Стійте непохитно з твердим переконанням

«Він завжди змагається за вас у молитвах, щоб ви стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім [«з твердим переконанням стосовно всієї волі Бога», НС]» (КОЛОСЯН 4:12, Хом.).

1, 2. а) Що помічали серед ранніх християн сторонні люди? б) Яку сердечну турботу відображає Послання до колосян?

ІСУСОВІ послідовники дуже цікавилися співпоклонниками. Тертулліан (письменник II—III сторіч н. е.) розповідав про їхню доброзичливість до сиріт, бідних та літніх людей. Ці вияви любові справляли на невіруючих таке враження, що декотрі говорили про християн: «Ти глянь, як вони люблять одне одного».

² Послання до колосян відображає саме таку сердечну турботу апостола Павла та його супутника Епафраса до братів і сестер у Колосах. Павло написав їм: «[Епафрас] завжди змагається за вас у молитвах, щоб ви стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім [«з твердим переконанням  стосовно всієї волі Бога», НС]». Провідним віршем Свідків Єгови у 2001 році будуть слова з Колосян 4:12 (Хом.): «Щоб ви стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім».

3. Які дві справи порушив у молитвах Епафрас?

³ Як бачите, у своїх молитвах про улюблених Епафрас порушив дві справи: 1) щоб вони «стояли непохитно в досконалості» і 2) щоб вони стояли «з твердим переконанням стосовно всієї волі Бога». Ця інформація залучена у Святе Письмо нам на благо. Отже, запитайте себе: «Що мені особисто слід робити, аби зрештою стояти непохитно та з твердим переконанням стосовно всієї волі Бога? І які будуть результати цього?» Подивімося.

Намагайтеся ‘стояти непохитно в досконалості’

4. В якому розумінні колосяни мали бути «досконалими»?

⁴ Епафрас прагнув, щоб його духовні брати й сестри в Колосах «стояли непохитно в досконалості». Термін, який тут використав Павло, перекладається словом «досконалість» і може означати: завершений, дорослий або зрілий (Матвія 19:21; Євреїв 5:14; Якова 1:4, 25). Ви, очевидно, знаєте, що коли хтось є охрещеним Свідком Єгови, то це ще не означає, що він «дорослий» християнин. Павло написав ефесянам, які жили на захід від Колосів, що пастирі та вчителі намагаються допомагати ‘всім досягнути з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого [«дорослого мужа», УКУ], у міру зросту Христової повноти’. В інших місцях Павло спонукував християн ставати «дорослими у здатності розуміння» (Ефесян 4:8—13; 1 Коринтян 14:20, НС).

5. Як ми можемо поставити собі за мету досконалість?

⁵ Якщо декотрі колосяни ще не були духовно дорослими, або зрілими, вони мали це поставити собі за мету. Чи ж не має так само бути й сьогодні? Охрещені кілька десятиріч тому або зовсім недавно, чи по нас видно, що ми зробили значний поступ у здатності переконувати та у своїх поглядах? Перш ніж робити рішення, чи ми беремо до уваги біблійні принципи? Замість вважати Божі й зборові справи другорядними, чи ми надаємо їм чимраз більшого значення у своєму житті? Важко унаочнити тут усі способи, якими можна відображати таке зростання до досконалості, але розгляньмо два приклади.

6. В якій галузі людина може зростати до такої досконалості, яку має Єгова?

⁶ Перший приклад. Припустімо, що ми виховувалися в середовищі, просякнутому упередженням і ворожістю до людей іншої раси, національності або іншого регіону. Тепер же ми знаємо, що Бог неупереджений, і нам слід теж бути такими (Дії 10:14, 15, 34, 35, СМ). У нашому зборі або районі є люди іншого походження, тож ми перебуваємо з ними. Але  наскільки ми дозволяємо, щоб у душі нас пожирали негативні почуття або підозра до таких людей? Чи ми виявляємо запальність і швидко вдаємося до негативних думок, якщо хтось із цих людей помиляється або завдає нам незначної обра́зи? Запитайте себе: «Чи мені потрібно й далі розвивати таку безсторонність, яку має Бог?»

7. Який погляд стосовно інших повинен розвивати християнин, щоб удосконалюватися?

