Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Як ви залагоджуєте незгоди?

Як ви залагоджуєте незгоди?

Як ви залагоджуєте незгоди?

ЩОДЕННО ми зустрічаємося з розмаїтістю особистостей. Це часто приносить нам радість і формує нові погляди. Інколи це також породжує незгоди, з-поміж яких декотрі — серйозні, а декотрі є зовсім незначними розбіжностями повсякденного життя. Незважаючи на їхній характер, спосіб, в який ми справляємося з нашими незгодами, впливає на нас психічно, емоційно й духовно.

Коли ми з усіх сил стараємося залагодити незгоди, це допомагає нам провадити здоровіше життя й мати мирні взаємини з іншими. Стародавня приповістка говорить: «Лагідне серце — життя то для тіла» (Приповістей 14:30).

Разючим протиставленням цьому є загальновідома істина: «Людина, що стриму не має для духу свого,— це зруйноване місто без муру» (Приповістей 25:28). Хто з нас хотів би стати незахищеним перед навалою поганих думок, які можуть призвести до неправильних учинків і завдати збитків як іншим, так і нам самим? Саме це можуть заподіяти неконтрольовані гнівні відповіді. У Нагірній проповіді Ісус радив нам досліджувати свій склад розуму, котрий може вплинути на спосіб залагодження незгод між нами та іншими (Матвія 7:3—5). Замість критично ставитись до людей, ми повинні думати про те, як можна розвивати й підтримувати дружбу з тими, хто має відмінні погляди й походження.

Наш спосіб мислення

Перший крок до залагодження уявної або обґрунтованої незгоди — це визнати, що ми підпадаємо під вплив неправильних думок і способу мислення. Святе Письмо нагадує нам, що всі ми грішимо «і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23). Крім того, проникливість може виявити, що причиною нашої проблеми не є хтось інший. У зв’язку з цим, розгляньмо приклад Йони.

За вказівкою Єгови Йона прибув до міста Ніневії, щоб проповідувати про Божий близький суд над її жителями. На щастя, усі ніневітяни покаялись і повірили в правдивого Бога (Йони 3:5—10). Єгова вважав, що їхній покаянний склад розуму є підставою для прощення, і тому Він пощадив їх. «І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився [«гнівом», Хом.]» (Йони 4:1). Реакція Йони на милосердя Єгови була досить несподівана. Чи мав Йона причину гніватися на Єгову? Йона, очевидно, турбувався більше своїми почуттями, вважаючи, що впав в очах людей. Він не спромігся зрозуміти милосердя Єгови. Єгова лагідно дав Йоні наочний урок, який допоміг тому змінити свій спосіб мислення й побачити неперевершену цінність Божого милосердя (Йони 4:7—11). Безсумнівно, не Єгова, а Йона мав змінити свій спосіб мислення.

Чи й нам інколи доводиться змінювати свій спосіб мислення стосовно певної справи? Апостол Павло порадив: «Випереджайте один одного пошаною» (Римлян 12:10). Що він мав на думці? У певному розумінні цими словами він заохочує нас бути розсудливими й ставитись до інших християн з глибокою повагою та гідністю. Для цього потрібно чітко усвідомити, що кожній людині дарована можливість вільного вибору. Павло теж нагадує нам, що «кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:5). Отже, перш ніж незгоди створять між нами прірву, як же мудро задуматись, чи не потрібно змінити свій спосіб мислення! Ми повинні щосили старатися віддзеркалювати мислення Єгови й зберігати мир з тими, хто справді любить Бога (Ісаї 55:8, 9).

Наш підхід

Уявіть собі двох дітей, які намагаються вирвати одне від одного іграшку: кожна дитина тягне чимраз сильніше, аби тільки забрати її. При цьому вони можуть злісно висловлюватися, аж поки хтось із них зрештою не відпустить її або не втрутиться хтось із старших.

У книзі Буття розповідається про те, що Авраам почув про суперечку між його пастухами та пастухами його племінника Лота. Він перший звернувся до Лота й сказав: «Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня». Саме Авраам вирішив діяти, аби не дозволити жодній суперечності розладнати їхні стосунки. Якою ціною? Він був ладен пожертвувати перевагою вибору, яку мав через старший вік, і був готовий чимось поступитися. Авраам дозволив Лотові вибрати місце, куди той бажав забрати свій дім та отари. Згодом Лот вибрав багату на зелень територію Содома й Гоморри. Авраам і Лот мирно розійшлися (Буття 13:5—12).

