Як мир Христа може керувати нашими серцями?

«Хай же мир Христа керує серцями вашими. Мир, до якого ви були покликані тілом [«в одному тілі», Ог.]» (КОЛОСЯН 3:15, СМ).

1, 2. Як «мир Христа» керує серцями християн?

ЩО НАМ спадає на думку, коли чуємо напучування «хай же мир Христа керує серцями вашими», яке Павло дав співхристиянам у Колосах? (Колосян 3:15, СМ). Хіба ж у нас немає свободи волі? Чого ж тоді дозволяти, аби щось чи хтось керував нашими серцями?

² Павло не казав колосянам поступатися свободою волі. Грецьке слово, перекладене в Колосян 3:15 як «керувати», могло теж стосуватися судді, котрий присуджував нагороди учасникам спортивних змагань. Учасники змагання мали свободу дій в межах правил гри, але в кінці змагання суддя вирішував, хто дотримувався правил і хто переміг. Так само й ми маємо право робити багато рішень у житті, але «мир Христа» завжди повинен бути для нас «суддею», або, як переклав Едгар Дж. Гудспід, «панівним законом» у наших серцях.

3. Що таке «мир Христа»?

³ А що таке «мир Христа»? Це внутрішній спокій, який ми починаємо відчувати, коли стаємо учнями Христа та дізнаємося, що Бог Єгова і його Син люблять і схвалюють нас. Ісус, залишаючи своїх учнів, сказав: «Мир Свій вам даю... Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається» (Івана 14:27). Більш ніж 2000 років вірні помазані члени тіла Христового насолоджувалися цим миром, а нині їхні друзі, «інші вівці», теж відчувають його (Івана 10:16). Цей мир повинен займати панівне місце у наших серцях. У час суворих випробувань мир Христа не дозволить страху паралізувати нас, а також допоможе не занадто перейматися труднощами. Розгляньмо, як такий мир допомагає, коли ми стикаємося з несправедливістю, коли нас охоплює тривога або ж коли почуваємося неповноцінними.

Коли стикаємося з несправедливістю

4. а) Як Ісус спізнав людську несправедливість? б) Якою була реакція християн, коли вони ставали жертвами несправедливості?

⁴ Цар Соломон зауважив: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Ісус усвідомлював правдивість цих слів. Будучи на небі, він бачив, як надзвичайно несправедливо люди ставляться одні до одних. На землі він сам став жертвою найбільшої несправедливості: його, безгрішну людину, звинуватили у богохульстві і, немовби злочинця, засудили на смерть (Матвія 26:63—66; Марка 15:27). Сьогодні несправедливість все ще дуже поширена, і правдиві християни, будучи об’єктом ‘ненависті всіх народів’, надзвичайно страждають через це (Матвія 24:9). Однак навіть попри жахіття нацистських таборів смерті і радянського ГУЛАГу, попри напади юрби, фальшиві звинувачення та облудні наклепи мир Христа завжди допомагав їм залишатись непохитними. Вони наслідують Христа, про якого написано: «Коли  був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо» (1 Петра 2:23).

5. Коли ми чуємо про якусь несправедливість у зборі, що нам треба найперше взяти до уваги?

⁵ Коли йдеться про християнський збір, нам іноді може видаватися, що з кимось обійшлися несправедливо. Тоді ми можемо почуватись як Павло, котрий сказав: «Хто спотикається, щоб і я не горів?» (2 Коринтян 11:29, «Біблія з коментарями для повного життя»). Що можливо зробити у такій ситуації? Варто запитати себе: чи це дійсно несправедливість? Часто ми не знаємо усіх фактів і можемо неправильно зреагувати, вислухавши когось, хто вважає себе поінформованим. Адже недарма у Біблії говориться: «Вірить безглуздий в кожнісіньке слово» (Приповістей 14:15). Тому варто бути обачними.

6. Що можна зробити, якщо ми стали жертвою несправедливості у зборі?

⁶ Уявіть, що саме ви стали жертвою несправедливості. Як поведеться особа, яка має у серці мир Христа? Ми можемо відчувати потребу порозмовляти з людиною, котра, як нам здається, скривдила нас. Замість того щоб розповідати про це комусь, чому б не викласти справу Єгові в молитві, маючи впевненість, що він встановить справедливість (Псалом 9:11; Приповістей 3:5). Цілком імовірно, що після цього ви будете спонукані вирішити проблему у своєму серці й ‘мовчати’ (Псалом 4:5, Ог., 1988). У більшості випадків добре було б застосувати пораду Павла: «Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос [«Єгова», НС] вам простив, робіть так і ви!» (Колосян 3:13).

