Світ без розпачу вже близько

ЖИТТЯ стає дедалі напруженішим, а причин для розпачу є більше ніж достатньо. І коли ми розчаровані, панувати над емоціями стає надзвичайно важко. Інколи навіть люди, котрі люблять життя, можуть почутися вкрай нещасними! Розгляньмо декілька прикладів.

Стародавній пророк Мойсей якось настільки занепав духом, що сказав Богу: «Забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого» (Числа 11:15). Пророк Ілля, втікаючи від ворогів, вигукнув: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою [моє життя]» (1 Царів 19:4). Інший пророк, Йона, молився: «Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!» (Йони 4:3). Проте ні Мойсей, ані Ілля, ані Йона не покінчили з собою. Всі вони добре знали Божу заповідь: «Не вбивай» (Вихід 20:13). Ці пророки, котрі мали міцну віру в Бога, розуміли: жодна ситуація не є безнадійною, а життя — це Божий дар.

А що можна сказати про ті проблеми, з якими стикаємося сьогодні ми? Окрім душевних страждань та проблем фізичного характеру інколи нам доводиться зносити погане ставлення з боку сім’ї, сусідів чи колег по роботі. У Біблії згадуються люди, сповнені «всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні  заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві» (Римлян 1:28—31). Через щоденне перебування серед таких людей життя може здаватись нам справжньою каторгою. Як можна допомогти тим, хто потребує потіхи й заспокоєння?

Готовність слухати

Деколи через нещастя і страждання люди втрачають здатність тверезо мислити. Один мудрець колись сказав: «Гноблення може призвести мудреця до безумного поводження» (Екклезіяста 7:7, НС). Тож коли хтось говорить про самогубство, до цього слід поставитися з усією серйозністю. Не виключено, що треба буде відразу приділити увагу проблемам такої особи: чи то емоційним, чи фізичним, а може, психічним або духовним. Звичайно, існує багато різних терапій та методів професійного лікування, і в питанні вибору таких методів кожен має зробити власне рішення (Галатів 6:5).

Причини виникнення думок про самогубство бувають різні, але якщо людина має когось, кому вона може довіритись і хто виявляє проникливість, співчуття й терпеливість, це може стати для неї великою поміччю. Нерідко дуже допомагають члени сім’ї та друзі, котрі завжди готові вислухати. Окрім співчуття й сердечності особам, які втратили надію, також можуть надзвичайно допомогти підбадьорливі думки з Божого Слова.

Духовна допомога для тих, хто страждає

Можливо, ви здивуєтесь, довідавшись, скільки підбадьорення несе з собою читання Біблії. Хоча вона і не є посібником із психогігієни, проте може допомогти по-новому подивитись на життя. Ось що сказав колись цар Соломон: «Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий» (Екклезіяста 3:12, 13). Окрім приємної праці, яка додає сенсу нашому життю, ми маємо від Бога чимало інших дарів, що приносять задоволення, наприклад, такі дрібні речі, як свіжий подих вітерця, промінчик сонячного світла, а також квіти, дерева, птахи.

Але ще більше підносить дух біблійне запевнення в тому, що про нас дбає Бог Єгова та його Син, Ісус Христос (Івана 3:16; 1 Петра 5:6, 7). Дуже добре про це сказав псалмоспівець: «Благословенний Господь — тягарі Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння» (Псалом 68:20). Хоча ми можемо вважати себе незначними й негідними, Бог заохочує, аби ми зверталися до нього в молитвах. Можете бути впевнені: він не відкине жодного, хто смиренно й від усього серця проситиме про допомогу.

Було б марно сподіватися сьогодні безтурботного життя (Йова 14:1). Однак правда з Божого Слова показала багатьом людям, що самогубство не є відповідним способом розв’язування проблем. Розгляньмо, наприклад, як апостол Павло допоміг одному в’язничному сторожу. Прокинувшись, той був у розпачі, бо «побачив відчинені двері в’язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув’язнені». У той момент в’язничний вартовий умить вирішив, що ліпше покінчити з собою, ніж зазнати принизливої й, можливо, мученицької смерті за свою позірну недбалість. Апостол гукнув до нього: «Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!» Але на цьому Павло не зупинився. Вони з Силою потішили сторожа та відповіли на його запитання: «Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?». Ось що вони йому сказали: «Віруй в Господа Ісуса,— і будеш спасений ти сам та твій дім». Тоді вони звістили йому та його домашнім слово Єгови, і в результаті «охристився негайно він сам та його всі домашні». Той в’язничний вартовий, а разом з ним увесь його дім, дуже зрадів і по-новому відкрив для себе, в чому полягає сенс життя (Дії 16:27—35).

