Як зберігати врівноважений погляд на гроші?

Грошолюбство та бажання посідати якесь майно не є чимось новим. Біблія теж згадує про це, оскільки такі бажання існують споконвіку. У Мойсеєвому Законі Бог настановляв ізраїльтян: «Не жадай дому ближнього свого... ані всього, що ближнього твого!» (Вихід 20:17).

ЛЮБОВ до грошей і майна була поширеним явищем у дні Ісуса. Розгляньмо опис розмови Ісуса з «вельми багатим» юнаком: «Ісус... промовив до нього: «Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай,— і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!» А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий» (Луки 18:18—23).

Правильний погляд на гроші

Однак було б цілком неправильно дійти висновку, що Біблія засуджує самі гроші та основні способи їх використання. Біблія показує, що гроші можуть захистити нас від бідності й пов’язаних з нею труднощів. Без них не можна придбати найнеобхіднішого. Цар Соломон написав: «Під захистом мудрости, як під захистом грошей». І «гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати» (Екклезіяста 7:12, Хом.; 10:19).

Бог схвалює правильне використання грошей. Наприклад, Ісус сказав: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного» (Луки 16:9). Це означає робити грошові пожертви для підтримки правдивого поклоніння Богу, адже ми, безсумнівно, хочемо, аби Бог був нашим Другом. Сам Соломон, наслідуючи приклад свого батька Давида, пожертвував велику суму грошей та коштовностей для будівництва храму Єгови. Також обов’язком християн є матеріально допомагати тим, хто цього потребує. «Беріть уділ у потребах святих»,— сказав апостол Павло. Він додав «Дбайте про гостинність» (Римлян 12:13, Хом.). А це часто означає грошові витрати. Однак що можна сказати про грошолюбство?

«Сріблолюбство»

У своєму листі до молодого християнина Тимофія Павло детально обговорив питання «грошолюбства», що в перекладі з грецької буквально означає «сріблолюбство». Застереження Павла можна знайти у 1 Тимофія 6:6—18; 6:19, НС. Він згадує про «грошолюбство», обговорюючи основні принципи ставлення до матеріальних речей. З огляду на те, яку увагу сьогоднішній світ приділяє грошам, було б варто ретельно розглянути натхнені висловлювання Павла. Таке дослідження надзвичайно корисне, оскільки допомагає пізнати таємницю, як «міцно вхопитися за справжнє життя».

Павло застерігає: «Корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:10). Ані цей біблійний вірш, ані жоден інший не вказують, що зло полягає у самих грошах.  Апостол Павло теж не сказав, що гроші є головною причиною «усього лихого» або ж коренем усіх проблем. Натомість грошолюбство може бути однією і, можливо, єдиною причиною «усього лихого».

Остерігайтеся пожадливості

Той факт, що Святе Письмо не засуджує самі гроші, абсолютно не применшує важливості застереження Павла. Християни, у яких з’являється любов до грошей, наражаються на багато проблем, а найнебезпечніша з них — відійти від віри. Ця істина підтверджується у зверненні Павла до християн у Колосах: «Умертвіть ваші земні члени... лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження» (Колосян 3:5). Як може зажерливість, пожадливість, або «грошолюбство» прирівнюватись до ідолослуження? Чи це означає, що бажання мати більший будинок, нову машину або прибутковішу роботу є чимось неправильним? Загалом у цьому немає нічого поганого. Питання полягає у тому, які спонуки нашого серця, коли ми здобуваємо все це, й чи справді ці речі нам необхідні?

Різницю між звичайним бажанням і пожадливістю можна прирівняти до різниці між маленьким табірним багаттям, на якому готують їжу, та яскраво палахкотючим полум’ям, що поглинає ліс. Розумне й помірковане бажання може бути навіть корисним. Воно спонукує нас працювати та бути продуктивними. У Приповістей 16:26 сказано: «Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її». Проте пожадливість небезпечна і згубна. Це бажання, яке не можна опанувати.

Найбільша проблема полягає у тому, як приборкати жадобу мати гроші. Чи гроші, що ми нагромаджуємо, та матеріальні речі, які потребуємо, служать, аби задовольнити наші потреби, чи, навпаки, наші потреби роблять нас залежними від грошей? Ось чому Павло говорить, що «зажерливий... він ідолянин» (Ефесян 5:5). Бути пожадливим до чогось насправді означає залежати від цього. Фактично певна річ стає нашим господарем, нашим богом, тим, чому ми служимо. Тоді як Бог наголошує: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (Вихід 20:3).

Наша пожадливість також вказує на брак довір’я в обітницю Бога забезпечити нас найнеобхіднішим (Матвія 6:33). Так пожадливість віддаляє нас від Бога. Це ще одна причина, чому цю рису можна назвати «ідолопоклонством». Немає нічого дивного, що Павло так чітко застерігає нас від пожадливості!

Ісус теж прямо попереджав про пожадливість. Ось що він сказав про прагнення того, чого у нас немає: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости,— бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Луки 12:15). Беручи до уваги цей вірш і наступну ілюстрацію, яку навів Ісус, пожадливість ґрунтується на нерозсудливому переконанні, ніби найголовніше в житті — це гроші, становище, влада і пов’язані з ними речі. Виявляти пожадливість можна до будь-чого. Нам здається, що коли отримаємо річ, котру прагнемо, то будемо більш задоволеними. Але як видно з Біблії та як показує життєвий досвід людей, лише Бог може задовольнити наші потреби, і він насправді це зробить. Ісус також переконував у цьому своїх послідовників (Луки 12:22—31).

