Зберігайте радість у служінні Єгові

«Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (ФИЛИП’ЯН 4:4).

1, 2. Як один брат зі своєю сім’єю успішно зберігав радість, незважаючи на втрату всього майна?

ДЖЕЙМС, сімдесятирічний християнин із Сьєрра-Леоне, усе своє життя працював не покладаючи рук. Уявіть собі його радість, коли він зрештою назбирав достатньо грошей і купив скромний чотирикімнатний будиночок! Трохи пізніше Джеймс вселився в нього зі своєю сім’єю, але в цій країні вибухнула громадянська війна, і їхній дім згорів дотла. Вони втратили дім, але не втратили радості. Чому?

² Джеймс та члени його сім’ї не зосереджувалися на втраченому, а тішилися тим, що залишилося. Джеймс пояснює: «Навіть у найскрутніший час ми проводили зібрання, читали Біблію, спільно молилися і ділилися з іншими останнім. Ми зберігали радість, оскільки зосереджувалися на близьких стосунках з Єговою». Пам’ятаючи про благословення, найбільшим з яких є близькі взаємини з Єговою, ці вірні християни могли далі радіти (2 Коринтян 13:11).  Звичайно, їм було нелегко зносити важкі обставини. Але вони не перестали радіти в Єгові.

3. Як зберігали радість ранні християни?

³ Ранні християни стикалися з випробуваннями, схожими до випробувань Джеймса та його сім’ї. Проте апостол Павло написав до єврейських християн такі слова: «Грабунок вашого майна ви з радістю приймали». Відтак Павло повідомив про джерело їхньої радості: «Знаючи, що маєте багатство краще і постійне» (Євреїв 10:34, Хом.). Християни в першому сторіччі мали міцну надію. Вони упевнено сподівалися отримати те, чого неможливо було пограбувати,— нев’янучий «вінець життя» в Божому небесному Царстві (Об’явлення 2:10). Сьогодні наша християнська надія — чи то небесна, чи земна — може сприяти збереженню радості навіть у часі скрути.

«Тіштесь надією»

4, 5. а) Чому Павлова порада ‘тішитись надією’ була для римлян така своєчасна? б) Що може відвертати увагу християнина від його надії?

⁴ Апостол Павло заохочував співвіруючих у Римі ‘тішитись надією’ вічного життя (Римлян 12:12). Для римлян ця порада була своєчасна. Не минуло й десяти років після написання цих слів, як на них прийшли жорстокі гоніння, і декого за наказом імператора Нерона закатували. Поза всяким сумнівом, надія на те, що Бог дасть їм обіцяний вінець життя, допомагала їм зносити страждання. А що сказати про нас?

⁵ Як християни, ми теж сподіваємося переслідувань (2 Тимофія 3:12). Крім того, ми розуміємо, що «час і випадок» панують над усіма нами (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Нещасний випадок може забрати життя дорогої нам людини. Смертельна хвороба може обірвати життя одного із батьків або близького друга. Якщо ми не привертаємо пильної уваги до надії на Царство, то можемо під час таких випробувань наразити на небезпеку свою духовність. Отже, доречно запитати себе: «Чи я ‘тішусь надією’? Як часто роздумую про неї? Чи майбутній Рай реальний для мене? Чи я можу уявити себе в ньому? Чи прагну кінця теперішньої системи речей, так само як у момент пізнання правди?» Над останнім запитанням треба серйозно задуматись. Чому? Якщо ми маємо добре здоров’я, непогано заробляємо й живемо в країні, яку більш-менш оминають війни, голод або стихійні лиха, ми можемо, принаймні тепер, упустити з уваги нагальну потребу в Божому новому світі.

6. а) Про що думали Павло й Сила, коли зносили утиски? б) Як приклад Павла й Сили може підбадьорювати нас?

