Запитання читачів

До якої міри обмеження в Мойсеєвому Законі щодо шлюбів між родичами стосуються християн сьогодні?

У Законі, який Єгова дав ізраїльському народу, мало говориться про весільні церемонії. Однак у ньому накладено заборону на шлюби між певними особами. Наприклад, в Левит 18:6—20 (Хом.) знаходимо список заборонених зв’язків, у тому числі з «близькою родичкою». У тих віршах досить детально розписано, які саме родичі не повинні вступати в статевий зв’язок. Звичайно, християни не є під Мойсеєвим Законом, і їх не обмежують його постанови (Ефесян 2:15; Колосян 2:14). Проте це не значить, що при виборі подружнього партнера християни можуть просто ігнорувати цю справу. Є багато причин, чому це так.

Спершу слід зазначити, що існують світські закони, які регламентують шлюби між близькими родичами, а християни мають обов’язок слухатися законів країни, в якій вони живуть (Матвія 22:21; Римлян 13:1). Такі закони, звичайно ж, можуть різнитися залежно від місцевості. Більшість сучасних законів такого типу встановлені переважно з генетичних міркувань. Відомо, що в шлюбі між близькими родичами існує більший ризик народження дітей з генетичними вадами чи хворобами. З цієї причини і через наказ: «Нехай кожна людина кориться вищій владі» — християни, одружуючись, дотримуються місцевих законів про шлюб.

Також треба зважити, що є прийнятним, а що ні у місцевості, в якій ми живемо. Майже кожна культура має правила і звичаї, які засуджують шлюб між людьми, що є близькими кровними родичами. Часто такі союзи вважаються кровозмішенням і тому забороняються. І хоча в різних культурах можуть заборонятися дуже різні шлюби, «як правило, чим ближча генетична спорідненість між двома людьми, тим сильніше суспільство не схвалює або засуджує статеві зносини між ними», каже «Британська енциклопедія». Отже, навіть у тих випадках, коли не йде мова про кровозмішні стосунки, християни не хочуть цілком нехтувати встановлені звичаї або правомірні почуття людей в суспільстві, щоб не стягнути докір на християнський збір чи на Боже ім’я (2 Коринтян 6:3).

Не можна забувати також про сумління, дане нам Богом. Усі люди народжуються з почуттям правильного і неправильного, доброго і поганого (Римлян 2:15). Їхнє сумління підказує їм, що є нормальне і слушне, а що — неприродне й огидне, хіба що їхнє сумління спотворене або заглушене збоченими вчинками. Єгова мав на увазі цей факт, коли дав ізраїльтянам закон, який забороняв шлюб між близькими кровними родичами. Читаємо: «За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете» (Левит 18:3). Християни дорожать своїм сумлінням, яке базується на Біблії, і вони не дозволяють, щоб воно зіпсувалося під впливом перекрученого розуміння правильного і неправильного, яке мають народи (Ефесян 4:17—19).

Який же висновок? Хоча християни не є під Мойсеєвим Законом, їхнє сумління чітко каже їм, що шлюб між близькими кровними родичами — такими, як батько й дочка, мати і син, брат і сестра,— не прийнятні для християнської громади *. Щодо дальших родичів християни усвідомлюють, що є різні закони й приписи, які регулюють шлюб, а також норми прийнятного в даному суспільстві чи культурі. На них слід зважати, щоб ми могли виконати біблійний наказ: «Нехай буде в усіх чесний шлюб» (Євреїв 13:4).

[Примітка]