Чому ти служиш Богу?

Один богобоязливий цар радив своєму синові: «Знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею» (1 Хронік 28:9). Безперечно, Єгова хоче, щоб його поклонники служили йому з вдячністю та цінуванням.

УСІ ми, як Свідки Єгови, погодимося, що, коли вперше почули про біблійні обітниці, наші серця переповнилися вдячністю. Щодня ми дізнавалися щось нове про наміри Бога. Чим більше пізнавали Єгову, тим сильніше було бажання служити йому «всім серцем та всією душею».

Багато з тих, хто став Свідком Єгови, протягом усього свого життя служать Єгові з безмежною радістю. Однак деякі християни розпочинають служіння із запалом, але з часом втрачають мотивацію, що спонукувала їх до служіння Богові. Чи з тобою відбувалося щось подібне? Якщо так, не впадай у розпач. Втрачену радість можна повернути. Як?

Подумай про благословення, які ти маєш

Спершу візьми до уваги благословення, які отримуєш від Бога щодня. Подумай про чудові дари Єгови: наскільки різноманітним є його твориво, яке досяжне для кожного, незалежно від соціального чи економічного становища людини; він забезпечує тебе їжею та питвом, дає відносне здоров’я, ти знаєш біблійну правду, а найбільшим даром стала викупна жертва його Сина. Завдяки Ісусовій смерті ми можемо служити Богові з чистим сумлінням (Івана 3:16; Якова 1:17). Якщо ти більше будеш розмірковувати про Божу доброту, то твоя вдячність йому зростатиме. Тоді серце спонукуватиме тебе служити Богові з вдячливості за все те, що він зробив. Поза всяким сумнівом, ти знову почуватимешся так, як псалмоспівець, котрий написав: «Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! ...Воно численніше, щоб можна його розповісти» (Псалом 40:6).

Ці слова написав Давид, людина, життя якої було далеко не без проблем. Ще юнаком він довго переховувався через те, що цар Саул зі своїми охоронцями намагалися його вбити (1 Самуїла 23:7, 8, 19—23). Також Давид боровся з особистими слабкостями. Про це він зізнався у 40-му Псалмі: «Нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу,— вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене» (Псалом 40:13). Давид дійсно мав проблеми, але не був цілковито поглинутий ними. Незважаючи на всі ці негаразди, він зосереджувався на благословеннях від Єгови і дійшов висновку, що вони набагато переважають труднощі.

Коли відчуваєш, що тебе затягує вир особистих проблем або почуття безпорадності, добре було б зупинитись та згадати свої благословення саме так, як робив це Давид. Безсумнівно, вдячність за отримані благословення спонукала тебе присвятитися Єгові; такі роздуми теж можуть  допомогти відновити втрачену радість і знову служити Богу від щирого серця.

Зібрання збору можуть допомогти

Крім особистих роздумів про доброту Єгови, нам необхідно спілкуватися із співхристиянами. Наскільки ж підбадьорюють регулярні зустрічі з чоловіками, жінками, молодими людьми, які люблять Бога та сповнені рішучості служити йому. Їхні приклади можуть спонукувати нас повністю віддаватися служінню Єгові. У свою чергу наша присутність у Залі Царства може бути заохоченням для них.

Звичайно, коли повертаємося додому після важкого робочого дня або знеохочені якоюсь проблемою чи слабкістю, тоді необхідно докласти зусиль, щоб піти на зібрання до Залу Царства. У такі періоди варто бути суворим до себе, так би мовити, ‘неволити своє тіло’, аби слухатися наказу збиратися зі співхристиянами (1 Коринтян 9:26, 27; Євреїв 10:23—25).

Навіть якщо ми втомилися або знеохочені, то чи слід приходити до висновку, що ми насправді не любимо Єгову? Зовсім ні. У минулому зрілі християни, які віддано любили Бога, мусили докладати неабияких зусиль, щоб сповняти Божу волю (Луки 13:24). Один з таких християн був апостол Павло. Ось як відверто описує він свої почуття: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (Римлян 7:18, 19). Також він писав до коринтян: «Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені,— це бо повинність моя... Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену» (1 Коринтян 9:16, 17).

Подібно до нас, Павло мав грішні схильності, які перешкоджали його бажанню робити правильне. Однак він вів наполегливу боротьбу з цими схильностями і в більшості випадків досягав успіху. Безперечно, йому вдавалося це не завдяки власним силам. Він писав: «Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Филип’ян 4:13, Хом.). Єгова був єдиною особою, яка додавала Павлу сил, також Він допоможе і тобі робити те, що правильне, якщо проситимеш допомоги (Филип’ян 4:6, 7). Тож, ‘борися за віру’, і Єгова благословить тебе (Юди 3).

Тобі не потрібно вести цю боротьбу власними силами. У зборах Свідків Єгови зрілі християнські старійшини, які самі наполегливо ‘борються за віру’, охоче допоможуть. Якщо звернешся до одного з них по допомогу, він докладе усіх зусиль, щоб ‘потішити’ тебе (1 Солунян 5:14). Він зробить усе, щоб бути для тебе «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи» (Ісаї 32:2).

«Бог є любов», і він хоче, щоб його поклонники служили йому з любові (1 Івана 4:8). Якщо ти прагнеш знову відчувати палку любов до Бога, зроби відповідні кроки, про які йшлося раніше. Вчинивши так, ти матимеш радість.