Допомога вдовам у тяжкий для них час
Допомога вдовам у тяжкий для них час
РОЗПОВІДЬ про двох вдів, Рут та її свекруху Ноомі,— одна з найвідоміших біблійних оповідей. Ноомі втратила не лише свого чоловіка, але й двох синів, один з яких був чоловіком Рут. Оскільки вони жили в аграрному суспільстві, де жінки дуже залежали від чоловіків, їхнє становище було справді трагічним (Рут 1:1—5, 20, 21).
Проте у Ноомі була чудова подруга та потішителька — невістка Рут, яка не покинула її напризволяще. З часом виявилося, що Рут «ліпша [для Ноомі] за сімох синів» не лише тому, що палко любила свою свекруху, але й тому, що любила Бога (Рут 4:15). Коли Ноомі запропонувала Рут повернутися до своєї родини й друзів у Моаві, та промовила одні з найзворушливіших слів вірності й відданості: «Куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог. Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою» (Рут 1:16, 17).
Ці слова не залишилися непоміченими Єговою. Він поблагословив їхнє скромне господарство, і зрештою Рут вийшла заміж за ізраїльтянина Боаза. Їхню дитину, яка стала прародичем Ісуса Христа, Ноомі виховувала, немов свою власну. Ця історія показує, з якою любов’ю Єгова турбується про вдів, котрі наближаються до нього та покладаються на свого небесного Отця. До того ж у Біблії говориться, наскільки Бог цінує осіб, які допомагають вдовам у тяжкий для них час. Отже, як ми зі свого боку можемо допомагати вдовам сьогодні? (Рут 4:13, 16—22; Псалом 68:6).
Конкретна, але ненав’язлива допомога
Коли хочете запропонувати вдові допомогу, зробіть щось конкретне, але не будьте нав’язливими. Уникайте невизначених виразів, як-от: «Скажеш мені, якщо тобі щось буде потрібно». Це все одно, що сказати до когось, хто голодний та замерз: «Грійтесь та їжте», а потім нічого не зробити (Якова 2:16). Багато людей не попросять про допомогу, коли чогось потребують, натомість мовчки приховуватимуть свій біль. Щоб допомогти таким особам, слід бути розважними, аби розпізнати їхні потреби. З іншого боку, якщо проявляти забагато ініціативи, намагаючись розпоряджатися життям вдови, це може завдати болю та призвести до конфлікту. Отже, у Біблії наголошується на тому, аби бути врівноваженим у стосунках з іншими. Попри те, що нас заохочується виявляти безкорисливе особисте зацікавлення до людей, в Біблії нагадується, аби не втручатися занадто у справи інших (Филип’ян 2:4; 1 Петра 4:15, Хом.).
Рут виявляла до Ноомі саме таке врівноважене ставлення. Вірно та віддано допомагаючи своїй свекрусі, Рут не тиснула на неї і не панувала над Ноомі. Вона розсудливо виявляла ініціативу, наприклад, коли було необхідно дістати їжу для себе та для неї. Але водночас Рут слухалася порад своєї свекрухи (Рут 2:2, 22, 23; 3:1—6).
Звичайно, потреби людей можуть дуже різнитися. Сандра, про яку згадувалося раніше, говорить: «Прибита горем, я мала те, чого потребувала найбільше,— дорогих та люблячих друзів, які згуртувалися навколо мене». Згадана раніше Елейн у свою чергу потребувала часу, аби побути самій. Власне тому справжня підтримка означає бути проникливим та поважати приватне життя інших і водночас, коли необхідно, з готовністю допомогти.
Підтримка з боку родини
Якщо вдова має родину і в ній панує тепла, сповнена любові атмосфера, то ця родина може чимало зробити, аби запевнити вдову, що вона в стані справитися зі своїм горем. Хоча хтось із членів родини може допомогти більше, проте кожний здатен зробити свій внесок. «Як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно» (1 Тимофія 5:4).
У багатьох ситуаціях фінансова підтримка або «відшкодування» можуть бути зайвими. Часто вдови мають достатньо засобів для існування. У деяких країнах можна сподіватися матеріальної Якова 1:27).
