Радійте зі щасливим Богом

«А накінець, браття, радійте... і Бог любови та миру буде з вами!» (2 КОРИНТЯН 13:11).

1, 2. а) Чому багатьом бракує радості в житті? б) Що таке радість і як її можна розвивати?

У ЦЕЙ похмурий період багато людей не бачать причини радіти. Коли з ними або їхніми близькими стається якась трагедія, вони почуваються, немов у давнину Йов, котрий сказав: «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями» (Йова 14:1). Християни не застраховані від стресу та напруження, які зумовлені цими «тяжкими часами»; тож не дивно, що вірні слуги Єгови інколи знеохочуються (2 Тимофія 3:1).

² Але навіть під час випробувань християни можуть радіти (Дії 5:40, 41). Щоб зрозуміти це, розгляньмо спочатку, що таке радість. Один словник визначає радість як «почуття, викликане досягненням або сподіванням чогось доброго» *. Отже, якщо ми беремо до уваги те, за що можемо бути вдячними вже тепер, і роздумуємо про радість у Божому новому світі, то маємо причини радіти.

3. Чому можна сказати, що всі мають принаймні деякі причини для радості?

³ Усі мають певні благословення, за які можуть виявляти вдячність. Наприклад, голова родини втратив роботу. Звичайно, він стурбований, адже хоче забезпечувати всім необхідним близьких йому осіб. Однак якщо він фізично міцний і здоровий, то може бути вдячний за це. Знайшовши роботу, цей християнин матиме змогу наполегливо працювати. З другого боку, християнка може раптово занедужати й дуже ослабнути. Але вона може відчувати вдячність за підтримку сердечних друзів і членів родини, які допомагають їй з гідністю й відважно боротися з хворобою. І всі правдиві християни, незважаючи на їхні обставини, можуть радіти привілею знати Єгову — «щасливого Бога» — та Ісуса Христа — «блаженного і єдиного Володаря» (1 Тимофія 1:11, НС; 6:15, Хом.). Бог Єгова та Ісус Христос — найщасливіші. Вони зберігають свою радість, незважаючи на те, що обставини на землі далекі від тих, які задумав на початку Єгова. З їхнього прикладу ми можемо  багато чого навчитися про те, як зберігати радість.

Вони ніколи не втрачали радості

4, 5. а) Як зреагував Єгова на бунт перших людей? б) У чому Єгова зберігав позитивне ставлення до людей?

⁴ В Едемському саду Адам і Єва втішалися квітучим здоров’ям і мали досконалий розум. У них була плідна праця та ідеальні умови для неї. Але найголовніше, вони мали привілей регулярно спілкуватися з Єговою. Божим наміром для них було щасливе майбутнє. Проте наші прабатьки не були задоволені всіма цими досконалими дарами: вони вкрали заборонений плід з «дерева знання добра й зла». Цей вияв непослуху дав початок усьому нещастю, яке ми — їхні нащадки — зазнаємо сьогодні (Буття 2:15—17; 3:6; Римлян 5:12).

⁵ А втім, Єгова не дозволив, щоб невдячність Адама та Єви позбавила Його радості. Він був упевнений, що серця бодай декотрих їхніх нащадків відчують спонуку служити йому. Ця впевненість була настільки глибокою, що Єгова навіть ще до народження першої дитини Адама та Єви оголосив свій намір викупити їхніх слухняних нащадків! (Буття 1:31; 3:15). Упродовж наступних віків більшість людей ходили слідами Адама та Єви, але Єгова не відвернувся від людського роду через такий повсюдний непослух. Натомість він зосередив увагу на людях, які ‘тішили його серце’,— тих, хто, спонуканий любов’ю до нього, з усіх сил намагався подобатися йому (Приповістей 27:11; Євреїв 6:10).

6, 7. Що допомагало Ісусові залишатися радісним?

