Чи Диявол дійсно існує?

«Колись в історії християнської церкви диявол — Вельзевул або Сатана, цар зла — був такою ж реальною та могутньою постаттю, якою й досі є «Бог» для дедалі меншої кількості людей; його вигадали євреї та ранні християни, щоб пояснити зло, яке вони бачили довкола себе, і надали йому напівлюдської, напівзвірячої форми. Пізніше християни усвідомили, що це фантастична постать, існування якої не підтверджується дійсністю, і непомітно його відкинули» («Тільки витвір уяви. Прощай, Боже», англ., Людовик Кеннеді).

ЯК ЗАЗНАЧИВ письменник і диктор Людовик Кеннеді, протягом багатьох століть жоден член загальновизнаного християнства не ставив під сумнів реальність існування Диявола. Навпаки, професор Норман Кон говорить, що іноді християни «були одержимі страхом перед силою Сатани та демонів» («Демони Європи», англ.). Цей страх опанував не тільки простих, неосвічених селян. Скажімо, віра в те, що Диявол матеріалізувався і прибрав форму тварини, аби керувати злими і непристойними ритуалами, «була притаманна не фольклору неосвіченої більшості, а світогляду інтелектуальної еліти», говорить професор Кон. Відповідальність за полювання на відьом, яке охопило Європу у XV—XVII століттях, лежить саме на цій «інтелектуальній еліті», у тому числі на освічених церковниках. Кажуть, тоді представники церковної і державної влади закатували й убили коло 50 000 осіб, звинувачених у чаклунстві.

Тож не дивно, що багато людей відкидає ідею про існування Диявола як шалену, забобонну вигадку. Данієль Дефо ще в 1726 році висміював вірування людей в те, що Диявол — страшна потвора «з крилами кажана, рогами, роздвоєними копитами, довгим хвостом, зміїним язиком і таке інше». За його словами, подібні ідеї були «примітивними небилицями», вони походили від «осіб, які виступали за образ диявола-потвору», «обдурюючи темних людей вигадкою про диявола, якого самі ж створили».

Чи ви теж дотримуєтесь такої думки? Чи також вважаєте, що «насправді диявола вигадала людина, аби пояснити власні гріхи»? Так говориться в «Біблійній ілюстрованій енциклопедії Зондервана» (англ.). Подібно думає чимало людей, котрі вважають себе християнами. Джеффрі Бертон Рассел говорить, що загалом християнські теологи «нехтують ідеєю про існування Диявола та демонів, вважаючи, що це забобонний пережиток».

 Проте для багатьох людей Диявол є справжньою, реальною особою. На їхню думку, за лихами, що періодично повторюються і котрими просякла людська історія, стоїть якась надлюдська злісна сила. За словами Рассела, «жахи двадцятого століття» є однією з причин, чому після такої довгої перерви віра в існування Диявола знову швидко з’являється». Письменник Дон Луїс говорить, що чимало прогресивних, освічених людей, які «глузливо насміхаються» з забобонних вірувань та страхів «своїх наївних предків», «знову починають захоплюватись злом у надприродній сфері» («Релігійні забобони впродовж віків», англ.).

Але якою ж є правда? Чи Диявол — це лише забобонна нісенітниця? А може, він є реальною особою, до якої потрібно ставитися з усією серйозністю навіть у XXI столітті?

[Ілюстрація на сторінці 4]

Як показує гравюра Гюстава Доре, у давнину через забобони люди уявляли Диявола напівлюдиною-напівзвіром.

[Відомості про джерело]

The Judecca​—Lucifer/The Doré Illustrations For Dante’s Divine Comedy/Dover Publications Inc.