Загоєння ран війни

ЕЙБРАХАМ 20 років воював у партизанських військах *. Але він більше не воює й вже ніколи не візьметься за зброю. Декотрі з його колишніх ворогів тепер його найближчі друзі. Що допомогло йому змінитися? Біблія. Вона дала Ейбрахаму надію та розуміння і допомогла подивитися на людські справи так, як на них дивиться Бог. Біблія також допомогла йому подолати бажання воювати, і він почав позбуватися скорботи, смутку, ненависті й злоби. Він зрозумів, що в Біблії є могутній лік для серця.

Як Біблія допомагає людині загоювати емоційні рани? Вона не могла змінити того, що колись трапилося з Ейбрахамом. Та завдяки читанню Божого Слова й роздумуванню над ним він почав мислити так, як мислить Творець. Тепер у нього є надія на майбутнє, і він має нові пріоритети. Те, що важливе для Бога, стало важливим і для нього. Як тільки це почало відбуватися, почали також загоюватися рани в його серці. Ось як Ейбрахаму допомогли змінитися.

У вирі громадянської війни

Ейбрахам народився в 30-х роках в Африці. Після Другої світової війни над його країною панувала могутня сусідня держава, але багато співвітчизників Ейбрахама прагнули незалежності. У 1961 році Ейбрахам прилучився до визвольного руху, який провадив партизанську війну проти могутнього сусіда.

«Вони були нашими ворогами. Вони планували повбивати нас, тому ми почали вбивати їх»,— пояснює Ейбрахам.

Часто Ейбрахам ризикував своїм життям, отже 1982 року, після 20 років збройної боротьби, йому вдалось утекти в Європу. На той час йому було під 50, і він мав вдосталь часу, щоб перетрусити весь уклад свого життя. Що сталося з його мріями? Яке майбутнє його чекало? Ейбрахам зустрівся зі Свідками Єгови й почав приходити на їхні зібрання. Він пригадав, що декілька років перед тим в Африці прочитав буклет, який дав йому Свідок. У буклеті розповідалося про майбутній земний рай та небесний  уряд, який правитиме над людством. Чи це могло бути правдою?

Ейбрахам говорить: «Біблія допомогла мені зрозуміти, що всі ті роки, проведені в боротьбі, були змарновані. Єдиний уряд, який справедливо ставитиметься до кожного,— це Боже Царство».

Невдовзі після того, як Ейбрахам охрестився, ставши Свідком Єгови, інший чоловік на ім’я Роберт утік з Африки в те європейське місто, де жив Ейбрахам. Роберт та Ейбрахам воювали в тій самій війні, але по різних боках. Роберт часто задумувався про справжній сенс життя. Оскільки він був релігійною людиною і прочитав багато частин Біблії, то знав, що Боже ім’я — Єгова. Коли Свідки зі збору Ейбрахама запропонували допомогти Роберту ліпше зрозуміти Біблію, той охоче погодився.

Роберт пояснює: «Вже від самого початку мене дуже вразило те, як Свідки вживають ім’я Єгови та Ісуса, підкреслюючи, що це дві окремі особи. Це узгоджувалося з тим, що я вже знав з Біблії. Свідки також були охайно вдягнені й доброзичливі до інших, хоч би якої національності були ці люди. Усе це глибоко вплинуло на мене».

Вороги стають друзями

Колишні вороги, Роберт та Ейбрахам, тепер близькі друзі. Вони служать повночасними благовісниками в одному зборі Свідків Єгови. «Під час війни я часто задумувався, чому люди із сусідніх країн, багато з яких є членами тієї самої релігії, ненавидять одні одних,— пояснює Ейбрахам.— Ми з Робертом належали до однієї церкви, але воювали один проти одного. Тепер ми Свідки Єгови й наша віра об’єднала нас».

«Саме тут і криється різниця,— додав Роберт.— Зараз ми належимо до релігії, яка допомогла нам влитися в справжнє братство. Ми більше ніколи не візьмемо зброї до рук». Біблія справила могутній вплив на серця цих колишніх ворогів. Ненависть та злоба мало-помалу поступилися перед довір’ям і дружбою.

Ще тоді, коли Ейбрахам і Роберт воювали, в іншій війні між двома сусідніми країнами двоє юнаків стояли на протилежних сторонах збройного конфлікту. Невдовзі, немов надзвичайно ефективний лік, Біблія почала зціляти також їхні серця. Але як?

Убивати, а потім загинути смертю героя

Габріеля, вихованого в релігійній сім’ї, переконували, що його вітчизна провадить священну війну. Отже, у дев’ятнадцятирічному віці він вступив добровольцем на військову службу й попросив послати його на фронт. Тринадцять місяців він перебував у центрі найзапекліших боїв, іноді всього-на-всього за півтора кілометра від ворога. Він розповідає: «Мені особливо запам’ятався один момент. Командир повідомив, що ворог заатакує нас вночі. Ми були настільки збуджені, що цілу  ніч стріляли з міномета». Габріел вважав людей із сусідньої країни ворогами, гідними смерті. «Я постановив знищити якомога більше ворогів, а потім, так само як і багато моїх приятелів, прагнув загинути смертю героя».

