Бережи своє ім’я
Бережи своє ім’я
ЧОЛОВІК, який проектує чудові будинки, робить собі ім’я доброго архітектора. Дівчина, яка відзначається в навчанні, здобуває репутацію відмінної учениці. Заробити собі ім’я може навіть людина, яка нічого не робить,— ім’я нероби. Наголошуючи на цінності доброго імені, Біблія каже: «Ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість [«добра слава», Кул.] за срібло та золото» (Приповістей 22:1).
Добре ім’я можна зробити за допомогою багатьох малих учинків протягом певного періоду часу. Але щоб зіпсувати його, вистачить одного немудрого вчинку. Наприклад, один-єдиний сексуальний проступок може заплямувати добру репутацію. У 6-му розділі біблійної книги Приповістей цар стародавнього Ізраїлю Соломон перестерігає перед поглядами й діями, які можуть зіпсувати нам репутацію, а також зруйнувати взаємини з Богом Єговою. Серед них є бездумні обіцянки, лінивство, обман та неморальність — речі, які Єгова просто ненавидить. Якщо ми зважатимемо на цю пересторогу, вона допоможе нам зберегти добре ім’я.
Рятуйся від пустих обіцянок
Шостий розділ книги Приповістей починається такими словами: «Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,— ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай» (Приповістей 6:1—3).
Приповість відраджує вплутуватись у ділові справи інших, особливо чужих. Ізраїльтянам було сказано: «Коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його» (Левит 25:35—38). Але декотрі підприємливі ізраїльтяни втягувалися в ризиковані справи й отримували фінансову підтримку, переконуючи інших ‘поручитися’ за них, таким чином роблячи їх відповідальними за свій борг. Подібні ситуації можуть виникати і сьогодні. Наприклад, фінансові установи можуть вимагати, аби ще одна особа підписала угоду про позику, яку вони вважають ризикованою. Наскільки немудро було б швидко брати на себе такі зобов’язання заради інших! Це ж може стати для нас фінансовою пасткою і навіть зіпсувати репутацію в банківських колах та в очах інших кредиторів!
Приповістей 6:4, 5). Ліпше вийти з немудрого зобов’язання, коли можливо, ніж щоб воно стало для нас пасткою.
Що робити, коли ми прийняли рішення, яке спершу видавалося мудрим, але при уважнішому розгляді виявилось безглуздим, і потрапили в скрутне становище? Тоді радиться забути про гордість і ‘на ближніх своїх напирати’ наполегливими проханнями. Мусимо зробити все, що в наших силах, аби виправити ситуацію. В одному довіднику зазначається: «Роби все можливе, аж поки не погодишся зі своїм супротивником і залагодиш справу, щоб твоє зобов’язання не обернулося проти тебе чи твоєї сім’ї». І це слід зробити невідкладно, бо цар додає: «Не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!» (Будь працьовитим, як мурашка
«Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її — й помудрій»,— напоумляє Соломон. Якої мудрості можна навчитися з доріг маленької мурашки? Цар відповідає: «Нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу» (Приповістей 6:6—8).
Мурашки надзвичайно організовані, і вони дивовижно співпрацюють між собою. Ці комахи інстинктивно запасають собі на майбутнє їжу. Вони не мають «володаря, ані урядника, ані правителя». І хоча в них є так звана цариця, вона не дає наказів, а лише кладе яйця і є матір’ю колонії. Мурашки невтомно працюють, навіть не маючи старшого, який би їх підганяв, чи наглядача, який би за ними стежив.
Чи ж нам не слід бути такими ж працьовитими, як мурашки? Треба наполегливо працювати і намагатися поліпшуватись у своїй праці, без різниці, чи нас хтось контролює, чи ні. У школі, на роботі, а також коли займаємося духовною діяльністю, нам слід робити все якомога ліпше. Мурашка отримує користь зі своєї працьовитості, і Бог хоче, щоб ми також ‘в усім своїм труді раділи добром’ (Екклезіяста 3:13, 22; 5:17). Нагородою за наполегливу працю є чисте сумління й особисте задоволення (Екклезіяста 5:11).
