Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Життєдайні води течуть в Андах

Життєдайні води течуть в Андах

Життєдайні води течуть в Андах

У центральній частині Перу простягаються гори Анди. Вони розділяють країну на дві частини: посушливу узбережну територію на заході й вологі густі ліси на сході. У цій гірській місцевості проживає понад третина 27-мільйонного населення Перу. Люди мешкають або на високих плоскогір’ях та стрімких гірських схилах Анд, або ж, здається, у бездонних ущелинах і в родючих долинах цього гірського пасма.

ЧЕРЕЗ скелястість гірського пасма Анд досягти населених пунктів не так вже й легко. Як наслідок, мільйони тамтешніх жителів досить ізольовані й здебільшого не відчувають впливу подій та прогресу, які відбуваються поза межами їхньої території.

Маленькі села виросли вздовж гірських потоків, що несуть життєдайні води, необхідні для сільськогосподарських культур, а також для стад лам, альпака, вікуньї та овець. Однак в Андах течуть й інші важливі для життя во́ди — відсвіжні духовні води, що походять від Єгови, «джерела живої води» (Єремії 2:13). Бог, послуговуючись своїми Свідками, допомагає людям з поселень, розкиданих високо в Андах, набувати точного знання про нього і його наміри (Ісаї 12:3; Івана 17:3).

Оскільки Божа воля полягає у тому, «щоб усі [«усякі», НС] люди спаслися, і прийшли до пізнання правди», ці служителі, не шкодуючи сил, відвідують громади, до яких важко дістатися, і несуть їм життєдайну вістку з Біблії (1 Тимофія 2:4). Ця ґрунтована на Біблії звістка справді повчальна й велична. Вона звільняє місцевих людей від забобонів, звичаїв та ідей, які породжують страх перед померлими людьми, злими духами і силами природи. А найважливіше, ця звістка дає чудову надію на безконечне життя на райській землі.

Добрі результати вимагають зусиль

Щоб відвідати ці віддалені території, вісники Царства мусять добре підготуватись. Аби досягнути сердець людей, вчителі Божого Слова повинні хоча б трохи знати кечуа чи аймара — дві місцеві мови.

Добратися до сіл в Андах досить не легко. У тій території небагато залізниць. Часто існують перебої у роботі транспорту, також його рух може ускладнюватися погодними умовами і важкодоступною місцевістю. Як же тоді Свідки досягають людей звісткою про Царство?

Мужні вісники доброї новини прийняли це нелегке завдання і виявили дух пророка Ісаї: «Ось я,— пошли Ти мене!» (Ісаї 6:8). Щоб дістатися в північну, центральну і південну території, вони скористалися трьома житловими автофургонами. Споряджені десятками коробок з Бібліями і біблійною літературою, ревні піонери, тобто повночасні служителі, засіяли зерна біблійної правди серед привітних, гостинних і щиросердних тамтешніх мешканців.

Повороти гірських доріг — особливо небезпечні. Щоб успішно долати їх, водій змушений ними петляти. Під час такого маневру один місіонер, котрий сидів на задньому сидінні автобуса, виглянув через вікно і побачив, що заднє колесо було прямо на краю провалля, яке сягало понад 190 метрів! Він закрив очі, аж поки автобус не виїхав далі.

Деякі дороги в поганому стані й дуже вузенькі. Долаючи цю порізану місцевість, один житловий автофургон з’їжджав вузькою дорогою вниз, як назустріч виїхала вантажівка. Водій автофургона був змушений дати задній хід, догори, аж до місця, де обидва автомобілі ледве роз’їхалися.

А втім, усі ці наполегливі зусилля принесли нечувані результати. Хочете більше довідатися про це?