⁶ Далі Павло радить римлянам ‘терпіти утиски’ (Римлян 12:12). Утиски не оминали і його. Якось Павло побачив у видінні чоловіка, який запросив його ‘прийти в Македонію’, щоб допомогти місцевим людям навчитися про Єгову (Дії 16:9). Отже, Павло разом з Лукою, Силою і Тимофієм вирушили в Європу. Що чекало тих ревних місіонерів? Утиски! Після проповідування в македонському місті Филипах Павла й Силу висікли різками й кинули до в’язниці. Звісно, деякі мешканці Филипів не тільки були байдужі до звістки про Царство, але й люто противилися їй. Чи такий поворот справ змусив ревних місіонерів забути про свою радість? Ні. Коли їх побили й кинули до в’язниці, «опівночі Павло і Сила молились і співали хвалу Богові» (Дії 16:25, 26, Дерк.). Звичайно, Павло й Сила не раділи через біль від побоїв, але ці місіонери не зосереджувалися на цьому. Вони думали про Єгову й про те, як він благословляв їх. Радісно ‘терплячи утиски’, Павло й Сила слугували гарним прикладом для братів у Филипах та інших містах.

7. Чому наші молитви повинні містити вислови подяки?

⁷ Павло написав: «Перебувайте в молитві»  (Римлян 12:12). Чи ви молитесь в час тривоги? Про що ви молитесь? Мабуть, згадуєте про конкретну проблему й просите допомоги в Єгови. Але чи можете долучити до молитов також вислови подяки за отримані благословення. Коли виникає проблема, роздумування про доброту Єгови до нас допомагає ‘тішитись надією’. Давид, життя якого було далеко небезтурботним, написав: «Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розповісти, та воно численніше, щоб можна його розповісти» (Псалом 40:6). Якщо, подібно до Давида, ми будемо регулярно роздумувати про отримувані від Єгови благословення, то обов’язково радітимемо.

Зберігайте позитивний дух

8. Що допомагає християнам бути радісними під час переслідування?

⁸ Ісус заохочує своїх послідовників зберігати позитивний дух, коли перед ними постають різні випробування. Він говорить: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене» (Матвія 5:11). Яку ми маємо причину для радості за таких обставин? Ми здатні витримувати протистояння, і це доводить, що на нас спочиває дух Єгови. Апостол Петро сказав тогочасним християнським братам: «Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий» (1 Петра 4:13, 14). Через цей дух Єгова також допоможе нам бути непорушними і внаслідок цього — зберігати радість.

9. Що допомогло декотрим братам, яких укинули за віру до в’язниці, знайти причини для радості?

⁹ Навіть за найскрутніших обставин ми можемо знайти причини для радості. У цьому пересвідчився християнин, якого звуть Адольф. Він живе в країні, де багато років діяльність Свідків Єгови була під забороною. Адольфа і декількох його товаришів заарештували й засудили на довгі роки ув’язнення за відмову зректися своїх біблійних переконань. Перебування у в’язниці було нелегким, але, як Павло й Сила, Адольф і його товариші знаходили причини дякувати Богові. Вони помітили, що в’язничний досвід допоміг їм зміцнити віру й розвинути такі цінні християнські риси, як щедрість, співчуття  і братерська любов. Наприклад, отримуючи з дому посилку, в’язень ділився її вмістом із співвіруючими, які вважали це додаткове постачання подарунком від Єгови, найвищого Дарівника «усякого доброго давання та дару досконалого». Такі добрі вчинки приносили радість тим, хто ділився, а також тим, хто отримував. Отже, перебування у в’язниці, яким хотіли зламати їхню віру, насправді зміцнило їх духовно! (Якова 1:17; Дії 20:35).

10, 11. Як одна сестра змогла витримати постійні до́пити, а потім і довгий строк ув’язнення?

¹⁰ Еллу, яка також живе в країні, де праця Царства довгий час була під забороною, заарештували за те, що вона розповідала іншим про свою християнську надію. Вісім місяців їй влаштовували постійні до́пити. Зрештою вона стала перед судом, і її засудили на десять років позбавлення волі, кинувши у в’язницю, де не було жодного поклонника Єгови. У той час Еллі було всього-на-всього 24 роки.

¹¹ Звичайно, Еллу не тішило те, що їй доведеться провести ліпші роки своєї молодості у в’язничній камері. Але не в стані змінити ситуації, вона вирішила змінити свій погляд. Отже, вона почала вважати в’язницю особистим тереном для проповідування. «Було вкрай багато праці,— говорить вона,— тому роки минали дуже швидко». Пройшло понад п’ять років, і Еллу знову викликали на «розмову». Зрозумівши, що перебування за ґратами не знищило її віри, слідчі сказали:

— Ми не можемо випустити вас: ви не змінились.