Як же утішає сьогодні усвідомлення того, що Бог не відповідальний за існування зла! Згідно з Його Словом, злий дух, «що зветься диявол і сатана», «зводить усесвіт». Але його час уже майже скінчився (Об’явлення 12:9, 12).  Незабаром завдяки божественному втручанню всі страждання, які приносять мешканцям землі Сатана з своїми демонами, назавжди відійдуть у минуле. Тоді Божий праведний новий світ назавжди покінчить з причинами безнадійності й самогубств (2 Петра 3:13).

Утіха для тих, хто кричить про допомогу

Проте навіть тепер ті, хто занепав духом, можуть черпати потіху зі Святого Письма (Римлян 15:4). Псалмописьменник Давид співав: «Серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже» (Псалом 51:19). Звичайно, хочемо ми цього чи ні, а від проблем не втечеш, і нам постійно даватимуться взнаки наслідки недосконалості. Однак, набуваючи точного знання про нашого доброго, люблячого й розсудливого небесного Отця, ми переконаємося, що маємо велику вартість в його очах. Бог може стати нашим найближчим Другом і Вчителем. Якщо ми розвиватимемо сердечні стосунки з Богом Єговою, він ніколи нас не розчарує. «Я — Господь,— говорить наш Творець,— Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити» (Ісаї 48:17).

Довіра до Бога допомогла вже багатьом людям. Розгляньмо приклад Мари. Ця жінка дуже ослабла через затяжну депресію, і тут на неї спало ще одне горе: її єдиний син загинув в автокатастрофі *. Вона не знаходила собі місця й хотіла покінчити з собою. Однак тепер Мара щоденно прокидається рано-вранці й займається хатньою роботою. Вона любить слухати музику та допомагати іншим. Надія на те, що «настане воскресення праведних і неправедних», трохи вгасила біль після трагічної смерті її дорогого сина й зміцнила її віру в Бога (Дії 24:15). Оскільки Мара ніколи не горіла бажанням стати ангелом у небі, її серце зворушили слова з Псалма 37:11: «Покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим».

Інша бразилійка, Сандра, з усіх сил намагалася бути ідеальною мамою для своїх трьох дітей. Вона розповідає: «Я була настільки поглинута роботою, що коли несподівано помер мій батько і в той самий час я довідалась про роман мого чоловіка з іншою жінкою, то мені навіть не спало на думку звернутися за допомогою  до Бога». Сандра була в розпачі й спробувала накласти на себе руки. Що допомогло їй вийти з цього стану? Цінування духовного. «Щовечора перед сном я читаю Біблію й намагаюся уявляти себе на місці тих людей, про котрих читаю. Я також прочитую журнали «Вартова башта» й «Пробудись!», і мені особливо подобаються життєписи: вони допомагають миритися з тим, що моє життя склалося саме так, а не інакше». Розуміння того, що Єгова — це найліпший друг, навчило цю жінку говорити з ним у молитві про конкретні речі.

Майбутнє без розпачу

Як же потішає усвідомлення того, що людським стражданням надійде кінець! Під правлінням Божого Царства діти й дорослі, котрі тепер потерпають від злочинності, несправедливості чи упереджень, матимуть справжню радість. Як було передречено в одному пророчому псалмі, призначений Єговою Цар, Ісус Христос, «визволить... бідаря, що голосить [«о поміч кличе», Дзьоба], та вбогого, що немає собі допомоги». Крім того, він «змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних». Ісус «від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його» (Псалом 72:12—14).

Час сповнення цих пророчих слів дуже близько. Чи не зворушує ваше серце думка про щасливе вічне життя на землі в таких умовах? Якщо так, у вас є всі підстави, щоб радіти й цінувати життя — цей чудовий дар від Бога. І коли ви розповідатимете про ці втішливі біблійні обітниці іншим, то зможете принести справжнє щастя в життя тих, хто кричить про допомогу в цьому бездушному, позбавленому любові світі.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 6]

Сьогодні існує багато причин для радості.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи ви чекаєте світу без розпачу?