Як захищати себе від лицемірства?

У ГЕФСИМАНСЬКОМУ саду Юда Іскаріотський підійшов до Ісуса й «дуже ніжно поцілував його». У ті часи то був звичайний вияв теплих почуттів. Але Юда зробив це лише для того, щоб Ісуса розпізнали вороги, які прийшли тої ночі затримати його (Матвія 26:48, 49, НС). Юда був лицеміром, тобто він удавав того, ким не був, і приховував свої лихі наміри за маскою сердечності. Грецьке слово, яке перекладається словом «лицемір», означало «той, хто відповідає» і застосовувалося до актора, який виступав на сцені. З часом це слово почали застосовувати до всіх, хто прикидався, аби тільки ошукувати інших.

Як ви реагуєте на лицемірство? Чи ви, наприклад, роздратовуєтеся, коли бачите, як виробники цигарок заохочують до куріння, незважаючи на те що медицина наводить факти про шкідливість їхньої продукції? Чи ви обурюєтеся через лицемірство опікунів, які знущаються над довіреними їм особами? Чи вас вражає те, що людина, яку ви вважали вірним другом, виявляється зрадником? А як впливає на вас релігійне лицемірство?

‘Горе вам, лицеміри!’

Розгляньмо релігійну атмосферу, яка існувала за часу Ісусового життя на землі. Книжники й фарисеї прикидалися вірними вчителями Божого Закону, але насправді вони наповнювали розум народу людськими вченнями, які відвертали увагу від Бога. Книжники й фарисеї скрупульозно трималися букви закону і водночас нехтували основними принципами, які відображали любов і співчуття. На людях вони удавали із себе відданих Божих слуг, наодинці ж були негідниками. Їхні вчинки ніколи не відповідали їхнім словам. Вони робили все для того, «щоб їх бачили люди». Ці провідники були подібні до «гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости». Мужньо викриваючи їхнє лицемірство, Ісус неодноразово казав до них: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри!» (Матвія 23:5, 13—31).

Якби ви жили в той час, то вам, як і іншим щиросердим людям, було б справді гидко дивитися на таке релігійне лицемірство (Римлян 2:21—24; 2 Петра 2:1—3). Але чи ви допустили б, аби лицемірство книжників і фарисеїв озлобило вас настільки, що ви відмовилися б від усякої релігії, навіть від релігії, про котру навчав і яку сповідував Ісус Христос та його учні? Хіба це не зашкодило б вам?

Через лицемірну поведінку релігійних людей ви можете з огидою відвертатися від релігії. А втім, така реакція також могла б засліпити вас, і ви б не бачили щирості правдивих поклонників. Ті самі бар’єри, які ми зводимо, щоб захиститися від лицемірства, можуть відгороджувати і від справжніх друзів. Тому на лицемірство належить реагувати розсудливо та зважено.

«Стережіться»

По-перше, ми повинні навчитися розпізнавати лицемірство. Це не завжди легко. Одна сім’я пересвідчилась у цьому  великою для себе ціною. Сталося так, що мати опинилася в комі. Порушуючи судову справу за злочинну недбалість персоналу лікарні, сім’я найняла адвоката, котрий був ще й проповідником у місцевій церкві. Хоча лікарня заплатила 3,4 мільйона доларів відшкодування, труднощі сім’ї ще більш посилилися. Мати померла в злиднях, і навіть не було грошей, щоб її поховати. Чому? Тому що більшість грошей прибрав до кишені адвокат. В одному юридичному часописі про нього говорилося: «Якби у своїх проповідях він заклика́в до такої поведінки, яку мав... то замість навчати надію на Бога складати, він би навчав грабувати!» Як захиститися від таких людей?

«Стережіться»,— порадив Ісус своїм сучасникам, які стикалися з релігійним лицемірством (Матвія 16:6; Луки 12:1). Авжеж, ми повинні бути обережними. Люди можуть заявляти про найшляхетніші прагнення й здаватися уособленням щирості, але потрібно виявляти розсудливу обачність і не брати поспіхом слова кожного за чисту монету. Чи ми не перевіряли б старанно банкноти, якби знали, що в обігу перебувають фальшиві гроші?

Лицеміри з’являються навіть у зборі правдивих християн. Про них попереджав учень Юда: «Вони скелі підводні на ваших вечерях любови, бо з вами без страху їдять та себе попасають; хмари безводні, що [н]осяться вітром; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені» (Юди 12).

‘Стерегтись’ — це також не давати себе обманювати тим, хто прикидається сердечною особою, але насправді є егоцентричною людиною й не підтримує біблійних поглядів. Немов гострі скелі, що причаїлися під самою поверхнею спокійних вод, такі особи можуть завдавати необачним духовного краху (1 Тимофія 1:19). Лицемір може обіцяти велике духовне підкріплення, але насправді він ‘безводна хмара’, яка нічого не дає. Подібно як безплідне дерево, ошуканець не приносить справжніх християнських плодів (Матвія 7:15—20; Галатів 5:19—21). Авжеж, нам треба остерігатися таких ошуканців. Проте не можна підозрювати в поганих спонуках всіх і кожного.

«Не судіть»

Як же легко недосконалій людині вказувати на хиби інших та не бачити своїх! І ця схильність робить нас уразливими до лицемірства. «Лицеміре,— сказав Ісус,— вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого». Корисно триматися такої поради: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас... І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?» (Матвія 7:1—5).

Коли люди іноді роблять те, що здається лицемірством, нам треба бути обережними, аби необдумано не заносити їх до категорії лицемірів. Наприклад, апостол Петро «став ховатися та відлучатися» в Антіохії від співвіруючих із поган, аби  тільки догодити гостям єврейського походження з Єрусалима. Варнава також ‘пристав був до Петра та інших в їхньому лицемірстві’. Петро робив це, хоча колись мав привілей відкрити для язичників шлях у християнський збір (Галатів 2:11—14; Дії 10:24—28, 34, 35). Але через цей прогріх Варнава й Петро не були зараховані до однієї категорії з книжниками та фарисеями або з Юдою Іскаріотським.

‘Любов ваша нехай буде нелицемірна’

«Коли чиниш ти милостиню,— порадив Ісус,— не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди» (Матвія 6:2). «Любов нехай буде нелицемірна»,— написав апостол Павло (Римлян 12:9). Він заохотив юного Тимофія виявляти «любов від чистого серця... і нелицемірної віри» (1 Тимофія 1:5, Дерк.). Якщо ми маємо справжню любов та віру,— і вони не заплямовані самолюбством та облудою,— інші довірятимуть нам. Ми додаватимемо сили й підбадьорення іншим (Филип’ян 2:4; 1 Івана 3:17, 18; 4:20, 21). Але найголовніше — ми матимемо схвалення Єгови.

Проте лицемірство зрештою заподіє смерть тим, хто до нього вдається. У кінцевому результаті лицемірство буде повністю викрито. «Немає нічого захованого, що воно не відкриється,— сказав Ісус Христос,— ані потаємного, що не виявиться» (Матвія 10:26; Луки 12:2). Мудрий цар Соломон сказав: «Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе» (Екклезіяста 12:14).

Втім, навіщо ж допускати тепер, аби лицемірство інших вплинуло на нас настільки, щоб ми втратили щиру любов справжніх друзів? Можна виявляти обережність і водночас не бути надто недовірливими. І робімо все, аби захищати від лицемірства свою любов і віру (Якова 3:17; 1 Петра 1:22).

[Ілюстрації на сторінках 22, 23]

Чи ви допустили б, аби лицемірство книжників і фарисеїв відвернуло вас від Ісуса Христа та його учнів?