«Рани від люблячого»
«Рани від люблячого»
АПОСТОЛ Павло бачив, що християни першого століття в Галатії потребують виправлення. Аби попередити можливе обурення, він запитав: «Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам?» (Галатів 4:16).
«Правду говорячи», Павло не став їхнім ворогом. Він, до речі, діяв у гармонії з біблійним принципом: «Рани від люблячого — щирі» (Приповістей 27:6, Хом.). Павло знав, що можна легко уразити почуття власної гідності особи, котра провинилася. Крім того, він усвідомлював: якщо не дасть необхідного картання грішникові, той в результаті не відчує на собі любові Бога Єгови (Євреїв 12:5—7). Тому Павло як вірний друг, що цікавиться благополуччям збору, не стримувався від того, аби дати виправну пораду.
Сьогодні Свідки Єгови виконують своє доручення ‘зробити учнями всі народи, навчаючи їх берегти все, що [Ісус] заповідав’. Виконуючи таке завдання, ці щирі християни не поступаються біблійними істинами, котрі виявляють і засуджують доктринальні помилки та нехристиянську поведінку (Матвія 15:9; 23:9; 28:19, 20, Хом.; 1 Коринтян 6:9, 10). І це не повинно змушувати людей сприймати їх як ворогів, котрих слід уникати. Адже Свідки, навпаки, немов щирі друзі, виявляють зацікавлення іншими.
Псалмоспівець, маючи натхнену Богом проникливість, написав: «Як праведний вразить мене,— то це милість, а докорить мені,— це олива на голову, її не відкине моя голова» (Псалом 141:5).