Щедре давання приносить радість

АПОСТОЛ Павло, сповнений любові християнський наглядач, щиро турбувався про своїх співвіруючих і прагнув їм допомогти (2 Коринтян 11:28). У середині 50-х років першого століття нашої ери він організував збір грошових пожертв для нужденних християн у Юдеї. Тоді Павло дав важливий урок щедрості. Він наголосив, що Єгова високо цінує тих, хто дає з радістю: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає» (2 Коринтян 9:7).

У глибокому убозтві, проте щедрі

Більшість християн першого століття не займали визначного становища в суспільстві. Павло зазначив, що серед них були «небагато-хто сильні». Він говорив про них, як про «немічне світу» та «простих світу» (1 Коринтян 1:26—28). Наприклад, християни у Македонії жили в «глибокому... убозтві» й серед «горя». Усе ж ці смиренні македонські віруючі благали, аби їм надали привілей пожертвувати свої кошти на «служіння святим». І, як засвідчив Павло, вони дали «над силу» (2 Коринтян 8:1—4).

Однак таке щедре давання не оцінювалося на основі того, скільки пожертвували. Важливішими були спонуки, готовність давати й схильність серця. Павло вказав християнам у Коринті, що робити пожертви спонукують як розум, так і серце. Ось його слова: «Відаю вашу охоту [«Знаю про готовність вашого розуму», НС], і нею хвалюся за вас македонянам... а ваша ревність заохотила багатьох». Тим християнам ‘серце призволяло’ давати щедро (2 Коринтян 9:2, 7).

‘Дух чинив їх щедрими’

Апостол Павло, мабуть, пам’ятав давній приклад щедрого давання в пустелі. Це трапилося більш ніж 15 століть до часу, у якому він жив. Дванадцять племен Ізраїлю було визволено з єгипетської неволі. Коли вони стояли біля підніжжя гори Сінай, Єгова наказав їм збудувати скинію, де мало бути все необхідне для поклоніння. Для цього потребувалося багато матеріальних засобів, і народ заохотили давати пожертви.

Якою була реакція ізраїльтян? «Приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи скинії заповіту» (Вихід 35:21). Чи ці пожертви були щедрими? Ще й як! Мойсею сказали: «Народ приносить більше, ніж потрібно було для праці, яку Господь звелів був зробити» (Вихід 36:5).

Що можна сказати про фінансове становище ізраїльтян у той час? Не так давно це були нещасні раби, яких ‘гнобили тягарами’ й чиє ‘життя огірчували’. Бачили вони лише «біду» (Вихід 1:11, 14; 3:7; 5:10—18). Навряд чи той народ  був заможним. Це правда, що вони з чередами худоби залишили землю, де були невільниками (Вихід 12:32). Але тварин, очевидно, було небагато, бо невдовзі після виходу з Єгипту люди скаржилися, що не мають ні м’яса, ні хліба (Вихід 16:3).

Де ж тоді ізраїльтяни взяли коштовності, які пожертвували на будівництво скинії? У своїх колишніх господарів, єгиптян. Біблія говорить: «Ізраїлеві сини... позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати... і [єгиптяни] позичили». Такий вияв щедрості з боку єгиптян був нагородою від Єгови, а не фараона. У священному писанні говориться: «Господь дав милість тому народові в очах Єгипту,— і вони позичили» (Вихід 12:35, 36).

Уявіть собі почуття ізраїльтян. Поколіннями вони жили під гнітом рабства та злиднів. Тепер же — воля і матеріальний достаток. Як могли б міркувати ці люди, коли б треба було віддати частину багатства? Була ймовірність, що вони подумають, ніби заробили його, отже, мають право ним володіти. Однак коли виникла потреба в коштах для підтримки чистого поклоніння, народ почав жертвувати, причому охоче й щедро! Ізраїльтяни пам’ятали: це майно було в них завдяки Єгові. Вони дали тоді дуже багато срібла, золота й худоби та зробили це «за щедрим серцем». Їх «вело серце», а ‘дух чинив щедрими’. То справді був «добровільний дар для Господа» (Вихід 25:1—9; 35:4—9, 20—29; 36:3—7).

Готові давати

Розмір пожертви не завжди показує, наскільки щедрою є особа. Одного разу Ісус Христос спостерігав за людьми, які давали гроші до скарбниць храму. Заможні люди вкидали багато монет. Проте Ісус був вражений, побачивши бідну вдову, котра дала дві лепти — дуже незначну суму. Він промовив: «Ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! ...вона поклала  з убозтва свого ввесь прожиток, що мала» (Луки 21:1—4; Марка 12:41—44).

Відгук, який Павло надіслав коринтянам, узгоджувався з тим, що Ісус сказав тоді. Згадуючи про пожертви для убогих співвіруючих, апостол зазначив: «Коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має» (2 Коринтян 8:12). Слушно, пожертви дають не для того, аби з кимсь позмагатися чи зробити якісь порівняння. Кожен дає, що може, і Єгова радіє, коли бачить, що виявляється дух щедрості.

Ніхто не може збагатити Єгову, бо він володіє всім. Але поклонники Бога мають привілей давати пожертви, виявляючи цим любов до нього (1 Хронік 29:14—17). Не слід жертвувати, аби справити враження на інших чи ще з якихось егоїстичних спонук. Ми отримуємо радість, і Єгова благословляє нас тоді, коли маємо правильне ставлення до пожертв і справді хочемо, щоб ширилось правдиве поклоніння (Матвія 6:1—4). Ісус сказав: «Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35). Ми також можемо бути щасливими, віддаючи наші сили на служіння Єгові, а також жертвуючи щось зі свого майна, аби підтримувати правдиве поклоніння та допомогти братам, котрі достойні цього (1 Коринтян 16:1, 2).

