Крик про допомогу
Крик про допомогу
«БОГ забув про мене!» — скрикнула одна бразилійка. Після неочікуваної смерті чоловіка життя для цієї жінки втратило будь-який сенс. Чи ви намагалися колись потішити людину, котра, як ця бразилійка, переживала якесь горе або ж кричала про допомогу?
Багато людей настільки занепадають духом, що вирішують відібрати собі життя, і серед них чимало молоді. Як повідомляє газета «Фолья ді Сан-Паулу», проведене в Бразилії вивчення показало, що «кількість самогубств серед молодих людей збільшилась на 26 відсотків». Розгляньмо приклад юнака із Сан-Паулу на ім’я Уолтер *. У нього не було ні батьків, ні дому, ані можливості побути на самоті, ані друзів, на яких можна було б покластися. Аби покінчити зі злиднями, Уолтер вирішив кинутися з моста.
Одинока мати на ім’я Една, маючи двоє дітей, зустріла іншого чоловіка. Минув лише місяць від першої зустрічі, і вони вже жили разом удома в його матері, котра захоплювалася спіритизмом, а до того ж була алкоголічкою. Една народила ще одну дитину, почала пити і згодом нею оволоділо таке пригнічення, що вона спробувала накласти на себе руки. Зрештою її позбавили батьківських прав.
А що можна сказати про літніх людей? Марія завжди була життєрадісною і балакучою. Однак на старість вона стала переживати, чи зможе далі працювати медсестрою, оскільки боялася, що частіше тепер помилятиметься. Через такі думки в неї почалася депресія. Марія спробувала поліпшити свій стан, приймаючи певні ліки, тоді звернулася за допомогою до медиків, і це, здається, допомогло. Але коли в 57 років вона залишилася без роботи, депресія повернулася, причому з такою силою, що Марія не бачила вже жодного виходу зі свого становища й почала думати про самогубство.
«Майже 10 відсотків осіб, котрі страждають через депресію, вчиняють спробу самовбивства»,— говорить професор Сан-Паулського університету Жозе Алберту Дел Порту. «Важко повірити, однак це сумний факт, що від самогубств гине більше людей, ніж у результаті вбивств»,— повідомляє міністр охорони здоров’я США д-р Дейвід Сетчер.
Інколи спроба самогубства — це не що інше, як крик про допомогу. І, звичайно ж, родичі та друзі особи, котра втратила надію, бажають зробити для неї все, що можливо. Річ ясна, коли просто сказати такій людині: «Перестань так жаліти себе», «Багатьом людям ще гірше, ніж тобі» або «Кожен з нас час від часу має свої темні смуги в житті», то це навряд чи їй допоможе. Чому б ліпше не стати для такої людини справжнім другом і добрим слухачем? Дійсно, спробуйте допомогти їй побачити, що все ж таки варто жити.
Французький письменник Вольтер якось написав: «Людина, котра в приступі меланхолії відбирає собі життя сьогодні, почекавши з тиждень, знову дуже хотіла б жити». Але як особа, котра потерпає від розпачу, може переконатися, що все ж таки варто жити?
[Примітка]
^ абз. 3 Деякі імена змінено.
[Ілюстрація на сторінці 3]
Дедалі більше підлітків та дорослих учиняють самогубство.
[Ілюстрація на сторінці 4]
Як можна допомогти людині, котра втратила надію?