Не одинокі під час випробування віри

Вікі була милою, здоровою, розумною і життєрадісною дівчинкою. Коли вона народилася в 1993 році, наша радість не мала меж. Ми жили в невеликому містечку на півдні Швеції, і життя було чудовим.

ОДНАК коли Вікі виповнилось півтора рочки, наш світ, здавалося, завалився. Якийсь час вона погано почувалася, отже ми поїхали з нею в лікарню. Ніколи не забудемо хвилини, коли лікар повідомив, що наша донечка хвора на гострий лімфобластний лейкоз — форму дитячого раку, який вражає лейкоцити.

Нам не містилося в голові, що донечка захворіла на таку страшну недугу. Щойно вона почала усвідомлювати навколишній світ, а їй вже загрожувала смерть. Намагаючись потішити нас, лікар сказав, що існує досить успішний метод лікування. Він полягає у хіміотерапії в поєднанні з кількома переливаннями крові — ще одне потрясіння для нас.

Випробування віри

Ми, звичайно ж, любимо нашу дочку і хотіли, щоб вона отримала найліпшу медичну допомогу. Однак про переливання крові не могло бути й мови. Ми сильно віримо в Боже Слово, Біблію, яке чітко стверджує, що християни мусять «стримуватися від... крови» (Дії 15:28, 29). Нам також відомо, що переливання крові саме по собі ризиковане. Тисячі людей заразилися хворобами і померли через переливання. Єдиною альтернативою було високоякісне  лікування без переливання крові. У цьому розумінні почалася наша боротьба за віру.

Що нам було робити? Ми зв’язалися зі Службою лікарняної довідки у шведському філіалі Свідків Єгови і попросили допомоги *. Відразу ж у пошуках відповідного лікувального закладу і спеціаліста, який би погодився провести хіміотерапію без використання крові, у різні лікарні Європи були надіслані факси. Ревність і любов, яку виявили наші християнські брати, намагаючись допомогти нам, були великим підкріпленням. Ми не були одинокими у своїй боротьбі за віру.

Через кілька годин вже було знайдено лікарню й лікаря в Гомбурзі (земля Саар, Німеччина). Наступного дня ми мали летіти туди, щоб Вікі пройшла обстеження. Нас зустріли християнські брати з місцевого збору Свідків Єгови в Гомбурзі і кілька родичів. Також нас тепло привітав представник місцевого Комітету зв’язку з лікарнями. Він поїхав з нами в лікарню й надав необхідну допомогу. Дуже потішило те, що навіть у чужій країні ми маємо духовних братів, які нас підтримують.

У лікарні, під час зустрічі з лікарем, ми отримали ще одну розраду. Доктор Граф був дуже чуйним і запевнив нас, що зробить усе можливе, аби лікувати Вікі без переливання крові. Він був готовий продовжувати лікування, не переливаючи кров, навіть коли рівень гемоглобіну впав би до 50 г/л. Він також сказав, що завдяки ранньому діагнозу і швидким діям у Вікі високі шанси на успішне лікування. Він визнав, що в його практиці це перший раз, коли він проводитиме хіміотерапію без переливання крові у такому випадку, як цей. Ми були дуже вдячні і захоплювалися мужністю й рішучістю доктора Графа допомогти нам.

Економічні проблеми

Тепер постало питання, як ми розрахуємося за лікування Вікі? Сума, в яку мало обійтись приблизно 2-річне лікування, була величезною: коло 150 000 німецьких марок. Ми і близько не мали таких грошей, а лікування треба було починати негайно. Оскільки зі Швеції ми поїхали на лікування в Німеччину, то втратили право скористатися з медичного страхування. Отже, наша ситуація була такою: дуже хвора дочка, медицина готова допомогти, але на це бракує грошей.

Лікарня пішла нам назустріч, запропонувавши негайно почати лікування, якщо ми попередньо заплатимо 20 000 марок і підпишемо зобов’язання заплатити решту. У нас були деякі збереження, і з сердечною допомогою друзів та родичів ми заплатили цю суму, але як з рештою?

І знову з’явилась нагода переконатися, що ми не були одинокі у нашій боротьбі за віру. Духовний брат, тоді незнайомий для нас, виявив готовність взяти на себе сплату решти грошей. Однак нам не довелося скористатися з його щедрої пропозиції, оскільки справу вдалося владнати по-іншому.

Медицина в дії

Почалася хіміотерапія. Минали дні й тижні. Деколи ситуація була дуже важка й напружена як для нашої донечки, так і для нас. З іншого боку, ми були дуже щасливі і вдячні щоразу, коли з’являлися ознаки поліпшення. Хіміотерапія тривала вісім місяців. Рівень гемоглобіну Вікі понизився до 60 г/л, але доктор Граф дотримав слова.

З того часу пройшло більше шести років, і остаточні аналізи цереброспінальної рідини не виявили жодних слідів  лейкемії. Сьогодні Вікі — щаслива дівчинка, якій ніщо не нагадує про хворобу. Це просто чудо, що вона так цілковито видужала. Ми усвідомлюємо, що багато дітей з цією хворобою вмирають, незважаючи на хіміотерапію і переливання крові.

Ми отримали перемогу в боротьбі за віру, але не без допомоги з боку родичів, християнських братів і сестер, а також медичних спеціалістів. Служба лікарняної довідки підтримувала нас 24 години на добу. Доктор Граф і його колеги застосували своє вміння, щоб допомогти Вікі видужати. За все це ми дуже вдячні.

Наша віра зміцніла

Але понад усе ми дякуємо Богу Єгові за його сердечну турботу і силу, якої він додавав нам через своє Слово, Біблію. Оглядаючись назад, ми усвідомлюємо, як багато навчилися і як це випробування зміцнило нашу віру.

Тепер ми з усього серця бажаємо підтримувати близькі взаємини з Богом Єговою і показати своїй дочці, яку цінність має життя в гармонії з його вимогами. Так, ми хочемо дати їй добрий духовний спадок, щоб вона могла вічно жити у майбутньому Раю тут на землі. (Надіслано).

[Примітка]