⁷ Другий приклад. За словами з Филип’ян 2:3, ми не повинні ‘робити нічого підступом або з чванливости, але в покорі мати один одного за більшого від себе’. Як ми зростаємо в цьому? Кожна особа має свої слабкі й міцні сторони. Якщо в минулому ми швидко зосереджувалися на слабкощах інших, чи ми зросли в тому, що вже не сподіваємося від них бути майже «досконалими»? (Якова 3:2). Чи ми можемо тепер, ліпше ніж колись, бачити, а навіть шукати того, в чому інші переважають нас? «Слід визнати, що ця сестра терпеливіша від мене». «Його віра міцніша». «Якщо чесно, він ліпший вчитель, ніж я». «Їй ліпше вдається контролювати свій гнів». Можливо, декотрим колосянам треба було зростати в цьому. А чи не потрібно в цьому зростати нам?

8, 9. а) Що мав на думці Епафрас, коли молився, аби колосяни «стояли» в досконалості? б) На що вказує стосовно майбутнього вислів «стояти непохитно в досконалості»?

⁸ Епафрас молився, щоб колосяни «стояли непохитно в досконалості». Зрозуміло, Епафрас молився до Бога, щоб колосяни, котрі вже певною мірою досягли досконалості й стали зрілими, дорослими християнами, «стояли», тобто залишалися такими зрілими.

⁹ Було б неправильно стверджувати, що кожен, хто стає християнином, навіть зрілим, завжди залишатиметься таким. Ісус сказав, що один ангельський син Бога «в правді не встояв» (Івана 8:44). А Павло нагадав коринтянам про декотрих, які в минулому певний час служили Єгові, але потім відпали. Він попередив помазаних духом братів: «Хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти» (1 Коринтян 10:12). Це підсилює значення молитви, аби колосяни зрештою «стояли непохитно в досконалості». Удосконалившись і подорослішавши, вони мали твердо стояти, не відступати, не слабнути й не відпадати (Євреїв 2:1; 3:12; 6:6; 10:39, Хом.; 12:25). Завдяки цьому вони мали бути «досконалими» в день відвідання та остаточного схвалення (2 Коринтян 5:10; 1 Петра 2:12).

10, 11. а) Який приклад щодо молитви залишив нам Епафрас? б) Що варто постановити, беручи до уваги приклад Епафраса?

¹⁰ Ми вже обговорили питання про те, наскільки важливо молитися за інших по імені й конкретно простити Єгову, щоб він давав їм допомогу, потіху, благословення, а також святий дух. Саме такими були молитви Епафраса за колосян. Ми теж можемо — і навіть повинні — знайти в цих словах цінні вказівки стосовно того, що́ слід говорити в молитві до Єгови про себе. Безперечно, нам треба просити про допомогу Єгови, щоб у кінцевому підсумку могли ‘стояти непохитно в досконалості’ і ми особисто. Чи ви це робите?

¹¹ Чому б не згадувати в молитвах про свою ситуацію? Розмовляйте з Богом про те, наскільки ви просунулися до «досконалості», дорослості та зрілості. Благайте його про допомогу, аби з’ясувати, в яких галузях вам ще потрібно духовно зростати (Псалом 17:3; 139:23, 24). Авжеж, завжди є над чим попрацювати. Тоді, замість знеохочуватися цим, чітко й конкретно благайте, щоб Бог допомагав вам зростати. Робіть це часто. Чому б не виділяти вже в наступному тижні деякий час на молитви про те, щоб ‘стояти непохитно в досконалості’? Беручи до уваги річний вірш, плануйте робити це частіше. Говоріть у молитвах про свою можливу схильність хитатися, слабнути або полишити Боже служіння і про те, як цього уникати (Ефесян 6:11, 13, 14, 18).

Моліться про тверде переконання

12. Через які обставини колосянам було потрібно «твердого переконання»?

¹² Якщо колосяни хотіли в остаточному підсумку бути прийнятні Богу, вони мали взяти до уваги ще одну важливу справу, про яку молився Епафрас. Вона також важлива і для нас. Що це? Він молився, аби вони  стояли «з твердим переконанням стосовно всієї волі Бога». Довкола них поширювалася єресь та згубні філософії, і дещо з цього мало оманливу оболонку, немов би було правдивим поклонінням. Наприклад, їх змушували святкувати постом або бенкетами спеціальні дні, як колись вимагалося в поклонінні юдеїв. Лжевчителі зосереджувалися на ангелах, могутніх духах, які передали Мойсею Закон. Уявіть собі, як тяжко було перебувати під таким тиском! Довкола існувало велике замішання суперечливих між собою ідей (Галатів 3:19; Колосян 2:8, 16—18).