— Але ж змінилася! — переконливо відповіла Елла.— Тепер мій спосіб мислення ліпший, ніж на початку ув’язнення, і віра моя набагато міцніша!

Потім вона додала:

— Якщо ви не хочете випустити мене, я буду тут доти, доки Єгова не постановить визволити мене.

П’ять з половиною років ув’язнення не позбавили Еллу радості! Вона навчилася бути задоволеною за будь-яких обставин. Чи ми можемо чогось навчитися з її прикладу? (Євреїв 13:5).

12. Що може принести душевний спокій християнину, який перебуває в скрутних обставинах?

¹² Не думайте, що Елла має надзвичайні здібності, які допомагають їй зносити такі труднощі. Розповідаючи про до́пити перед винесенням вироку, Елла зізнається: «Пригадую, як у мене клацали зуби й я почувалася, немов те залякане пташеня». Однак Елла міцно вірить в Єгову. Вона навчилася покладатися на нього (Приповістей 3:5—7). Завдяки цьому Бог такий реальний для неї, як ніколи. Вона пояснює: «Щоразу, входячи в кабінет слідчого, я відчувала, як мене огортає спокій... Чим напруженішою була ситуація, тим глибший був мій спокій». Цей спокій походив від Єгови. Апостол Павло пояснює: «Ні про що не журіться, а в усьому молитвою і благанням з подякою відкривайте прохання ваші перед Богом. І мир Божий, який понад усяке розуміння, збереже серця ваші і думки в Ісусі Христі» (Филип’ян 4:6, 7, Дерк.).

13. Яке запевнення можна мати в тому, що під час скрути в нас буде сила знести її?

¹³ Після звільнення Елла зберігала радість, незважаючи на всі труднощі. Це їй вдавалося не завдяки власній силі, але силі, яка походить від Єгови. Те саме можна сказати й про апостола Павла, який написав: «Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене... Коли бо я слабий, тоді я сильний» (2 Коринтян 12:9, 10).

14. Покажіть на прикладі, як християнин може набути позитивного погляду на важку ситуацію і до чого це може привести.

¹⁴ Ваші теперішні проблеми можуть де в чому відрізнятися від обговорюваних нами. І хоч би якими вони були, з ними таки важко справлятися. Наприклад, ваш  роботодавець може дуже критично ставитись до виконуваної вами праці — куди критичніше, ніж до праці підлеглих, що мають інші релігійні переконання. Вам, можливо, тяжко знайти іншу роботу. Як зберегти радість? Згадайте Адольфа та його товаришів, котрим в’язничний досвід допоміг розвинути необхідні риси. Якщо ви з усіх сил намагаєтеся задовольняти свого роботодавця, навіть коли йому «неможливо догодити», то розвинете такі християнські риси, як витривалість та довготерпіння (1 Петра 2:18). Крім того, ви можете навіть стати ціннішим працівником, що збільшить ваші шанси отримати в майбутньому цікавішу роботу. Обговорімо деякі моменти, що можуть допомогти нам зберігати радість у служінні Єгові.

Простіше життя приносить радість

15—17. Яку інформацію отримала одна подружня пара про те, що́ може полегшити стрес, хоча неможливо повністю усунути його причину?

¹⁵ У вас, мабуть, немає широкого вибору щодо світської роботи, яку вам доводиться виконувати, або місця праці, але існують інші ситуації у вашому житті, які ви можете до певної міри контролювати. Розгляньте такий приклад.

¹⁶ Одна християнська пара запросила до себе на вечерю старійшину. У ході розмови господар і його дружина звірилися, що останнім часом їх придушують життєві клопоти. Хоча обидвом доводилося вкрай напружено працювати повний робочий день, їм не вдавалося знайти іншої роботи. Вони питали себе, як довго ще зможуть зносити цю ситуацію.

