Довічне щастя. У небі чи на землі?

ЧИ ЩАСТЯ залежить насамперед від місця проживання? На думку більшості людей, щастя приносить щось інше, наприклад, добре здоров’я, мета в житті та сердечні стосунки з людьми. Ось як про це сказано в біблійній приповісті: «Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому» (Приповістей 15:17).

Прикро, але ненависть, насильство та інші форми зла є невід’ємною частиною довгої історії нашого земного дому. А що можна сказати про небо, духовну сферу, куди багато людей сподіваються піти по смерті? Чи там завжди панував благодатний мир та спокій і не було жодних тривог, як прийнято думати?

Біблія вчить, що Бог перебуває на небі разом з мільйонами духовних створінь, ангелів (Матвія 18:10; Об’явлення 5:11). Їх названо духовними «синами Божими» (Йова 38:4, 7). Ангели не є роботами. Подібно до людей, вони мають свободу волі, тобто також можуть вибирати, що робити,— добро чи зло. Чи обрали б ангели зло? Очевидно, декого здивує, що тисячі років тому багато з них саме це і зробили: згрішили перед Богом, збунтувавшись проти нього! (Юди 6).

Бунт на небі

У духовній сфері гріх з’явився через бунт ангела, який став називатися Сатаною (Противником) Дияволом (Наклепником). Цей ангел, що колись був слухняним, добровільно вчинив зло і згодом став згубно впливати на інші духовні створіння. Так до часів Ноя, перед Потопом, багато з них стали на бік Сатани, також збунтувавшись проти Бога (Буття 6:2, примітка в НС; 2 Петра 2:4).

Ці грішні ангели не були скинені з неба одразу ж. Вони ще тисячі років мали туди доступ, хоч, очевидно, обмежений *. Однак коли терпеливому ставленню Бога до цих злочинців прийшов край, вони були «скинені» з неба, і врешті-решт їх чекає знищення. Тоді з небес почувся голос: «Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває!» (Об’явлення 12:7—12). Безсумнівно, вірні ангели дуже зраділи, що кінець кінцем небеса звільнилися від цих негідних бунтівників!

З огляду на ці здебільшого невідомі деталі стає зрозуміло: доки розумні створіння нехтуватимуть Божими законами й принципами, доти правдивого миру не буде (Ісаї 57:20, 21; Єремії 14:19, 20). З другого боку, мир і спокій панують тоді, коли кожен підкоряється закону Бога (Псалом 119:165; Ісаї 48:17, 18). Отже, якщо б усі люди виявляли любов і послух до Бога та любили одні одних,  чи не стала б земля оселею, де є справжні радість і щастя? Біблія каже, що так.

Але як з тими, хто егоїстично відмовляється полишити злі дороги? Чи вони завжди порушуватимуть мир людей, котрі щиро хочуть виконувати Божу волю? Ні. Бог усунув з неба злих ангелів, і те саме він зробить зі злими людьми на землі.

Землю очищено

Бог сказав: «Небеса — Мій престол, а земля — то підніжок для ніг Моїх» (Ісаї 66:1). Бог — найсвятіший, тож він не допустить, щоб «підніжок» для його ніг завжди оскверняло зло (Ісаї 6:1—3; Об’явлення 4:8). Він очистив небо від злих духів і так само звільнить землю від злих людей. Про це говорять наступні біблійні уривки.

«Витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадкують!» (Псалом 37:9).

«Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!» (Приповістей 2:21, 22).

«Бо то справедливе в Бога — віддати утиском тим, хто вас утискає, а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї,— «в огні полум’яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає» Євангелії Господа нашого Ісуса. Вони кару приймуть,— вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його» (2 Солунян 1:6—9).

«Минається і світ [злих людей], і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1 Івана 2:17).

Чи на землі завжди буде мир?

Зі Святого Письма добре зрозуміло: Бог не буде терпіти злих людей вічно. Але чи ми можемо бути певні, що усунуте зло не повернеться? Адже після Потопу за днів Ноя воно знову так поширилося, що Бог мусив розстроїти лихі задуми людей і тому змішав їхню мову (Буття 11:1—8).

