Ми робимо все, що в наших силах!

«РОБИ усе, що в твоїх силах». Таку практичну пораду дав якось одному місіонерові член Керівного органу Свідків Єгови. Але навіщо давати таку пораду досвідченому служителеві? Хіба ж більшість місіонерів — це не безстрашні особи, котрі щодня борються з комахами, зміями, спекою та іншими труднощами?

Насправді місіонери Свідків Єгови — це звичайні люди, християни, яких спонукала служити за кордоном глибока любов до Єгови й ближніх. Кожен з них намагається з усіх сил служити Єгові, шукаючи у нього зміцнення (Ефесян 6:10).

Аби більше довідатися про працю місіонерів, уявімо, що ми провели день у типовому місіонерському домі в Західній Африці.

День у місіонерській праці

Майже сьома година ранку. Ми прибули у місіонерський дім саме перед обговоренням денного вірша. Десять місіонерів сердечно привітали нас і приготували місце за столом. Після знайомства з нами одна місіонерка, що вже служить у своєму призначенні багато років, почала розповідати смішний випадок, який стався з нею у служінні. Але наша розмова припинилася, коли ведучий обговорення пригадав щасливій групі, що прийшов час на розгляд денного вірша. Обговорення проводитиметься французькою. Хоча ми не розмовляємо цією мовою, видно, що місіонери, незважаючи на те, що французька не їхня рідна мова, дуже добре опанували її.

Обговоривши вірш, брат виголосив щиросердну молитву. І ось настав час снідати. Коли ми наклали собі вівсянку, місіонер, що сидів поряд, порадив додати до неї нарізані кусочками банани. Ми пояснили, що не любимо їх, але брат пообіцяв: коли спробуєте місцеві банани, ваша думка зміниться. Ми погодилися і додали до каші кілька шматочків банана. Брат мав рацію! Які ж смачні ці банани, солодкі, немов морозиво! Також нам сказали, що французький хліб, який був на столі, пекли сьогодні вранці у магазинчику, що навпроти місіонерського дому.

Після сніданку ми плануємо провести день з подружжям місіонерів, яких назвемо Беном і Карен. Ми чули про продуктивність території у цій західноафриканській країні і тому з нетерпінням хотіли переконатися у правдивості таких повідомлень.

Коли ми прийшли на автобусну зупинку, там вже було біля десятка людей. Незабаром наші місіонери розпочали жваву розмову на біблійну тему з жінкою і її сином. Оскільки ми не знаємо французької,  нам залишалося лише стояти і посміхатися! Тільки-но жінка взяла примірники «Вартової башти» і «Пробудись!», під’їхав автобус, і всі нараз спробували сісти в нього! Щойно ми стали на сходинку в автобусі, як натовп увіпхав нас досередини. Досить важко було втримати рівновагу, пробираючись у кінець автобуса. Нарешті автобус рушив, і ми почали хвилюватись, як пережити цю подорож. Коли автобус під’їжджав до зупинки, то люди ще щільніше тулилися одні до одних. Ми посміхалися пасажирам, з якими їхали, і вони теж відповідали нам усмішками. Як же хотілося поспілкуватися з ними!

Наш автобус мчав уперед, а ми вдивлялися у сценки метушливого життя вулиць, що пролітали за вікном. Ось поряд ідуть дві жіночки з важкими ношами на головах. Одна з них несе на голові величезний цебер води. Якийсь чолов’яга-підприємець розстеляє на тротуарі покривало і розкладає на ньому деякі дрібнички, котрі сподівається продати. Тут люди купують або продають усе, що можна купити чи продати.

Несподівано Бен, який стояв поряд, відчув, ніби щось ущипнуло його за ногу. Але що? Автобус же переповнений. Ой, знову щось щипнуло... Бену вдалося глянути вниз. Із сумки, що лежала біля ніг, випхала голову жива качка, і саме вона «турбувала» його! Бен пояснив, що, мабуть, господар везе її на базар, аби продати.

