Чому ви вірите у те, що вірите?

Слово вірити означає «приймати щось за правду». Загальна декларація прав людини, прийнята ООН, гарантує кожній особі «право на свободу думки, совісті і релігії». Сюди входить право за бажанням «змінювати свою релігію або переконання».

АЛЕ чому дехто змінює свою релігію чи погляди? «Я маю свої переконання, і вони мене влаштовують»,— таке висловлювання дуже поширене сьогодні. На думку багатьох, навіть помилкові переконання не завдають шкоди. Наприклад, той хто вірить, що земля плоска, ймовірно, не заподіє шкоди своїми переконаннями ані собі, ані іншим. «Ми можемо просто не погодитися, оце й усе»,— говорять декотрі. Але чи це завжди мудро? Уявімо таку ситуацію: один з лікарів вважає, що він може відразу після розтину тіла у морзі йти в лікарняну палату оглядати хворих. Що би трапилося, якби його колега просто не погодився з такою послідовністю дій?

Коли говорити про релігію, то історія доводить, що хибні вірування завдали великої шкоди. Пригадаймо середньовічні жахіття, які відбувалися під час так званих святих хрестових походів лише тому, що релігійні провідники «закликали християнських ревнителів до безжалісного насилля». Або ж подумайте про «християнських» озброєних злочинців, які брали участь в одній недавній громадянській війні. «Так як середньовічні воїни на рукоятках мечів виріза́ли імена святих, вони прикріпляють образи Діви Марії на прикла́ди своїх рушниць». Кожен з них був певний, що чинив правильне. Звісно, усі ці релігійні сутички і війни є якимсь жахливим викривленням.

 Чому нині настільки поширені безладдя й конфлікти? Біблія пояснює, що це Сатана Диявол «зводить усесвіт» (Об’явлення 12:9; 2 Коринтян 4:4; 11:3). Апостол Павло попереджає, що багато віруючих людей, на жаль, перебуватимуть «на шляху до погибелі», оскільки будуть зведені Сатаною, який показуватиме «знаки та неправдиві чуда». Як сказав Павло, такі особи «любови правди... не прийняли, щоб їм спастися», а, навпаки, «у неправду повірили» (2 Солунян 2:9; 2:10 (СМ); 2:11, 12). Як захистити себе від неправди? Чому ви вірите саме у те, що вірите?

Через виховання?

Можливо, ви вже дотримуєтеся вірувань, яких навчили вас батьки. І ніхто не стверджує, що це погано. Бог хоче, аби батьки навчали своїх дітей (Повторення Закону 6:4—9; 11:18—21). Наприклад, молодий Тимофій отримав великий пожиток з того, чого навчився від мами і бабусі (2 Тимофія 1:5; 3:14, 15). Святе Письмо заохочує поважати віру батьків (Приповістей 1:8; Ефесян 6:1). Але чи ваш Творець хотів, щоб ви у щось вірили тільки тому, що у це вірять ваші батьки? Адже бездумна відданість вірі, яку сповідували попередні покоління, а також наслідування їхніх учинків можуть бути небезпечними (Псалом 78:8; Амоса 2:4).

Самарянка, котра зустріла Ісуса, була вихована у самарянській релігії (Івана 4:20). Ісус поважав її право вибирати, у що вона хоче вірити, однак сказав: «Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте». По суті, багато вірувань, яких дотримувалася ця жінка, були помилковими, тому Ісус сказав, що вона мала б зробити деякі зміни, коли хоче поклонятися Богові у прийнятний спосіб — «в дусі та в правді». Замість того щоб обстоювати віру, яка, безсумнівно, була їй дуже близькою, вона, як і багато інших, подібних до неї, з часом мусила стати ‘слухняна вірі’, виявленій через Ісуса Христа (Івана 4:21—24, 39—41; Дії 6:7).

Бо у це вірять авторитетні особи?

Багато викладачів та авторитетних осіб у певних галузях знань заслуговують на велику пошану. Та все ж історія рясніє прикладами відомих вчителів, котрі цілковито помилялися. Пригадаймо дві книжки з наукових питань, написані грецьким філософом Арістотелем. Історик Бертран Рассел писав, що «навряд чи бодай одна фраза в них прийнятна з погляду сучасної науки». І навіть сучасні авторитетні особи можуть висувати цілком неправильні ідеї. «Машини, тяжчі за повітря, ніяк не зможуть літати»,— з упевненістю стверджував у 1895 році британський математик і фізик Лорд Кельвін. Отже мудра людина не буде сліпо вірити у щось лише тому, що так говорять авторитетні особи (Псалом 146:3).

