Брати, які розвинули різний склад розуму

РІШЕННЯ, які приймають батьки, обов’язково впливають на їхніх дітей. Так є сьогодні, так було і в Едемському саду. Бунтарський шлях, вибраний Адамом і Євою, мав величезний вплив на все людство (Буття 2:15, 16; 3:1—6; Римлян 5:12). Однак кожен з нас має можливість розвинути добрі стосунки з нашим Творцем, якщо ми цього прагнемо. Це видно з розповіді про Каїна та Авеля — перших братів у людській історії.

Біблія не повідомляє про те, чи Бог розмовляв з Адамом і Євою після їхнього вигнання з Едему. Однак Єгова не ховався від їхніх синів. Безумовно, Каїн і Авель дізналися від своїх батьків про те, що сталося. Вони могли бачити «Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя» (Буття 3:24). Ці чоловіки також переконалися у правдивості Божого проголошення, що піт і біль стануть невід’ємною частиною життя (Буття 3:16, 19).

Каїн та Авель, безсумнівно, мусили знати, що Єгова сказав змієві: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). Завдяки тому, що́ Каїн і Авель знали про Єгову, вони могли розвивати з Богом взаємини, схвалені ним.

Роздуми про пророцтво Єгови і риси, які він, як люблячий Добродійник, виявляв, мабуть, викликали в Каїна та Авеля прагнення мати Боже схвалення. Але наскільки вони розвиватимуть це прагнення? Чи вони послухаються свого природного бажання поклонятися Богові і розвинуть свою духовність настільки, що виявлятимуть віру в нього? (Матвія 5:3).

Брати приносять жертви

Одного дня Каїн та Авель принесли Богові жертви. Каїн приніс від плоду землі, Авель — від своїх первородних з отари (Буття 4:3, 4). На той час їм могло бути вже близько 100 років, бо Адамові було 130, коли він породив свого сина, Сифа (Буття 4:25; 5:3).

Їхні жертвоприношення свідчили, що Каїн і Авель усвідомлювали свій грішний стан і бажали Божої милості. Мабуть, вони бодай трохи роздумували про обіцянку Єгови стосовно змія і Насіння жінки. Не говориться, скільки часу і зусиль Каїн і Авель присвятили, щоб розвинути з Єговою взаємини, які б він схвалював. Але з того, як на їхні жертвоприношення зреагував Бог, можна зробити висновки про потаємні думки кожного з них.

Декотрі дослідники вважають, що Єва дивилась на Каїна, як на «насіння», яке знищить змія, бо, коли народився Каїн, вона сказала: «Набула чоловіка від Господа» (Буття 4:1). Якщо Каїн поділяв цю думку, то він глибоко помилявся. З іншого боку, Авелева жертва супроводжувалась вірою. Тому сказано: «Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн» (Євреїв 11:4).

 Авель мав духовну проникливість, а Каїну бракувало цієї риси, однак не тільки в тому полягала відмінність між братами. Різним був також їхній склад розуму. Тому «зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся». Ймовірно, що Каїн лише поверхово розмірковував над своєю жертвою і приніс її механічно. Але Бог не схвалював лише формального поклоніння. Серце Каїна стало злим, і Єгова побачив, що в нього неправильні спонуки. Істинний дух цього чоловіка видно з того, як він зреагував, коли його жертва була відкинута. Замість того щоб намагатися виправитись, «сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось» (Буття 4:5). Його поведінка виявляла злі думки й наміри.

Попередження і реакція на нього

Знаючи склад розуму Каїна, Бог дав йому пораду: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:6, 7).

У цьому є урок для нас. По суті, гріх у дверях підстерігає, щоб поглинути і нас. Однак Бог дав нам свободу волі, і ми можемо вибрати чинити правильне. Єгова запропонував Каїнові ‘робити добре’, але не змушував його змінитись. Каїн обрав власний шлях.