⁶ А як зберігав радість Ісус? Будучи могутньою духовною істотою на небі, він мав можливість спостерігати за людьми на землі. Ісус любив людей попри їхню явну недосконалість (Приповістей 8:31). Пізніше, коли він прийшов на землю і навіть ‘перебував між’ людьми, його ставлення до них не змінилося (Івана 1:14). Що допомагало досконалому Божому Сину зберігати такий позитивний погляд на грішний людський рід?

⁷ Насамперед Ісус був поміркований у своїх сподіваннях щодо себе та інших. Він не збирався змінювати світ (Матвія 10:32—39). Тому він радів, коли навіть одна щира особа приймала звістку про Царство. Хоча поведінка й погляди його учнів інколи були не найліпшими, Ісус знав, що в серці ці люди справді хотіли виконувати Божу волю, і він любив їх за це (Луки 9:46; 22:24, 28—32, 60—62). Варто зазначити, що в молитві до свого небесного Отця Ісус підсумував позитивні дії своїх учнів такими словами: «Вони зберегли Твоє слово» (Івана 17:6).

8. Наведіть приклади того, як можна наслідувати Єгову та Ісуса стосовно збереження радості.

⁸ Поза всяким сумнівом, усі ми почерпнемо багато корисного, роздумуючи над прикладом Бога Єгови та Ісуса Христа. Чи можемо ми докладніше наслідувати Єгову, скажімо, надто не занепокоюючись, коли справи не йдуть так, як сподівалися? Чи можемо точніше йти слідами Ісуса, зберігаючи позитивний погляд на теперішні обставини, а також бути поміркованими у своїх сподіваннях щодо себе та інших? Подивімося, як декотрі із цих принципів можна практично застосовувати в цінній для всіх ревних християн галузі — проповідницькому служінні.

Зберігайте позитивний погляд на служіння

9. Як поверталась радість Єремії і як його приклад може допомогти нам?

⁹ Єгова хоче, аби ми відчували радість у його служінні. Наша радість не повинна залежати від досягнутих результатів (Луки 10:17, 20). Пророку Єремії довелося багато років проповідувати в непродуктивній території. Він втрачав радість, коли зосереджувався на негативній  реакції людей (Єремії 20:8). Але завдяки роздумам про привабливість самої звістки його радість поверталась. Єремія сказав Єгові: «Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи» (Єремії 15:16). Авжеж, Єремія радів своїм привілеєм проповідувати Боже слово. Ми також можемо радіти.

10. Як ми можемо зберігати радість у служінні, навіть коли наша територія на цей час непродуктивна?

¹⁰ Навіть якщо більшість не хоче приймати добру новину, ми маємо всі підстави для радості, оскільки можемо займатися проповідницьким служінням. Пам’ятайте, Єгова був цілком впевнений, що декотрі люди таки відчують спонуку служити йому. Так само як Єгова, ми ніколи не повинні полишати надії, що принаймні дехто таки зрозуміє спірне питання й прийме звістку про Царство. Не слід забувати, що обставини людей змінюються. Спізнавши якоїсь несподіваної втрати або кризи, навіть найбільш самовдоволена людина може серйозно задуматись над сенсом життя. Чи ви прийдете на допомогу такій особі, коли вона «усвідомить свої духовні потреби»? (Матвія 5:3, НС). Так, деякі люди у вашій території можуть бути схильні прислухатись до доброї новини, коли ви прийдете до них наступного разу!

11, 12. Що відбувалося в одному містечку і чого ми можемо навчитися із цього?

¹¹ Також можуть змінюватися характерні особливості нашої території. Розгляньте приклад. В одному містечку жила спаяна група молодих подружжів, які мали дітей. Біля кожних дверей Свідків Єгови зустрічали однаково: «Нас це не цікавить!» Якщо хтось таки виявляв зацікавлення звісткою про Царство, сусіди негайно знеохочували його до подальших розмов зі Свідками. Само собою зрозуміло, проповідувати там було не легко. Проте Свідки не опускали рук: вони наполегливо проповідували. Які були наслідки цього?

