Запитання читачів

Що таке «відпочинок», про який говориться в Євреїв 4:9—11, і як можна «ввійти до того відпочинку»?

У першому сторіччі апостол Павло написав до єврейських християн: «Людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку» (Євреїв 4:9—11).

Коли Павло говорив, що Бог відпочив від праці, він, мабуть, посилався на слова з Буття 2:2: «Скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив». Чому Єгова «відпочив у дні сьомім»? Не тому, що йому було потрібно відновити сили після «усієї праці Своєї, яку був чинив». У наступному вірші пояснюється: «Поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив» (Буття 2:3; Ісаї 40:26, 28).

«Сьомий день» відрізнявся від попередніх шести днів, оскільки Бог поблагословив та освятив його, тобто виділив (присвятив) для особливого наміру. Якого саме? Перед тим Бог виявив свій намір стосовно людства та землі. Він сказав першому чоловікові та його дружині: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі» (Буття 1:28). Хоча Бог дав людям та землі досконалий початок, потрібно було часу, щоб, згідно з його наміром, вони оволоділи цілою землею і перетворили її на рай, наповнений досконалими нащадками. Отже, у «сьомий день» Бог відпочив, тобто утримався, від подальшого творення на землі, щоб усе створене ним розвивалося відповідно до його волі. Під кінець того «дня» всі Божі наміри будуть здійснені. Скільки триватиме цей відпочинок?

Ще раз прочитавши слова Павла в Посланні до євреїв, ми бачимо: він вказав, що «людові Божому залишається суботство», і заохочував співхристиян докладати сил, аби «ввійти до того відпочинку». Тому видно, що, коли Павло писав ці слова, «сьомий день» Божого відпочинку, який розпочався приблизно 4000 років до того, усе ще тривав. Цей день триватиме аж до кінця Тисячолітнього правління Ісуса Христа — ‘Господа суботі’. Тоді повністю виконається Божий намір стосовно людства й землі (Матвія 12:8; Об’явлення 20:1—6; 21:1—4).

З огляду на таку чудову перспективу Павло пояснив, як можна ввійти в Божий відпочинок. Він написав: «Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх». Отже, хоча й люди мали досконалий початок, усе людство не ввійшло в Божий відпочинок. І все це тому, що Адам і Єва недовго перебували в «сьомому дні» Божого відпочинку, бо не прийняли розпорядок Творця. Натомість вони збунтувалися і захотіли стати незалежними від Бога. Замість того щоб погодитись на сповнене любові Боже керівництво, ті люди стали на бік Сатани (Буття 2:15—17). Через це вони втратили перспективу вічно жити на райській землі. Відтоді все людство перебуває в неволі гріха й смерті (Римлян 5:12, 14).

Проте бунт людей не розладнав наміру Бога. День його відпочинку все ще триває. Керуючись любов’ю, Єгова дав викуп через свого Сина Ісуса Христа, щоб усі, хто з вірою приймає цей дар, могли сподіватися визволення та відпочинку від ярма гріха й смерті (Римлян 6:23). Ось чому Павло заохочував співхристиян ‘відпочити від учинків своїх’. Християни мали триматися спасіння від Бога й не старатися самим вирішувати своє майбутнє, як це зробили колись Адам і Єва. Християни також не повинні були вдаватися до справ, якими нібито могли виправдати себе.

 Справжнє заспокоєння приходить не тоді, коли ми потураємо егоїстичним та світським прагненням, а коли виконуємо Божу волю. Ісус дав таке запрошення: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30).

Павлові слова про Божий відпочинок і про те, як людина може ввійти в нього, підбадьорили єврейських християн в Єрусалимі, котрі знесли чимало переслідувань і глузувань за свою віру (Дії 8:1; 12:1—5). Слова Павла можуть підбадьорювати також і сучасних християн. Ми теж повинні відпочити від своїх справ і старатися ввійти до того відпочинку, усвідомлюючи, що незабаром сповняться обітниці Бога про райську землю під правлінням його праведного Царства (Матвія 6:10, 33; 2 Петра 3:13).

[Ілюстрації на сторінці 31]

Обітницю Бога про земний рай буде виконано в кінці його дня відпочинку.