«Надійшла година»
«Надійшла година»
«Настала година Йому перейти до Отця з цього світу» (ІВАНА 13:1).
1. Які припущення висуваються в Єрусалимі, коли наближається Пасха 33 року н. е., і чому?
ПІСЛЯ хрещення у 29 році н. е. Ісус став на шлях, який мав довести до «години» його смерті, воскресіння й прославлення. Йде весна 33 року н. е. Усього декілька тижнів тому члени єврейського високого суду — синедріону — змовилися вбити Ісуса. Дізнавшись про їхній намір, очевидно, через Никодима, члена синедріону, який приязно ставиться до Ісуса, той покидає Єрусалим і подається в сільську місцевість на другому боці ріки Йордану. Коли наближається свято Пасхи, багато людей сходяться до Єрусалима, і в місті поширюються чутки про Ісуса. «А як вам здається? — люди запитують одні одних.— Хіба Він не прийде на свято?» Первосвященики й фарисеї нагнітають атмосферу, наказуючи кожному, хто побачить Ісуса, повідомити їм про його місцеперебування (Івана 11:47—57).
2. Який вчинок Марії викликає суперечку і як слова Ісуса на її захист виявляють глибоке усвідомлення ‘своєї години’?
2 За шість днів до Пасхи, 8 нісана, Ісус повертається в околиці Єрусалима. Він приходить у Віфанію, рідне місто своїх улюблених друзів — Марти, Марії та Лазаря, яке лежить близько трьох кілометрів від Єрусалима. Уже п’ятниця ввечері, але Ісус проводить там теж суботу. Наступного вечора, коли Марія прислуговує йому, використовуючи коштовне запашне миро, учні протестують. Ісус відповідає одному з них: «Позостав її ти,— це вона на день похорону заховала Мені... Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте» (Івана 12:1—8; Матвія 26:6—13). Ісус знає, що «настала година Йому перейти до Отця з цього світу» (Івана 13:1). Через п’ять днів він ‘душу Свою дасть на викуп за багатьох’ (Марка 10:45). Відтепер на всі вчинки та вчення Ісуса впливає почуття невідкладності. Який же чудовий приклад усім нам, що з нетерпінням сьогодні чекаємо кінця цієї системи речей! Розгляньмо, що стається з Ісусом уже наступного дня.
День тріумфального в’їзду Ісуса
3. а) Як Ісус в’їжджає в Єрусалим у неділю 9 нісана і як реагує на це більшість людей довкола нього? б) Що Ісус відповідає фарисеям, які скаржаться на натовп?
3 У неділю 9 нісана Ісус тріумфально прибуває в Єрусалим. Коли він наближається до міста верхи на осляті, сповняючи тим самим слова із Захарія 9:9, більшість зібраних довкола нього стелять свій одяг на дорогу, а інші відрізають від дерев віття і також розстеляють його. «Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я!» — вигукують вони. Декотрі фарисеї в натовпі просять Ісуса втихомирити своїх учнів. Проте Ісус відповідає: «Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!» (Луки 19:38—40; Матвія 21:6—9).
4. Чому Єрусалим здвигнувся, коли Ісус в’їжджає в нього?
4 Усього кілька тижнів перед цим багато з натовпу бачили, як Ісус воскресив Лазаря. Тепер вони безупинно розповідають іншим про це чудо. Отже, коли Ісус в’їжджає в Єрусалим, ціле місто здвигається. «Хто це такий?» — запитують люди. «А народ говорив: «Це Пророк,— Ісус із Назарету Галілейського!» Бачачи все це, фарисеї скаржаться: «Пішов увесь світ услід за Ним» (Матвія 21:10, 11; Івана 12:17—19).
5. Що відбувається, коли Ісус йде до храму?
5 Під час відвідування Єрусалима Великий Вчитель Ісус йде за своїм звичаєм навчати в храм. До нього приходять сліпі й криві, і він зціляє їх. Коли первосвященики й книжники бачать це й чують, як діти в храмі вигукують: «Осанна Сину Давидовому», вони роздратовуються. — Чи ти чуєш, що кажуть вони? — протестують. — Так.— відповідає Ісус.— Чи ж ви не читали ніколи: «Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу»? Продовжуючи навчати, Ісус розглядає, що відбувається в храмі (Матвія 21:15, 16; Марка 11:11).
