Оріген. Як його вчення вплинули на церкву?

«Після апостолів — це найбільший церковний провідник»,— так про теолога III століття Орігена висловився Ієронім, перекладач Вульгати, Біблії латинською мовою. Але не всі так високо оцінювали цього теолога. Дехто розглядав його як корінь лиха, що породив єресі. Один письменник XVII сторіччя, критик Орігена, стверджував: «Загалом його доктрина абсурдна та шкідлива, це смертельна зміїна отрута, яку він випустив у світ». Орігена майже через три сторіччя після смерті, по суті, офіційно оголосили єретиком.

ЧОМУ Оріген викликав у декого захоплення, а у декого ворожість? Який він мав вплив на розвиток церковної доктрини?

Ревність за церкву

Оріген народився приблизно 185 року н. е. в єгипетському місті Александрії. Він отримав ґрунтовні знання з грецької літератури, але його батько Леонід примушував докладати подібних зусиль, аби вивчати Святе Письмо. Коли Орігену було сімнадцять років, римський імператор видав указ, згідно з яким змінювати свою релігію вважалося злочином. Леоніда вкинули до в’язниці, оскільки він став християнином. Сповнений молодечим запалом, Оріген вирішив разом з батьком піти до в’язниці і зносити муки. Дізнавшись про це, мати Орігена заховала його одяг, аби він не зміг залишити домівку. Оріген написав батькові листа, в якому благав: «Не турбуйся за нас. Будь незламний». Через непохитність Леоніда стратили, а сім’я залишилася без засобів на існування. На той час Оріген уже був досить освічений, аби допомогати матері та шістьом молодшим братам. Він викладав тоді грецьку літературу.

Імператор мав на меті призупинити поширення християнства. Оскільки його закон стосувався не лише учнів, але й вчителів, тому всі вчителі християнської релігії рятувалися втечею з Александрії. Коли нехристияни, потребуючи вчителя Святого Письма, звернулися за допомогою до молодого Орігена, він з радістю відгукнувся на таку пропозицію, немовби це було доручення від самого Бога. Чимало його послідовників зазнавало мук від рук гонителів, дехто навіть не міг закінчити навчання. Йдучи на великий ризик, Оріген відверто підбадьорював своїх учнів, навіть тоді, коли вони були у в’язниці, перед судом чи деінде. Історик IV сторіччя Євсевій повідомляє, що, коли учні Орігена стояли перед лицем смерті, він «з великою сміливістю вітав їх поцілунком».

 Оріген накли́кав на себе гнів багатьох нехристиян, які вважали саме його відповідальним за навернення на християнство їхніх друзів, а також за їхню смерть. Часто йому чудом вдавалося рятуватись від нападів юрби й насильницької смерті. Хоча Оріген був змушений мандрувати від місця до місця, аби уникнути переслідувачів, він не полишав своїх ідей. Така безстрашність і відданість вражала Димитрія, Александрійського єпископа. Коли Орігену було лише 18 років, Димитрій призначив його наставником у катихитичній школі в Александрії.

Зрештою Оріген став відомим вченим та плідним письменником. Дехто вважає, що він написав 6000 книжок, хоча це схоже на перебільшення. Найвідоміший з творів Орігена — «Гексапла», грандіозне 50-томне видання Єврейських Писань. Цю працю він розмістив у шести паралельних колонках, в яких подав: 1) єврейський та арамейський текст; 2) грецьку транслітерацію цього тексту; 3) грецький переклад Акили; 4) грецький переклад Симмахія; 5) грецький переклад Септуагінта, який Оріген дещо змінив, аби він більше відповідав єврейському тексту; 6) грецький переклад Теодоція. «Зробивши таке поєднання текстів,— написав біблеїст Джон Горт,— Оріген сподівався пролити світло на значення тих уривків, через які грецький читач міг або спантеличитися, або, маючи лише переклад Септуагінта, помилково їх зрозуміти».

«Не йдіть далі того, що написано»

А втім, атмосфера релігійного безладдя, що панувала у III столітті, значно вплинула на спосіб викладання Орігеном Святого Письма. Хоча загальновизнане християнство перебувало лише на стадії зародження, воно було вже забруднене небіблійними вченнями. Також розкидані по різних місцевостях церкви навчали розмаїтих доктрин.

Оріген прийняв деякі з цих небіблійних вчень і назвав їх вченнями апостолів. Також він без вагань робив припущення стосовно інших питань. Багато його учнів ламали голову над філософськими спірними питаннями того часу. Аби допомогти їм, Оріген детально дослідив різноманітні філософські течії, ідеї яких полонили розуми його молодих студентів. Він прагнув знайти такі відповіді на ці філософські питання, які б повністю задовольнили студентів.

Намагаючись узгодити Біблію з філософією, Оріген вдався до методу алегоричного тлумачення Святого Письма. Він припускав, що Біблія має лише духовне значення, а необов’язково буквальне. Це, за словами одного вченого, дозволило Орігену «приписувати Біблії будь-які небіблійні ідеї, котрі підходили його власній теологічній системі. У той же час він на повний голос заявляв (і, без сумніву, сам вірив у це), що справді з особливим ентузіазмом та вірністю передає думки Біблії».