Коли ми врешті добралися до нашої території, то дуже втішилися, дізнавшись, що будемо проповідувати у типових африканських околицях. Підійшовши до першого будинку, Бен, аби викликати господаря, голосно поплескав у долоні. У такий спосіб жителі цієї частини світу «стукають у двері». Вийшов юнак і пояснив, що тепер він зайнятий, але попросив нас прийти пізніше.

З наступних дверей вийшла жінка, котра розмовляла незрозумілим для Бена діалектом. Вона покликала сина і попросила перекласти слова Бена. Коли Бен закінчив, жінка взяла брошуру на біблійну тему, а юнак пообіцяв перекласти мамі зміст цієї публікації. Біля третього будинку на подвір’ї сиділо кілька підлітків. Двоє відразу поступилися для нас місцем. Почалося жваве обговорення про те, чи слід використовувати у поклонінні хрест. Вони домовились наступного тижня продовжити розмову. Але настав час повторно відвідати того зайнятого юнака з першого будинку. Він якось вже почув про наше обговорення з підлітками на кінці вулиці. У цього юнака було багато біблійних запитань, і він попросив проводити з ним біблійне вивчення. Переглянувши свій записник, Бен пообіцяв відвідати його у такий же час наступного тижня. Повертаючись на обід у місіонерський дім, Бен і Карен пояснили, що їм необхідно ретельно планувати свої біблійні вивчення, оскільки дуже швидко можна розпочати багато вивчень, та неможливо встигати їх проводити.

Ми похвалили їх за добре знання французької. Бен і Карен сказали, що вже шість років у місіонерському служінні і тепер французькою вони володіють значно вільніше. Вони пояснили нам, що вивчати іншу мову — досить нелегке завдання, але наполегливість приносить результати.

О 12.30 усі місіонери зібрались на обід. Як ми дізналися, щодня для приготування сніданку та обіду, а також для миття посуду після їжі призначають різних місіонерів. Сьогодні одна місіонерка приготувала надзвичайно смачне печене курча, картоплю фрі й салат з помідорів — її фірмову страву!

 А що Бен і Карен планують робити після обіду? Вони розповіли нам, що від 13.00 до 15.00 усі шукають сховку від сонця, тому місіонери присвячують частину цього часу для особистого вивченням або для відпочинку. Ми не здивувались, коли Карен сказала, що новим місіонерам зовсім неважко призвичаїтися до такого розпорядку!

Після відпочинку ми знову вирушили у проповідницьке служіння. Зацікавленого, якого Бен намагався вже кілька разів застати вдома, знову не було. Однак Бен поплескав у долоні, і до дверей вийшло двоє юнаків. Вони розповіли, що господар цього будинку згадував про відвідини Бена і настійно радив дістати для себе посібник для вивчення Біблії «Знання, яке веде до вічного життя». Ми зраділи, що можемо залишити їм примірник цієї книги. Потім сіли в автобус, яким мали доїхати до території, де Карен проводитиме біблійне вивчення з зацікавленою жінкою.

Під час поїздки по переповнених людьми вулицях Карен розповіла, як одного разу, їхавши у таксі ще з кількома пасажирами, вона познайомилася з цією жінкою. Карен запропонували їй прочитати у машині буклет. Жінка прочитала і попросила ще якийсь. Вона прочитала інший навіть з більшим інтересом. Під кінець поїздки Карен домовилася з жінкою зустрітись у неї вдома й розпочала за допомогою брошури «Чого Бог вимагає від нас?» ефективне біблійне вивчення. Сьогодні Карен планує провести п’ятий урок з цієї брошури.

Нам дуже сподобалось, як ми провели день у проповідницькому служінні, однак у нас все ще залишалися запитання про місіонерську працю. Наші господарі запевнили нас, що після повернення додому вони приготують легку вечерю і ми обговоримо наші запитання.

Як місіонери ведуть своє життя

Смакуючи смаженою яєчнею, французьким хлібом і сиром, ми більше довідалися про місіонерське життя. Понеділок місіонери зазвичай виділяють на відпочинок або на особисті потреби. Багато присвячує якийсь час написанню листів до родини та друзів. Новини з дому надзвичайно важливі для них, і місіонери дуже радіють, коли відсилають і отримують пошту.