6. Чим Ісусів підхід до справи відрізняється від колишнього й чому?
6 Як же тепер, півроку пізніше, відрізняється Ісусів підхід до справи! Тоді він прийшов в Єрусалим на свято Кучок «не відкрито, але ніби потай» (Івана 7:10). Завжди, коли його життю загрожувала небезпека, він вживав заходів для того, щоб безпечно втекти. Тепер же Ісус відкрито в’їжджає в місто, де видано розпорядження схопити його! Оповіщати про себе як про Месію — це також не є звичаєм Ісуса (Ісаї 42:2; Марка 1:40—44). Він не бажав, щоб передавалися з уст в уста галасливі або перекручені відомості про нього. Натовп тепер відкрито оголошує його Царем і Спасителем — Месією, і він навідріз відмовляє проханню релігійних провідників примусити їх мовчати! Чому така зміна? Тому що, як звіщає вже наступного дня Ісус, «надійшла година, щоб Син Людський прославивсь» (Івана 12:23).
Відважні дії, і відтак життєво важливі вчення
7, 8. Як учинки Ісуса 10 нісана 33 року н. е. нагадують те, що він зробив у храмі на свято Пасхи 30 року н. е.?
7 Прийшовши до храму в понеділок 10 нісана, Ісус вживає рішучих дій щодо тих, кого бачив там минулого пополудня. Він починає ‘виганяти продавців і покупців у храмі, і перевертати столи грошомінам та ослони — продавцям голубів. І Він не дозволяє, щоб хто річ яку носив через храм’. Засуджуючи правопорушників, він проголошує: «Хіба не написано: «Дім Мій — буде домом молитви в народів усіх», ви ж із нього зробили «печеру розбійників!» (Марка 11:15—17).
8 Учинки Ісуса нагадують те, що він зробив три з половиною роки перед тим, відвідуючи храм у свято Пасхи 30 року н. е. Проте цього разу він говорить гостріше. Торговців у храмі він тепер називає ‘розбійниками’ (Луки 19:45, 46; Івана 2:13—16). Це тому, що вони завищують ціни на тварин, які людям потрібно купувати для пожертвування. Первосвященики, книжники й ватажки народу дізнаються про Ісусові вчинки й знову намагаються вбити його. Але вони не знають, як погубити Ісуса, оскільки всі вражені наукою Ісуса люди перебувають біля нього, щоб послухати його (Марка 11:18; Луки 19:47, 48).
9. Який урок Ісус дає і до чого він закликає своїх слухачів у храмі?
9 Продовжуючи навчати в храмі, Ісус проголошує: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь». Авжеж, він знає, що йому залишилося всього кілька днів людського життя. Розповівши, як пшеничне зерно має загинути, щоб принести плід (він говорив про свою смерть, завдяки якій інші могли отримати вічне життя), Ісус закликає своїх слухачів словами: «Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець» (Івана 12:23—26).
10. Яке Ісусове ставлення до болісної смерті, що чекає його?
10 Роздумуючи про болісну смерть, до якої йому залишилося всього чотири дні, Ісус продовжує: «Затривожена зараз душа Моя». І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години!» Але того, що чекає Ісуса, неможливо уникнути. Він говорить: «Та на те Я й прийшов на годину оцю». Ісус погоджується з усіма Божими постановами. Він сповнений рішучості, аби божественна воля керувала його діями аж до самої жертовної смерті (Івана 12:27). Який же приклад повного підкорення божественній волі!
11. Які вчення Ісус передає натовпу, котрий щойно почув голос із неба?
11 Глибоко занепокоєний тим, як його смерть вплине на репутацію Отця, Ісус молиться: «Прослав, Отче, Ім’я Своє!» На превелике здивування натовпу, що зібрався в храмі, з неба залунав голос, звіщаючи: «І прославив,— і знову прославлю!» Великий Вчитель використовує цю нагоду, щоб повідомити натовпу, чому пролунав голос, які будуть наслідки його смерті й чому люди повинні вірити (Івана 12:28—36). Безсумнівно, два останні дні Ісуса переповнені діяльністю. Але вирішальний день усе ще попереду.
День осуду
12. Як у вівторок 11 нісана релігійні провідники намагаються впіймати Ісуса на слові і чи їм це вдається?