Чи ми готові діяти так, як Авраам, аби тільки зберігати мирні стосунки з іншими? Цей біблійний епізод дає нам чудовий зразок, як слід залагоджувати незгоди. Авраам просив: «Нехай сварки не буде». Його щирим бажанням було дійти мирного вирішення. Безсумнівно, таке прохання зберегти мирні стосунки мало допомогти відкласти вбік будь-яке непорозуміння. Відтак Авраам закінчив: «Бо близька ми рідня». Навіщо ж жертвувати такими цінними стосунками через особисті уподобання або гордощі? Авраам зосереджувався на важливішому. Він робив це з почуттям власної гідності й водночас з повагою до свого племінника.

Хоча й виникають ситуації, коли для залагодження незгоди потрібно зовнішнього втручання, наскільки ж ліпше вирішити це питання особисто! Ісус заохочує нас першими миритися з нашими братами й просити, якщо необхідно, вибачення * (Матвія 5:23, 24). Для цього потрібно смиренності, оскільки Петро написав: «Майте покору один до одного, бо «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (1 Петра 5:5). Наше ставлення до співпоклонників безпосередньо впливає й на наші стосунки з Богом (1 Івана 4:20).

У християнському зборі нам, можливо, доводиться заради миру відмовлятися від наших прав. Чимало тих, хто тепер спілкується зі Свідками Єгови, приєдналися до Божої сім’ї правдивих поклонників за останні п’ять років. Якою ж радістю наповнюються наші серця! Наша поведінка, звичайно ж, впливає на цих та інших членів збору. Тож слід уважно проаналізувати наш вибір розваг, хобі, товариську діяльність або роботу, беручи до уваги те, як нас можуть сприймати інші. Чи міг би хтось неправильно зрозуміти якийсь наш учинок чи слово, що стало би спотиканням для нього?

Апостол Павло нагадує нам: «Усе мені можна,— та не все на пожиток. Усе мені можна,— та будує не все! Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!» (1 Коринтян 10:23, 24). Як християни, ми щиро зацікавлені зміцненням любові та єдності християнського братства (Псалом 133:1; Івана 13:34, 35).

Цілющі слова

Слова можуть мати могутній позитивний вплив. «Приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості» (Приповістей 16:24). Розповідь про те, як Гедеон уникнув можливого конфлікту з єфремівцями, унаочнює слушність цієї приповістки.

Провадячи запеклу битву з мідіянами, Гедеон попросив допомоги у племені Єфрема. Однак після закінчення битви Єфрем обернувся проти Гедеона й почав озлоблено нарікати, оскільки той не покликав їх на початку бою. У записі говориться, що «вони сильно сперечалися з ним». У відповідь Гедеон сказав: «Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання? У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів,— Орева та Зеева,— і що міг я зробити, як ви?» (Суддів 8:1—3). Завдяки добре підібраним, заспокійливим словам Гедеон покінчив з непорозумінням, яке могло перерости в трагічну міжплемінну війну. Члени племені Єфрема, мабуть, мали проблему з почуттям зарозумілості й гордості. Але Гедеон усе ж таки не переставав докладати зусиль для підтримки миру. Чи можемо робити те саме й ми?

В людях може закипати гнів, викликаючи до нас ворожість. Погоджуйтеся з почуттями інших і старайтесь зрозуміти їхні погляди. А може, ми якось спричинилися до таких почуттів? Якщо так, чому б не визнати свою вину в створенні труднощів і не виявити свій жаль через загострення проблеми. Декількох добре продуманих слів може бути достатньо, аби полагодити зруйновані стосунки (Якова 3:4). Тим, хто вийшов з рівноваги, мабуть, потрібно лише нашого сердечного запевнення. Біблія зазначає, що «з браку дров огонь гасне» (Приповістей 26:20). Старанно добрані слова, вимовлені в належному дусі, напевно, ‘відвернуть гнів’ і принесуть зцілення (Приповістей 15:1).

Апостол Павло радить: «Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми!» (Римлян 12:18). Це правда: нам не під силу контролювати почуття інших, але ми можемо дещо зробити для сприяння миру. Замість іти на поводі своєї недосконалості або недосконалості інших, уже тепер застосовуймо обґрунтовані біблійні принципи. Залагодження незгод так, як того хоче Єгова, принесе нам вічний мир і щастя (Ісаї 48:17).

[Примітка]

^ абз. 13 Дивіться статті «Прощайте від серця» і «Ви можете придбати свого брата» з «Вартової башти» за 15 жовтня 1999 року.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Чи ми наполягаємо, щоб усе було так, як того хочеться нам?

[Ілюстрація на сторінці 25]

Поступившись, Авраам дав чудовий приклад, як залагодити незгоду.