батьківства».

Турбота матері

Турботу матері можна зрозуміти. Бажання мати дітей лежить у людській природі й було притаманне всім культурам за всіх часів. Народження дитини пробуджує невимовне почуття радості й надії. Як говориться в Біблії, «плід утроби — нагорода». І справді, здатність народжувати дітей — це дорогоцінний дар нашого люблячого Творця (Псалом 127:3).

У багатьох культурах подружжя, які не мають дітей, відчувають величезний соціальний тиск. У Нігерії, наприклад, де жінки мають у середньому по шестеро дітей, на весіллях часто можна почути такі побажання молодятам: «Сподіваємось, що через дев’ять місяців у вашому домі буде чути дитячий крик». Нерідко молодим дарують на весілля дитячі ліжечка. Свекрухи й тещі пильно стежать за календарем. Якщо мине приблизно рік, а молода так і не завагітніє, вони починають розвідувати, у чому річ і як можна допомогти.

В уяві багатьох матерів мета одруження — це народити дітей і продовжити родову лінію. Ось що сказала Фолі її мама: «Навіщо ви взагалі одружувались, якщо не збираєтесь мати дітей? Хтось народив тебе, тому ти тепер мусиш народити своїх дітей».

Крім цього існують ще й практичні питання, які теж не обійдеш стороною. У багатьох країнах Африки урядами не передбачено майже жодних заходів для піклування про літніх осіб. Тому, як правило, за літніми батьками доглядають їхні діти, так само як батьки доглядали за ними в дитинстві. Отже, мама Фоли думала, що коли в її дітей не буде власних нащадків, то на старість вони можуть залишитися самотніми, нікому не потрібними й зубожілими; у них навіть не буде кому їх поховати.

У більшості країн африканського континенту бездітність уважається прокляттям. Існують навіть такі місцевості, де від жінок очікується ще перед одруженням довести,  що вони можуть мати дітей. Багато жінок, довідавшись, що не в стані завагітніти, будуть відчайдушно шукати усіляких медичних і немедичних засобів, аби розірвати пута безпліддя.

Коли взяти до уваги такі погляди, можна зрозуміти, чому, якщо подружня пара свідомо вирішує не мати дітей, вона, на думку інших, позбавляє себе чогось цінного. Часто такі пари вважаються дивакуватими, недалекоглядними й гідними жалю.

Радість та відповідальність

Люди Єгови усвідомлюють, що виховання дітей приносить радість, але одночасно накладає певну відповідальність. У Біблії в 1 Тимофія 5:8 говориться: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного».

Батьки повинні дбати про свою сім’ю як у матеріальному, так і в духовному плані, а це вимагає часу й зусиль. Вони не дотримуються погляду: оскільки Бог дав дітей, то мусить сам про них і піклуватись. Християни усвідомлюють, що виховання дітей згідно з біблійними принципами — це повночасний обов’язок, який Бог наклав на батьків, і його не можна передоручати комусь іншому (Повторення Закону 6:6, 7).

У ці «останні дні» «тяжких часів» виховання дітей стало особливо важким завданням (2 Тимофія 3:1—5). Воно ускладнюється через дедалі гірші економічні умови, а також чимраз більшу безбожність людського суспільства. Проте по всьому світі дуже багато християнських подружніх пар взялися за це нелегке завдання й успішно виховують богобійних дітей «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). Єгова любить і благословляє цих батьків за їхню наполегливу працю.

Чому деякі пари залишаються бездітними

Однак багато інших християнських пар не мають дітей. Деякі подружжя є безплідними, але не беруть на виховання чужих дітей. Інші в стані мати потомство, але вирішили відмовитись від цієї можливості. Такі пари залишаються бездітними не через те, що хочуть ухилитися від пов’язаних з цим обов’язків або бояться проблем батьківства. Вони радше вирішили повністю зосередити увагу на різних галузях повночасного служіння, чого вони не могли б уже собі дозволити, маючи дітей. Деякі подружжя служать місіонерами. Інші служать Єгові в роз’їзній праці або в Бетелі.

Такі пари — як і всі інші християни — усвідомлюють, що нам доручено невідкладну працю. Ісус сказав: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець». Ця робота виконується саме сьогодні. Вона має життєво важливе значення, оскільки «кінець» означатиме знищення тих, хто не послухався доброї новини (Матвія 24:14; 2 Солунян 1:7, 8).

Наші дні можна прирівняти до часу, коли Ной та його сім’я споруджували велетенський ковчег, в якому пережили всесвітній Потоп (Буття 6:13—16; Матвія 24:37). Хоча всі троє синів Ноя були одружені, жоден з них до Потопу не обзаводився потомством. Однією з причин могло бути те, що ці подружжя хотіли віддавати весь свій час і сили дорученій роботі. Не виключено також, що вони не бажали народжувати дітей у зіпсованому й насильницькому світі, в якому було «велике розбещення людини... і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно» (Буття 6:5).

