Чи ви повинні цьому вірити?

ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ учень докладав великих зусиль, щоб опанувати основні принципи алгебри. Вчитель представив класові, здається, елементарні алгебраїчні розрахунки.

— Нехай x=y, де обидві змінні дорівнюють одиниці,— почав учитель.

«Поки що все гаразд»,— подумав учень.

Однак після чотирьох рядків логічних на перший погляд підрахунків учитель видав несподіваний результат:

— Отже, 2=1! Доведіть, що це не так,— звернувся він до спантеличених учнів.

Через свій обмежений запас знань з алгебри, учень, про якого щойно йшлося, не мав жодного уявлення, як спростувати це твердження. Кожний етап підрахунку здавався цілком обґрунтованим. Але чи слід вірити, що цей дивний результат правильний? Зрештою, вчитель, на відміну від нього, знавець математики. Звичайно, учень не повинен цьому вірити. «Мені зовсім не потрібно доводити, що твердження неправильне,— думав учень про себе,— адже здоровий глузд підказує, що це абсурд» (Приповістей 14:15, 18). Він знав, що ні його вчитель, ні будь-хто з однокласників не зможе обміняти два долари на один!

З часом учневі вдалося знайти помилку в підрахунках. Втім, цей випадок дав йому цінний урок: навіть якщо хтось із набагато ліпшими знаннями подає нам добре сформульовані та, здається, незаперечні аргументи, слухач не повинен вірити нерозсудливому висновку лише тому, що тепер не може довести зворотного. Учень фактично застосував дуже практичний біблійний принцип, записаний в 1 Івана 4:1, де радиться не вірити негайно всьому, що чуєте, навіть якщо це походить з якогось авторитетного джерела.

Це не означає, що вам слід бути упередженими. Було б неправильно ігнорувати інформацію, котра могла б виправити якісь помилкові погляди. Але також ‘не спішіть вагатися розумом’, коли зустрічаєтеся з тиском осіб, які вважають, що мають багато знань або авторитет (2 Солунян 2:2, Дерк.). Звичайно, вчитель, про котрого йшлось на початку статті, лише використав майстерний прийом. Проте не завжди справи настільки безневинні. Бувають особи, які інших часто ‘зводять на манівці людською хитрістю та обманом’ (Ефесян 4:14, Хом.; 2 Тимофія 2:14, 23, 24).

Чи спеціалісти завжди праві?

Незважаючи на ступінь обізнаності у тій чи іншій галузі, спеціалісти можуть мати суперечливі ідеї, а їхні погляди можуть змінюватись. Візьмімо, приміром, чимраз гострішу дискусію у медицині, що точиться навколо причин захворювань людей. «Відносна важливість внутрішніх або зовнішніх чинників під час хвороби створює підставу для гарячих дебатів серед науковців»,— пише професор медицини Гарвардського університету. Прихильники детермінізму рішуче тримаються думки, що наші гени відіграють провідну роль у тому, наскільки ми сприйнятливі до різних хвороб. Інші твердять, що навколишнє середовище та спосіб життя є вирішальними факторами, які спричиняють патології. Обидві сторони без зволікань посилаються на різні дослідження та статистичні дані, які  підтримують їхні ідеї. Однак дебати продовжуються.

Ідеї більшості відомих мислителів неодноразово виявлялися помилковими, хоча свого часу ці ідеї вважались незаперечним фактом. Філософ Бертран Рассел описував Арістотеля як одного з «найвпливовіших мислителів». Та все ж навіть Рассел зазначав, що багато з теорій Арістотеля були «цілком хибні». «В новітні часи,— пише він,— практично кожен крок вперед у науці, в логіці чи філософії доводилось робити, перемагаючи затятий опір Арістотелевих послідовників» («Історія західної філософії»).

«Знання, неправдиво назване так»

Ранні християни, ймовірно, зустрічалися з багатьма послідовниками таких великих грецьких філософів, як Сократ, Платон та Арістотель. Освічені люди того часу вважали, що їхній інтелектуальний рівень вищий, ніж у більшості християн. Небагато хто з учнів Ісуса були «мудрі за тілом» (1 Коринтян 1:26). Фактично ті, хто тоді вивчали філософії, розглядали вірування християн як звичайне «безумство» (1 Коринтян 1:23).

А що якби ви були серед цих ранніх християн: чи справили б на вас враження переконливі аргументи інтелектуальної еліти того часу? Чи піддалися б ви впливу їхньої мудрості? (Колосян 2:4). Згідно зі словами апостола Павла, для цього не було жодної підстави. Він нагадав християнам, що Єгова розглядає «мудрість премудрих» та «розум розумних» як глупоту (1 Коринтян 1:19). «Де мудрий? — питається апостол.— Де учений? Де дослідувач віку цього?» (1 Коринтян 1:20, Хом.) Незважаючи на всю свою інтелектуальну неперевершеність, філософи, письменники та критики, які жили за днів Павла, не розв’язали жодної проблеми людства.

