Роблячи добре, не знуджуймося

«Роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (ГАЛАТІВ 6:9).

1, 2. а) Чому, аби служити Богові, потрібна витривалість? б) Як Аврам виявив витривалість і що йому в цьому допомогло?

НАМ, як Свідкам Єгови, приносить велику радість виконання Божої волі. Ми знаходимо духовне відсвіження, коли беремо на себе «ярмо» учнівства (Матвія 11:29). Однак служити Єгові та Ісусу Христу не завжди легко. Це чітко видно зі слів апостола Павла, котрий переконував своїх християнських братів: «Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (Євреїв 10:36). Справді, витривалість потрібна, бо служіння Богові може бути пов’язане з труднощами.

² Свідченням цього є життя Авраама. Часто перед ним поставав нелегкий вибір, також він не раз опинявся в напружених ситуаціях. Наказ залишити затишне місто Ур був лише початком. Незабаром Авраама спіткав голод, ворожість сусідів, ненависть з боку декотрих родичів і жорстокість війни, а також він мало не втратив своєї дружини. Але найбільші випробування чекали його попереду. Та Авраам ніколи не знуджувався, роблячи добре. Це справді вражає, адже у нього, на відміну від нас сьогодні, не було повного Божого Слова. А втім, без сумніву, він знав перше пророцтво, яке проголосив Бог: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її» (Буття 3:15). Оскільки Авраам був одним з тих, від кого мало піти Насіння, природно, що він став мішенню сатанинської ворожості. Усвідомлення цього, безперечно, допомогло Аврааму з радістю знести випробування.

3. а) Чому народ Єгови сьогодні повинен сподіватися страждань? б) Яке заохочення для нас міститься у Галатів 6:9?

³ Народ Єгови нині теж може сподіватися страждань (1 Петра 1:6, 7). Адже Об’явлення 12:17 попереджає нас, що Сатана «пішов воювати» з помазаним останком. Оскільки «інші вівці» тісно співпрацюють з помазанцями, вони теж стали об’єктом люті Сатани (Івана 10:16). Християни наштовхуються на протидію не лише в публічному служінні, але також можуть відчувати тиск і в особистому житті. Павло закликає нас: «А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатів 6:9). Хоча Сатана має намір зруйнувати нашу віру, мусимо чинити опір і залишатися твердими в вірі (1 Петра 5:8, 9). А які будуть наслідки нашої вірної поведінки? У Якова 1:2, 3 пояснюється: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість».

Прямі напади

4. Як Сатана використовує прямі напади, щоб зламати непорочність Божого народу?

⁴ Життя Авраама добре ілюструє «усілякі випробування», з якими християни можуть тепер стикатися. Наприклад, він мусив якось зреагувати на напад загарбників з Шинеару (Буття 14:11—16). Не  дивно, що Сатана продовжує використовувати прямі напади, як-от переслідування. З часу, коли закінчилася Друга світова війна, уряди багатьох країн накладали заборону на християнську освітню працю Свідків Єгови. У «Щорічнику Свідків Єгови за 2001 рік» розповідається про насильство від рук ворогів, яке зносили християни в Анголі. Покладаючись на Єгову, наші брати у цих країнах залишалися непохитними! Вони не вдавалися до насильства чи бунту у відповідь, а з обачністю продовжували проповідницьку працю (Матвія 24:14).

5. Як християнська молодь може стати жертвою переслідувань у школі?

⁵ Однак переслідування — це не обов’язково насилля. Зрештою Авраам був поблагословлений двома синами, Ізмаїлом й Ісаком. У Буття 21:8—12 говориться, що якось Ізмаїл ‘насміхався’ над Ісаком. У листі до Галатів Павло показує, що це було значно серйозніше, ніж звичайні дитячі пустощі. Він говорить, що Ізмаїл переслідував Ісака! (Галатів 4:29). Глузування з боку однокласників і словесне насилля противників — це теж свого роду переслідування. Молодий християнин, на ім’я Раєн, пригадує, які знущання він зносив від своїх однокласників: «Через словесне знущання п’ятнадцятихвилинна подорож автобусом до школи й назад видавалася мені годинною. Вони дотикались до мого тіла канцелярською скріпкою, котру розпікали запальничкою». Яка ж причина такого жорстокого ставлення? «Освіта, яку я отримав у Божій організації, вирізняла мене з-посеред інших підлітків у школі». Але з підтримкою батьків йому вдалося залишитися вірним. Молоді, якщо і вас знеохочують насмішки з боку ровесників, не здавайтеся! Залишаючись непохитними, ви відчуєте сповнення Ісусових слів: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене» (Матвія 5:11).

Щоденні турботи

6. Через що сьогодні можуть бути натягнутими стосунки між співхристиянами?