Готовність давати в наш час

У наш час Свідки Єгови із захопленням спостерігають за тим, як по цілому світі все більше проповідується «ця Євангелія Царства» (Матвія 24:14). Упродовж останнього десятиріччя ХХ століття більше ніж 3 000 000 осіб охрестилися на знак свого присвячення Єгові. Також організовано біля 30 000 нових зборів. Уявіть, третину існуючих зборів Свідків Єгови сформовано протягом минулих десяти років! Цей ріст відбувся, в основному, завдяки наполегливій праці щирих християнських чоловіків та жінок, котрі жертвували часом та силою, щоб відвідувати своїх ближніх і розповідати їм про наміри Єгови. До того зросту також доклали зусиль місіонери, які залишають свої домівки й переїжджають у далекі країни, аби допомогти братам у праці проповідування про Царство. Стало більше Свідків — тож організували нові райони, куди призначили районних наглядачів. До того ж виникла необхідність у більшій кількості Біблій, щоб користуватись ними в проповідуванні та для особистого вивчення. Стало потрібно більше літератури. У багатьох країнах треба було розбудовувати філіали. Усе це зробили завдяки добровільним пожертвам, що надійшли від людей Єгови.

Потреба в Залах Царства

Зі збільшенням кількості Свідків Єгови очевидною стала потреба в Залах Царства. Після підрахунків, проведених на початку 2000 року, виявилося, що в країнах, які розвиваються, потрібно більш ніж 11 000 Залів Царства. Проте фінансові можливості там обмежені. Візьмімо Анголу. Незважаючи на роки громадянської війни, тут щороку на 10 відсотків збільшується кількість вісників Царства. Однак більшість із 675 зборів цієї великої африканської країни зустрічаються просто неба. В Анголі налічується лише 22 Зали Царства, й усього 12 з них мають хоч якийсь дах.

Подібне можна сказати про Демократичну Республіку Конго. У її столиці Кіншасі є майже 300 зборів, але тільки  10 Залів Царства. По цілій країні існує невідкладна потреба в понад 1500 Залах. Швидко збільшується кількість Свідків у Східній Європі. З України та Росії повідомляють, що там потрібно сотні Залів Царства. Бурхливий ріст спостерігається серед країн Латинської Америки, особливо в Бразилії. У цій країні живе більше ніж півмільйона Свідків і вкрай не вистачає Залів Царства.

Щоб допомогти братам з тих країн, Свідки Єгови втілюють у життя програму прискореного будівництва Залів Царства. Будівництво підтримується щедрими пожертвами, які надходять від всесвітнього братства. Тепер навіть найбідніші збори матимуть придатні місця для поклоніння.

Як і в часи стародавнього Ізраїлю, багато чого можна зробити завдяки тому, що щирі християни ‘шанують Господа із маєтку свого’ (Приповістей 3:9, 10). Користаючи з нагоди, Керівний орган Свідків Єгови хотів би висловити глибоку вдячність усім, кого спонукує серце до такого добровільного давання. Ми впевнені, що дух Єгови й надалі зворушуватиме серця його людей, аби вони підтримували працю Царства, котра постійно розширюється.

Зріст іде по цілому світі. Тож завжди шукаймо нагод, аби виявити нашу готовність і бажання жертвувати силою, часом та матеріальними засобами. Тоді зазнаємо справжньої радості, яку приносить дух давання.

[Рамка на сторінці 29]

«ВИКОРИСТАЙТЕ ЇЇ МУДРО!»

«Мені десять років. Посилаю вам ці гроші, щоб ви могли купити папір чи ще щось для виробництва книжок» (Сінді).

«З радістю надсилаю вам гроші, щоб у нас було більше книжок. Я допомагала своєму батькові й зібрала цю суму. Використайте її мудро!» (Пем, сім років).

«Мене засмутила новина про ураган. Сподіваюся, ви в безпеці. Це [2 долари] все, що є в моїй скарбничці» (Елісон, чотири роки).

«Мене звати Руді. Я маю 11 років. Моєму братові Ральфу — шість, а сестрі Джудіт — два з половиною. Ми три місяці відкладали частину кишенькових грошей, щоб допомогти братам у [країнах, де точиться війна]. Відсилаємо вам 20 доларів, які заощадили».

«Дуже шкода братів [котрі постраждали від урагану]. Я заробив 17 доларів, коли працював з батьком. Не даю їх для чогось конкретного, отож вирішуйте самі, як витратити ці гроші» (Маклін, вісім років).

[Рамка на сторінці 31]

Способи, в які дехто вирішує давати

ПОЖЕРТВИ НА ВСЕСВІТНЮ ПРАЦЮ

Багато людей виділяють певну кількість грошей для того, щоб вкинути їх у скриньку «Пожертви на справи Царства». Щомісяця збори надсилають ці пожертви до місцевого філіалу Товариства.

БЛАГОДІЙНЕ ПЛАНУВАННЯ

Крім грошових існують ще інші види пожертв на служіння Царству, а саме — благодійне планування. Під поняттям «благодійне планування» мається на увазі, що жертводавець повинен вжити ряд заходів. Ось деякі з них:

Страхування. Товариство може виступати в ролі бенефіціарія особистого страхування *.

Нерухомість. Придатну для продажу нерухомість можна пожертвувати Товариству, склавши договір дарування *.

Заповіти та договори доручення. Майно чи гроші можна заповісти Товариству через офіційно оформлений заповіт. Товариство також може виступати в ролі бенефіціарія управління майном за дорученням *.

[Примітки]