«Води» правди течуть до озера Тітікака

У горах Андах, в улоговині на глибині 3800 метрів над рівнем моря, лежить озеро Тітікака — найбільше у світі високогірне водоймище, що придатне для судноплавства. Вкриті снігом гірські шпилі, деякі з них заввишки понад 6400 метрів, дають життя більш ніж 25 річкам, які живлять озеро Тітікака. Через те що ця територія є на великій висоті над рівнем моря, там дуже холодно, і немісцевим мешканцям доводиться долати високогірну хворобу.

Нещодавно група піонерів, котрі розмовляють мовою кечуа і аймара, вирушила у подорож до островів Амонтані й Такілі, що на озері Тітікака. Вони організували там промову з показом слайдів, що називається «Ближче знайомство з церквами», яка відверто викриває неправду, поширену в загальновизнаному християнстві. Публіка добре відгукнулася на цей показ. Один чоловік запросив братів і запропонував простору кімнату у своєму будинку, де вони могли залишатися і вчити людей Біблії.

Перше зібрання на острові Амонтані відвідало 100 осіб, а на острові Такілі — 140. Програма проводилася мовою кечуа. Одна подружня пара, що колись жила на березі озера, сказала: «Настав час, аби ви, Свідки Єгови, зрештою згадали про нас. Ми молилися, щоб ви прийшли».

Добра новина поширилася не лише на цих двох більших островах озера Тітікака, але також на приблизно 40 «плавучих» островах. Плавучі острови? Так, вони утворені з тотори, озерної тростини, яка росте у деяких мілководних частинах озера. Тотора росте у воді і випинається на поверхню. Аби утворився такий острів, місцеві жителі згинають тростину, яка все ще вкорінена у дні озера, і так переплітають її. Утворюється щось подібне до платформи. Потім на цю платформу накладають мул і укріплюють зрізаною тростиною. Люди живуть у тростинових хатинках, які будують на поверхні таких «плавучих» острівців.

Свідки Єгови придбали човен, аби проповідувати мешканцям островів, що на озері Тітікака. Цей човен вміщає 16 осіб. Приставши до плавучих островів, Свідки йдуть по тростяній платформі від помешкання до помешкання. Вони кажуть, що зазвичай відчувають під ногами незначні коливання поверхні. Це місце не дуже підходить для тих, хто схильний до морської хвороби!

Народ, що розмовляє мовою аймара, проживає численними громадами і селищами вздовж берегів і на півостровах озера. Туди легше дістатися човном, ніж суходолом. За деякими підрахунками, в районі, до якого припливають човни з вісткою про Царство, живе приблизно 400 000 людей, і тому ці човни ще довгий час матимуть причини припливати сюди.

Втамування духовної спраги

Флавіо жив у селі Санта-Люсія, біля Хуліака, що в Андах. У своїй євангелічній церкві він був навчений доктрини про пекельний вогонь. Роками Флавіо жив у страху перед вічним вогненним покаранням. Він часто дивувався, як Бог любові може безконечно мучити людство у вогні. Коли Тіто, повночасний служитель Свідків Єгови, відвідав село, він зайшов і до Флавіо.

Одним з перших запитань Флавіо було: «А ваша релігія вчить, що люди мучитимуться у пекельному вогні?». Тіто відповів, що така ідея огидна Творцеві й стягає докір на ім’я Єгови, Бога любові. Тіто показав у власній Біблії Флавіо, що мертві перебувають у стані несвідомості й очікують земного воскресіння під Божим Царством (Екклезіяста 9:5; Івана 5:28, 29). Це відкрило очі Флавіо. Він відразу погодився на біблійне вивчення і невдовзі став неохрещеним вісником.

Вдячне село

Уявіть собі, наскільки захопливо приносити Святе Письмо мешканцям села, котрі ніколи в очі не бачили Біблії! Або проповідувати у селах, де люди ніколи не чули про Свідків Єгови і про добру новину, яку вони звіщають. Ось який випадок стався з трьома сестрами-піонерками: Розою, Алісією і Сесілією. Вони опрацьовували села Іскучака і Конайка, розташовані понад 3600 метрів над рівнем моря у центральній частині Перу.