Сьогоднішнє суспільство, що зосереджується на купівлі-продажі, розпалює у людей пожадливість. Багато хто через цей могутній вплив, який, можливо, не відразу й помітний, приходить до висновку, що того, чим вони володіють, зовсім недостатньо. Вони потребують більші, ліпші речі та в більшій кількості. Оскільки нам не під силу змінити довколишній світ, як особисто протистояти такій тенденції?

Вдоволення на противагу пожадливості

Павло заохочує нас не бути пожадливими, а задоволеними тим, що маємо. Він говорить: «Як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тимофія 6:8). Такий опис найнеобхіднішого — «поживи та одягу» — видається дещо спрощеним.  Немало людей, дивлячись телепередачі, можуть побачити знаменитостей, що живуть у розкішних будинках. Але це не приносить задоволення.

Звичайно, від служителів Єгови не вимагається добровільного убозтва (Приповістей 30:8, 9). Однак Павло пригадує нам, що бідність — це насправді брак харчів, одягу, відсутність даху над головою, тобто брак речей, необхідних, аби вижити. З другого боку, коли ми маємо все це, у нас є підстави бути задоволеними.

Але чи Павло всерйоз говорив про такі підстави для вдоволення? І чи справді можливо задовольнятися виключно найнеобхіднішим: їжею, одягом та притулком? Павло мусив знати відповідь. Він мав багатство, високе становище у єврейському суспільстві, а також римське громадянство (Дії 22:28; 23:6; Филип’ян 3:5). Павло водночас зносив тяжкі випробування у місіонерській діяльності (2 Коринтян 11:23—28). Пройшовши усе це, він пізнав таємницю, як залишатися задоволеним тим, що маємо. У чому полягала ця таємниця?

«Я пізнав таємницю»

Павло пояснив в одному зі своїх листів: «Я вмію жити і в бідності, вмію жити і в достатку; в усьому і в усіх обставинах я звик [«пізнав таємницю того, як», НС] і насичуватися, і голодувати; бути в достатку і терпіти недостаток» (Филип’ян 4:12, Дерк.). З якою ж упевненістю та оптимізмом висловився Павло! Може здаватися, що у час написання цих слів у його житті все складалось якнайкраще, проте це зовсім не так. Саме тоді він перебував у в’язниці в Римі (Филип’ян 1:12—14).

Беручи до уваги цей факт, згаданий вірш чітко доводить, що можна бути задоволеним не лише з матеріальних статків, але також з обставин, в яких перебуваємо. Надзвичайне багатство й тяжкі випробування можуть виявити, які наші пріоритети. Павло згадує духовні джерела, завдяки яким він відчуває вдоволення, незважаючи на свій матеріальний стан: «Я можу все в тому [в Бозі], хто укріплює мене» (Филип’ян 4:13, Хом.). Павло не залежав від маєтків, великих чи малих, або обставин, сприятливих чи несприятливих, він покладався на Бога як на того, хто може задовольнити його потреби. І в результаті Павло залишався вдоволеним.

Приклад Павла був особливо важливим для Тимофія. Апостол спонукував юнака провадити такий спосіб життя, щоб відданість Богу та близькі стосунки з ним стояли вище будь-якого багатства. Павло сказав: «Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю!» (1 Тимофія 6:11). Можливо, він адресував ці слова Тимофію, але їх може застосувати кожен, хто хоче шанувати Бога й мати справді щасливе життя.

Як і інші християни, Тимофій мав остерігатися пожадливості. У той час Тимофій  належав до Ефеського збору. Очевидно, коли Павло писав йому, у зборі були й багаті християни (1 Тимофія 1:3). Павло проповідував добру новину про Христа у цьому процвітаючому торговому центрі, і багато хто прийняв цю новину. Без сумніву, деякі з них були заможними людьми, подібно як і сьогодні у християнському зборі.

Тоді, беручи до уваги слова з 1 Тимофія 6:6—10, постає запитання: що повинні робити заможні люди, якщо вони хочуть догоджати Богові? Павло говорить, що необхідно перевірити свій склад розуму. Маючи гроші, ми можемо стати самовпевнені. Павло говорить: «Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток» (1 Тимофія 6:17). Багатим людям добре було б навчитися бачити щось більше, ніж їхні гроші. Вони мусять покладатися на Бога як на джерело усіх матеріальних речей.

Але відповідний спосіб мислення — це лише один крок до успіху. Рано чи пізно багатим християнам варто було б зробити мудре рішення стосовно використання своїх достатків. Павло радить: «Щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні» (1 Тимофія 6:18).

«Справжнє життя»

Порада апостола Павла нагадує нам, що матеріальні речі не є найціннішим у житті. Боже Слово говорить: «Маєток багатому — місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його» (Приповістей 18:11). Справді, захист, який дає багатство, зрештою є уявним та оманливим. Було б неправильно все своє життя концентруватися на багатстві, а не на тому, як здобути Боже схвалення.

Непевне матеріальне багатство надто крихке, аби будувати на ньому свою надію. Справжня надія повинна опиратися на щось міцне, змістовне і довготривале. Християни ґрунтують свою надію на нашому Творцеві, Богу Єгові, та його обітниці вічного життя. Оскільки за гроші не можна купити щастя, то так само за гроші не можна купити й спасіння. Лише завдяки вірі в Бога, ми можемо надіятися бути спасенними.

Тому, незалежно від того, багаті ми чи бідні, намагаймося вести такий спосіб життя, який допоможе нам ‘багатіти в Бога’ (Луки 12:21). Немає нічого ціннішого від схвалення Творця. Усі намагання отримати таке схвалення допоможуть нам ‘збирати собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве [«справжнє», НС] життя’ (1 Тимофія 6:19).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Павло пізнав таємницю, як залишатися задоволеним.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Ми можемо бути щасливими та задоволеними тим, що маємо.