Але перегодом ілюзії Габріела розвіялись. Він утік у гори, проповз через кордон на територію нейтральної країни й перебрався до Європи. Габріел постійно питав Бога, чому життя таке важке, чи проблеми — це Божа кара. Він зустрівся зі Свідками Єгови, які показали йому з Біблії, чому сьогодні стільки проблем (Матвія 24:3—14; 2 Тимофія 3:1—5).

Чим більше Габріел навчався з Біблії, тим глибше усвідомлював, що це правда. «Я дізнався, що ми можемо вічно жити на райській землі. На превелике диво, саме цього я прагнув, коли був ще дитиною». Інформація з Біблії дала Габріелу розраду й заспокоїла його стривожене серце. Почали загоюватися його найглибші емоційні рани. Отже, коли Габріел зустрів Деніела, свого колишнього ворога, від ненависті вже не залишилося й сліду. Але чому Деніел приїхав в Європу?

«Якщо ти справді існуєш, прошу, допоможи мені!»

Деніела виховали католиком, і коли йому виповнилось 18 років, його призвали на військову службу. Він воював у тій самій війні, що й Габріел, але на протилежному боці. Недалеко від лінії фронту в Деніелів танк влучив снаряд. Члени екіпажу загинули, а його, тяжкопораненого, взяли в полон. Перш ніж його перевезли в нейтральну країну, він пролежав декілька місяців у госпіталі, а також побував у таборі. Самотній та нужденний, він хотів накласти на себе руки. Деніел помолився до Бога: «Якщо ти справді існуєш, прошу, допоможи мені!» Вже наступного дня до нього прийшли Свідки Єгови й відповіли на численні запитання. Зрештою він переїхав до Європи як біженець. Тут Деніел нав’язав контакт зі Свідками Єгови й почав вивчати Біблію. Його тривога та озлобленість зникла завдяки тому, що́ він дізнався.

Габріел і Деніел тепер добрі друзі, об’єднані в духовному братстві як охрещені Свідки Єгови. «Любов до Єгови й знання з Біблії допомогли мені подивитися на справи так, як на них дивиться він. Деніел уже не є моїм ворогом. Колись я був би готовий вбити його. Біблія ж навчила мене чогось вкрай протилежного — я готовий віддати за нього життя»,— говорить Габріел.

«Я бачив людей різних релігійних переконань і національностей, які вбивали одні одних,— говорить Деніел.— І, бувало, люди тієї самої релігії на протилежних сторонах у цій війні вбивали одні одних. Бачачи це,  я вважав, що в усьому винний Бог. Тепер я знаю, що за всіма війнами стоїть Сатана. Нині ми з Габріелом брати. Ми більше ніколи не будемо воювати!»

«Боже Слово живе та діяльне»

Завдяки чому Ейбрахам, Роберт, Габріел і Деніел так змінилися? Як вони змогли вирвати із серця закорінену ненависть і злобу?

Кожен із цих чоловіків читав Біблію, роздумував над нею і пізнав правду з неї, бо ця книга ‘жива та діяльна’ (Євреїв 4:12). Автор Біблії — Творець людства — знає, як справляти позитивний вплив на серце того, хто хоче слухати та вчитися. «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності». Як тільки читач піддається керівництву Біблії, він переймає нові цінності та норми. Він відкриває для себе погляд Єгови. Цей процес приносить чимало благословень, у тому числі й загоювання ран війни (2 Тимофія 3:16).

Боже Слово пояснює, що жодна національна, расова чи етнічна група нічим не ліпша й не гірша від іншої. «Не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду». Читач, який погоджується з цими словами, поступово долає почуття расової та національної ненависті (Дії 10:34, 35).

Біблійні пророцтва вказують на те, що невдовзі Бог заступить теперішню людську систему правління своїм Месіанським Царством. Через цей уряд Бог «аж до краю землі припиняє... війни». Організації, які сприяють війні та заохочують людей воювати, буде усунено. Жертви війни воскреснуть та отримають можливість жити на райській землі. Вже не буде потреби рятуватися від агресорів або гнобителів (Псалом 46:10; Даниїла 2:44; Дії 24:15).

Біблія говорить про людей у той час: «Доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів... Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх». Немає жодного збитку або пошкодження, яких би не було виправлено. Переконаність у такій надії поступово усуває смуток і скорботу з людських сердець (Ісаї 65:21—23).

Біблія насправді могутній лік для серця. Її вчення вже тепер загоюють рани війни. Колишні вороги об’єднуються в одне міжнародне братство. Цей процес зцілення триватиме в Божій новій системі, аж поки не будуть повністю усунені з людських сердець ненависть, злоба, смуток і скорбота. Творець обіцяє, що «не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце» (Ісаї 65:17).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 4]

«Біблія допомогла мені зрозуміти, що всі ті роки, проведені в боротьбі, були змарновані».

[Вставка на сторінці 5]

Біблія може справити могутній вплив на серця колишніх ворогів.

[Вставка на сторінці 6]

Ненависть та злоба мало-помалу поступилися перед довір’ям і дружбою.

[Вставка на сторінці 6]

Як тільки читач піддається керівництву Біблії, він переймає нові цінності та норми.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Колишні вороги тепер об’єднуються в одне міжнародне братство.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 4]

Refugee camp: UN PHOTO 186811/J. Isaac