Прибувши в перше село, сестри не мали, де зупинитися. Вони пояснили місцевому начальнику поліції мету свого візиту. Яким був результат? Він дозволив сестрам переночувати у поліцейському відділі. Наступного дня цим піонеркам вдалося знайти постійне житло, яке стало центром їхньої діяльності.

Невдовзі настав час для відзначення Спомину Христової смерті. Піонерки відвідали усі будинки в селі Іскучака, роздали багато примірників Біблії і розпочали ряд біблійних вивчень. Перед Спомином вони розіслали запрошення, в якому пояснювалася мета цього святкування і значення символів, які там використовуватимуться. Для допомоги запросили групу братів, і один з них виголосив промову. Як же радісно було побачити, що 50 мешканців маленького села прийшли на цю особливу подію! Вперше вони могли усвідомити, яке насправді значення має Господня Вечеря. До того ж як же важливо для них було тримати у власних руках Боже Слово!

Звільнення від важких тягарів

Завжди радісно приносити відсвіжну воду біблійної правди бранцям фальшивої релігії. Пісак — це колишня твердиня древньої імперії інків. Більшість його сучасних жителів були навчені небіблійної доктрини про пекельний вогонь. Священики говорили людям, що потрапити в рай можна лише за їхнім посередництвом.

Зрозуміло, такі люди були спраглі відсвіжної води біблійної правди. Під час проповідування від дому до дому Сантьяго, повночасний служитель Свідків Єгови, мав нагоду пояснити одному чоловікові, що праведні житимуть на райській землі (Псалом 37:11). Сантьяго показав з Біблії, що мертві воскреснуть і що людство буде навчене досконалих доріг Єгови та отримає перспективу вічного життя (Ісаї 11:9). У минулому цей чоловік був відданим католиком, утягненим у спіритизм. Також він часто пиячив. Сьогодні він має надію, ґрунтовану на Біблії, й мету жити в Раю. Цей чоловік спалив усі спіритичні атрибути і покінчив з пияцтвом. Він зібрав свою сім’ю і погодився на біблійне вивчення. З часом уся його сім’я присвятилася Богу Єгові та охрестилась.

Завжди гостинні

Гірський народ надзвичайно гостинний. Хоча їхні будиночки вбогі й самі вони не мають вдосталь засобів до існування, однак готові віддати гостям усе, що в них є. До знайомства з високими біблійними нормами господар міг запропонувати відвідувачу пожувати під час розмови листки коки. Але, ставши Свідком, він пропонував би повну ложку цукру, котра у цій відокремленій місцевості рівноцінна листкам коки.

Одного місіонера брат попросив піти разом на повторні відвідини. Коли вони піднялися стрімкою гірською стежкою догори, то поплескали в долоні, аби сповістити господаря про свій візит. Їх запросили до хати з солом’яним дахом. Для того щоб ввійти через низький вхід треба було низько зігнутися. Вони обачно пройшли під стіною, бо у центрі земляної підлоги мати викопала ямку, вистелила її одіяльцем і помістила туди своє немовля. Не в змозі вибратися з «ліжечка», дитя лише гугукало й лепетало, коли дорослі розмовляли. Після жвавого обговорення благословень, які злинуть під правлінням Божого Царства, жінка принесла високу посудину з місцевим напоєм. Незабаром брати вже спускалися з гірського схилу, аби зробити ще кілька відвідин.

Багатий врожай

Сьогодні у цій території — біля сотні віддалених груп. Понад тисяча людей вивчає Біблію зі Свідками Єгови. Випускники Школи службового вдосконалення, яка проходила у місті Ліма, скеровані туди, аби ці групи переросли у збори. Люди праведного серця, які протягом довгого часу були в полоні фальшивої релігії і забобонів, завдяки добрій новині про Царство знайшли свободу! (Івана 8:32). Вони втамували свою духовну спрагу.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Свідчення на «плавучих» острівцях озера Тітікака.