Чому зникає повага до влади?

«Зневага до встановленої влади — релігійної та світської, соціальної та політичної — може, як усесвітній феномен, одного дня бути визнана найвизначнішою подією минулого десятиліття».

МИНУЛИ роки після 1960-х, десятиліття, згаданого тут істориком і філософом Ганною Арендт. Сьогодні хвиля неповаги до влади сильніша, ніж будь-коли перед тим.

Наприклад, у недавньому виданні лондонської газети «Таймс» повідомлялося: «Декотрі батьки не хочуть визнавати влади вчителя над їхньою дитиною, і якщо робляться спроби вжити до неї виховних заходів, вони нарікають». А коли їхніх дітей у школі дисциплінують, то часто батьки не тільки погрожують, але й атакують вчителів.

Представник Національної асоціації директорів шкіл у Великобританії, згідно з повідомленнями, заявив: «Громадськість каже: «Ми маємо права» — замість: «Ми маємо обов’язки». Декотрі батьки не прищеплюють своїм дітям здорової поваги до влади, до того ж вони не виправляють своїх дітей і не дозволяють іншим робити це. Дітям, що домагаються своїх «прав», дозволяється глузувати з влади як батьків, так і вчителів, а результат досить легко передбачити — «нове покоління без жодної поваги до влади і найменшого вміння відрізняти правильне від неправильного», пише оглядач Маргарет Дріскол.

У статті «Втрачене покоління» в журналі «Тайм» вказувалось на розчарування багатьох російських підлітків і наводилися слова популярного реп-музиканта, який сказав: «Як може людина, народжена у цьому світі, де ніщо не триває довго й немає справедливості, мати віру в суспільство?» Соціолог Михайло Топалов підтвердив ці слова: «Ті діти не дурні. Вони бачили, як держава обманювала їхніх батьків, як батьки втратили свої збереження й роботу. Чи можна сподіватися, що вони поважатимуть владу?»

Однак було б неправильно вважати, що недовір’я до влади характерне лише для молодшого покоління. Сьогодні люди всякого віку дивляться на будь-яку владу з недовірою, навіть зневагою. Чи це значить, що не можна довіряти жодній владі? Влада, що визначається як «сила або право скеровувати, судити або забороняти дії інших»,— якщо її правильно здійснювати — може бути позитивною силою. Вона може приносити користь як окремим особам, так і суспільству в цілому. У наступній статті ми розглянемо, чому це так.