12 У вівторок 11 нісана Ісус знову йде навчати в храм. Вороги також приходять послухати його. Говорячи про Ісусові вчинки минулого дня, первосвященики й старші чоловіки з народу питають його: «Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?» Майстерний Учитель бентежить їх своєю відповіддю і подає три яскраві приклади,— два про виноградник і один про весілля,— які розкривають злісність цих противників. Роздратовані почутим, релігійні провідники прагнуть схопити його. Але вони побоюються людей, які вважають його пророком. Тому вони обманом намагаються видобути з Ісуса слова, за які можуть його заарештувати. Своїми відповідями Ісус примушує їх замовчати (Матвія 21:23—22:46).
13. Яку пораду щодо книжників і фарисеїв Ісус дає своїм слухачам?
13 Оскільки книжники й фарисеї твердять, що навчають Божого закону, Ісус тепер напучує своїх слухачів: «Усе, що вони скажуть вам,— робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того!» (Матвія 23:1—3). Який же могутній прилюдний осуд! Але Ісус не зупиняється на цьому. Це його останній день у храмі, і він відважно проголошує серію оскаржень, що звучать, немов грім.
14, 15. Який нещадний осуд Ісус проголошує книжникам і фарисеям?
14 «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри»,— Ісус проголошує шість разів. Це тому, що, за його словами, вони перед людьми зачиняють Царство небесне, не даючи ввійти в нього тим, хто є на шляху до нього. Ці лицеміри обходять море та землю, щоб придбати нововірця, аби тільки довести його до вічного знищення. Занедбавши ‘найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру’, вони зосереджують більшу увагу на сплаті десятини. По суті, законовчителі очищають «зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди», бо за їхньою напускною побожністю приховується внутрішнє гниття і розкладання. Крім того, вони старанно ставлять пророкам надгробники й прикрашають їх, щоб привертати увагу до своєї благодійності, хоча самі — «сини... убивців пророків» (Матвія 23:13—15, 23—31).
15 Засуджуючи те, що його противникам бракує духовних цінностей, Ісус говорить: «Горе вам, проводирі ви сліпі». Вони морально сліпі, оскільки ставлять більший наголос на золоті храму, ніж на духовних цінностях цього місця поклоніння. Ісус далі проголошує найпотужніші слова осуду. «О змії, о роде гадючий,— говорить він,— як ви втечете від засуду до геєнни?» Ісус їм каже, що за своє лиходійство вони зазна́ють вічного знищення (Матвія 23:16—22, 33). Тож і ми виявляймо сміливість, проголошуючи звістку про Царство, навіть коли в це входить викриття фальшивої релігії.
16. Про яке важливе пророцтво Ісус розповідає своїм учням на Оливній горі?
16 Тепер Ісус виходить з храму. Вони з апостолами сходять на Оливну гору в променях пополудневого сонця, яке заходить за обрій. Там Ісус вимовляє пророцтво про знищення храму, знак своєї присутності та закінчення системи речей. Його пророчі слова мають велике значення навіть у наші дні. Цього пополудня Ісус також говорить своїм учням: «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха,— і Людський Син буде виданий на розп’яття» (Матвія 24:1—14; 26:1, 2).
Ісус ‘любить своїх до кінця’
17. а) Який урок Ісус дає дванадцятьом під час святкування Пасхи 14 нісана? б) Яке відзначання започатковує Ісус після того, як відпускає Юду Іскаріотського?
17 Протягом двох подальших днів — 12 й 13 нісана — Ісус не приходить відкрито в храм. Релігійні провідники прагнуть погубити Ісуса, і він не хоче, аби щось перешкодило йому відсвяткувати Пасху з апостолами. Із заходом сонця у четвер починається 14 нісана — останній день Ісусового людського життя на землі. У цей вечір Ісус збирається з апостолами в одному єрусалимському домі, де все підготовлено для святкування Пасхи. Під час спільного відзначання Пасхи, обмиваючи ноги дванадцятьом, він дає їм чудовий урок смиренності. Відпустивши Юду Іскаріотського, який погодився зрадити свого Господа за 30 срібняків (ціна простого раба, за Мойсеєвим Законом), Ісус започатковує Спомин своєї смерті (Вихід 21:32; Матвія 26:14, 15, 26—29; Івана 13:2—30).
18. Які додаткові вчення Ісус з любов’ю передає своїм 11 вірним апостолам і як він підготовляє їх до своєї близької смерті?