⁶ Найпоширеніші випробування, з якими ми стикаємося кожного дня,— це звичайнісінькі щоденні турботи. Аврааму теж  довелося зносити натягнутість у стосунках між його пастухами й пастухами Лота (Буття 13:5—7). Так само сьогодні відмінність особистостей і заздрість через дрібниці, що виникає у декого, можуть робити наші стосунки натягнутими. А це навіть може загрожувати мирові у зборі. «Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ» (Якова 3:16). Як же важливо не дозволити гордості стати на заваді миру, а зважати, подібно до Авраама, на інтереси інших! (1 Коринтян 13:5; Якова 3:17).

7. а) Що повинен робити християнин, коли співвіруючий образить його? б) Який гарний приклад для підтримки добрих стосунків з іншими залишив Авраам?

⁷ Коли ми відчуваємо несправедливе ставлення співвіруючих, зберігати мир досить нелегко. У Приповістей 12:18 говориться: «Дехто говорить, мов коле мечем». Бездумні слова, навіть якщо їх говорити без злих намірів, можуть завдати глибокого болю. А особливо болісно бути жертвою наклепу або злісних пліток (Псалом 6:7, 8). Але християнин не може дозволити, щоб такі почуття призвели до упадку! Коли ви опинилися в такій ситуації, виявіть ініціативу, приязно порозмовлявши з тим, хто вас скривдив (Матвія 5:23, 24; Ефесян 4:26). Будьте готові простити цій особі (Колосян 3:13). Якщо не будемо довго ображатися, то заспокоїмось емоційно самі й налагодяться стосунки з нашим братом. Авраам не таїв ніякої образи на Лота, хоча, можливо, й мав причини ображатися. Більш того, Авраам поспішив на захист Лота і його сім’ї! (Буття 14:12—16).

Випробування, які ми викликаємо самі

8. а) Як християни сьогодні можуть ‘покласти на себе великі страждання’? б) Чому Аврааму вдавалося мати врівноважений погляд на матеріальні речі?

⁸ Слід визнати, що інколи ми зносимо випробування, котрі викликаємо самі. Ісус наказав своїм послідовникам: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають» (Матвія 6:19). Декотрі брати «поклали на себе великі страждання», поставивши матеріальні інтереси вище, ніж справи Царства (1 Тимофія 6:9, 10). Авраам з готовністю пожертвував матеріальними зручностями, аби догодити Богові. «Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець» (Євреїв 11:9, 10). Віра Авраама у майбутнє «місто», або Божий уряд, допомогла йому не покладатися на багатство. Хіба ж не мудро поводитися подібно?

9, 10. а) Як бажання видатного становища може стати випробуванням? б) Як брат може поводитися, як «найменший» у зборі?

⁹ Візьмімо до уваги інший аспект. У Біблії подано чітке пояснення: «Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює» (Галатів 6:3). Окрім того, нас заохочується: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Филип’ян 2:3). Дехто, не дотримуючись певних порад, сам накликає на себе випробування. Підкоряючись бажанню досягти видатного становища, а не прагнучи «доброго діла», такі особи занепадають духом і стають невдоволені, не отримавши певних привілеїв у зборі (1 Тимофія 3:1).

¹⁰ Авраам подав добрий приклад, як «не думати про себе більш, ніж належить» (Римлян 12:3). Коли він зустрів Мелхиседека, то не поводився так, ніби через прихильність Бога він був вищий. Навпаки, заплативши десятину, Авраам визнав вище становище Мелхиседека як священика (Євреїв 7:4—7). Християни сьогодні теж повинні охоче поводитися, як «найменші», й не прагнути популярності (Луки 9:48). Якщо ті, хто беруть провід у зборі,  на вашу думку, утримують від вас якийсь привілей, зробіть відверту самоперевірку і визначте, які можна було б зробити поліпшення у своїй особистості чи в поведінці. Замість того щоб озлоблюватись через не отримані привілеї, повною мірою користайтеся з привілею, який маєте вже тепер,— привілею допомагати іншим пізнавати Єгову. «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив» (1 Петра 5:6).

Віра в невидимі речі

11, 12. а) Чому дехто у зборі може втратити почуття невідкладності? б) Як Авраам показав, що треба будувати своє життя на вірі в Божі обітниці?

¹¹ Думки про запізнення часу кінця цієї злої системи можуть стати ще одним випробуванням. Згідно з 2 Петра 3:12, християни повинні ‘чекати й прагнути скорого приходу Божого дня’. Однак багато хто чекає цього «дня» роками, дехто — десятиліттями. У результаті можна знеохотитися і втратити почуття невідкладності.

¹² Знову ж таки повернімося до прикладу Авраама. Усе своє життя він збудував на вірі в Божі обітниці, хоча не усі вони мали сповнитися за його часу. Щоправда, Авраам прожив досить довге життя і міг побачити, як виріс його син Ісак. Але мали пройти століття, аж поки нащадки Авраама стали б «немов зорі на небі» чи «немов той пісок, що на березі моря» (Буття 22:17). Все ж Авраам не озлобився й не знеохотився. Тому апостол Павло сказав про нього й інших патріархів: «Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що «вони на землі чужаниці й приходьки» (Євреїв 11:13).

