Що для вас означає успіх?

ОДИН словник визначає успіх як «здобуття багатства, схвалення чи високого становища». Але чи це визначення повне? Чи дійсно добробут, схвалення та високе становище — єдині критерії успіху? Перед тим як відповісти, візьміть до уваги той факт, що Ісус Христос протягом життя не набув жодних матеріальних статків. Він не завоював прихильність більшості, також ним не захоплювалися провідники різних течій того часу. Однак Ісус добився успіху. Чому?

Будучи на землі, Ісус ‘багатів у Бога’ (Луки 12:21). Після воскресіння Бог нагородив його, увінчавши «честю й величністю». Єгова «повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я». (Євреїв 2:9; Филип’ян 2:9). Те, як Ісус провадив своє життя, потішало серце Єгови (Приповістей 27:11). Перебування Ісуса на землі було успішним, тому що він досягнув поставленої мети. Він виконав волю Бога та прославив Його ім’я. У свою чергу Бог обдарував Ісуса багатством, прихильністю й становищем, яких ніколи не мали жодний вчений, політик чи жодна зірка спорту. Ісус насправді був людиною, яка  досягла найбільших успіхів, ніж будь-хто інший.

Християнські батьки усвідомлюють: якщо їхні діти йтимуть слідами Христа, багатіючи в Бозі, як це робив Ісус, то отримають рясні благословення тепер і незвичайну нагороду в прийдешній системі речей. Найліпший спосіб для молодої особи наслідувати Ісуса — виконувати ту працю, яку виконував він, якщо можливо, беручи участь у повночасному служінні.

Однак у деяких культурах зазвичай молоді люди не розпочинають повночасного служіння. Очікується, що, закінчивши навчання в школі, молода особа повинна знайти постійну роботу, одружитися й влаштувати своє життя. Часами молоді люди через таке виховання помилково стримуються від того, щоб розпочати повночасне служіння (Приповістей 3:27). Чому? Через тиск вони піддаються поширеним нормам їхньої культури. Подібне сталося з Робертом *.

Коли культура суперечить голосу сумління

Роберта виховували як Свідка Єгови. Але у підлітковому віці його поведінка та друзі, з якими він спілкувався, були не найліпшими. Це почало непокоїти матір Роберта, й тому вона попросила одного піонера, повночасного служителя Свідків Єгови, попіклуватися про нього. Роберт пояснює, що трапилось далі.

«Я дійсно глибоко оцінив те зацікавлення, яке брат-піонер виявив до мене. Його добрий приклад спонукав мене розпочати повночасне служіння відразу після закінчення школи. У цей час моя мама знову почала хвилюватися, але тепер вже з іншого приводу. Розумієте, беручи до уваги нашу культуру, дівчина може почати піонерувати відразу після закінчення школи, але хлопець спершу повинен стати матеріально забезпечений, а вже тоді думати про піонерування.

Я здобув професію та розпочав свою справу. Невдовзі бізнес став сильно затягувати мене, й відвідування зібрань та проповідування стали звичайною рутиною. Я відчував муки сумління, оскільки знав, що можу в більшій мірі послужити Єгові. А втім, щоб перестати робити те, чого від мене сподівалися інші, потребувалося справжніх зусиль, та все ж я щасливий, що вчинив саме так. Зараз я одружений; протягом останніх двох років ми разом з дружиною піонеруємо. Нещодавно мене призначили службовим помічником у зборі. Я можу цілком відверто сказати, що тепер відчуваю справжнє задоволення, бо служу Єгові від усього серця й роблю все, що в моїх силах».

Цей журнал неодноразово заохочував молодь навчитись, якщо можливо, якоїсь професії чи набути якихось корисних спеціальностей ще під час навчання у школі. З якою метою? Щоб стати багатим? Ні. Основною причиною є те, щоб пізніше можна було належно утримувати себе та робити для Єгови все можливе, особливо служити повночасно. Часто молоді люди бувають настільки зайняті робленням світської кар’єри, що служіння для них втрачає свою вартість. Дехто навіть не припускає думки, аби розпочати повночасне служіння. Чому?

Коментарі Роберта дещо проливають світло на це питання. Набувши професію, Роберт розпочав свою справу. Незабаром його робота  стала нагадувати біг у нікуди. Він мав на меті стати матеріально незалежним. Але чи було колись таке, щоб християнин чи особа з-поза збору повністю досягли цієї мети? Християни намагаються брати на себе матеріальну відповідальність, ретельно виконуючи свої фінансові зобов’язання, але їм також слід усвідомити, що в ці ненадійні часи мало хто може досягнути становища, коли дійсно можна вважати себе фінансово незалежним. Власне тому обіцянка Ісуса, записана в Матвія 6:33, є такою підбадьорливою для християн.

Роберт щасливий, що послухав свого серця, а не того, що диктувала культура, в якій він виріс. Сьогодні він насолоджується тим, що робить у піонерському служінні. Дійсно, служити повночасно — це почесна діяльність. Роберт у мирі з собою, бо служить Єгові згідно зі своїми словами: «Роблю все, що в моїх силах».

Використовуйте свої здібності якнайліпше

Серед Свідків Єгови є багато обдарованих людей. Дехто має виняткові розумові здібності, інші мають «золоті руки». Всі ці дари походять від Єгови, який «дає всім і життя, і дихання, і все» (Дії 17:25). Якщо б Єгова не подарував нам життя, всі ці здібності не мали б жодної вартості.