18 Після започаткування Спомину між апостолами розгоряється суперечка про те, хто з них найбільший. Замість картати апостолів, Ісус терпеливо навчає їх про важливість служіння іншим. Виявляючи цінування за те, що вони перетривали з Ісусом під час його випробувань, він укладає з ними особисту угоду про Царство (Луки 22:24—30). Ісус також наказує їм любити один одного, як він полюбив їх (Івана 13:34). У цій кімнаті Ісус з любов’ю підготовляє їх до своєї близької смерті. Він запевняє їх у своїй дружбі, заохочує вірити в нього та обіцяє їм допомогу святого духу (Івана 14:1—17; 15:15). Перед виходом з дому Ісус благає свого Отця: «Прийшла, Отче, година,— прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе». Безсумнівно, Ісус приготував апостолів до своєї смерті, і він справді ‘любить своїх до кінця’ (Івана 13:1; 17:1).
19. Чому в Гефсиманському саду Ісус відчуває нестерпний біль?
19 Коли Ісус та його 11 вірних апостолів приходять у Гефсиманський сад, уже, мабуть, давно за північ. Ісус часто приходив сюди з апостолами (Івана 18:1, 2). За декілька годин Ісус загине, як ганебний злочинець. Душевні страждання через таку передбачену смерть і те, яку ганьбу вона може стягнути на його Отця, настільки сильні, що під час молитви піт Ісуса стає, немов краплі крові, які падають на землю (Луки 22:41—44). «Надійшла та година,— говорить апостолам Ісус.— Ось наблизивсь Мій зрадник». Він ще говорить, як наближається Юда Іскаріотський у супроводі величезного озброєного натовпу людей із смолоскипами й світильниками. Вони прийшли заарештувати Ісуса. Він же не чинить опору. Ісус пояснює: «Але як має збутись Писання, що так статися мусить?» (Марка 14:41—43; Матвія 26:48—54).
Син Людський прославлений!
20. а) Які знущання Ісусові доводиться зносити після арешту? б) Чому перед самою смертю Ісус вигукує: «Звершилось!»?
20 Після арешту лжесвідки обвинувачують Ісуса, його визнають винним упереджені судді, йому виносить вирок Понтій Пилат, з Ісуса кепкують священики та натовп, а також його висміюють і над ним знущаються солдати (Марка 14:53—65; 15:1, 15; Івана 19:1—3). У п’ятницю в полудень Ісуса прибивають до стовпа мук, і, коли під вагою тіла на його руках і ногах розриваються рани, він зазнає нестерпного болю (Івана 19:17, 18). Приблизно о третій пополудні Ісус вигукує: «Звершилось!» Він завершив усе те, для чого прийшов на землю. Віддаючи свій дух Богові, він схиляє голову й помирає (Івана 19:28, 30; Матвія 27:45, 46; Луки 23:46). Через три дні Єгова воскрешає свого Сина (Марка 16:1—6). А через сорок днів після воскресіння Ісус возноситься на небо і його прославлено (Івана 17:5; Дії 1:3, 9—12; Филип’ян 2:8—11).
21. Як ми можемо наслідувати Ісуса?
21 Як ми можемо ‘йти слідами Ісуса’ (1 Петра 2:21). Докладаймо ж, як і він, усіх зусиль у проповідуванні звістки про Царство та справі роблення учнів, а також відважно й мужньо ділімося словом Бога (Матвія 24:14; 28:19, 20; Дії 4:29—31; Филип’ян 1:14). Ніколи не забуваймо, на якому етапі часу ми перебуваємо, і не переставаймо заохочувати один одного до любові й добрих діл (Марка 13:28—33; Євреїв 10:24, 25, Дерк.). Нехай усіма нашими діями керує воля Бога Єгови та свідомість того, що ми живемо в «часі кінця» (Даниїла 12:4).
Як би ви відповіли?
• Як усвідомлення близької смерті вплинуло на Ісусове прикінцеве служіння в Єрусалимському храмі?
• З чого видно, що Ісус ‘полюбив своїх до кінця’?
• Що говорять про Ісуса події з останніх годин його життя?
• Як ми можемо наслідувати Ісуса Христа в служінні?
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрація на сторінці 18]
Ісус «до кінця полюбив їх».