Дискусії навколо воскресіння Ісуса

«Відверто скажу вам: хоча ми можемо бути абсолютно впевнені у тому, що Ісус жив... проте не можемо з такою ж упевненістю стверджувати, що Бог підняв Його з мертвих». Так висловився шанований прелат англіканської церкви, архієпископ Кентерберійський.

У ХРИСТИЯНСЬКОГО апостола Павла не було таких сумнівів. У 15-му розділі натхненого першого послання до співхристиян у давньому Коринті Павло написав: «Я передав вам найперш, що й прийняв,— що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Коринтян 15:3, 4).

Саме віра у воскресіння Ісуса Христа спонукала його учнів проповідувати Євангеліє «всьому створінню під небом» у греко-римському світі (Колосян 1:23). По суті, воскресіння Ісуса є підвалиною християнської віри.

Проте відразу після Ісусового воскресіння виникли сумніви та невіра, чи це справді відбулося. Взагалі для євреїв твердження, що цей розп’ятий чоловік — Месія, стало справжнім блюзнірством. Також для більшості освічених греків, які вірили в безсмертя душі, сама думка про можливість воскресіння була нестерпною (Дії 17:32—34).

Сучасні скептики

Останніми роками деякі науковці, котрі називають себе християнами, опублікували чимало книг та статей, де висувається ідея, ніби воскресіння Ісуса — це вигадка. Також ці особи стали ініціаторами гарячих дискусій навколо цієї теми. У своїх пошуках «Ісуса як історичної постаті» різні вчені твердять, що оповідь з Євангелія про пусту гробницю та з’явлення Ісуса після воскресіння є не чим іншим, як вигадкою. Науковці вважають, що воскресіння вигадали для того, аби після смерті Ісуса була основа для віри в його небесну владу.

Приміром, розгляньмо ідеї, які висуває німецький науковець Герд Людеманн, котрий займається дослідженням Нового Завіту і є автором книги «Що насправді сталося з Ісусом. Історичний підхід до воскресіння». Він доводить, що воскресіння Ісуса — це «безпідставна догма», яку особа з «науковим світоглядом» рано чи пізно відкине.

 Професор Людеманн обстоює думку, що воскреслий Ісус, який з’явився апостолові Петру,— це всього лиш видиво, котре апостол мав через непереборний смуток та почуття провини за те, що зрікся Ісуса. Також, як вважає Людеманн, 500 віруючих, яким з’явився Ісус, перебували у «масовому екстазі» (1 Коринтян 15:5, 6). Коротко кажучи, для багатьох науковців біблійна оповідь про воскреслого Ісуса — це всього-на-всього опис переживань його учнів, який відновив почуття духовної впевненості та ревність до місіонерського служіння.

Звичайно, мало хто цікавиться науковими суперечками. Все ж питання щодо воскресіння Ісуса повинне цікавити кожного. Чому? Бо якщо він не воскрес, то християнство має під собою неправильну підвалину. З другого боку, якщо воскресіння Ісуса — справді історичний факт, християнство базується на правді. Тоді правдивим є не лише те, що говорив Ісус про самого себе, але також його обітниці. Крім того, якщо воскресіння — це реальність, смерть не є великою переможницею, а ворогом, якого можна знищити (1 Коринтян 15:55).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

З англійської публікації «The Self-Pronouncing Edition of the Holy Bible», яка містить «Переклад короля Якова» і «Виправлене видання».