7. Про що завжди слід пам’ятати у стосунках з нашими братами?

⁷ Хоч би що ми робили, слід пам’ятати: не маючи впливу на те, що відбувається навколо, ми все-таки можемо керувати своєю реакцією на певні події. Якщо на несправедливість стосовно нас зреагуємо у неврівноважений спосіб, то така поведінка зашкодить нашому миру більше, ніж сама несправедливість (Приповістей 18:14). Це може допровадити нас до спотикання і навіть стати приводом, аби припинити спілкування зі збором, аж доки буде встановлено справедливість. Псалмоспівець написав про тих, хто любить закони Єгови, що «не мають вони спотикання» (Псалом 119:165). Адже фактично кожен з нас час від часу стикається з несправедливістю. Ніколи не дозвольте, щоб такі ситуації ставали на заваді у служінні Єгові. Натомість нехай вашими серцями керує мир Христа.

Коли охоплює тривога

8. Що може спричиняти тривогу і до чого тривога може призвести?

⁸ Тривога — невід’ємна частина нашого життя у ці «останні дні» (2 Тимофія 3:1). Щоправда, Ісус казав: «Не журіться про життя,— що ви будете їсти, і ні про  тіло,— у що ви зодягнетеся» (Луки 12:22). Але не завжди тривога виникає через турботу про матеріальні речі. Лот був «змучений» розбещеністю Содома (2 Петра 2:7). Павла огортала «журба про всі Церкви» (2 Коринтян 11:28). У ніч перед смертю Ісус перебував у такій тривозі, що «піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю» (Луки 22:44). Безсумнівно, тривога не є ознакою браку віри. Однак незалежно від того, яка причина сильної й затяжної тривоги, вона може позбавляти нас миру. Тривога настільки огорнула декого, що не дозволила далі виконувати обов’язки, пов’язані зі служінням Єгові. Біблія говорить: «Туга на серці людини чавить її» (Приповістей 12:25). Що ж нам робити, коли тривога огортає наше серце?

9. До яких кроків можна вдатися, аби зменшити тривогу, але які причини тривоги неможливо усунути?

⁹ У певних ситуаціях ми можемо вдатися до рішучих кроків. Якщо відчуваємо тривогу внаслідок якогось захворювання, було б мудро подумати про лікування, однак таке рішення — це наша особиста справа * (Матвія 9:12). Коли ми обтяжені багатьма відповідальностями, варто було б довірити частину цих відповідальностей ще комусь (Вихід 18:13—23). А що робити, наприклад, батькам, адже вони не можуть передати свої обов’язки іншим? Що, коли християнин чи християнка живуть з невіруючим партнером, який противиться правді? А як бути родинам, які зносять величезні фінансові труднощі або живуть у території, де вирує війна? Звісна річ, у цій системі речей нам не вдасться усунути всі причини тривоги. І все ж ми можемо зберігати в серцях мир Христа. Як?

10. Які два способи можуть допомогти християнам послабити тривогу?

¹⁰ Один зі способів — це шукати потіху в Божому Слові. Цар Давид написав:  «Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу» (Псалом 94:19). «Розради» від Єгови записані в Біблії. Якщо ми постійно звертатимемось до цієї натхненої Богом книги, то зможемо зберігати у своїх серцях мир Христа. Біблія говорить: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному» (Псалом 55:23). Щось подібне написав Павло: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7). Щирі й регулярні молитви допоможуть зберігати наш мир.

11. а) Який добрий приклад стосовно молитви подав Ісус? б) Як нам слід ставитися до молитви?

¹¹ І в цьому чудовим прикладом для нас є Ісус. Бувало Ісусові молитви до його небесного Батька тривали навіть кілька годин (Матвія 14:23; Луки 6:12). Молитва допомогла йому знести найсуворіше випробування. У ніч перед смертю його охопила сильна тривога. І що ж він робив? «Ще пильніш Він молився» (Луки 22:44). Для досконалого Божого Сина молитва була важливою справою. Яких же зусиль повинні докладати його недосконалі послідовники для того, аби розвивати звичку молитися! Ісус навчав своїх послідовників «молитися завжди, і не занепадати духом» (Луки 18:1). Молитва — це справжнє й життєво необхідне спілкування з Тим, хто знає нас ліпше, ніж ми самі (Псалом 103:14). Аби зберігати мир Христа в наших серцях, потрібно ‘безперестанку молитися’ (1 Солунян 5:17).

Як подолати наші обмеження

12. З яких причин декотрі вважають, що їхнє служіння недостатньо добре?