Соломон ставить два риторичні запитання, щоб розбудити ледачого з його неробства: «Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?» Передражнюючи його мову, цар додає: «Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,— і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!» (Приповістей 6:9—11). Коли лінюх лежить догоричерева, бідність швидко захопить його, як розбійник, а убогість, як озброєний муж. Поля лежебоки швидко заростуть бур’янами й кропивою (Приповістей 24:30, 31, Дерк.). За короткий час він зазнає втрат у своїх комерційних справах. Чи довго роботодавець терпітиме ледаря? І чи учень, надто лінивий, щоб вчитися, може сподіватися успіхів у школі?
Будь чесним
Далі Соломон описує інші дії, які псують репутацію людини в суспільстві й руйнують його взаємини з Богом. «Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами, він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми, в його серці лукавство виорює зло кожночасно [«він вигадує зло постійно», Дерк.], сварки розсіває» (Приповістей 6:12—14).
Це опис обманщика. Він, як правило, намагається приховати свою неправдивість. Як саме? Не тільки «лукавими устами», але також жестами й мімікою. Один дослідник зазначає: «Жести, тон голосу і навіть міміка належать до методів свідомого обману; під личиною щирості ховається зіпсутий розум і дух незгоди». Така нікчемна людина вигадує зло і постійно спричиняє сварки. Як їй поведеться?
«Тому нагло приходить погибіль його,— відповідає цар Ізраїлю,— буде раптом побитий — і ліку нема!» (Приповістей 6:15). Коли обманщика викривають, його репутація відразу ж руйнується. Хто захоче йому знову довіряти? Його кінець дійсно грізний, бо «всі неправдомовці» зараховані до тих, які зазна́ють вічної смерті (Об’явлення 21:8). Тому з усіх сил стараймося «добре в усьому поводитись» (Євреїв 13:18).
Ненавидь те, що ненавидить Єгова
Ненависть до поганого — який це могутній стримуючий засіб від учинків, які могли б зашкодити нашій репутації! Тож чому б не розвивати огиду до поганого? Але що саме слід ненавидіти? Соломон стверджує: «Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидота душі Його: очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!» (Приповістей 6:16—19).
Сім категорій, згаданих тут, є основними і, по суті, охоплюють усі види зла. «Очі пишні» і «серце, що плекає злочинні думки» — це гріхи, які чиняться у думках. Вирази «брехливий язик» і «свідок брехливий, що брехні роздмухує» стосуються грішних розмов. «Руки, що кров неповинну ллють» і «ноги, що сквапно біжать на лихе» — це про злі вчинки. І особливо ненависною для Єгови є особа, якій подобається розпалювати суперечки серед людей, що інакше жили б мирно. Збільшення числа з шести до семи натякає, що список не претендує на повноту, оскільки люди постійно множать лихі діла.
Нам дійсно слід розвивати ненависть до всього, що ненавидить Бог. Наприклад, мусимо остерігатися «очей пишних» або будь-якого іншого вияву гордості. І, звичайно ж, треба уникати шкідливих пліток, бо вони легко викликають «сварки між братів». Хоча, поширюючи злі чутки, невиправдану критику чи обман, ми не ‘ллємо неповинної крові’, однак це, безперечно, може зруйнувати чиюсь добру репутацію.
«Не пожадай вроди її»
Соломон починає наступну низку порад, кажучи: «Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! Прив’яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся — мовити буде до тебе!» (Приповістей 6:20—22).
Чи біблійне виховання дійсно може оберегти нас від пастки неморальності? Так. Нам дано запевнення: «Заповідь Божа — світильник, а наука — то світло, дорога ж життя — то навчальні картання, щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки» (Приповістей 6:23, 24). Пам’ятаючи поради з Божого Слова і застосовуючи їх як світильник для своєї ноги і світло для стежки, ми зможемо протистояти облесливим запрошенням розпусної жінки чи також розпусного чоловіка (Псалом 119:105).