¹² З часом багато дітей містечка попідростали, завели свої сім’ї та оселилися на місці. Зрозумівши, що їхній спосіб життя не приніс справжнього щастя, декотрі із цих повнолітніх молодих людей почали шукати правду. Їм вдалося знайти її, коли вони позитивно зреагували на добру новину, яку звіщають Свідки. Отже, через багато років тут почав розростатися невеличкий збір. Уявіть собі радість вісників Царства, які не опустили рук! Нехай наполегливість у звіщанні славетної звістки про Царство приносить радість і нам!

Співвіруючі підтримають вас

13. Коли ви занепали духом, до кого можна звернутися?

¹³ Коли зростає тиск або коли життя повертається гострим боком, куди ви можете звернутися за потіхою? Мільйони охрещених  слуг Єгови передусім звертаються в молитві до Єгови, а потім — до своїх християнських братів і сестер. Коли Ісус був на землі, він дуже цінував підтримку своїх учнів. У ніч перед своєю смертю він назвав їх ‘тими, що перетривали з Ним у спокусах Його’ (Луки 22:28). Звичайно, ті учні були недосконалі, але їхня вірність була потіхою для Божого Сина. Ми також можемо черпати силу від співпоклонників.

14, 15. Що допомогло одній парі знести втрату їхнього сина і чого можна навчитися з цього прикладу?

¹⁴ Християнське подружжя Мішель і Діана пересвідчились у тому, наскільки цінною може бути підтримка братів і сестер. Їхньому 20-річному сину Джонатану, повному життя та надії юнакові, було поставлено діагноз — пухлина головного мозку. Лікарі з усіх сил намагалися врятувати його, але фізичний стан Джонатана дедалі погіршувався, і певного вечора він заснув смертним сном. Мішель і Діана були розбиті горем. Програма службового зібрання, яке проводилося того вечора, уже наближалася до завершення. Однак у відчайдушній потребі потіхи вони попросили старійшину, який був поряд, поїхати з ними до Залу Царства. Вони прибули в момент, коли зборові повідомлялося про смерть Джонатана. Після зібрання заплаканих батьків обступили брати й сестри, які обіймали їх і говорили слова потіхи. Діана пригадує: «Ми прибули в зал з почуттям душевного спустошення, і яку ж потіху отримали там від братів! Як же вони підняли наш дух! Хоча брати не могли заспокоїти наш біль, вони допомогли нам стійко триматися за цих скрутних обставин!» (Римлян 1:11, 12; 1 Коринтян 12:21—26).

¹⁵ Нещастя зблизило Мішеля та Діану з братами. Воно також зблизило їх самих. Мішель говорить: «Я навчився виявляти ще більшу турботу про свою любу дружину. У моменти розпачу ми розмовляли про біблійну правду й про те, як Єгова допомагає нам». Діана додає: «Надія на Царство тепер має для нас ще більше значення».

16. Чому важливо самим повідомляти братів про наші потреби?

¹⁶ Наші християнські брати й сестри можуть стати для нас «втіхою» в скрутні моменти життя й допомагати нам зберігати радість (Колосян 4:11). Звичайно, вони не можуть знати, що́ в нас на серці. Тож коли ми потребуємо підтримки, найліпше поділитися з ними про це. Відтак ми можемо виражати щиру вдячність за ту потіху, яку дають наші брати, вважаючи її потіхою від Єгови (Приповістей 12:25; 17:17).

Придивіться до свого збору

17. Які труднощі долає одна одинока матір і що ми думаємо про таких людей, як вона?

