Чи слід учити дітей слухняності?

«БАТЬКИ хочуть бачити у своїх дітях особистість, а не слухняність»,— таку назву мало одне газетне повідомлення. Воно базувалося на результатах опитування, проведеного в Новій Зеландії. Як показали ці результати, тільки «22 відсотки опитуваних дотримуються думки, що дітей слід учити вдома слухняності». Також опитування виявило, що, на думку теперішніх батьків, набагато важливіше вчити дітей добрих манер і прищеплювати їм такі риси, як почуття незалежності та почуття відповідальності.

Не дивно, що сьогодні, в епоху індивідуалізму та корисливості, більшість людей скептично ставиться до слухняності і вважає, що вчити дітей слухняності не варто. Але чи намагання навчити дітей слухняності — це пережиток минулого, який вийшов з моди? А може, це одна з рис, які слід прищеплювати дітям задля їхнього блага? І, що важливіше, чи Богу Єгові, Засновнику сім’ї, подобається, коли діти слухаються своїх батьків, та які користі приносить слухняність? (Дії 17:28; Ефесян 3:14, 15).

«Це справедливе»

Апостол Павло написав у першому столітті до християнського збору в Ефесі: «Діти,— слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе» (Ефесян 6:1). Отже, діти повинні слухатись батьків передусім тому, що це відповідає Божим нормам стосовно того, що правильне. З цієї причини Павло написав: «Це справедливе».

Тому зрозуміло, чому покарання дітей, яке робиться з любов’ю, описується у Божому Слові як прикраса. Біблія говорить, що це «хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою», воно також «Господеві приємне» (Приповістей 1:8, 9; Колосян 3:20). І навпаки, неслухняність до батьків викликає Боже несхвалення (Римлян 1:30, 32).

«Щоб добре велося тобі»

Павло вказав на ще одну перевагу слухняності: «Шануй свого батька та матір» — це перша заповідь з обітницею,— «щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній» (Ефесян 6:2, 3; Вихід 20:12). Як слухняність дитини до батьків може сприяти її благополуччю?

Перш за все хіба не правда, що батьки мають щось дуже цінне — прожиті роки та набутий досвід? Хоча може здаватися, що батьки недобре знаються на комп’ютерах і не розбираються в різних шкільних предметах, зате вони набагато ліпше знають, що таке життя і як боротися з життєвими труднощами. А молоді бракує зрівноваженого мислення зрілих людей. Тому молоді люди схильні робити поспішні рішення, і це приносить їм багато шкоди. Часто виною у цьому є негативний вплив оточення. Біблія подає реалістичний погляд: «До юнакового серця глупота прив’язана». Як же цьому зарадити? «Різка картання віддалить від нього її» (Приповістей 22:15).

Слухняність сприяє не тільки добрим взаєминам між батьками та дітьми, але й робить набагато більше. Людське суспільство функціонує добре і продуктивно  тоді, коли є співпраця, а для співпраці у свою чергу необхідна слухняність. Візьмімо для прикладу стосунки в подружжі. Мир, злагода та щастя панують у подружжі не тоді, коли його члени домагаються свого і не зважають на права та почуття інших, але коли вони охоче поступаються. Також і на роботі: субординація є необхідним ключем до успіху будь-якої справи чи починання. Якщо ж говорити про державні закони та постанови, то, слухаючись їх, ми не тільки уникаємо покарання, але й до певної міри гарантуємо собі безпеку та охорону (Римлян 13:1—7; Ефесян 5:21—25; 6:5—8, Ог., 1988).

Молодим людям, які не слухаються влади, часто важко пристосуватися до суспільства. Якщо ж людина навчиться слухняності ще в ранні роки, це придасться їй на ціле життя. Як же корисно розвинути цю рису в дитинстві!

Слухняність приносить велику нагороду

Слухняність є не тільки запорукою добрих взаємин у сім’ї та успіху в інших важливих сферах життя, вона ще й служить основою для будування найважливіших зі всіх стосунків — між людиною та Творцем. Оскільки Бог Єгова є ‘Величним Творцем’, який володіє «джерелом життя», він по праву заслуговує нашої цілковитої слухняності (Екклезіяста 12:1; Псалом 36:10).

У Біблії слово «слухатися» з’являється в різних формах доволі часто. Крім того, в ній сотні разів згадується про Божі закони, накази, заповіді, присуди та постанови, і всі вони вимагають підкорення. Немає сумніву, що слухняність — це одна з вимог Бога, необхідна для того, щоб мати його схвалення. Без слухняності збудувати добрі стосунки з Єговою просто неможливо (1 Самуїла 15:22). На жаль, за своєю природою людина схильна до непокори. «Нахил людського серця лихий від віку його молодого»,— говорить Біблія (Буття 8:21). Тому слухняності належить учитися не тільки в дитинстві, але й протягом усього життя. Це приносить велику нагороду.

Пригадайте, що апостол Павло згадав про заповідь слухатися батьків разом із обітницею двох нагород. Він написав: «Щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній». Підтвердження цієї обітниці можемо знайти у Приповістей 3:1, 2: «Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою». Слухняні люди отримують велику нагороду: тепер мають особисті стосунки з Єговою, а в майбутньому — вічне життя в мирному новому світі (Об’явлення 21:3, 4).

[Ілюстрації на сторінках 30, 31]

Слухняність є запорукою добрих стосунків у сім’ї, на роботі, а також з Єговою.