Чи можна сподіватися безкласового суспільства?

ДЖОН АДАМС, другий президент США, був одним з тих, хто підписав історичну Декларацію незалежності. У цій Декларації записано такі відомі слова: «Незаперечною істиною для нас є те, що всі люди створені рівними». Проте Джон Адамс серйозно сумнівався у тому, чи люди справді рівні. Він писав: «Всемогутній Бог настільки міцно заклав у сутність людської природи нерівність Розуму й Тіла, що жодні задуми чи дії не зможуть зрівняти їх». На противагу Адамсу британський історик Герберт Уеллс уявляв собі егалітарне суспільство, що базується на трьох складових: спільній, але незабрудненій світовій релігії, загальній освіті і відсутності збройних сил.

Але й досі історія не породила такого суспільства, про яке мріяв Уеллс. Людям не вдалося досягти рівності, а поділ на класи і далі залишається характерною  рисою суспільства. Чи такий поділ приносить якусь користь людству? Ні. Класовість лише розділяє людей, спричиняючи заздрість, ненависть, душевний біль і кровопролиття. Ідея про вищість білих, що панувала колись в Африці, Австралії та Північній Америці, стала причиною багатьох страждань серед кольорового населення, у тому числі цілковитого винищення аборигенів у Ван-Діменовій Землі (сьогодні Тасманія). В Європі погляд на євреїв як на нижчих людей став прелюдією до Голокосту. Надзвичайне багатство, яким володіла аристократія, та незадоволення серед нижчих і середніх класів стали факторами, що призвели до Французької революції XVIII століття та більшовицької революції в Росії у XX столітті.

Один давній мудрець написав: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Його слова дійсно правдиві, коли говоримо про панування чи то окремих осіб, чи то суспільних класів. Якщо одна група людей підноситься над іншою, нещастя і страждання є неминучими.

Перед Богом усі рівні

Чи певні групи людей є по природі вищими від інших? З Божого погляду — ні. У Біблії говориться: «Ввесь людський рід Він [Бог] з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі» (Дії 17:26). До того ж Творець «не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук» (Йова 34:19). Усі люди — це одна родина, і перед Богом усі народжуються рівними.

Також пам’ятайте: коли особа помирає, усі її претензії на вищість перед іншими зникають. Древні єгиптяни вважали інакше. Після смерті фараона вони клали в його гробницю коштовні речі, щоб він користувався ними, займаючи таке ж високе становище у загробному житті. Чи ці речі мали якесь значення для фараона? Ні. Значна частина тих цінностей потрапляла в руки грабіжників, а багато з того, що не викрали, можна побачити сьогодні у музеях.

Оскільки фараон вмирав, ці дорогі речі ставали йому взагалі непотрібні. Після смерті вже немає вищих і нижчих класів, немає достатку й убогості. У Біблії сказано: «Мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук. Не зостається в пошані людина,— подібна худобі, що гине!» (Псалом 49:11, 13). Царі ми чи раби — ці слова стосуються нас усіх: «Померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм... Немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екклезіяста 9:5, 10).

Ми всі народжуємося і помираємо рівними в Божих очах. Отож, яка марнота — вивищуватися одній групі людей над іншою за такий короткий час нашого життя!

Як досягнути безкласового суспільства?

Та все ж чи існує якась надія, що колись у людському суспільстві соціальні класи не матимуть значення? Так, існує. Приблизно 2000 років тому, під час перебування Ісуса на землі, була закладена основа такого суспільства. Ісус віддав своє життя як викупну жертву за всіх віруючих людей, аби «кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

Аби показати, що жоден з його послідовників не повинен вивищуватися над іншими, Ісус сказав: «Ви вчителями не звіться,— бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі,— бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками,— бо один вам  Наставник,— Христос. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! Хто бо підноситься,— буде понижений» (Матвія 23:8—12). У Божих очах усі правдиві Ісусові учні — рівні.

Чи ранні християни вважали одні одних рівними? Ті, хто збагнув суть Ісусових вчень, мали саме такий погляд. Вони дивилися один на одного як на рівного у вірі і виявляли це звертанням «брат» (Филимона 1, 7, 20). Нікого не заохочували ставитися до себе як до ліпшого від інших. Розгляньмо, наприклад, як смиренно описує себе Петро у другому посланні: «Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру» (2 Петра 1:1). Петра навчав сам Ісус, і Петро, як апостол, займав відповідальне становище. Однак він вважав себе рабом і усвідомлював, що й інші християни мають такий же привілей знати правду.