«Не пожадай вроди її в серці твоїм,— напоумляє мудрий цар,— нехай не зваблює тебе повіками своїми». Чому? «Бо через розпусну жінку убожіють до кусня хліба; а перелюбниця вловлює багатоцінну душу» (Приповістей 6:25, 26, Дерк.).
Чи Соломон називає розпусною жінкою заміжню перелюбницю? Можливо. Або ж він показує різницю між наслідками неморальності, вчиненої з проституткою, і перелюбу з жінкою іншого чоловіка. Той, хто має стосунки з проституткою, може зубожіти «до кусня хліба», тобто дійти до крайньої бідності. Він може навіть захворіти на одну з тяжких, дошкульних хвороб, що передаються статевим шляхом, зокрема на смертельний СНІД. З іншого боку, той, хто шукає стосунків з подружнім партнером іншої особи, відразу потрапляє у ще більшу небезпеку, згідно з Законом. Перелюбна дружина піддає небезпеці «багатоцінну душу» — свого незаконного партнера. «Під цим розуміється більше, ніж лише вкорочення життя через розпусту,— зазначається в одному довіднику.— Такий грішник підлягає смертній карі» (Левит 20:10; Повторення Закону 22:22). У будь-якому випадку такої жінки не можна пожадати, хоч би якою була її врода.
Не бери «огонь на лоно своє»
Ще більше наголошуючи на небезпеці перелюбу, Соломон питає: «Чи візьме людина огонь на лоно своє,— і одіж її не згорить? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?» Пояснюючи значення цього прикладу, він каже: «Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!» (Приповістей 6:27—29). Такий грішник обов’язково буде покараний.
«Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,— нагадується нам.— Та як буде він знайдений,— всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!» (Приповістей 6:30, 31). У стародавньому Ізраїлі злодій мусив сплатити кару, навіть якщо це означало віддати все, що він мав *. Наскільки ж більше заслуговує на покарання перелюбник, який не має жодного виправдання для свого вчинку.
«Хто чинить перелюб, не має той розуму»,— твердить Соломон. Чоловік без розуму не має здорового глузду, оскільки «він знищує душу свою» (Приповістей 6:32). Зовні він може виглядати на поважну особу, але його внутрішній особі бракує належного розвитку.
Перелюбник пожинає ще інші плоди. «Побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, бо заздрощі — лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!» (Приповістей 6:33—35).
Злодій може компенсувати те, що вкрав, але перелюбник не може розплатитися за свій учинок. Яку компенсацію він запропонує розлюченому чоловікові? Цей правопорушник, мабуть, не доб’ється співчуття жодними благаннями. Перелюбник аж ніяк не може відшкодувати свого гріха. Докір і ганьба, які він стягне на своє ім’я, залишаться. Крім того, він жодним способом не зможе викупити себе або купити собі свободу від покарання, на яке заслужив.
Як же мудро триматися здаля від перелюбу, а також інших учинків та поглядів, які порочать наше добре ім’я і можуть стягнути докір на Бога! Тож будьмо обережними, щоб не давати нерозсудливих обітниць. Хай працьовитість і правдивість прикрашають нашу репутацію. І, намагаючись ненавидіти те, що ненавидить Єгова, робімо собі добре ім’я у нього і в ближніх.
[Примітка]
^ абз. 28 Згідно з Мойсеєвим Законом, злодій мав заплатити у два, чотири, а то й п’ять разів більше відшкодування (Вихід 21:37—22:3). Слово «всемеро», очевидно, позначає повну міру покарання, яке може на багато разів перевищувати вартість украденого.
[Ілюстрація на сторінці 25]
Будь обережним, коли тебе просять підписатися під чужою позикою.
[Ілюстрація на сторінці 26]
Будь працьовитим, як мурашка.
[Ілюстрація на сторінці 27]
Остерігайся шкідливих пліток.