13. а) Чому християни сьогодні подібні до «приходьків»? б) Чому Єгова покладе кінець цій системі речей?

¹³ Якщо Аврааму вдалося зосереджуватися на обітницях, сповнення котрих було «здалека», то тим більше сьогодні нам необхідно це робити, оскільки їхнє сповнення зовсім близько! Подібно до Авраама, нам слід розглядати себе «приходьками» у цій сатанинській системі й робити усе, аби не осісти у трясовині егоїстичних бажань. Цілком природно, що ми хочемо, аби ‘кінець всьому’ прийшов негайно (1 Петра 4:7). Можливо, ми страждаємо через серйозні проблеми зі здоров’ям. А може, відчуваємо сильний тиск через економічні проблеми. Мусимо пам’ятати: Єгова покладе край усьому злу не лише тому, що хоче звільнити нас від болісних умов, але й для того, щоб освятити своє ім’я (Єзекіїля 36:23; Матвія 6:9, 10). Кінець прийде не обов’язково тоді, коли ми хочемо, а в найвідповідніший для намірів Єгови час.

14. Який пожиток християни отримують нині з Божої терпеливості?

¹⁴ Також пам’ятаймо, що «не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). Зверніть увагу, що Бог «вам довготерпить» — членам християнського збору. Очевидно, дехто з нас на необхідні зміни потребує більше часу, щоб ‘постати незаплямованим,  бездоганним в мирі’ (2 Петра 3:14, СМ). Хіба ж ми не повинні бути вдячними Богові за таку терпеливість до нас?

Як знаходити радість, незважаючи на перешкоди

15. Як Ісусові вдавалося розвивати радість перед лицем випробувань і як ми можемо досягнути успіху, наслідуючи його?

¹⁵ Християни сьогодні можуть взяти багато уроків з життя Авраама. Він виявляв не лише віру, але й терпіння, проникливість, мужність і безкорисливу любов. Поклоніння Єгові завжди стояло на першому місці в його житті. Однак не забуваймо теж про найбільший приклад для наслідування — Ісуса Христа. Він теж зніс багато випробувань, але ніколи не втрачав радості. Як йому це вдавалося? Він завжди зосереджував свій розум на надії, що була попереду (Євреїв 12:2, 3). Павло молився: «Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом» (Римлян 15:5, Хом.). Завдяки правильному складу розуму ми можемо радіти, незважаючи на ті перешкоди, які Сатана ставить на нашому шляху.

16. Що ми можемо робити, коли проблеми, здається, поглинають нас?

¹⁶ Коли вас поглинають проблеми, пригадайте собі: Єгова любить вас так само, як любив Авраама. Він хоче, щоб ви могли їх подолати (Филип’ян 1:6). Повністю покладайтесь на Єгову, бо Він «не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її» (1 Коринтян 10:13). Розвивайте звичку щоденно читати Боже Слово (Псалом 1:2). Наполегливо моліться й просіть Єгову, щоб допоміг вистояти (Филип’ян 4:6). Він «подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього» (Луки 11:13). Сповна користайтеся з допомоги Єгови, яку він дає, аби підтримати вас духовно, тобто з біблійних публікацій. Також шукайте підтримки у братів (1 Петра 2:17). Постійно відвідуйте християнські зібрання, аби отримувати підбадьорення, котре так необхідне, щоб вистояти (Євреїв 10:24, 25). Радійте переконанням, що ваша витривалість схвалена в Божих очах і що ваша вірність тішить його серце! (Приповістей 27:11; Римлян 5:3—5).

17. Чому християнам не слід впадати у розпач?

¹⁷ Бог любив Авраама як свого «друга» (Якова 2:23). І все ж, життя Авраама було сповнене нелегкими випробуваннями й стражданнями. У ці ворожі «останні дні» християни не повинні очікувати чогось іншого. До того ж Біблія нас попереджує, що «люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому» (2 Тимофія 3:1, 13). Замість того щоб впадати у розпач, зрозумійте, що тиск, котрий ми відчуваємо, є доказом близького кінця цієї злої системи. Але Ісус нагадує нам, що «хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений» (Матвія 24:13). Тому «роблячи добре, не знуджуймося»! Наслідуймо Авраама і будьмо серед тих, хто «обітниці вспадковує вірою та терпеливістю» (Євреїв 6:12).

Чи ви звернули увагу?

• Чому народ Єгови може сподіватися сьогодні випробувань і страждань?

• Як Сатана використовує прямі напади?

• Як можна вирішити особисті непорозуміння серед християн?

• Як гордість та егоїзм створюють проблеми?

• Який добрий приклад, поданий Авраамом, допомагав би чекати на сповнення Божих обітниць?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Багато молодих християн страждають, зносячи насмішки з боку ровесників.

[Ілюстрація на сторінці 29]

За часів Авраама сповнення Божих обітниць було «здалека», та все ж він будував навколо них своє життя.