підтримки від держави. Але якщо у вдів виникли матеріальні потреби, повинні допомогти члени родини. А що, коли вдова не має близьких родичів або ж вони не в змозі надати таку допомогу? Святе Письмо заохочує поспішити на поміч співвіруючих: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх» (Ті, хто застосовує цю біблійну пораду, справді ‘шанують вдів’ (1 Тимофія 5:3). По суті, шанувати когось означає виявляти повагу. Особи, до яких виявляють пошану, відчувають, що їх цінують, люблять та поважають. Тоді вдови не мають відчуття, ніби їм допомагають з обов’язку. Рут, яка теж якийсь час була вдовою, охоче та з любов’ю виявляла глибоку пошану до Ноомі. Вона турботливо дбала про матеріальні й емоційні потреби свекрухи. До речі, завдяки своїй поведінці Рут швидко здобула хорошу репутацію. Тому її майбутній чоловік сказав: «Все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!» (Рут 3:11). Проте для Рут турбота про свою свекруху була справжнім задоволенням, оскільки Ноомі любила Бога, мала легку вдачу і була безмежно вдячна невістці за її старання. Який же гарний приклад подала Ноомі для сьогоднішніх вдів!
Наблизьтеся до Бога
Звісна річ, члени сім’ї та друзі не можуть заповнити порожнечі, що зостається по смерті подружнього партнера. Саме тому для осіб, що втратили когось, особливо важливо наблизитися до «Отця милосердя й Бога потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4). Розгляньмо приклад Анни, побожної вдови, якій було вже 84 роки, коли народився Ісус.
Коли Анна втратила чоловіка, з яким прожила лише 7 років, вона звернулася за потіхою до Бога. «[Вона] не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами» (Луки 2:36, 37). Чи відгукнувся Єгова на побожність Анни? Так! Він виявив свою любов до неї у надзвичайний спосіб, дозволивши їй побачити немовля, яке мало стати Спасителем світу. Як же це схвилювало та потішило Анну! Безсумнівно, вона відчула на собі правдивість слів із Псалма 37:4: «Хай Господь буде розкіш твоя,— і Він здійснить тобі твого серця бажання!»
Бог допомагає через співхристиян
Елейн стверджує: «Протягом довгого часу після смерті Дейвіда я відчувала такий біль, немов щось гостре штрикало мене під ребром. Я думала, що це розлад травлення. Якось мені стало так погано, що вирішила відвідати лікаря. Одна прониклива сестра, моя подруга, припустила, що, можливо, цей біль я відчуваю через свої переживання, та заохотила просити Єгову про допомогу й потіху. Я відразу застосувала її пораду і почала мовчки, але палко, молитися до Єгови, аби він підтримав мене у моєму горі. І він допоміг мені!» Елейн стала ліпше почуватися, і незабаром фізичний біль пройшов.
Аби зарадити горю вдів, старійшини збору можуть надати дружню допомогу. Регулярна духовна підтримка та потіха проникливим і тактовним способом зі сторони старійшин може допомогти вдовам залишатися з Єговою попри свої переживання. У разі потреби старійшини також можуть подбати про матеріальну допомогу. Такі співчутливі, проникливі старійшини справді стаються як «захист від вітру» (Ісаї 32:2; Дії 6:1—3).
Новий цар землі принесе довічну потіху
Той, кого старенька Анна мала радість побачити, через майже дві тисячі років став Месіанським Царем небесного Царства. Цей уряд невдовзі усуне всі причини для смутку, у тому числі й смерть. У книзі Об’явлення 21:3, 4 говориться: «Оце оселя Бога з людьми... «І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» Чи ви звернули увагу, що все це стосується людей? Людство буде звільнене від смерті, смутку й крику, які приносить з собою втрата близьких.
Але ця добра новина містить у собі щось більше! Біблія також обіцяє воскресіння мертвих. «Надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його [Ісуса] голос почують, і повиходять» (Івана 5:28, 29). Подібно як Лазар, якого Ісус підняв з мертвих, люди будуть повертатися до життя як тілесні, а не духовні створіння (Івана 11:43, 44). Згодом ті, що «чинили добро», будуть приведені до досконалості та особисто відчують батьківську турботу Єгови, як того, хто ‘руку свою відкриває,— і все, що живе, зичливо годує’ (Псалом 145:16).
Ті, хто через смерть втратив своїх улюблених і хто покладає надію на цю обіцянку, знаходять в ній велику втіху (1 Солунян 4:13). Тому, якщо ви стали вдовою, «безперестанку моліться» про потіху та допомогу, які необхідні щодня, аби знести усі тягарі (1 Солунян 5:17; 1 Петра 5:7). Щодня виділяйте час на читання Божого Слова, щоб черпати потіху з Божих думок. Дотримуючись усього цього, ви, як вдова, на власному досвіді переконаєтеся, що попри усі труднощі та випробування, з якими стикаєтеся, Єгова насправді може допомогти вам знайти мир.
[Вставка на сторінці 5]
Справжня підтримка означає поважати приватне життя інших і водночас, коли необхідно, з готовністю допомогти.
[Ілюстрація на сторінці 7]
Єгова поблагословив літню вдову Анну.