¹⁷ Чим більше ви придивляєтеся до співвіруючих, тим більше вчитеся цінувати їх та знаходити радість у спілкуванні з ними. Придивіться до свого збору. Що ви бачите? Чи ви помітили одиноку матір, яка щосили старається виховувати дітей у правді? Чи ви роздумували про її чудовий приклад? Постарайтесь уявити собі проблеми, які їй доводиться долати. Одинока матір, яку звати Жанін, перераховує декотрі з них: почуття самотності, неморальні пропозиції від чоловіків на роботі, надзвичайно обмежений бюджет. Але найбільшою трудністю, як говорить вона, є турбота про емоційні потреби її дітей, оскільки кожна дитина виняткова. Жанін згадує про ще одну проблему: «Надзвичайно важко не піддаватися прагненню робити зі свого сина голову родини, керуючись бажанням компенсувати відсутність чоловіка. Я маю ще й дочку, і мені дуже важко пам’ятати про те, щоб не обтяжувати її своїми звіряннями особистих проблем». Так само як тисячі богобійних одиноких батьків, Жанін працює повний робочий день і доглядає за домочадцями. Вона також вивчає Біблію зі своїми дітьми,  підготовляє їх до служіння й ходить з ними на зібрання збору (Ефесян 6:4). Як же радіє Єгова, коли щодня бачить зусилля цієї сім’ї зберігати непорочність! Чи ж наші серця не сповнюються радістю через те, що серед нас є такі християни? Авжеж!

18, 19. Дайте приклад того, як можна поглиблювати наше цінування членів збору.

¹⁸ Ще раз придивіться до свого збору. Ви можете побачити вірних удів і вдівців, які ніколи не пропускають зібрань (Луки 2:37). Чи вони інколи почуваються самотніми? Безсумнівно. Вони надзвичайно скучають за своїми улюбленими! Але ці брати й сестри зайняті в служінні Єгові та особисто цікавляться іншими. Їхній урівноважений, позитивний склад розуму посилює радість членів збору! Одна християнка, яка провела в повночасному служінні понад 30 років, сказала: «Найбільшу радість я відчуваю тоді, коли бачу старших братів і сестер, які, пройшовши багато випробувань, не припиняють вірно служити Єгові!» Похилі віком християни є великим підбадьоренням для молодших.

¹⁹ А що сказати про нових, які тільки-но почали спілкуватися зі збором? Чи не зігріває наші серця те, що чуємо, як на зібраннях вони висловлюють свою віру? Подумайте і про поступ, котрий вони зробили, відтоді як почали вивчати Біблію.  Вони дуже подобаються Єгові. А чи вони подобаються нам? Чи ми позитивно висловлюємося про них, хвалячи їх за докладені зусилля?

20. Чому можна сказати, що всі члени збору відіграють у ньому важливу роль?

²⁰ Чи ти одружена чи неодружена особа, одинока матір чи батько? А може, сирота, вдова чи вдівець? Чи ти вже давно у зборі, чи тільки недавно почав спілкуватися з ним? Будь певний, твій приклад вірності підбадьорює всіх нас. І коли чути твій голос у співі пісень Царства або коли ти даєш коментар та виконуєш завдання в Школі теократичного служіння, твоя участь поглиблює нашу радість. Але найважливішим є те, що це потішає серце Єгови.

21. На що у нас є чимало причин і які виникають запитання?

²¹ Навіть у цей неспокійний час ми можемо радіти служінням нашому щасливому Богу. У нас є всі підстави позитивно реагувати на Павлове заохочення: «Радійте... і Бог любови та миру буде з вами» (2 Коринтян 13:11). А що, коли нас зачіпає стихійне лихо, переслідування або важка економічна ситуація? Чи можливо зберігати радість навіть за таких обставин? Наступна стаття допоможе вам особисто відповісти на ці запитання.

[Примітка]

Чи ви можете відповісти?

• Що таке радість?

• Як збереження позитивного складу розуму може допомагати нам залишатися радісними?

• Що може сприяти позитивній думці про територію збору?

• Як ви виявляєте цінування братів і сестер зі свого збору?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінці 10]

Люди з нашої території можуть змінюватися.

[Ілюстрація на сторінці 12]

З якими труднощами доводиться справлятися членам вашого збору?