Подібне застереження стосується релігійної освіти. Апостол Павло отримав добру освіту від своїх релігійних учителів та був запеклим «прихильником... отцівських передань». Одначе його відданість батьківським традиціям насправді принесла йому клопоти. Така ревність спонукала Павла до того, що він «Божу Церкву жорстоко переслідував... та руйнував її» (Галатів 1:13, 14; Івана 16:2, 3). Більше того, довгий час Павло продовжував «бити ногою колючку», відкидаючи усе, що сприяло б вірі в Ісуса Христа. Аби Павло змінив свої погляди, було необхідне надзвичайне втручання самого Ісуса (Дії 9:1—6; 26:14).

Через засоби масової інформації?

Можливо, на вашу віру мають значний вплив засоби масової інформації. Більшість людей задоволені свободою слова у мас-медіа, адже це уможливлює доступ до корисної інформації. Однак існують впливові сили, котрі постійно маніпулюють такою інформацією. Вона часто необ’єктивно висвітлена і може непомітно впливати на спосіб вашого мислення.

 Окрім того, аби привернути увагу громадськості, мас-медіа намагаються оприлюднити щось сенсаційне і неординарне. Інформація, яку кілька років тому навряд чи розголошували б або публікували для широкого загалу, стала сьогодні загальнодоступною. Поволі, але впевнено піддаються сумнівам й нехтуються встановлені норми поведінки. Спосіб мислення людей поступово викривляється. Стається так, що люди «зло називають добром, а добро — злом» (Ісаї 5:20; 1 Коринтян 6:9, 10).

Що може стати міцною основою вашої віри

Покладатися на людські ідеї та філософії все одно, що будувати на піску (Матвія 7:26; 1 Коринтян 1:19, 20). На чому ж тоді ви можете з упевненістю ґрунтувати свою віру? Оскільки Бог дав вам розум, аби досліджувати навколишній світ і ставити запитання про духовне, хіба ж не логічно припустити, що він також забезпечив людство засобами, за допомогою яких можна отримати точні відповіді на свої запитання? (1 Івана 5:20). Звичайно, таке джерело існує! Проте як ви можете довідатися, що́ саме приймати за правду в питаннях поклоніння? Немає жодних сумнівів стосовно того, що Боже Слово, Біблія,— це єдине джерело, в якому міститься правда (Івана 17:17; 2 Тимофія 3:16, 17).

«Але, зачекайте,— скаже хтось.— Хіба ж не ті самі люди, які мають Біблію, спричиняють конфлікти й безладдя у світі?» Справді, релігійні провідники, які заявляють, що керуються Біблією, створили багато заплутаних та суперечливих ідей. А все це тому, що їхні вірування насправді не ґрунтуються на Біблії. Апостол Петро назвав їх «неправдивими пророками» й «учителями неправдивими», що створюватимуть «згубні єресі». А внаслідок їхніх дій «дорога правдива зневажиться» (2 Петра 2:1, 2). Все ж Петро пише, що ми «маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці» (2 Петра 1:19; Псалом 119:105).

Біблія заохочує перевірити, чи наша віра узгоджується з тим, чого навчає Боже Слово (1 Івана 4:1). Мільйони читачів цих журналів можуть засвідчити, що після такої перевірки їхнє життя стало змістовнішим і більш стабільним. Тому будьте, як шляхетні верійці. Перш ніж вирішите, у що вірити, ‘досліджуйте Писання день-у-день’ (Дії 17:11). Свідки Єгови з радістю могли б допомогти вам у цьому. Певна річ, вибирати, у що вірити,— це виключно ваше рішення. Одначе мудро було б упевнитися, що ваші вірування сформовані не на основі людської мудрості і прагнень, а на основі виявленого Богом слова правди (1 Солунян 2:13; 5:21).

[Ілюстрації на сторінці 6]

З упевненістю можете ґрунтувати свої вірування на Біблії.