Оскільки місіонери живуть разом і дуже близько співпрацюють, важливо розвивати добрий обмін думками, спілкуючись один з одним та обговорюючи духовні справи. А для цього, окрім щоденного особистого біблійного вивчення, щовечора в понеділок місіонери вивчають Біблію за допомогою журналу «Вартова башта». Бен зауважив, що, коли місіонери різного походження живуть разом, неминучі дрібні розбіжності у поглядах, але духовна пожива, яку вони отримують під час сімейного вивчення, допомагає розвивати мирну та дружню атмосферу. Це також допомагає не вважати себе кимось особливим.

 Важливу роль відіграє покірність. Місіонерів посилають служити іншим, а не для того, щоб служили їм. Наші друзі помітили, що одне зі слів, яке найважче вимовити будь-якою мовою, це слово «вибач», особливо коли треба просити пробачення за те, що ти сказав чи зробив ненавмисно. Бен пригадав нам біблійний приклад Авіґаїл, котра просила вибачення за грубу поведінку свого чоловіка і пом’якшила ситуацію, що могла довести до нещастя (1 Самуїла 25:23—28). Здатність ‘бути мирними’ є справді необхідною, щоб стати добрим місіонером (2 Коринтян 13:11, Філ.).

Раз у місяць місіонери проводять зустріч, на якій обговорюють певні справи, котрі впливають на їхню сім’ю, а також зміни в графіку чергувань у місіонерському домі. Після зустрічі на кожного чекає смачний десерт. На нашу думку, це дуже практичний, до того ж і «смачний» розпорядок.

Після вечері нам зробили коротку екскурсію по місіонерському дому. Ми звернули увагу на те, що, незважаючи на дуже просту обстановку в домі, місіонери докладають зусиль, аби підтримувати ідеальну чистоту. У них є холодильник, пральна машина і плита. Карен розповіла нам, що у таких тропічних місцевостях Західної Африки, як ця, часто користуються кондиціонерами. Затишне житло, здорова їжа і помірковане піклування про своє здоров’я допомагають місіонерам бути здоровими і плідно працювати.

Необхідно зосереджуватися на позитивному

Нас приємно вразило все, що ми побачили. Цікаво, чи могли б ми стати місіонерами? Як дізнатися про це? Місіонери дали кілька порад, над якими варто подумати.

По-перше, місіонери не їдуть шукати пригод. Вони шукають щиросердних людей, котрі хочуть набути знань про Божі чудові обітниці. Місіонери присвячують проповідницькій праці кожного місяця щонайменше 140 годин, тому необхідно справді любити служіння.

Цікаво, а як щодо змій, ящірок і жуків, адже багато місіонерів стикаються з ними? Бен сказав нам, що до цього можна звикнути. Він додав: кожне місіонерське призначення має свої неповторні позитивні сторони, і з часом місіонери зосереджуються саме на них. Умови, які спершу вважалися «іншими», згодом стають звичайним явищем, а іноді навіть приносять втіху. Одна місіонерка, що довгий час служила у Західній Африці, перед тим як повернутися додому через особисті обставини, сказала, що залишити своє призначення для неї виявилося важчим, ніж багато років тому залишити свою рідну країну. Місце її місіонерського призначення стало для неї рідним домом.

Чи ти готовий?

Бен і Карен залишили нам багато інформації для роздумів. А що сказати про тебе? Чи ти колись думав про служіння місіонером в іншій країні? Якщо так, то можеш наблизитися до цієї мети. Найголовніше — це мати любов до повночасного служіння і отримувати радість, допомагаючи людям. Пам’ятай: місіонери це не супергерої, а звичайні люди. Вони роблять усе, що в їхніх силах, аби виконати дуже важливу працю.

[Ілюстрації на сторінці 27]

Кожен день розпочинається обговоренням біблійного тексту.

[Ілюстрації на сторінках 28, 29]

Сцени з життя Африки.

[Ілюстрація на сторінці 29]

Життя місіонера може принести багато радості.