 ¹⁷ Коли вони попросили в старійшини поради, він відповів: «Провадьте простіше життя». Але як? Господар та його дружина витрачали аж три години, щоб діставатися на роботу та повертатися з неї. Старійшина, який добре знав цю пару, порадив їм подумати про переїзд ближче до місця роботи, аби зменшити час, який витрачається для щоденних поїздок. Заощаджений час можна присвятити іншим важливим справам або просто відпочинку. Якщо життєві клопоти позбавляють радості, чому б не переглянути свої обставини: чи можете отримати полегшення, впровадивши певні зміни?

18. Чому необхідно добре обдумати справи, перш ніж робити рішення?

¹⁸ Ми можемо зменшити клопоти ще й завдяки тому, що добре обдумаємо справи, перш ніж робити рішення. Наприклад, один християнин постановив побудувати дім. Він вибрав дуже складний проект, хоча не мав будівничого досвіду. Цей брат пересвідчився, що міг би уникнути непотрібних проблем, якби перед вибором плану для свого дому ‘добре обдумав дороги свої’ (Приповістей 14:15, Дерк.). Інший християнин погодився стати поручителем позички співвіруючого. В угоді говорилося, що коли позичальник не може сплатити боргу, це повинен зробити поручитель. Спочатку все йшло добре, але з часом позичальник зрікся свого слова. Розхвилювавшись, позикодавець почав вимагати повернення цілої позички від поручителя. Це завдало братові чималих клопотів. Чи можна було уникнути цього, якби, перш ніж взяти на себе відповідальність за борг, поручитель добре обдумав усі за і проти? (Приповістей 17:18).

19. Якими способами ми можемо зменшити стрес у житті?

¹⁹ Коли ми стомилися, ніколи не вважаймо, що можемо зменшити тиск і зберегти радість, занедбуючи особисте біблійне вивчення, польове служіння та зібрання. Адже вони необхідні для того, щоб отримувати святий дух Єгови, плодом якого є радість (Галатів 5:22). Християнська діяльність завжди відсвіжає і зазвичай надмірно не стомлює (Матвія 11:28—30). Не духовні справи, а швидше світські та рекреаційні заняття приносять перевтому. Ми зможемо відновити сили, взявши собі за звичку не йти надто пізно спати. Ліпше почуваєшся тоді, коли виділяєш трохи більше часу на відпочинок. Натан Г. Норр, який до самої смерті служив членом Керівного органу Свідків Єгови, постійно говорив місіонерам: «Коли ви відчуваєте знеохочення, насамперед постарайтеся відпочити. Вас здивує те, наскільки меншою здаватиметься будь-яка проблема після доброго нічного відпочинку!»

20. а) Коротко опишіть, як ми можемо зберігати радість. б) Які причини для радості маєте ви? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 17).

²⁰ Християни мають привілей служити «щасливому Богу» (1 Тимофія 1:11, НС). Як ми побачили, можна зберігати радість навіть тоді, коли нам докучають серйозні проблеми. Тримаймо в полі зору надію на Царство, принагідно виправляючи свої погляди, і провадьмо просте життя. Хоч би в якій ситуації нам довелось опинитися, кожен з нас зможе позитивно зреагувати на слова апостола Павла: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Филип’ян 4:4).

Уважно розгляньте такі запитання:

• Чому християни повинні пильно тримати в центрі уваги надію на Царство?

• Що може допомогти нам зберігати радість за скрутних обставин?

• Чому треба старатися провадити простіше життя?

• В яких сферах декотрі змогли спростити свій спосіб життя?

[Запитання для вивчення]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 17]

Додаткові причини для радості

Будучи християнами, ми маємо багато причин для радості. Візьміть до уваги декотрі з них:

1. Ми знаємо Єгову.

2. Ми пізнали правду з Божого Слова.

3. Нам прощаються гріхи завдяки вірі в Ісусову жертву.

4. Боже Царство править — скоро на землі настане новий світ!

5. Єгова привів нас у духовний рай.

6. Ми маємо благотворне християнське спілкування.

7. У нас є привілей брати участь у проповідницькій праці.

8. Ми живемо й ще маємо сили.

Чи ви можете навести ще інші причини для радості?

[Ілюстрація на сторінці 13]

Павло й Сила раділи навіть у в’язниці.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Чи ваш погляд зосереджений на радісній перспективі Божого нового світу?