Натхнена розповідь продовжується: «І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого,— і вбив його» (Буття 4:8). Таким чином Каїн став непокірним, холоднокровним убивцею. Він не виявив і тіні каяття, коли Єгова запитав: «Де Авель, твій брат?» Каїн бездушно й зухвало відрізав: «Не знаю. Чи я сторож брата свого?» (Буття 4:9). Цей явний обман і заперечення своєї відповідальності виявили безсердечність Каїна.

Єгова прокляв Каїна і вигнав його з околиць Едему. Прокляття, яке вже було виголошене щодо землі, очевидно, мало в більшій мірі справдитись у випадку Каїна, і земля не відгукувалася б на його працю. Він мав стати «мандрівником та заволокою» на землі. Скарга Каїна на суворість  покарання виражає його занепокоєність, що на нього спаде помста за вбивство брата, але він не виявив щирого каяття. Єгова вмістив на Каїні «знака» — ймовірно, що це була урочиста постанова, відома і шанована іншими, метою якої було запобігти вбивству Каїна з помсти (Буття 4:10—15).

Тоді «вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену» (Буття 4:16). Взявши собі дружину з-посеред своїх сестер чи племінниць, він побудував місто, яке назвав на честь Еноха, свого первородного сина. Нащадок Каїна Ламех виявив такі ж брутальні схильності, як і його нечестивий предок. Але рід Каїна був знищений у Потопі за днів Ноя (Буття 4:17—24).

Уроки для нас

Ми можемо багато взяти для себе з розповідей про Каїна і Авеля. Апостол Іван закликає християн любити один одного «не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив». Стосовно Каїна сказано: «Лукаві були його вчинки, а брата його — праведні». Іван також пише: «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б». Справді, те, як ми обходимося зі співхристиянами, впливає на наші стосунки з Богом і на наші життєві перспективи. Ми не можемо ненавидіти когось із співвіруючих і в той же час мати Боже схвалення (1 Івана 3:11—15; 4:20).

Каїн і Авель мали подібне виховання, але Каїнові бракувало віри в Бога. По суті, він виявив дух Диявола, що був «душогуб споконвіку» і «батько неправді» (Івана 8:44). Життя Каїна показує, що всі ми маємо вибір, що ті, хто вибирає грішну поведінку, відлучують себе від Бога і що Бог виконує свої присуди на нерозкаяних.

Проте Авель виявляв віру в Єгову. Дійсно, «вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його». Хоча Святе Письмо не містить жодного слова, сказаного Авелем, завдяки своїй зразковій вірі він «ще промовляє» (Євреїв 11:4).

Авель був першим у довгому ряду людей, які зберігали непорочність. Його кров, що взивала до Єгови з землі, не була забута (Буття 4:10; Луки 11:48—51). Якщо ми виявляємо віру, як це робив Авель, то також зможемо втішатися дорогоцінними і тривалими взаєминами з Єговою.

[Рамка на сторінці 22]

РІЛЬНИК І ПАСТУХ

Обробка землі і догляд за тваринами належали до обов’язків, які Бог доручив Адамові на початку (Буття 1:28; 2:15; 3:23). Його син Каїн вибрав рільництво, Авель же став пастухом (Буття 4:2). Але оскільки до Потопу люди харчувалися виключно овочами і фруктами, навіщо було розводити овець? (Буття 1:29; 9:3, 4).

Вівцям, щоб вони добре себе почували, потрібен догляд з боку людей. Заняття Авеля свідчить, що люди розводили цих домашніх тварин від самого початку своєї історії. Святе Письмо не каже, чи люди до Потопу вживали в їжу молоко, але навіть якщо вони дотримувалися рослинного харчування, то могли використовувати овечу шерсть. А коли вівці вмирають, їхня шкіра також приносить користь. Наприклад, щоб зодягти Адама і Єву, Єгова дав їм «одежу шкуряну» (Буття 3:21).

У будь-якому разі, логічним видається висновок, що Каїн та Авель на початку співпрацювали. Вони вирощували те, що було потрібне іншим членам родини, щоб бути одягнутими й ситими.

[Ілюстрація на сторінці 23]

‘Каїнові вчинки були лукаві, а брата його — праведні’.