Єдиним правильним рішенням було б присвятити своє життя на служіння Єгові. Саме це вирішив зробити один здібний юнак. Він жив у першому столітті н. е., належав до знаної родини та провів юнацькі роки в Тарсі, славетному місті в Кілікії. Хоча цей юнак народився євреєм, однак успадкував від свого батька римське громадянство. Це надавало йому багато прав та привілеїв. Коли хлопчина підріс, то навчався закону в Гамаліїла, одного з провідних учителів того часу. Здавалось, невдовзі він досягнув би «багатства, схвалення та високого становища» (Дії 21:39; 22:3, 27, 28).

Хто ж цей юнак? Його ім’я Савл. Але Савл став християнином і зрештою апостолом Павлом. Він полишив свої колишні прагнення й присвятив усе своє життя на служіння Єгові як християнин. Павло не став знаний як видатний правник, але як ревний проповідник доброї новини. Будучи місіонером більш ніж 30 років, Павло написав листа своїм друзям у Филипах. У цьому листі він пригадав, чого досягнув перед тим, як стати християнином, і сказав: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Филип’ян 3:8). Ні, Павло не жалкував, що саме так провів своє життя!

А що сказати стосовно освіти, яку він отримав у Гамаліїла? Чи вона стала йому в пригоді? Так! Кілька разів він посприяв ‘обороні та [законному] утвердженню Євангелії’. Але основним заняттям Павла було проповідування доброї новини — те, до чого його ніколи не могла підготувати колишня освіта (Филип’ян 1:7; Дії 26:24, 25).

Так само сьогодні дехто використовує свої здібності, таланти і навіть освіту, щоб сприяти справам Царства. Наприклад, Емі закінчила економічний та юридичний факультети університету. Колись вона мала прибуткову роботу в юридичній конторі, але сьогодні служить добровільним працівником в одному з філіалів Товариства Вартової башти. Емі описує своє теперішнє життя так: «Я впевнена, що зробила найліпший вибір у своєму житті... Я б ніколи не хотіла помінятися місцями з моїми університетськими колегами. Пишаюся тим, що я вибрала. У мене є все необхідне й навіть більше — радісне, щасливе життя та змістовна робота, яка приносить задоволення».

Емі обрала такий життєвий шлях, який приніс їй душевний мир, насолоду та благословення Єгови. Безперечно, саме цього й прагнуть християнські батьки для своїх дітей!

Успіх у християнському служінні

Звичайно, дуже важливо мати правильний погляд на успіх у християнському служінні.  Зовсім не важко бути задоволеним зі служіння, коли вдається розповсюдити біблійну літературу чи проводити з мешканцями квартир жваві розмови на підставі Біблії. Але якщо ми рідко знаходимо тих, хто слухає, то можемо зробити висновок, що надаремно тратимо час. Проте пам’ятайте, що одне з визначень успіху вказує, що успіх — це «здобуття схвалення». А чиє схвалення ви б хотіли отримати? Звичайно, Єгови. Його схвалення ми можем отримати незалежно від того, чи хтось слухає звістку, яку ми несемо, чи ні. Стосовно цього Ісус дав хороший урок своїм учням.

Пригадуєте, як Ісус послав 70 проповідників Царства «до кожного міста та місця, куди Сам мав іти»? (Луки 10:1). Вони повинні були проповідувати по містах та селах без його супроводу. Для них це було цілком нове завдання. Тому Ісус дав детальні вказівки перед тим, як відпустити їх. Коли б вони зустріли «сина миру», то мали видати йому ґрунтовне свідчення про Царство. Однак коли б вони зіткнулися з різкою відмовою, їм не слід було турбуватись, а йти далі. Ісус пояснив, що ті, хто відмовляються слухати їх, насправді відкидають самого Єгову (Луки 10:4—7, 16).

Коли цих 70 завершили дане їм завдання, вони повернулися до Ісуса «з радістю, кажучи: «Господи,— навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!» (Луки 10:17). Будучи недосконалими людьми, вони, мабуть, дуже раділи, що могли виганяти могутніх духовних створінь! Проте Ісус застеріг їх: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Луки 10:20). Ці 70, очевидно, не завжди мали владу виганяти демонів й не завжди досягали позитивних результатів у служінні. Але якщо вони залишалися вірними, то мали схвалення Єгови.

Чи ви цінуєте повночасних служителів?

Один юнак якось сказав старійшині: «Коли я закінчу середню школу, то спробую знайти роботу. Якщо не знайду, тоді обміркую можливість розпочати якийсь вид повночасного служіння». Однак більшість тих, хто розпочинає піонерське служіння, мають інший погляд. Для того щоб піонерувати, дехто відкидає можливість зробити вигідну кар’єру. Інші відхиляють захопливі пропозиції здобути освіту. Так само як Павло, вони чимось пожертвували, але також як і він, Роберт та Емі вони не жалкують, що зробили такий вибір. Ці християни цінують даний їм привілей використовувати свої здібності на хвалу Єгові, який достойний найліпшого, що в них є.

З різних причин деякі вірні Свідки Єгови не можуть піонерувати. Очевидно, вони зайняті виконанням інших християнських обов’язків. Та якщо вони служать Єгові «всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою», Єгова задоволений ними (Матвія 22:37). Хоча такі особи самі не в змозі служити повночасно, проте визнають, що ті, хто піонерує, обрали правильний життєвий шлях.

Павло написав: «Не стосуйтесь до віку цього» (Римлян 12:2). Слухаючись цієї поради, ми не повинні дозволяти, щоб звичаї певної культури та світські погляди цієї системи формували наш спосіб мислення. Незалежно від того, чи можете ви піонерувати, чи ні, зосереджуйте своє життя навколо служіння Єгові. Ви матимете успіх доти, доки Єгова схвалюватиме вас.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 19]

Не дозвольте, щоб ваше життя нагадувало біг у нікуди.