За словами Павла, християни навчилися уникати «суперечок знання, неправдиво названого так» (1 Тимофія 6:20). Причина, чому Павло назвав таке знання ‘неправдивим’, полягає у відсутності важливого чинника — посилання на якесь Боже джерело, на підставі якого можна було б перевірити їхні теорії (Йова 28:12; Приповістей 1:7). Не маючи цього джерела і в той же час будучи засліплені архіобманщиком, Сатаною, особи, котрі дотримуються таких знань, можуть і не сподіватися знайти правду (1 Коринтян 2:6—8, 14; 3:18—20; 2 Коринтян 4:4; 11:14; Об’явлення 12:9).

Біблія — натхнений порадник

Ранні християни ніколи не сумнівалися, що у Святому Письмі Бог виявив їм свою волю, наміри та принципи (2 Тимофія 3:16, 17). Це допомагало їм не бути ‘зведеним філософією та марною оманою за переданням людським’ (Колосян 2:8). Подібна ситуація склалась і сьогодні. На відміну від заплутаних та суперечливих людських поглядів, Боже натхнене Слово дає міцну основу, на якій можуть базуватися наші вірування (Івана 17:17; 1 Солунян 2:13; 2 Петра 1:21). Без такої основи нам просто не вдасться збудувати щось тривке на сипучих пісках людських теорій та філософій (Матвія 7:24—27).

«Але зачекайте,— може сказати хтось,​— хіба ж наукові факти не довели, що Біблія помиляється і тому не заслуговує більшого довір’я, ніж мінливі людські філософії?» Бертран Рассел твердить, приміром, що «Коперник, Кеплер і Галілей мусили виступити як проти Арістотеля, так і проти Біблії, доводячи, що Земля — не центр Усесвіту» (курсив наш). Чи ж сьогодні, наприклад, креаціоністи не наполягають на тому, що Біблія вчить, ніби Земля була створена за буквальні сім 24-годинні періоди, тоді як всі факти доводять, що самій Землі мільярди років?

Насправді ж Біблія не говорить, що Земля є центром Усесвіту. Це було вчення релігійних провідників, котрі самі не дотримувались Божого Слова. Опис сотворення,  що міститься в книзі Буття, не заперечує того, що Землі мільярди років, і не обмежує кожен творчий день до 24 годин (Буття 1:1, 5, 8, 13, 19, 23, 31; 2:3, 4). Правдива оцінка Біблії показує, що, хоча ця книга не науковий підручник, вона, безперечно, не є «безумством». По суті, Біблія повністю узгоджується з доведеними науковими фактами *.

«Здатність розмірковувати»

Хоча багато Ісусових учнів були простими людьми без особливої освіти, вони володіли цінною здібністю, даною Богом. Незалежно від обсягу знань, всі вони були наділені здатністю мислити та аналізувати. Апостол Павло заохочував співхристиян сповна використовувати свою «здатність розмірковувати», щоб «пізнати [самим], що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість». (Римлян 12:1, НС; 12:2).

Завдяки цій даній Богом «здатності розмірковувати» ранні християни чітко розуміли, що будь-яка філософія чи вчення, що не узгоджується з виявленим Словом Бога, не має жодної користі. Насправді мудрі того часу іноді ‘правду придушували’ та відкидали очевидні докази існування Бога. «Називаючи себе мудрими,— стали нерозумними»,— писав про таких людей апостол Павло. Через те що вони відкинули правду про Бога та його намір, вони «знікчемніли в своїх мудруваннях, і запаморочилось нерозумне їхнє серце» (Римлян 1:18—22, Дерк; Єремії 8:8, 9).

Ті, що називають себе мудрими, часто приходять до таких висновків: «Немає Бога», «Біблії не варто довіряти» або ж «Ці дні не є «останніми». Подібні ідеї в Божих очах такі ж безглузді, як і висновок, що «2=1» (1 Коринтян 3:19). Незалежно від того, яке становище собі приписують люди, вам не слід вірити їхнім твердженням, якщо вони розходяться з поглядами Бога, його Словом та суперечать здоровому глузду. Зрештою мудро було б завжди пам’ятати, що «Бог правдивий, а кожна людина неправдива» (Римлян 3:4).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 31]

На відміну від мінливих людських ідей, Біблія дає вагомі підстави для віри.

[Відомості про джерела]

Зліва: Епікур (з люб’язного дозволу British Museum); зверху посередині: Платон (National Archaeological Museum, Athens, Greece); справа: Сократ (Roma, Musei Capitolini).