13. Усвідомлення чого могло допомогти колосянам і як подібне усвідомлення може допомагати нам?

¹³ Павло зреагував на ці проблеми, підкреслюючи роль Ісуса Христа. «Як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено». Як колосянам, так і нам потрібно твердого переконання щодо ролі Христа в намірі Бога та в нашому житті. Павло пояснив: «В Ньому тілесно живе вся повнота Божества. І ви маєте в Нім повноту, а Він — Голова всякої влади й начальства» (Колосян 2:6—10).

14. Чому надія була реальною для колосян?

¹⁴ Християни в Колосах були помазані духом. Вони мали чітку надію — життя в небі, а також усі підстави триматися її (Колосян 1:5). «Воля Бога» полягала в тому, щоб вони мали тверде переконання в певності своєї надії. Чи хтось із них був непевний щодо цієї надії? Анітрохи! Чи ж не має бути так само й сьогодні серед тих, хто має надію від Бога жити в земному раю? Авжеж! Ця реальна надія є невід’ємною частиною «волі Бога». Тепер візьміть до уваги такі запитання: якщо ви намагаєтесь перебувати в лавах «великого натовпу», котрий переживе «велику скорботу», наскільки реальна ваша надія? (Об’явлення 7:9, 14, Філ.). Чи вона є частиною вашого «твердого переконання стосовно всієї волі Бога»?

15. Які послідовні висновки, пов’язані з надією, зробив Павло?

¹⁵ Під словом «надія» ми не розуміємо непевного бажання або фантазії. Це можна побачити з низки послідовних висновків, які Павло виклав раніше римлянам. Кожна згадана тут справа пов’язана з наступною або скеровує до неї. Зверніть увагу на місце, куди ставить «надію» Павло у своєму розмірковуванні: «Хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість — досвід [«стан схвалення», НС], а досвід [«стан схвалення», НС] — надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом» (Римлян 5:3—5).

16. Яку надію ви здобули, вивчаючи правду з Біблії?

¹⁶ Коли Свідки Єгови вперше поділилися з вами біблійною звісткою, вашу увагу, мабуть, привернула якась конкретна істина, наприклад, стан померлих або воскресіння. Для багатьох найважливішим стало нове поняття про те, що́ Біблія говорить стосовно життя в земному раю. Пригадайте собі час, коли ви вперше почули про це вчення. Яка ж дивовижна надія: вже не буде хвороб і старості, ви зможете жити й насолоджуватися плодами своєї праці, живучи в мирі навіть з тваринами! (Екклезіяста 9:5, 10; Ісаї 65:17—25; Івана 5:28, 29; Об’явлення 21:3, 4). Ви здобули надзвичайну надію!

17, 18. а) Як низка послідовних висновків, представлених римлянам, веде до надії? б) Про яку надію говориться в Римлян 5:4, 5 і чи ви маєте її?

¹⁷ З часом вам, можливо, почали заважати або навіть переслідувати (Матвія 10:34—39; 24:9). Зовсім недавно в різних країнах були пограбовані доми Свідків або ці християни були змушені стати біженцями. Декотрі зазнали фізичних знущань, конфісковано їхню біблійну літературу або вони стали предметом фальшивих повідомлень у засобах масової інформації. Хоч би яке переслідування вам довелося зносити, ви, за словами з Римлян 5:3 (Дерк.), могли хвалитися, або радіти, у скорботах, і це принесло позитивні результати. Як і написав Павло, скорботи розвинули терпеливість. Відтак терпеливість привела до стану схвалення. Ви знали, що, виконуючи волю Бога, поводитесь  правильно, тому переконані, що він схвалює вас. За словами Павла, ви відчули, що перебуваєте в «стані схвалення». Далі Павло говорить, що стан схвалення приносить надію. Це може здаватися трохи дивним. Чому в цій низці послідовних висновків Павло поміщає «надію» так далеко? Чи ж ви не мали надії задовго до того — коли вперше почули добру новину?