Ось головна причина нашої впевненості в тому, що лихо вже не повернеться: землею вже ніколи не правитимуть люди, як це було одразу ж після Потопу. Натомість тут настане правління Божого Царства. Хоч воно правитиме з неба, все ж буде єдиним урядом над землею (Даниїла 2:44; 7:13, 14). Те Царство швидко виступить проти тих, хто спробує повернутися до лихого (Ісаї 65:20). Воно нарешті знищить джерело зла — Сатану Диявола разом з демонами, злими ангелами, які пішли слідом за ним (Римлян 16:20).

Крім того, людям вже не треба буде турбуватися про їжу, одяг, житло чи роботу, брак чого в наш час штовхає декого на злочини. Ціла земля буде перетворена на родючий рай, де всі житимуть у достатку (Ісаї 65:21—23; Луки 23:43).

Але найважливішим є те, що Царство навчатиме своїх підданих жити мирно й водночас завдяки йому вони дійдуть до людської досконалості (Івана 17:3; Римлян 8:21). Вже не треба буде боротися зі слабкостями та грішними нахилами. Тоді цілковита слухняність Богу буде можливою і приноситиме радість, як бачимо з прикладу досконалого чоловіка Ісуса (Ісаї 11:3). Він залишився вірним  і відданим Богу, незважаючи на великі спокуси й тортури, яким не буде місця в Раю (Євреїв 7:26).

Чому дехто піде на небо?

Однак багатьом читачам Біблії відомі Ісусові слова: «Багато осель у домі Мого Отця... йду приготувати місце для вас» (Івана 14:2, 3). Чи це не суперечить вченню про надію вічного життя на райській землі?

Між тими вченнями немає протиріччя. Навпаки, одне доповнює інше. Насамперед, у Біблії сказано, що лише обмежене число, 144 000, вірних християн житимуть на небі як духовні створіння. Чому їм дано таку чудову нагороду? Бо вони ті, кого Іван бачив у видінні, що «ожили, і царювали з Христом тисячу років» (Об’явлення 14:1, 3; 20:4—6). Порівняно з мільярдами людей на землі, 144 000 — справді «черідка мала» (Луки 12:32). Крім того, вони боролися з тими ж труднощами, які трапляються більшості людей. Тому так само, як Ісус, вони зможуть «співчувати слабостям нашим», наглядаючи за відновленням людства й землі (Євреїв 4:15).

Земля — довічна оселя людей

Бог почав збирати цих 144 000 осіб майже 2000 років тому, коли постачив викупну жертву Ісуса Христа. Зараз певні ознаки вказують, що ця група вже набрана (Дії 2:1—4; Галатів 4:4—7). Але Ісусова жертва була не лише за гріхи 144 000, «але й за гріхи всього світу» (1 Івана 2:2). Через це всі, хто вірить в Ісуса, мають надію жити вічно (Івана 3:16). Люди, які заснули сном смерті, але котрих пам’ятає Бог, воскреснуть, однак до життя на очищеній землі, а не в небі (Екклезіяста 9:5; Івана 11:11—13, 25; Дії 24:15). Що їх тут чекає?

Відповідь дає Об’явлення 21:1—4, де сказано: «Оце оселя Бога з людьми... «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» Уявіть собі: люди вільні від смерті, а біль і крик, які вона спричиняє, зникли назавжди. Нарешті відбудеться славетне сповнення початкового наміру Єгови щодо землі та людства (Буття 1:27, 28).

Що виберемо: життя чи смерть?

Адам і Єва не мали можливості піти до неба. Вони могли або слухатися Бога й жити вічно на райській землі, або виявити непослух і померти. На жаль, вони вибрали непокору і повернулися до «пороху» земного (Буття 2:16, 17; 3:2—5, 19). Бог ніколи не хотів, щоб люди помирали, а після смерті перебували на небесах. Для життя на небі він створив міріади ангелів. Ці духовні створіння не є людьми, які померли й воскресли до небесного життя (Псалом 104:1, 4, Кул.; Даниїла 7:10).

Що потрібно робити, аби отримати нагороду вічного життя в Раю на землі? Перший крок — вивчати Боже Слово, Святу Біблію. Ісус у молитві сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3).

Наступний крок до вічного щастя в Раю — застосовувати це знання на практиці (Якова 1:22—24). Ті, хто живе згідно з Божим Словом, на власні очі зможуть побачити сповнення захопливих пророцтв, одне з яких записане в Ісаї 11:9: «Не вчинять [люди] лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!»

[Примітка]

 [Ілюстрації на сторінці 7]

«Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29).