Лист, який Оріген написав одному зі своїх учнів, допомагає зрозуміти спосіб його мислення. Оріген зазначав, що ізраїльтяни зробили посуд для храму Єгови з єгипетського золота. Це стало для нього своєрідною підставою, аби використовувати грецьку філософію у навчанні християнських ідей. Він писав: «Якими ж корисними для ізраїльських дітей стали речі, які винесли з Єгипту,— речі, котрими єгиптяни не користувалися в належний спосіб, а ізраїльтяни, керовані Божою мудрістю, застосовували їх у служінні Богові». Так Оріген заохочував своїх студентів «вибирати з грецької філософії усе, що може стати темою для вивчення чи розвитку християнства».

Такий вільний підхід до тлумачення Біблії розмив будь-які межі між християнською доктриною та грецькою філософією. Наприклад, у своїй книжці «Про засади» Оріген описує Ісуса як «єдинородного Сина, який був народжений, але не мав початку». Він додав: «Його походження вічне і незмінне. Він став Сином не завдяки тому, що отримав дихання життя, не завдяки якійсь зовнішній дії, а через Божу власну сутність».

Оріген не знайшов цієї ідеї в Біблії, оскільки Святе Письмо вчить, що єдинородний  Син Єгови «роджений перш усякого творива» і є «початком Божого творива» (Колосян 1:15; Об’явлення 3:14). За словами історика-релігієзнавця Августа Неандера, саме «філософська освіта у школі Платона» підштовхнула Орігена до концепції про «вічне буття» Ісуса. Отже, Оріген зігнорував головний біблійний принцип: «Не йдіть далі того, що написано» (1 Коринтян 4:6, СМ).

Засуджений як єретик

Не минуло багато часу, як Оріген почав працювати вчителем, і Александрійський синод позбавив його священицького сану. Можливо, це сталося тому, що єпископ Димитрій заздрив дедалі більшій популярності Орігена. Тоді Оріген перебрався до Палестини, де його продовжували визнавати захисником християнської доктрини; там він знову став священиком. По суті, коли на сході почали поставати «єресі», служба Орігена полягала в тому, щоб переконати та навернути до ортодоксії єпископів, що помилялися. Але по смерті Орігена у 254 році н. е. про його ім’я поширилась неслава. Чому?

Після того як номінальне християнство стало відомою релігією, визнані церквою загальноприйняті вчення були окреслені чіткіше. Тому наступні покоління теологів не визнавали багатьох спекулятивних й іноді неточних філософських поглядів Орігена. Отож його вчення розпалили гарячі дискусії серед представників церкви. Аби залагодити ці суперечки та зберегти єдність, церква офіційно визнала Орігена єретиком.

Але Оріген був не поодиноким випадком відступлення. Біблія передрікала масове відхилення від чистого навчання Христа. Таке відступництво стало процвітати вже наприкінці I століття, після смерті Ісусових апостолів (2 Солунян 2:6, 7). З часом декотрі особи, які вважали себе християнами, почали називатися «ортодоксальними», усі інші отримували назву «єретик». Та насправді загальновизнане християнство абсолютно відійшло від правдивого християнства.

‘Неправдиво назване знання’

Незважаючи на велику кількість спекулятивних ідей, у працях Орігена міститься деяка корисна інформація. Наприклад, у його праці «Гексапла» збережено Боже ім’я в такій же формі, як в оригіналі: чотири єврейські літери — тетраграма. Це служить важливим доказом того, що ранні християни знали і вживали Боже особисте ім’я, Єгова. Однак церковний патріарх V століття, Теофіл, якось застеріг: «Праці Орігена, немов лука, що майорить різними квітами. Якщо знаходжу тут якусь гарну квітку, зриваю її, але коли вона схожа на будяк, не беру її, щоб не вколотися».

Через суміш біблійних вчень і грецької філософії теологія Орігена переповнена помилками, і наслідки цього згубно позначились на загальновизнаному християнстві. Приміром, хоча більшість безпідставних теорій Орігена згодом відкинули, його погляди про «вічне буття» Ісуса стало підґрунтям небіблійного вчення про Трійцю. У книжці «Церква протягом перших трьох століть» (англ.) зазначається: «Уподобання філософії [започаткованої Орігеном] мало утримуватися протягом років». А яким був результат такого уподобання? «Простота християнської віри зазнала згубного впливу, і в Церкву влилося безліч відхилень».

У свою чергу Оріген міг би звернути увагу на застереження апостола Павла і не підтримувати такого відступництва, ‘остерігаючись марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так’. Але Оріген, міцно уґрунтовуючи свої вчення на такому «знанні», «від віри відпав» (1 Тимофія 6:20, 21; Колосян 2:8).

[Ілюстрація на сторінці 31]

«Гексапла» Орігена доводить, що Боже ім’я вживалося у Християнських грецьких Писаннях.

[Відомості про джерело]

Published by permission of the Syndics of Cambridge University Library, T-S 12.182

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 29]

Culver Pictures