¹⁸ Зрозуміло, Павло не говорить тут про наше початкове сприйняття надії на вічне життя, але про щось вище, глибше й більш спонукальне. Коли ми вірно виявляємо витривалість та усвідомлюємо, що маємо Боже схвалення, це глибоко впливає на нашу початкову надію, бо уґрунтовує та зміцняє її. Наша надія тепер стає реальнішою, ґрунтовнішою й більш особистою. Ця  поглиблена надія ясніша. Вона проникає в наше єство, і ми відчуваємо її усіма фібрами серця. «А [ця] надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом».

19. Як зробити надію темою своїх регулярних молитов?

¹⁹ Епафрас щиро молився, аби його брати й сестри в Колосах зберігали в серцях свою перспективу вічного життя й були впевнені в ній, маючи «тверде переконання стосовно всієї волі Бога». Нехай же кожен з нас так само регулярно молиться до Бога про свою надію. Говоріть Єгові в особистих молитвах про свою надію на новий світ і про те, як ви прагнете цього світу, маючи тверде переконання, що він буде встановлений. Благайте Єгову, щоб він допоміг вам поглибити й зміцнити своє переконання. Моліться так само, як колись молився за колосян Епафрас, щоб вони мали «тверде переконання стосовно всієї волі Бога». Моліться про це часто.

20. Чому ми не повинні знеохочуватися через те, що незначне число осіб покидає християнський шлях?

²⁰ Не розстроюйтесь і не знеохочуйтесь через те, що не всі стоять непохитно з твердим переконанням. Декотрі можуть не встояти, відійти або просто здатися. Це бачили найближчі Ісусу, його апостоли. Але чи інші апостоли сповільнились і покинули Ісуса через те, що Юда зробився зрадником? Зовсім ні! Петро використав слова з Псалма 109:8, аби показати, що інший займе місце Юди. Було вибрано заміну, і Божі вірні й віддані слуги енергійно взялися за проповідницьку працю (Дії 1:15—26). Вони були сповнені рішучості стояти непохитно з твердим переконанням.

21, 22. Як реагуватимуть інші, помічаючи, що ви стоїте непохитно в досконалості з твердим переконанням?

²¹ Будьте певні: те, що ви стоїте непохитно в досконалості з твердим переконанням стосовно всієї волі Бога, не залишиться непоміченим. Це будуть помічати й цінувати. Але хто?

²² Це помічатимуть ваші брати й сестри, які знають і люблять вас. Навіть коли більшість не говорить про це, результат буде подібний до того, про який читаємо в 1 Солунян 1:2—6: «Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах. Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим... Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням [«глибоким переконанням», СМ]... І ви стали наслідувачі нам і Господеві». Саме так вважатимуть вірні й віддані християни довкола вас, спостерігаючи, як ви стоїте непохитно в досконалості та з твердим переконанням стосовно всієї волі Бога (Колосян 1:23).

23. Якого твердого рішення вам слід триматися у 2001 році?

²³ Безперечним також є те, що за цим спостерігатиме ваш небесний Отець і відчуватиме задоволення. Будьте певні цього. Чому? Тому що ви стоїте непохитно в досконалості з твердим переконанням стосовно «всієї волі Бога». Павло написав слова підбадьорення колосянам, аби вони поводились «належно щодо Господа в усякому догодженні» (Колосян 1:10). Авжеж, недосконалі люди таки можуть повністю подобатись Богу. Так було з вашими братами й сестрами в Колосах. Це саме можна сказати про християн довкола вас. Ви теж можете подобатись йому! Отже, у цьому році своїми щоденними молитвами та вчинками доводьте, що ви постановили стояти непохитно в досконалості та з твердим переконанням стосовно всієї волі Бога.

Чи ви можете пригадати?

• В якому розумінні ви можете «стояти непохитно в досконалості»?

• Про що особисте ви повинні просити в молитвах?

• Згідно з Римлян 5:4, 5, яку надію ви хочете мати?

• Яку особисту мету на цей рік спонукує вас поставити вивчений матеріал?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 20]

Епафрас молився, щоб його брати стояли непохитно в досконалості, маючи тверде переконання стосовно Христа і своєї надії.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Вашу непохитну надію і тверде переконання поділяють мільйони.