¹² Єгова дивиться на кожного зі своїх служителів, як на коштовність (Огія 2:7). Проте багатьом важко в це повірити. Дехто знеохочений через похилий вік, безліч сімейних обов’язків або ж погіршення здоров’я. Інші відчувають себе неповноцінними через важке дитинство. Ще хтось страждає через колишні помилки, сумніваючись, чи Єгова зможе пробачити їх (Псалом 51:5). Як зарадити таким почуттям?

13. Які біблійні вірші можуть потішити тих, хто почувається неповноцінним?

¹³ Мир Христа запевнить нас у любові Єгови. Ми можемо зберегти цей мир, роздумуючи над одним цікавим фактом. Ісус жодного разу не сказав, що наша цінність встановлюється при порівнянні того, що робимо ми, з тим, що роблять інші (Матвія 25:14, 15; Марка 12:41—44). Насправді Ісус наголошував на вірності і відданості. Він сказав своїм учням: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» (Матвія 24:13). Сам Ісус був «погорджений» людьми, та все ж він не сумнівався, що небесний Батько любить його (Ісаї 53:3; Івана 10:17). Він запевняв своїх учнів, що Бог також любить і їх (Івана 14:21). Аби підкреслити це, Ісус сказав: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь,— бо вартніші ви за багатьох горобців» (Матвія 10:29—31). Яке ж ніжне запевнення в любові Єгови!

14. Яке ми маємо запевнення, що Єгова цінує кожного з нас?

¹⁴ Також Ісус сказав: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44). Оскільки Єгова притягнув нас, щоб ми були послідовниками Ісуса Христа, Він насправді хоче, аби ми спаслися. Ісус говорив своїм учням: «Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих» (Матвія 18:14). Тому, коли ви служите з цілого серця, радійте своїми  добрими ділами (Галатів 6:4). Якщо вас мучать колишні помилки, будьте певні: Єгова пробачає «багато» тим, хто щиро розкаявся (Ісаї 43:25; 55:7). Коли ви знеохочені з якогось іншого приводу, пам’ятайте: «Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Псалом 34:19, Хом.).

15. а) Як Сатана намагається позбавити нас миру? б) Яку впевненість ми можемо мати щодо Єгови?

¹⁵ Найбільше, чого Сатана прагне,— це позбавити вас миру. Він є першопричиною успадкованого гріха, з яким бореться кожен (Римлян 7:21—24). Безсумнівно, Диявол хотів би, щоб ви мали відчуття, ніби через недосконалість ваше служіння неприйнятне для Бога. Ніколи не дозволяйте Дияволові вас знеохотити! Пам’ятайте про його наміри, і нехай це додає вам рішучості залишатися непохитними (2 Коринтян 2:11; Ефесян 6:11—13). Не забуваймо: «Бог більший від нашого серця та відає все» (1 Івана 3:20). Єгова помічає не лише ваші невдачі, він також бачить ваші спонуки і прагнення. Тому черпайте потіху зі слів псалмописьменника: «Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить» (Псалом 94:14).

Об’єднані миром Христа

16. У якому розумінні ми не одні, коли намагаємося бути непохитними?

¹⁶ Апостол Павло написав, що мир Христа повинен керувати нашими серцями, оскільки ми «покликані в одному тілі». Як помазані християни, до котрих звертався Павло, так і сучасні помазанці були покликані стати частиною тіла Христа. Їхні товариші, «інші вівці», об’єднані з ними в «отару одну» «Одним Пастирем», Ісусом Христом (Івана 10:16). Мільйони членів всесвітньої об’єднаної «отари» дозволяють миру Христа керувати їхніми серцями. Усвідомлення того, що ми не одні, допомагає залишатися непохитними. Петро писав: «Противтесь йому [Сатані], тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі» (1 Петра 5:9).

17. Що спонукує нас дозволяти миру Христа керувати нашими серцями?

¹⁷ Тож розвиваймо мир, що є важливим плодом Божого святого духу (Галатів 5:22, 23). Ті, кого Єгова вважатиме незаплямованим, бездоганним та миролюбним, зрештою будуть поблагословлені вічним життям на райській землі, на якій пробуватиме праведність (2 Петра 3:13, 14). Отже, в нас є усі підстави дозволити миру Христа керувати нашими серцями.

[Примітка]

Чи ви пригадуєте?

• Що таке мир Христа?

• Як мир Христа може керувати нашими серцями, коли стикаємося з несправедливістю?

• Як мир Христа допомагає нам справлятися з тривогою?

• Як мир Христа потішає нас, коли почуваємося неповноцінними?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Перед своїми обвинувачами Ісус повністю поклався на Єгову.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Потіха від Єгови зменшує тривогу, немовби теплі обійми люблячого батька.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Бог надзвичайно цінує витривалість.