Хоча це й не означає, що мати дітей у сьогоднішньому світі — неправильно, однак багато християнських подружжів вирішують залишитися бездітними, аби віддавати якомога більше сил невідкладній праці, яку Єгова доручив своїм людям. Деякі пари почекали якийсь час і лише тоді обзавелися потомством; інші ж вирішили залишитися бездітними й скористатися можливістю виховати дітей у праведному новому світі Єгови. Чи можна це назвати недалекоглядністю? Чи такі подружжя втрачають щось у житті? Чи й справді вони гідні жалю?

 Забезпечене й радісне життя

Деле й Фола, про котрих розповідалося на початку, одружені вже понад десять років, і вони далі прагнуть залишатися бездітними. «Наші родичі й досі наполягають, аби в нас були діти,— каже Деле.— Їх непокоїть передусім те, чи будемо ми забезпечені в майбутньому. Ми завжди висловлюємо вдячність за їхню турботу, але тактовно пояснюємо, що задоволені обраним шляхом. Щодо забезпеченості, ми підкреслюємо, що покладаємось на Єгову, який піклується про добробут кожного, хто залишається вірним і відданим йому. Ми також пояснюємо їм ще один факт, а саме: навіть якщо людина має дітей, це ще не гарантує, що в пізніші роки вони дбатимуть про неї. Деякі особи взагалі майже не турбуються про своїх батьків, інші просто не в стані цього робити; крім того, інколи діти помирають раніше, ніж батьки. Коли ж говорити про Єгову, то в його руках наше майбутнє — забезпечене».

Деле та інші подібні до нього християни мають цілковиту впевненість в обітниці, яку Єгова дав своїм вірним слугам: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе» (Євреїв 13:5). Вони також вірять, що «Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути» (Ісаї 59:1).

Ще однією причиною для впевненості служать приклади того, як Єгова підтримує своїх вірних слуг. Цар Давид колись написав: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був». Задумайтесь над цим. Чи ви знаєте хоча б одного вірного слугу Єгови, котрий був би повністю «опущений»? (Псалом 37:25).

Тож, замість того, щоб оглядатися назад з почуттям жалю, ті, хто віддав своє життя служінню Єгові та своїм співвіруючим, згадують ці роки з задоволенням. Брат Іро Ума розпочав повночасне служіння 45 років тому й тепер служить роз’їзним наглядачем у Нігерії. Він каже: «Хоча у нас із дружиною немає дітей, проте ми ані на хвилину не забуваємо, як Єгова завжди піклувався про нас і духовно, і матеріально. Нам нічого не бракувало. І він не відкине нас у старості. Роки, проведені в повночасному служінні, були найщасливішими в нашому житті. Ми вдячні, що можемо служити нашим братам, а вони цінують наше служіння і допомагають нам».

Хоча у багатьох подружніх пар немає власних дітей, вони привели на світ іншого роду нащадків — християнських учнів, котрі поклоняються Єгові. Коли апостолу Івану було близько 100 років, він написав: «Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді» (3 Івана 4). Вірність Іванових «дітей», котрих він познайомив з «правдою», приносила йому величезну радість.

Та сама радість сповнює серця Божих слуг сьогодні. Берніс з Нігерії одружена вже 19 років і з власної волі залишається бездітною. Упродовж останніх 14 років вона служить піонеркою. Із наближенням віку, коли вона вже не зможе мати власних дітей, Берніс не шкодує, що присвятила своє життя праці роблення учнів. Вона каже: «Мені приємно бачити ріст своїх духовних дітей. Навіть якби в мене були свої діти, не думаю, що я мала б з ними ближчі стосунки, ніж з тими, кому допомогла пізнати правду. Вони ставляться до мене як до рідної мами, розповідають про свої радощі й проблеми та шукають порад. Ми листуємось та їздимо одне до одного в гості.

Для деяких людей не мати власних дітей — це прокляття. Вони кажуть, що в старості це вилізе боком. Але я дивлюсь на це інакше. Я знаю, що поки служитиму Єгові від усієї душі, він буде винагороджувати мене й дбатиме про мене. Коли постарію, він у жодному разі мене не відкине».

Бог любить і цінує їх

Ті, хто народив і виховав дітей, котрі продовжують ‘жити в правді’, мають багато причин для вдячності. Не дивно, що Біблія каже: «Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним. Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться  та, що тебе породила» (Приповістей 23:24, 25).

Ті християни, котрі не зазнали радощів батьківства, отримали інші благословення. Немало таких подружніх пар відіграли дуже важливу роль у просуванні справ Царства. За багато років служіння вони набули досвіду, мудрості й навичок, завдяки яким можуть вносити цінний вклад у працю Царства. Чимало з них і досі стоять, так би мовити, на передовій лінії в цій праці.

Хоча ці подружжя залишилися заради справ Царства бездітними, Єгова поблагословив їх люблячою духовною сім’єю, яка глибоко цінує їхню саможертовність. Власне про це казав Ісус: «Немає такого, щоб дім полишив [буквально «відпустив»], чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу... домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному — вічне життя» (Марка 10:29, 30).

Як же цінні в очах Єгови всі його вірні слуги! Апостол Павло дає всім цим відданим особам — і тим, хто має дітей, і тим, хто не має,— таке запевнення: «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите» (Євреїв 6:10).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 23]

Бездітні пари мають особливе благословення — люблячу духовну сім’ю.