Чи ви можете наблизитись до невидимого Бога?

«Як же мені розвинути близькі взаємини з кимсь, кого я не бачу?» — можете запитати ви. І це, на перший погляд, обґрунтоване питання. Але задумаймось ось над чим.

НАСКІЛЬКИ важливим є зір у побудові близьких, тривалих взаємин? Чи невидимі фактори не такі ж важливі, а то й важливіші від видимих? Безперечно! Саме тому дехто розвинув близькі взаємини з іншими за допомогою листів, у яких чесно розкрив свої уподобання, цілі, принципи, почуття гумору та інші особисті риси й інтереси.

З прикладу незрячих людей видно, що зір не є вирішальним у побудові близьких взаємин з іншою особою. Розгляньмо приклад Едварда і Гвен — незрячої подружньої пари *. Едвард зустрів Гвен у школі для сліпих, яку вони відвідували у дорослому віці. Його захопили риси Гвен, особливо її чесність у мові й поведінці, а також її чудове ставлення до праці. У свою чергу Едвард сподобався Гвен, тому що, як каже вона, «виявляв усі ті риси, які я, відповідно до свого виховання, вважала важливими». Вони почали залицятись і через три роки одружились.

«Коли люди разом,— каже Едвард,— сліпота насправді не впливає на взаємини. Ми, можливо, не бачимо одне одного, але наші почуття не сліпі». Сьогодні, по 57 роках, вони далі глибоко кохають одне одного. Вони пояснюють, що секрет їхніх чудових взаємин полягає принаймні у чотирьох речах: 1) звертати увагу на риси іншої особи; 2) думати про ці риси і захоплюватись ними; 3) підтримувати добрий обмін думками і 4) все робити разом.

Ці чотири принципи важливі для будь-яких взаємин: між друзями, подружніми партнерами чи, що важливіше, між людьми й Богом. У наступній статті ми розглянемо, як застосування цих принципів допоможе нам розвинути близькі взаємини з Богом, хоча ми його й не бачимо *.

[Примітки]