Дехто, можливо, скаже: той факт, що в дохристиянські часи Бог зробив Ізраїль особливим народом, суперечить принципу рівності (Вихід 19:5, 6). Хтось може стверджувати, ніби це зразок вивищування однієї нації над іншою. Але це не так. Дійсно, ізраїльтяни, будучи нащадками Авраама, мали особливі взаємини з Богом, який послуговувався цим народом як каналом для своїх божественних відкриттів (Римлян 3:1, 2). Проте намір Бога полягав не в тому, щоб звести їх на п’єдестал, а, навпаки, щоб через це ‘були поблагословлені всі народи землі’ (Буття 22:18; Галатів 3:8).

І все ж сталося так, що більшість ізраїльтян не наслідувала віри свого прабатька Авраама. Вони були невірні та відкинули Ісуса як Месію, і тому Бог відкинув їх (Матвія 21:43). Однак усі сумирні люди землі не втратили обіцяних благословень. У день П’ятдесятниці 33 року н. е. народився християнський збір. Ця організація помазаних святим духом християн називалася «Ізраїль Божий», і вона стала тим каналом, через який мали надходити благословення (Галатів 6:16).

Декому з членів того збору необхідно було ще навчитися про рівність. Наприклад, учень Яків давав поради тим, хто виявляв більшу пошану багатим християнам, ніж бідним (Якова 2:1—4). Таке вивищування було неправильним. Апостол Павло показав, що християни з язичників у жодному випадку не нижчі від юдейських християн, а жінки — не нижчі від чоловіків. Він писав: «Ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої,— бо всі ви один у Христі Ісусі» (Галатів 3:26—28).

Сучасне суспільство без класів

Свідки Єгови сьогодні намагаються жити згідно з біблійними принципами. Вони усвідомлюють, що суспільні класи для Бога не мають жодного значення. Тому Свідки Єгови не поділяються на духівництво і мирян, також у них немає поділу за кольором шкіри чи матеріальним станом. Хоча дехто з них, можливо, і багатий, вони не зосереджуються  на тому, «чим пишаються люди в цьому світі», оскільки усвідомлюють, що все це дуже скороминуще (1 Івана 2:15; 2:16, СМ; 2:17). Навпаки, усі вони об’єднані в поклонінні Всесвітньому Суверену, Богу Єгові.

Кожен Свідок бере на себе відповідальність проповідувати добру новину про Царство своїм ближнім. Так само як Ісус, вони шанують пригнічених та зневажених. Свідки відвідують таких людей і пропонують їм навчатися Божого Слова. Усі співпрацюють у єдності: і ті, хто займає досить скромне становище в суспільстві, і ті, яких вважають належними до вищого класу. Справжню вартість мають духовні риси, а не те, до якого класу суспільства ми належимо. Подібно як і в I сторіччі, усі є братами і сестрами у вірі.

Рівність не виключає розмаїття

Звичайно, рівність не означає цілковитої одноманітності. Чоловіків і жінок, похилих віком і молодих — усіх можна зустріти у цьому християнському зборі, що складається з людей різноманітного расового, мовного, національного і соціального походження. Індивідуальні розумові та фізичні здібності кожного також різняться. Але ці відмінності не роблять когось вищим, а когось нижчим. Натомість наслідком таких відмінностей є чудове розмаїття. Християни усвідомлюють: усі їхні таланти — це дари від Бога, які не дають жодних підстав почуватися вищими від інших.

Поділ на класи — це результат людських спроб правити власноруч, замість того щоб підкорятися Божому керівництву. Невдовзі Боже Царство заступить сьогоднішнє земне правління, і в результаті вже не буде класового поділення, ініціатором якого є люди. Водночас зникне усе, що протягом віків спричиняло страждання. Тоді в буквальному значенні «покірні вспадкують землю» (Псалом 37:11). Ніхто не матиме підстав вихвалятися якоюсь уявною вищістю. І вже ніколи не буде дозволено, аби всесвітнє братство людей ділилося на класи.

[Вставка на сторінці 5]

Творець «не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук» (Йова 34:19).

[Ілюстрація на сторінці 6]

Свідки Єгови виявляють пошану до своїх ближніх.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Для правдивих християн справжню вартість мають духовні риси.